Рішення

від 01.10.2013 по справі 908/2045/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01.10.2013 р. Справа № 908/2045/13

За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю Торгова група "Інтерпап", м. Київ

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Грань-плюс", м. Винники, Львівська область

про: стягнення заборгованості в сумі 69 312,21грн.

Суддя Деркач Ю.Б.

Представники:

Від позивача: Небога О.П. - представник (довіреність №16 від 03.01.2013р.)

Від відповідача: не з'явився

Представнику позивача роз'яснено права і обов'язки передбачені ст.ст.20, 22 ГПК України. Заяв про відвід судді не подавалось. Клопотання про здійснення технічної фіксації судового процесу не надходило. У судовому засіданні 01.10.2013р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Суть спору: Позов заявлено Товариством з обмеженою відповідальністю Торгова група "Інтерпап", м. Київ до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Грань-плюс", м. Винники, Львівська область про стягнення заборгованості в сумі 69 312,21грн.

05.08.2013р. до господарського суду Львівської області надійшла справа №908/2045/13 з позовними матеріалами за територіальною підсудністю із господарського суду Запорізької області.

Ухвалою суду від 06.08.2013р. за даним позовом порушено провадження у справі та призначено її до розгляду на 01.10.2013р.

У судовому засіданні 01.10.2013р. представник позивача підтримав позовні вимоги, просив їх задоволити.

Відповідач явки повноважного представника в судове засідання 01.10.2013 року не забезпечив, причин неявки та невиконання вимог ухвали про порушення провадження від 06.08.2013р. не повідомив, хоча належним чином був повідомлений про дату, час та місце розгляду справи рекомендованим листом з повідомленням про вручення поштового відправлення.

У зв'язку з тим, що відповідач не використав наданого законом права на участь у судовому засіданні, подання відзиву на позов та доказів, а матеріали справи в достатній мірі характеризують взаємовідносини сторін і неявка відповідача не перешкоджає вирішенню спору, суд вважає за можливе розглянути справу в порядку статті 75 Господарського процесуального кодексу України - за наявними у ній матеріалами.

В процесі розгляду справи судом встановлено наступне.

15.10.2008р. між позивачем та відповідачем укладено Договір купівлі-продажу №131/3, відповідно до п. 1.1 якого позивач зобов"язувався в порядку та на умовах, визначених у цьому договорі, передати у власність відповідачу, а відповідач зобов"язувався в порядку та на умовах, визначених у цьому договорі, прийняти та оплатити паперову продукцію, що перераховані в рахунку-фактурі або специфікації, які є невід"ємною частиною цього договору.

Сторони узгодили в п. 3.2 Договору, що позивач поставляє товар згідно з правилами Інкотермс 2000. строк і умови поставки кожної партії товару вказані у рахунку-фактурі або специфікації.

Розрахунки за кожну партію здійснюються шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок позивача в повному обсязі або частками на протязі 3 (трьох) календарних днів з дня передачі товару, але позивач має право змінити строк оплати товару, виставивши вимогу про негайну сплату товару, якщо курс продажу долару США повідношенню до гривні за даними Міжбанківської валютної біржі з дати поставки товару зросте більш ніж на 1% (п. 5.2 Договору).

На виконання умов Договору купівлі-продажу №131/3 від 15.10.2008р. позивач поставив відповідачу товар, що підтверджується видатковими накладними: №677/4 від 08.04.2013р., №732/4 від 15.04.2013р., №941/4 від 15.04.2013р., №793/4 від 19.04.2013р., №836/4 від 25.04.2013р., №866/4 від 29.04.2013р., №888/4 від 30.04.2013р., №902/4 від 30.04.2013р., №909/4 від 30.04.2013р., №966/4 від 30.04.2013р., №976/4 від 30.04.2013р., №1015/4 від 30.04.2013р., №1042/4 від 30.04.2013р., №1180/4 від 30.04.2013р. на загальну суму 62330,41грн., долученими до матеріалів справи.

Відповідач частково розрахувався з позивачем на загальну суму в розмірі 2675,16грн.

Станом на час звернення позивача до господарського суду Львівської області заборгованість відповідача становить 59655,25грн.

Відповідач свої зобов'язання по сплаті заборгованості у розмірі 59655,25грн. за Договором купівлі-продажу №131/3 від 15.10.2008р. не виконав, доказів зворотнього суду не надав.

При прийнятті рішення суд виходив з наступного.

Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини (ст. 11 ЦК України).

Відповідно до вимог ст. 655 ЦК України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно із ч. 2 ст. 692 ЦК України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Позивач свої зобов'язання щодо передачі товару за Договором купівлі-продажу №131/3 від 15.10.2008р. виконав повністю, відповідач оплати за поставлений товар здійснив частково, в результаті чого заборгованість відповідача перед позивачем становить 59655,25грн.

Щодо вимоги позивача про стягнення з відповідача 6015,53грн. штрафу, суд зазначає наступне.

Одним із видів господарських санкцій згідно з частиною другою статті 217 ГК України є штрафні санкції, до яких віднесено штраф та пеню (частина перша статті 230 ГК України).

Розмір штрафних санкцій відповідно до частини четвертої статті 231 ГК України встановлюється законом, а в разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в передбаченому договором розмірі. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або в певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Такий вид забезпечення виконання зобов'язання як пеня та її розмір встановлено частиною третьою статті 549 ЦК України, частиною шостою статті 231 ГК України, статтями 1, 3 Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" та частиною шостою статті 232 ГК України.

Право встановити в договорі розмір та порядок нарахування штрафу надано сторонам частиною четвертою статті 231 ГК України.

Можливість одночасного стягнення пені та штрафу за порушення окремих видів господарських зобов'язань передбачено частиною другою статті 231 ГК України.

В інших випадках порушення виконання господарських зобов'язань чинне законодавство не встановлює для учасників господарських відносин обмежень передбачати в договорі одночасне стягнення пені та штрафу, що узгоджується із свободою договору, встановленою статтею 627 ЦК України, коли сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Одночасне стягнення з учасника господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання за договором, штрафу та пені не суперечить статті 61 Конституції України, оскільки згідно зі статтею 549 ЦК України, пеня та штраф є формами неустойки, а відповідно до статті 230 ГК України - видами штрафних санкцій, тобто не є окремими та самостійними видами юридичної відповідальності. У межах одного виду відповідальності може застосовуватися різний набір санкцій.

Пунктом 10.2 Договору передбвчено, що за прострочення оплати понад двадцять днів стягується штраф у розмірі десяти відсотків від вартості неоплаченого товару.

Станом на час звернення позивача до господарського суду Львівської області заборгованість відповідача становить 59655,25грн.

Оскільки, п. 10.2 Договору купівлі-продажу №131/3 від 15.10.2008р. та Додаткової угоди від 01.08.2012р. сторонами узгоджено умову про забезпечення виконання зобов'язання у вигляді неустойки (штрафу), суд прийшов до висновку задоволити вимогу позивача про стягнення з відповідача частково в розмірі 5,965грн. штрафу (Аналогічна позиція викладена у постанові Верховного Суду України у справі № 3-24гс12 від 27.04.2012р.).

Щодо вимоги позивача про стягнення з відповідача 993,12грн. пені суд прийшов до висновку задоволити її з огляду на наступне.

Відповідно до вимог ч. 6 ст. 231 ГК України, штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за весь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Згідно із вимогами ч. 2 ст. 343 ГК України, платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Згідно з умовами п. п. 10.2 Договору купівлі-продажу №131/3 від 15.10.2008р. та Додаткової угоди від 01.08.2012р.та відповідно до вимог ст.ст. 1, 3 Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", позивач правомірно просить стягнути з відповідача пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення платежу за період з 12.04.2013р. по 07.06.2012р. у розмірі 993,12грн.

Щодо позовної вимоги про стягнення 2648,32грн. відсотків за користування грошовими коштами від простроченої суми суд зазначає наступне.

Відповідно до умов п. 5.5 Договору передбачено, що у разі прострочення відповідачем оплати поставленого товару, відповідач зобов"язаний сплатити повну вартість товару, а також згідно зі ст. 692 ЦК України, сплачує відсотки за користування чужими грошовими коштами у розмірі 1% від суми заборгованості за кожен день прострочки.

Частиною третьою статті 692 ЦК України встановлено, що у разі прострочення оплати товару продавець має право вимагати оплати товару та сплати процентів за користування чужими грошовими коштами.

Отже, зазначена норма встановлює право продавця (постачальника) у разі несвоєчасної оплати товару покупцем вимагати від останнього оплати товару та процентів за користування чужими грошовими коштами.

Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства (частина друга статті 536 ЦК України).

Частиною другою статті 625 ЦК України визначено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Виходячи із положень зазначеної норми, наслідки прострочення боржником грошового зобовязання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та 3% річних, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом, не є санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника та незалежно від сплати ним неустойки (пені) за порушення виконання зобовязання.

Тобто стаття 625 ЦК України, надає можливість кредитору боржника, який прострочив виконання грошового зобовязання, встановити інший ніж 3% річних розмір процентів за користування чужими грошовими коштами, який і було визначено сторонами у пункті 5.5. договору в розмірі 1% річних за кожен день прострочки. (Аналогічна позиція викладена у Постанові Верховного Суду України від 12.12.2011р. у справі №3-132гс11).

Відтак, позивач правомірно просить стягнути з відповідача 2648,32грн. відсотки за користування грошовими коштами від простроченої суми.

Таким чином, дослідивши матеріали справи та оцінивши представлені докази, суд вважає позовні вимоги обґрунтованими, документально підтвердженими і такими, що підлягають задоволенню частково.

Судові витрати покладаються на відповідача.

Враховуючи викладене, керуючись вимогами ст.ст. 11, 655, 692 ЦК України, ст. ст. 174, 193 ГК України, ст.ст. 28, 33, 34, 44, 48, 49, 75, 82, 84 ГПК України суд, -

ВИРІШИВ :

1. Позовні вимоги задоволити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Грань-плюс" (79495, Львівська область, м. Винники, вул. Кільцева, 1, кв. 67, ідентифікаційний код 32269135) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Торгова група "Інтерпап" (03028, м. Київ, вул. Саперно-Слобідська, буд. 8, літера А, офіс 291, ідентифікаційний код 35137937) 59655,25грн. основного боргу, 6015,53грн. штрафу, 993,13грн. пені, 2648,32грн. 35 відсотки за користування грошовими коштами та 1720,50грн. судового збору.

3. В решті позовних вимог відмовити.

4. Наказ видати згідно ст.116 ГПК України.

Повний текст рішення виготовлено та підписано 07.10.2013р.

Суддя Деркач Ю.Б.