Рішення

від 01.10.2013 по справі 910/13342/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/13342/13 01.10.13

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фірма «Релеекспорт»

До Товариства з обмеженою відповідальністю «Нові технології і інвестиції»

Про стягнення 332 397,91 грн.

Суддя Сівакова В.В.

Представники сторін:

Від позивача Прокопенко Т.В. - по дов. № 053 від 15.08.2013

Від відповідача Костинчук П.М. - по дов. № б/н від 09.09.2010

СУТЬ СПОРУ:

На розгляд Господарського суду міста Києва передані вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Фірма «Релеекспорт» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Нові технології і інвестиції» про стягнення 414 759,10 грн. з яких: 326 500,00 грн. основного боргу, 74 572,50 грн. пені, 13 686,60 грн. - 3% річних за неналежне виконання взятих на себе останнім зобов'язань згідно договору про надання поворотної фінансової допомоги № 47 МУ від 22.12.2011.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 15.07.2013 порушено провадження у справі № 910/13342/13 та призначено справу до розгляду на 15.08.2013.

Позивачем 13.08.2013 до відділу діловодства суду подано заяву про уточнення позовних вимог, відповідно до якої позивач просить стягнути з відповідача 414 759,10 грн. з яких: 326 500,00 грн. основного боргу, 74 572,50 грн. пені (пеня нарахована за інший період), 13 686,60 грн. - 3% річних.

Відповідачем 14.08.2013 до відділу діловодства суду було подано клопотання про відкладення розгляду справи.

Ухвалою Господарського суду міста Києва № 910/13342/13 від 15.08.2013, у зв'язку з неявкою представника відповідача в засідання суду та невиконанням сторонами вимог ухвали суду про порушення провадження у справі від 15.07.2013, розгляд справи був відкладений на 03.09.2013.

Відповідачем 29.08.2013 до відділу діловодства суду подано відзив на позов, в якому відповідач проти позову заперечує повністю, оскільки вважає, що при укладенні договору та додаткової угоди до нього сторони бажали укласти не договір про надання поворотної фінансової допомоги, не договір позики, а інноваційний договір - договір на створення і передачу науково-технічної продукції. Відповідач вважає, що укладений сторонами договір є удаваним та фіктивним правочином, оскільки його укладення сторонами мало на меті приховання іншого правочину - інноваційного договору. При цьому сторони не мали наміру створення правових наслідків, які обумовлюються договором саме про надання поворотної фінансової допомоги (позики). Насправді сторони намагалися вирішити зовсім інші питання - своєї спільної інноваційної та інвестиційної діяльності, створення за рахунок залучених від позивача коштів спільного підприємства, розподілу майбутніх прибутків від діяльності такого підприємства, реєстрації при цьому нових авторських прав тощо. Але й у цій частині відповідний договір не є укладеним. Оскільки сторони чітко не домовились про усі його істотні умови. Вважає, що позовні вимоги ґрунтуються на договорі, який насправді є недійсним. Відповідач вважає, що позивач протиправно штучно збільшив суму основного боргу; неправильно розраховує суму пені та суму 3% річних (за неправильний період прострочення та неправильну суму основного боргу). Також відповідач заявляє про застосування строку позовної давності до вимоги про стягнення пені.

Відповідачем 29.08.2013 та 02.09.2013 до відділу діловодства суду подані клопотання про зупинення провадження у справі № 910/13342/13 до вирішення Господарським судом міста Києва іншої пов'язаної з нею справи за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Нові технології і інвестиції» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фірма «Релеекспорт» про визнання недійсним договору про надання поворотної фінансової допомоги № 47МУ від 22.12.2011.

При цьому, доказів прийняття до розгляду Господарським судом міста Києва вказаної позовної заяви та порушення провадження у справі відповідачем не подано.

Розпорядженням заступника голови Господарського суду міста Києва від 03.09.2013 справу № 910/13342/13 передано на розгляд судді Трофименко Т.Ю., у зв'язку із перебуванням судді Сівакової В.В. у відпустці.

Ухвалою Господарського суду міста Києва № 910/13342/13 від 03.09.2013 (суддя Трофименко Т.Ю.) справу призначено до розгляду на 24.09.2013.

Розпорядженням заступника голови Господарського суду міста Києва від 23.09.2013 справу № 910/13342/13 передано на розгляд судді Сівакової В.В., у зв'язку із виходом судді з відпустки.

Суд розглянувши в судовому засіданні 24.09.2013 клопотання відповідача про зупинення провадження у справі відмовив в його задоволенні з огляду на наступне

Відповідно до ст. 79 Господарського процесуального кодексу України господарський суд зупиняє провадження у справі в разі неможливості розгляду даної справи до вирішення пов'язаної з нею іншої справи, що розглядається іншим судом.

Оскільки на час розгляду даної справи зобов'язання сторін за договором про надання поворотної фінансової допомоги № 47 МУ від 22.12.2011 не припинені, то розгляд спору у справі № 910/16750/13 не є перешкодою для вирішення даного спору. У випадку визнання недійсним договору про надання поворотної фінансової допомоги № 47 МУ від 22.12.2011 рішення у даній справі може бути переглянуте за нововиявленими обставинами.

В судовому засіданні 24.09.2013 на підставі ст. 77 Господарського процесуального кодексу України було оголошено перерву до 01.10.2013.

Позивачем 27.09.2013 до відділу діловодства суду подано заяву в порядку ст. 22 Господарського процесуального кодексу України про зменшення розміру позовних вимог, відповідно до якої позивач просить суд стягнути з відповідача 332 397,91 грн. заборгованості, яка складається з : 319 000,00 грн. основного боргу, 13 397,91 грн. - 3% річних.

Відповідачем в судовому засіданні 01.10.2013 заявлено усне клопотання про відкладення розгляду справи до розгляду справи № 910/16750/13 про визнання недійсним договору № 47МУ від 22.12.2011, яке відбудеться 09.10.2013.

Суд розглянувши дане клопотання відмовив його задоволенні, оскільки розгляд іншої справи не є підставою для відкладення розгляду справи в розумінні ст. 77 Господарського процесуального кодексу України.

В судовому засіданні 01.10.2013, відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представників позивача і відповідача , Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно з п. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

22.12.2011 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Фірма «Релеекспорт» (позикодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Нові технології і інвестиції» (позичальник) було укладено договір про надання поворотної фінансової допомоги № 47 УМ (далі - договір).

Відповідно до п. 1.1. договору позикодавець надає позичальнику цільову безвідсоткову поворотну фінансову допомогу у розмірі 400 000,00 грн. еквівалентну 50 000,00 дол. США за курсом продажу валюти на міжбанківському ринку на дату здійснення перерахунку коштів позикодавцем, а позичальник в свою чергу, зобов'язується використовувати її за цільовим призначенням та повернути надані грошові кошти в порядку та на умовах, передбачених цим договором.

Згідно з п. 1.3. договору грошові кошти за цим договором використовуються позичальником згідно цільового призначення, а саме для виготовлення та експериментально-промислового випробування імпульсно-динамічних пристроїв (ІДП) для комплексного рафінування та модифікування сталі на ПАТ «Евраз-ДМЗ «ім. Петровського».

Спір виник в зв'язку з тим, що позивач вважає, що відповідачем в порушення умов договору не було повернуто надані позивачу грошові кошти, в зв'язку з чим у відповідача виникла заборгованість перед позивачем в розмірі 319 000,00 грн. та за прострочення повернення коштів нараховані 3% річних в сумі 13 397,91 грн.

Оцінюючи подані позивачем докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.

Згідно ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Як визначено абзацом 1 ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до абзацу 2 ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Відповідно до ст. 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору.

Згідно ст. 627 Цивільного кодексу України встановлено, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погодженні ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (п. 1 ст. 628 Цивільного кодексу України).

Відповідно до п. 2.1. договору поворотна фінансова допомога надається позикодавцем протягом 5 робочих днів з дати підписання даного договору.

Як свідчать матеріали справи (банківські виписки та платіжні доручення № 902 та № 904) позивачем відповідачу згідно договору 22.12.2011 було перераховано кошти в розмірі 200 000,00 грн. та 23.12.2011 в розмірі 200 000,00 грн., загалом в розмірі 400 000,00 грн.

Пунктом 3.1. договору визначено, що позичальник зобов'язаний повернути поворотну фінансову допомогу позикодавцю в строк до 30.04.2012.

Згідно з п. 3.2. договору поверненню підлягає поворотна фінансова допомога у розмірі 400 000,00 грн.. але у разі зміни курсу купівлі валюти на міжбанківському ринку, на дату повернення поворотної фінансової допомоги, більше ніж на 0,5% порівняно з датою перерахування такої допомоги на рахунок позичальника, то така сума не повинна бути меншою сумі, еквівалентній 50 000,00 дол. США за курсом продажу валюти на міжбанківському ринку на дату здійснення перерахунку коштів позичальником. З урахуванням даного положення, сторони погоджують суму коштів, що підлягає поверненню на дату здійснення платежу позичальником.

Умовами п. 3.5. договору передбачена можливість дострокового повернення поворотної фінансової допомоги позичальником.

Днем повернення поворотної фінансової допомоги (її частини) вважається день зарахування суми поворотної фінансової допомоги (її частини) на поточний рахунок позикодавця.

Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Проте, матеріали справи свідчать, що відповідач взяті на себе зобов'язання по поверненню грошових коштів в передбачений договором строк не виконав, а відтак, заборгованість відповідача перед позивачем, розмір якої не спростовано відповідачем, становить 319 000,00 грн.

Згідно зі ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим до виконання сторонами.

Відповідно до ст. 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Таким чином, вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості в сумі 319 000,00 грн. обґрунтовані та підлягають задоволенню.

Пункт 1 статті 612 Цивільного кодексу України визначає що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Матеріалами справи підтверджується те, що відповідач, в порушення умов договору, у визначені строки фінансову допомогу не повернув, а отже є таким, що прострочив виконання зобов'язання.

В зв'язку з тим, що відповідач припустився прострочення з повернення фінансової допомоги, позивач на підставі ст. 625 Цивільного кодексу України просить суд стягнути на свою користь 3% річних в розмірі 13 397,91 грн.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Виходячи із положень зазначеної норми, наслідки прострочення боржником грошового зобов'язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та 3 % річних, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом, не є санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника.

Суд приходить до висновку про задоволення вимог позивача щодо стягнення з відповідача 3% річних в розмірі 13 397,91 грн. (за наступними обґрунтованими розрахунками позивача : на суму 400 000,00 грн. у період з 01.05.2012 по 17.05.2013 (17.05.2013 часткова оплата в сумі 81 000,00 грн.) та на суму 319 000,00 грн. за період з 18.05.2013 по 18.06.2013).

Згідно з ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідач доказів на спростування обставин, повідомлених позивачем, не надав.

Посилання відповідача на те, що договір є удаваним та фіктивним, оскільки його укладення сторонами мало на меті приховання іншого правочину не приймаються судом до уваги, оскільки додаткова угода № 1 від 22.12.2011 є невід'ємною частиною договору, а отже договір згідно ч. 2 ст. 628 Цивільного кодексу України є змішаним договором.

Зважаючи на вищевказане, позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Фірма «Релеекспорт» є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню повністю.

Витрати по сплаті судового збору, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.

Керуючись ст. ст. 49, 82-85 ГПК України,-

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Нові технології і інвестиції» (м. Київ, бульв. Академіка Вернадського, 34/1, код ЄДРПОУ 32669059) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фірма «Релеекспорт» (м. Київ, бульв. Івана Лепсе, 4, код ЄДРПОУ 21623366) 319 000 (триста дев'ятнадцять тисяч) грн. 00 коп. основного боргу, 13 397 (тринадцять тисяч триста дев'яносто сім) грн. 91 коп. - 3% річних та 6 647 (шість тисяч шістсот сорок сім) грн. 95 коп. витрат по сплаті судового збору.

Повне рішення складено 07.10.2013

Суддя В.В.Сівакова