Рішення

від 01.10.2013 по справі 909/868/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

01 жовтня 2013 р. Справа № 909/868/13

Господарський суд Івано-Франківської області у складі судді Неверовська Л. М. , при секретарі судового засідання Юрчак С. Л., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом: Приватного підприємства "Турист-Азов", вул. Ярошинської, 2А, м. Львів, 79038;

до відповідача: Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 АДРЕСА_1, 78704;

про стягнення 239525 грн., з яких 165000 грн. основний борг, 74525 грн. пеня;

за участю представників сторін:

Від позивача: Задерецький Андрій Володимирович- представник за довіреністю (№ 1-08/13 від 08.08.2013), паспорт: КА067068

Від відповідача: не з'явились.

ВСТАНОВИВ: Приватне підприємство "Турист-Азов" звернулося до господарського суду Івано-Франківської області із позовом до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про стягнення 239525 грн., з яких 165000 грн. основний борг, 74525 грн. пеня.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав, просить суд позов задовольнити.

Відповідач явку представника в судове засідання не забезпечив, відзив на позов не подав, про причини своєї неявки суд не повідомив. Враховуючи ту обставину, що відповідача було належним чином повідомлено про час і місце розгляду справи, останнього не було позбавлено конституційного права на захист охоронюваних законом інтересів. У разі неможливості забезпечення явки представника в судове засідання, сторона у справі не позбавлена права надавати свої вимоги і заперечення у письмовому вигляді. Разом з тим, у відповідності із ст.22 ГПК України, сторони зобов'язані добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами, вживати заходів до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши представника позивача, всебічно та повно з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши в сукупності всі докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

18.01.13 між Приватне підприємство "Турист-Азов" та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 укладено договір купівлі-продаж необробленої деревини № 1.

У відповідності до п. 1.1. договору, продавець (відповідач) передає у власність покупця (позивача) ліс кругляк (смерека) І-ІІ сортів згідно ГОСТ 9463-88 в кількості 1000 м. куб. на умовах франко-верхніх склад продавця (відповідача), а покупець (позивач) зобов'язується прийняти товар і сплати за нього ціну, відповідно до умов, що визначені в цьому договорі.

Згідно п. 5.1. договору, поставка товару по даному договору здійснюється відповідачем згідно щомісячного графіку поставок, який є невід'ємною частиною даного договору (додаток №1). Перевезення товару на склад позивача здійснюється відповідачем відповідно до окремого договору, в якому сторонами буде обумовлено порядок та вартість перевезення товару.

Згідно графіку (додаток № 1) у січні передбачено обсяг поставки 100 м. куб. необробленої деревини на суму 55000 грн., у лютому - 500 м. куб. на суму 275000 грн., у березні - 400 м. куб. на суму 220000 грн.

Відповідно до п. 7.1. договору, платежі по даному договору здійснюються позивачем шляхом передоплати 100 % вартості частини товару (згідно графіку).

Згідно п. 7.2. оплата проводиться позивачем відповідно до виставленого рахунку-фактури шляхом банківського переказу грошових коштів на розрахунковий рахунок відповідача за кожну партію товару. Оплата проводиться протягом 5 банківських днів з дати пред'явлення позивачу рахунку до оплати.

Пунктом 8.3. договору визначено, що відповідач зобов'язаний належним чином передати позивачу товар після сплати рахунку-фактури згідно графіку поставки (додаток №1) та на умовах, передбачених п. 5.1., 6.1. - 6.5. договору.

Як вбачається з матеріалів справи, на підставі рахунку № 02 від 21.01.13 позивачем перераховано відповідачу 55000 грн. за поставку 100 куб. м. деревини. Згідно акту приймання-передачі №1 від 06.03.13 відповідачем передано, а позивачем отримано оплачену та обумовлену договором кількість деревини (згідно графіка - за січень). Вказана партія поставки відповідачем товару відбулася з порушенням терміну передачі товару позивачу, оскільки поставка мала бути здійснена протягом січня 2013 р., а фактично проведена 06.03.13, тобто з протермінуванням на 34 дні.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу; інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

У відповідності до статті 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно зі ст. ст. 610, 625 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Згідно пункту 1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Таким чином, відповідачем порушено термін передачі товару на суму 55000 грн. позивачу, передбачений графіком поставки необробленої деревини.

Частиною 2 статті 218 Господарського кодексу України передбачено, що учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки (ст. 611 Цивільного Кодексу України).

Ст. 230 Господарського кодексу України встановлено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Пунктом 9.2. договору передбачено, що у разі несвоєчасної поставки товару відповідач сплачує пеню у розмірі 0, 5 % від вартості недопоставленої продукції за кожен день прострочення.

На підставі вказаного пункту договору за несвоєчаснуупоставку товару позивач просить стягнути пеню::

- за прострочення терміну поставки (за січень 2013 р.) за період з 01.02.12 по 06.03.13 в сумі 9350 грн.;

- за прострочення терміну поставки (за лютий 2013 р.) за період з 01.04.13 по 18.06.13 в сумі 65175 грн.

Як встановлено судом, на підставі рахунку №02 від 21.01.13 позивачем було перераховано відповідачу 55000 грн. (поставка згідно графіка - за січень). Згідно акту приймання-передачі №1 поставка товару відбулася 06.03.13. Враховуючи умову п. 8.3. договору, згідно якої відповідач зобов'язаний належним чином передати позивачу товар після сплати рахунку-фактури згідно графіку поставки (додаток №1), прострочення поставки товару відповідачем становить 34 дні.

З огляду на обґрунтованість поданого розрахунку за партію поставки за січень 2013 р., позовна вимога про стягнення пені в сумі 9350 грн. підлягає задоволенню.

Пунктом 9.3. договору передбачено, що у випадку грубого порушення відповідачем умов договору він може бути розірваний позивачем в односторонньому порядку. Під "грубим порушенням відповідача" мається на увазі порушення термінів поставки товару більше ніж на 30 календарних днів та/або невідповідність якості товару договірним умовам. При цьому, позивач оплачує відповідачу лише за фактичний належним чином переданий товар, а відповідач зобов'язується протягом 5 банківських днів повернути позивачу всі надлишково отримані кошти.

На підставі вказаного пункту договору, позивач в односторонньому порядку відмовився від договору купівлі-продаж необробленої деревини № 1 від 18.01.13 та заявив відповідачу вимогу про повернення 165000 грн., про що 19.06.13 надіслав відповідачу лист.

У відповідності до ч. ч. 1, 3 ст. 651 Цивільного Кодексу України, зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. У разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим.

У відповідності до ч.2 ст.653 ЦК України у разі розірвання договору зобов'язання сторін припиняються.

Таким чином, сторонами фактично розірвано договір на підставі ч. ч. 1, 3 ст. 651 Цивільного Кодексу України, п. 9.3 договору поставки, а отже кошти в сумі 165000 грн. підлягають поверненню. 16.05.13 позивач направив відповідачу претензію з вимогою в термін до 01.06.13 передати недопоставлений товар або повернути 165000 грн. Однак, вимога позивача залишилася без реагування з боку відповідача, поставка товару на суму 165000 грн. не здійснена.

Станом на день розгляду справи, в матеріалах справи відсутні документальні докази, які підтвердили б повернення перерахованих позивачем коштів.

З огляду на вказане, позивачем правомірно заявлено позовну вимогу про стягнення 165000 грн. основного боргу.

Позовні вимоги про стягнення пені в сумі 65175 грн. за прострочення терміну поставки за лютий 2013 р. за період з 01.04.13 по 18.06.13 нараховані на суму 165000 грн. задоволенню не підлягають, враховуючи наступне.

13.03.13 позивачем перераховано відповідачу в якості передоплати грошові кошти в розмірі 165000 грн. (із зазначенням призначення платежу: оплата договору № 1 від 18.01.13 за ліс круглий (смерека) 1-2 сортів, згідно ГОСТУ 9463-88).

Відповідно до п. 7.1. договору, платежі по даному договору здійснюються позивачем шляхом передоплати 100 % вартості частини товару (згідно графіку). Як вбачається із графіку платіж у лютому 2012 року повинен був становити 275000 грн., у березні - 220000 грн.

Умовами договору (п. 7.2.) передбачено, що оплата проводиться позивачем відповідно до виставленого рахунку-фактури шляхом банківського переказу грошових коштів на розрахунковий рахунок відповідача за кожну партію товару. Оплата проводиться протягом 5 банківських днів з дати пред'явлення позивачу рахунку до оплати.

Всупереч вказаній умові договору, позивачем перераховано грошових коштів в сумі 165000 грн. на розрахунковий рахунок відповідача за відсутності виставленого відповідачем рахунку-фактури та не у тій сумі, яка встановлена у графіку, що є додатком до договору та з порушенням строку здійснення попередньої оплати.

Згідно ч.1 ст. 613 Цивільного кодексу України, кредитор вважається таким, що прострочив, якщо він не вчинив дій, що встановлені договором, актами цивільного законодавства чи випливають із суті зобов'язання або звичаїв ділового обороту, до вчинення яких боржник не міг виконати свого обов'язку.

Статтею 693 ЦК України встановлено, якщо договором встановлений обов'язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу. У разі невиконання покупцем обов'язку щодо попередньої оплати товару застосовуються положення статті 538 цього Кодексу. Відповідно до ч.3 ст.538 ЦК України у разі невиконання однією із сторін у зобов'язанні свого обов'язку або за наявності очевидних підстав вважати, що вона не виконає свого обов'язку у встановлений строк (термін) або виконає його не в повному обсязі, друга сторона має право зупинити виконання свого обов'язку, відмовитися від його виконання частково або в повному обсязі.

Враховуючи те, що позивачем не вчинено дій, що встановлені договором щодо перерахування грошових коштів, не дотримано порядок здійснення попередньої оплати, розмір та строки, встановлені договором, відповідач не вважається таким, що прострочив. Таким чином, правові підстави для нарахування пені за прострочення поставки на суму 165000 грн. - у суду відсутні.

Відповідно до ч.1 ст.33 ГПК кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Вказаною нормою обов'язок доказування покладений на сторони процесу. Доказування полягає у поданні доказів сторонами та доведенні їх переконливості суду.

Статтею 43 ГПК України встановлено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

З огляду на встановлені судом обставини справи, позов слід задовольнити частково, стягнути з відповідача 165000 грн. основного боргу, 9350 грн. пені. В решті позовних вимог - відмовити в зв'язку з безпідставністю.

Відповідно до ст. 49 ГПК України судові витрати по сплаті судового збору слід покласти на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 526, 610, 611, 612, 613, 625, 651, 653, 712 Цивільного кодексу України, ст. ст. 218, 230 Господарського кодексу України, ст. ст. 33, 43, 75, ст. 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

позов Приватного підприємства "Турист-Азов" до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про стягнення 239525 грн. задовольнити частково.

Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 АДРЕСА_1, 78704 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1) на користь Приватного підприємства "Турист-Азов", вул. Ярошинської, 2А, м. Львів, 79038 (ідентифікаційний код 35028460) 165000 (сто шістдесят п'ять тисяч) грн. основного боргу, 9350 (дев'ять тисяч триста п'ятдесят) грн. пені, 3487 (три тисячі чотириста вісімдесят сім) грн., про що видати наказ після набрання рішенням законної сили.

В решті позовних вимог - відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 04.10.13

Суддя Неверовська Л. М.

Виготовлено в КП "Діловодство спеціалізованого суду"