Постанова

від 11.09.2013 по справі 918/974/13

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 вересня 2013 року Справа №918/974/13

Рівненський апеляційний господарський суд у складі колегії:

Головуючого судді Дужич С.П.

судді Мамченко Ю.А. ,

судді Саврій В.А.

при секретарі Ткач Ю.В.

за участю представників сторін:

позивача - Дзюбак Є.Ф. (довіреність №287 від 27.05.2013р.)

відповідача - не з'явився

розглянувши апеляційну скаргу відповідача Фермерського господарства "МВМ" на рішенням господарського суду Рівненської області від 16 липня 2013 року у справі №918/974/13 (суддя Андрійчук О.В.)

за позовом Публічного акціонерного товариства "Державна продовольчо-зернова корпорація України" в особі філії "Дубенський комбінат хлібопродуктів"

до Фермерського господарства "МВМ"

про стягнення в сумі 99 939 грн. 54 коп.

Судом роз'яснено представникам сторін права та обов'язки, передбачені ст.ст. 20, 22 ГПК України. Клопотання про технічну фіксацію судового процесу не поступало, заяв про відвід суддів не надходило.

ВСТАНОВИВ :

16 липня 2013 року, рішенням господарського суду Рівненської області було частково задоволено позов ПАТ "ДПЗКУ" в особі філії "Дубенський комбінат хлібопродуктів" до ФГ "МВМ" про стягнення в сумі 99 939,54 грн. та стягнуто з відповідача на користь позивача 86 265,35 грн. - основного боргу, 85,08 грн. - 3% річних, 1 726,95 грн. - судового збору, відмовлено в задоволенні стягнення 6 038,57 грн. - 7% штрафу, 5 409,26 грн. - пені та 2 141,28 грн. - 3% річних.

Відповідач, не погоджуючись з прийнятим рішенням, в своїй апеляційній скарзі просить рішення скасувати та прийняти нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог повністю, вважаючи, що прийняті судом висновки не відповідають обставинам справи, а також судом порушено норми матеріального та процесуального права, оскільки не взято до уваги, що позивач, в порушення вимог п.3.8 Договору складського зберігання зерна №1 та п.2.6 Інструкції №661 про ведення обліку і оформлення операцій із зерном і продуктами його переробки на хлібоприймальних та зернопереробних підприємствах, затвердженої наказом Міністерства аграрної політики України від 13 серпня 2008 року здійснив переоформлення зерна на користь ФОП Подставкіна А.Ф. за відсутності розрахунку з зерновим складом за надані послуги, чим наніс відповідачу матеріальної шкоди. Крім того, вважає, що суд необґрунтовано відмовив відповідачу у задоволенні клопотання про перенесення розгляду справи на іншу дату, провівши засідання за відсутності представника відповідача.

Позивач у своєму відзиві на апеляційну скаргу вважає рішення таким, що прийняте у чіткій відповідності з нормами матеріального та процесуального права, а апеляційна скарга є необґрунтованою та такою, що не підлягає задоволенню, оскільки згідно Договору складського зберігання зерна №1 від 03 липня 2012 року, позивач взяв на збереження зернові культури відповідача, виконавши усі умови Договору, а відповідач, підписавши акт виконаних робіт від 26 липня 2012 року, надані йому послуги не оплатив.

09 серпня 2013 року, ухвалою Рівненського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу було прийнято до провадження та призначено її розгляд на 28 серпня 2013 року.

28 серпня 2013 року, ухвалою Рівненського апеляційного господарського суду розгляд апеляційної скарги було відкладено на 11 вересня 2013 року.

У судовому засіданні представник позивача підтримав доводи, викладені у відзиві на апеляційну скаргу і просить відмовити в її задоволенні, а рішення господарського суду Рівненської області залишити без змін.

Представник відповідача у судове засідання не з'явився, хоча і був завчасно повідомлений про час і місце судового розгляду, на що вказує повідомлення про вручення рекомендованого поштового відправлення та направив клопотання про відкладення розгляду справи на іншу дату у зв'язку із зайнятістю представника.

Судовою колегією враховується, що відсутність представника товариства відповідно до ст. 77 ГПК України не є безумовною підставою для відкладення розгляду справи, оскільки ГПК України не обмежує кількості представників, яких може призначити одна особа. Так, юридичну особу за посадою може представляти її керівник. Інші особи, які є штатними працівниками юридичної особи, можуть бути її представниками, якщо вони діють у межах, визначених законодавством чи установчими документами юридичної особи.

Частиною 3 ст. 28 ГПК України визначено, що представниками юридичних осіб можуть бути також інші особи, повноваження яких підтверджуються довіреністю від імені підприємства, організації.

Таким чином, зазначений у клопотанні представник не являється єдиною особою, що має право представляти інтереси товариства в суді.

Враховуючи вимоги ст.ст. 101, 102 ГПК України про межі та строки перегляду справи в апеляційній інстанції, а також те, що сторони по справі належним чином повідомлені про час і місце розгляду апеляційної скарги, явка представників сторін необов'язковою не визнавалась і розгляд апеляційної скарги можливий у даному судовому засіданні, суд відмовляє в задоволенні клопотання відповідача про відкладення розгляду апеляційної скарги та вважає за можливе провести судове засідання за відсутності представника відповідача та розглянути справу за наявними в ній матеріалами.

Колегія суддів, заслухавши пояснення представника позивача, обговоривши доводи апеляційної скарги та відзиву на неї, перевіривши повноту з'ясування та доведеність всіх обставин, що мають значення для справи, дослідивши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм процесуального та матеріального права встановила, що:

03 липня 2012 року, між ПАТ "ДПЗКУ" в особі філії "Дубенський комбінат хлібопродуктів", як зберігачем, та ФГ "МВМ", як поклажодавцем, було укладено Договір складського зберігання зерна №1, за умовами якого поклажодавець зобов'язався передати, а зерновий склад зобов'язався прийняти на зберігання зернові та олійні (зернові, зернобобові, круп'яні, олійні культури) врожаю 2012 року, надати додаткові послуги по зберіганню та в установлений строк повернути їх поклажодавцю або особі, зазначеній ним як одержувач, відповідно до якісних показників, передбачених цим договором, а поклажодавець оплатити надані послуги у визначений Договором термін. (а.с. 10-14)

За пп.4.1.6 п. 4.1 Договору, зерновий склад зобов'язаний видати складські документи на зерно не пізніше наступного робочого дня після прийняття його на зберігання.

Згідно з пп.4.3.10 п.4.3 Договору, на позивача покладено обов'язок не менш ніж за 5 днів до відвантаження або переоформлення зерна провести із зерновим складом звірку кількості і якості зерна, що зберігається.

За пунктом 3.13 Договору, зерно вважається переоформленим зерновим складом з моменту видання та підписання сторонами акта-розрахунку на зерно та складського документа.

Відповідно до п.5.4 Договору, зерновий склад зобов'язаний щомісяця до 3 числа наступного за звітним місяця надавати поклажодавцю акт наданих послуг та виставити рахунок для оплати послуг, що надані зерновим складом.

За пунктом 5.6. Договору, оплата послуг, що надані зерновим складом зі зберігання, відвантаження, переоформлення зерна, а також додаткових послуг, повинні бути оплачені поклажодавцем протягом 3-х робочих днів з дня одержання рахунку.

Позивач, на підставі товарно-транспортних накладних №№ 001, 002 від 09 липня 2012 року, №№ 003, 004, 005, 006, 007 від 10 липня 2012 року, №№ 008, 009, 010 від 11 липня 2012 року, №011 від 12 липня 2012 року, №№ 013, 014, 015 від 13 липня 2012 року, №№ 016, 017, 018 від 14 липня 2012 року, №20 від 17 липня 2012 року, №17 від 16 липня 2012 року, №№ 20, 21, 23, 24, 28 від 20 липня 2012 року, реєстрів накладних на прийняте зерно з визначенням якості по середньодобовому зразку №30 від 09 липня 2012 року, №36 від 10 липня 2012 року, №56 від 11 липня 2012 року, №66 від 12 липня 2012 року, №82 від 13 липня 2012 року, №94 від 14 липня 2012 року, №114 від 16 липня 2012 року, №131 від 17 липня 2012 року, №158 від 20 липня 2012 року оформив складські квитанції на зерно №34 в кількості 10 849 кг, №41 в кількості 44 658 кг, №61 в кількості 26 679 кг від 11 липня 2012 року, №66 в кількості 19 872 кг від 12 листопада 2012 року, №82 в кількості 26 668 кг від 13 липня 2012 року, №92 в кількості 24 056 кг від 14 липня 2012 року, №109 в кількості 5 032 кг від 16 липня 2012 року, №111 в кількості 33 483 кг від 17 липня 2012 року, №116 в кількості 2 983 кг від 20 липня 2012 року. (а.с. 22-30, 32-63)

26 липня 2012 року, між позивачем та відповідачем було складено та ними підписано акт виконаних робіт на загальну суму 86 265,35 грн. та акт-розрахунок №48, згідно якого поверненню підлягало зерна у кількості 194 157 кг. (а.с. 16, 17)

30 липня 2012 року, зерно ріпаку було переоформлено з відповідача на ФОП Подставкіна А.В., що стверджується складською квитанцією № 140. (а.с. 31)

07 листопада 2012 року, 13 лютого 2013 року та 22 травня 2013 року, позивач неодноразово направляв відповідачу претензії про сплату боргу в розмірі 86 265,35 грн., як останній отримав, відповідно 10 листопада 2012 року та 16 лютого і 25 травня 2013 року, отримання яких підтверджується рекомендованими повідомленнями про вручення поштового відправлення. (а.с. 18-21)

26 червня 2013 року, ПАТ "Державна продовольчо-зернова корпорація України" в особі філії "Дубенський комбінат хлібопродуктів" звернулось до господарського суду Рівненської області з позовом до ФГ "МВМ" про стягнення заборгованості в сумі 99 939,54 грн. (а.с. 2-6)

16 липня 2013 року, рішенням господарського суду Рівненської області даний позов було частково задоволено та стягнуто з відповідача на користь позивача 86 265,35 грн. - основного боргу, 85,08 грн. - 3% річних, 1 726,95 грн. - судового збору і відмовлено в задоволенні стягнення 6 038,57 грн. - 7% штрафу, 5 409,26 грн. - пені та 2 141,28 грн. - 3% річних.

Дослідивши докази, наявні в матеріалах справи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення з огляду на наступне.

Згідно ст. 15 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання іншою особою.

Захист свого особистого немайнового або майнового права та інтересу в суді кожна особа вправі здійснювати шляхом звернення з позовом, предмет якого або кореспондує із способами захисту, визначеними у ст. 16 ЦК України, договором або іншим законом.

Відповідно до ст. 11 ЦК України та ст. 174 ГК України, господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

З положень ст. 509 ЦК України та ст.173 ГК України вбачається, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно ч.1 ст. 936 ЦК України та ч.1 ст. 946 ЦК України передбачено, що за договором зберігання одна сторона (зберігач) зобов'язується зберігати річ, яка передана їй другою стороною (поклажодавцем), і повернути її поклажодавцеві у схоронності за плату, розмір якої та строки її внесення встановлюються договором зберігання.

У силу вимог ч.1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

З матеріалів справи вбачається, що, 03 липня 2012 року, між сторонами було укладено Договір складського зберігання зерна №1, за яким в період з 09 по 20 липня 2012 року відповідач передав, а позивач прийняв на зберігання зернові та олійні врожаю 2012 року загальною фізичною вагою 244 090,00 кг.

Дана передача була належним чином оформлена.

В подальшому, по закінченню надання послуг, 26 липня 2012 року, сторони підписали акту виконаних робіт №134, згідно якого відповідач погодився, що йому позивачем було надано послуг на загальну суму 86 265,35 грн., оплата яких передбачалась п.5.6. Договору, згідно якого зерновим складом послуги зі зберігання, відвантаження, переоформлення зерна, а також додаткових послуг, повинні бути оплачені поклажодавцем протягом 3-х робочих днів з дня одержання рахунку.

Проте, у матеріалах справи відсутні докази сплати відповідачем послуг по зберіганню зерна згідно укладеного сторонами Договору складського зберігання зерна №1 та підписаного акту виконаних робіт №134 у розмірі 86 265,35 грн.

Апелянт посилається на те, що 30 липня 2012 року було здійснено незаконне переоформлення зерна на користь ФОП Подставкіна А.Ф. за відсутності розрахунку з зерновим складом за надані послуги, чим нанесено відповідачу матеріальної шкоди, проте такі посилання відхиляються судом як безпідставні, оскільки рішенням господарського суду Рівненської області, у справі №5019/1610/12, залишеним без змін постановою Вищого господарського суду України від 16 квітня 2013 року, за позовом ФГ "МВМ" до ПАТ "Державна продовольчо-зернова корпорація України" в особі філії "Дубенського комбінату хлібопродуктів", за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - ФОП Подставкіна А.Ф., про стягнення 873 706,50 грн., визнано правомірність переоформлення зерна ріпаку в кількості 194 157 кг з ФГ "МВМ" на ФОП Подставкіна А.Ф.

Відповідно ст. 35 ГПК України, факти, встановлені рішенням господарського суду під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

Отже, як встановлено з матеріалів справи, відповідач в період з 03 по 26 липня 2012 року отримав від позивача послуги зі зберігання, відвантаження, переоформлення зерна, а також додаткові послуги, на загальну суму 86 265,35 грн., проте не виконав взятих на себе зобов'язань по оплаті наданих йому послуг згідно зазначеного Договору.

Статтею 536 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 525 ЦК України, ч. 6 ст. 193 ГК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

У силу вимог ч.1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Отже, господарський суд першої інстанції дійшов вірного висновку про те, що позовні вимоги щодо стягнення з відповідача на користь 86 265,35 грн. - основного боргу підлягають задоволенню у повному обсязі.

Крім того, позивач за несвоєчасне проведення розрахунків здійснив нарахування 3% річних, пені та штрафу.

Право позивача на нарахування пені передбачене п.6.2. Договору, за яким за прострочку оплати вартості послуг, наданих зерновим складом понад три дні з моменту отримання рахунку, поклажодавець сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від простроченої суми за кожен день прострочення.

Місцевим господарським судом вірно встановлено, що обов'язок відповідача по оплаті вартості послуг настав з 25 травня 2013 року, коли відповідач отримав рахунок №134 від 26 липня 2012 року доданого до претензії №63 від 22 травня 2013 року. Оскільки, обов'язок відповідача щодо оплати послуг, наданих позивачем, виник 30 травня 2013 року, а пеня розрахована позивачем за період з 01 серпня по 31 грудня 2012 року, тобто до виникнення права на її нарахування, господарський суд першої інстанції вірно зазначивши, що період нарахування пені є виключним правом позивача, вірно відмовив у стягнення пені, з 01 серпня по 31 грудня 2012 року, у розмірі 5 409,26 грн.

Крім того, у порядку визначеному ч.2 ст. 231 ГК України, позивачем було нараховано 7% штрафу в розмірі 6038,57 грн.

Проте, згідно ч.ч.2-4 231 ГК України, у разі якщо порушення не грошового господарське зобов'язання, в якому хоча б одна сторона є суб'єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, або порушення пов'язане з виконанням державного контракту, або виконання зобов'язання фінансується за рахунок Державного бюджету України чи за рахунок державного кредиту, штрафні санкції застосовуються, якщо інше не передбачено законом чи договором, у таких розмірах: за порушення строків виконання зобов'язання стягується пеня у розмірі 0,1% вартості товарів (робіт, послуг), з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі 7% вказаної вартості.

Отже, виходячи із положень зазначеної норми, застосування до відповідача, як боржника, який порушив грошове господарське зобов'язання (оплата отриманих послуг), штрафних санкцій у вигляді пені, штрафу, передбачених абз.3 ч.2 ст. 231 ГК України не можливо, тому господарський суд першої інстанції вірно зробив висновок про відмову у задоволенні позовних вимог позивачу в цій частині у стягнені 7% штрафу в розмірі 6 038,57 грн.

(Зазначена правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 06 грудня 2010 року у справі №3-4гс10, Листі Верховного Суду України від 01 квітня 2012 року "Висновки Верховного Суду України, викладені у рішеннях, прийнятих за результатами розгляду заяв про перегляд судового рішення з підстави, передбаченої п.1 ч.1 ст. 111 16 ГПК України за 2010-2011 рр.").

Згідно ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання та за прострочення виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Місцевим господарським судом, також вірно визначено, що, виходячи з вимог п. 5.6. Договору та наявних доказів у підтвердження факту отримання відповідачем рахунку, встановлено, обов'язок з оплати наданих послуг настав 30 травня 2013 року, а отже саме з вказаного моменту у позивача виникло право на нарахування 3% річних та вірно зробивши перерахунок 3% річних за період з 30 травня по 10 червня 2013 року, стягнув їх у розмірі 85,08 грн.

Інші заперечення відповідача, викладені у апеляційній скарзі, також не знайшли свого підтвердження під час її розгляду, а тому відхиляються як необґрунтовані.

Згідно ст.ст. 33, 34 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, а обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Враховуючи зазначене, колегія суддів вважає, що рішення господарського суду першої інстанції прийняте у відповідності до норм ст. 43 ГПК України із всебічним, повним та об'єктивним дослідженням матеріалів справи в їх сукупності та вірним застосуванням норм матеріального та процесуального права, а тому відсутні правові підстави для скасування рішення господарського суду та задоволення вимог апеляційної скарги.

Судові витрати за подачу апеляційної скарги, на підставі ст.ст. 49, 105 ГПК України, у зв'язку з відмовою в її задоволенні, покладаються на апелянта.

Керуючись ст.ст. 33, 34, 49, 99, 101, 103, 105 ГПК України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Рішення господарського суду Рівненської області від 16.07.13 р. у справі №918/974/13 залишити без змін, апеляційну скаргу Фермерського господарства "МВМ" - без задоволення.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

Постанову апеляційної інстанції може бути оскаржено у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання постановою апеляційного господарського суду законної сили.

Справу №918/974/13 повернути господарському суду Рівненської області.

Головуючий суддя Дужич С.П.

Суддя Мамченко Ю.А.

Суддя Саврій В.А.