Ухвала

від 05.12.2006 по справі 49/194-а

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

49/194-А

      КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД       

01025, м.Київ, пров. Рильський, 8                                                            т. (044) 278-46-14

УХВАЛА

І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И

 05.12.06 р.          № 49/194-А

 Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

 головуючого:                              Борисенко  І.В.

 суддів:                                          Алданової  С.О.

                                        Шипка  В.В.

 при секретарі:                              

 За участю представників:

 від позивача -Гліванська С. Й – дов. № 25 від 05.07.2006р.

 від відповідача - Аліфанов Т. Ю. – дов. № 310/9/10-107 від 20.01.2006р.

 розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м.Києва

 на постанову Господарського суду м.Києва від 14.09.2006

 у справі № 49/194-А  (Митрохіна А.В.)

 за позовом           Товариства з обмеженою відповідальністю "Українська фармацевтична компанія"

 до           Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м.Києва

 про          визнання протиправним повідомлення-рішення

 ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю „Українська фармацевтична компанія” (надалі – позивач) звернулось до Господарського суду м. Києва із позовом (з врахуванням уточнень позовних вимог від 14.09.2006р.) до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва про скасування податкового повідомлення-рішення від 10.08.2004р. № 0002172309/0.

Постановою Господарського суду м. Києва від 14.09.2006р. у справі № 49/194-А позов  ТОВ „Українська фармацевтична компанія” задоволено повністю: скасовано податкове повідомлення–рішення Державної податкової інспекції у Голосіївському районі міста Києва від 10.08.2004р. № 0002172309/0; стягнуто з Державного бюджету України на користь позивача 3,40 грн. судового збору.

Господарський суд м. Києва свою постанову мотивував тим, що висновки акту перевірки позивача, на підставі якого відповідачем прийняте оспорюване податкове повідомлення-рішення, є необґрунтованими та не відповідають чинному законодавству, оскільки на момент проведення перевірки у позивача були наявні усі необхідні документи на підтвердження сум податкового кредиту.

Не погоджуючись із вказаною постановою, відповідач 11.10.2006р. звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою № 5516/9/10-102, в якій просить скасувати постанову Господарського суду м. Києва від 14.09.2006р. у справі № 49/194-А та прийняти нову постанову, якою в задоволенні позовних вимог відмовити.

Доводи апеляційної скарги мотивовані тим, що постанова суду першої інстанції прийнята з порушенням норм матеріального права, а саме ст.7 Закону України “Про податок на додану вартість”, та при неповному з'ясуванні обставин справи.

Від позивача надійшли заперечення на апеляційну скаргу, в яких він проти доводів відповідача заперечує та просить в задоволенні апеляційної скарги у справі № 49/194-А відмовити.

У зв'язку з набранням чинності з 01.09.2005р. Кодексу адміністративного судочинства України (далі по тексту – КАС України) розгляд апеляційної скарги на постанову Господарського суду м. Києва від 14.09.2006р. у справі № 49/194-А здійснюється Київським апеляційним господарським судом за правилами Кодексу адміністративного судочинства України.

Представник апелянта (відповідача) в судовому засіданні апеляційної інстанції апеляційну скаргу підтримав та просив її задовольнити.

Представник позивача в судовому засіданні апеляційної інстанції проти доводів апелянта заперечував та просив у задоволенні апеляційної скарги відмовити.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, перевіривши повноту встановлення обставин справи та правильність їх юридичної оцінки, перевіривши правильність застосування норм права місцевим господарським судом, судова колегія Київського апеляційного господарського суду, -

ВСТАНОВИЛА:

 Державною податковою інспекцією у Голосіївському районі м. Києва прийняте податкове повідомлення-рішення від 10.08.2004р. № 0002172309/0, яким відповідно до пп.  7.2.1, 7.2.3 п.7.2, пп. 7.4.1, 7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України „Про податок на додану вартість” у позивача виявлено завищення суми бюджетного відшкодування з ПДВ за червень 2004 року в розмірі 354 126,00 грн.

Вказане податкове повідомлення-рішення прийняте на підставі акту ДПІ у Голосіївському районі м. Києва від 09.08.2004р. № 418-23/09-32767514 „Про результати позапланової документальної перевірки дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість ТОВ „Українська фармацевтична компанія”, код 32767514, за період червень 2004 р.” (надалі – акт перевірки від 09.08.2004р.).

Копії названих документів наявні в матеріалах справи.

Як вбачається з акту перевірки від 09.08.2004р., перевіркою встановлено порушення позивачем пп.7.2.1, 7.2.3 п.7.2, пп.7.4.1, 7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України „Про податок на додану вартість”, оскільки до перевірки платником податку не надано достовірні документи бухгалтерського та податкового обліку, які підтверджують податковий кредит, відображений у податковій декларації за червень 2004 року; внаслідок цього за результатами перевірки сума бюджетної заборгованості з податку на додану вартість, яка не відшкодована на 09.08.2004р., зменшується на суму 354 126,00 грн.

Судова колегія Київського апеляційного господарського суду погоджується з висновками Господарського суду м. Києва про те, що податкове повідомлення-рішення ДПІ у Голосіївському районі м. Києва від 10.08.2004р. № 0002172309/0 є безпідставним та підлягає скасуванню з огляду на наступне.

Податковий кредит у відповідності до п.1.7 ст.1 Закону України „Про податок на додану вартість” визначається як сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

У відповідності до пп.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв'язку із придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу).

Датою виникнення права платника податку на податковий кредит згідно з п.п. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 цього Закону є дата здійснення першої з наступних подій:

а) дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг);

б) дата отримання податкової накладної.

У відповідності до пп.7.2.1 п.7.2 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" податкова накладна має містити: порядковий номер податкової накладної; дату її виписування, назву юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану  вартість; податковий номер платника податку (продавця та покупця); місце розташування юридичної особи або місце податкової адреси фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; опис (номенклатуру) товарів (робіт, послуг) та їх кількість (обсяг, об'єм); повну назву отримувача; ціну продажу без врахування податку; ставку податку та відповідну суму податку у цифровому значенні; загальну суму коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.

Податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надається покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг). Податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом (пп. 7.2.3 п.7.2 ст.7 названого Закону).

Не дозволяється включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями, а при імпорті робіт (послуг) - актом прийняття робіт (послуг) чи банківським документом, який засвідчує перерахування коштів в оплату вартості таких робіт (послуг).У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами (пп. 7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість").

Згідно з пп. 7.7.1 п.7.7 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" суми податку, що підлягають сплаті до бюджету або відшкодуванню з бюджету, визначаються як різниця між загальною сумою податкових зобов'язань, що виникли у зв'язку з будь-яким продажем товарів (робіт,  послуг) протягом звітного періоду, та сумою податкового кредиту звітного періоду.

У строки, передбачені законом для відповідного податкового періоду, платник податку подає органу державної податкової служби за місцем свого знаходження податкову декларацію незалежно від того, чи виникло у цьому періоді податкове зобов'язання чи ні (пп. 7.7.2 п.7.7 ст.7 вказаного Закону).

У разі коли за результатами звітного періоду сума, визначена згідно з підпунктом 7.7.1 цієї статті, має від'ємне значення, така сума підлягає відшкодуванню платнику податку з Державного бюджету України протягом місяця, наступного після подачі декларації. Підставою для отримання відшкодування є дані тільки податкової декларації за звітний період. За бажанням платника податку сума бюджетного відшкодування може бути  повністю або частково зарахована в рахунок платежів з цього податку. Таке рішення платника податку відображається в податковій  декларації (пп. 7.7.3 п.7.7 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" (в редакції, чинній на час здійснення господарських операцій)).

Як вбачається з акту перевірки від 09.08.2004р., єдиною підставою для винесення відповідачем оспорюваного податкового повідомлення-рішення є ненадання позивачем для перевірки документів, які б підтверджували правомірність формування валових витрат та податкового кредиту, оскільки перевірка відповідачем проведена без присутності посадових осіб позивача у зв'язку з їх відсутністю за адресою, вказаною в реєстраційних документах.

Однак, доводи відповідача про відсутність у позивача документів, які б підтверджували правомірність формування валових витрат та податкового кредиту, спростовуються матеріалами справи.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем до ДПІ у Голосіївському районі м. Києва подана декларація з податку на додану вартість за червень 2004 року, відповідно до якої сума податкових зобов'язань складає 0,00 грн., сума податкового кредиту складає 354 126,00 грн., сума ПДВ, яка підлягає відшкодуванню з бюджету за підсумками поточного звітного періоду, складає 354 126,00 грн.

Як правильно встановлено судом першої інстанції та не заперечується відповідачем, між Товариством з обмеженою відповідальністю „Українська фармацевтична компанія” (як покупцем) та Товариством з обмеженою відповідальністю „Геос” (як продавцем) укладено договір купівлі – продажу № 64/15 від 15.06.2004 р., відповідно до якого продавець зобов'язаний продати промислові товари, а покупець зобов'язаний купити товар на загальну суму 2 124 756,47 грн., у т.ч ПДВ 354 126,08 грн.

Продавець передав товари покупцю згідно накладних № 51 від 30.06.2004р. на загальну суму  181800,00 грн., у т.ч. 30300,00 грн., № 53 на загальну суму  243190,08 грн., у т.ч. ПДВ 40531,68 грн., № 54 на загальну суму 244105,34 грн., у т.ч. ПДВ 40684,22 грн., № 55 на загальну суму 264995,23 грн., у т.ч. ПДВ 44165,87 грн., № 56 на загальну суму 245000,90 грн., у т.ч.  ПДВ 45833,48 грн., № 57 на загальну суму 296800,00 грн., у т.ч. ПДВ 49466,70 грн., № 58 на загальну суму 300864,72 грн., у т.ч. ПДВ 50144,12 грн., № 59 на загальну суму 318000,00 грн., у т.ч. ПДВ 53000,00 грн.

На виконання вказаного договору ТОВ „Геос” видав позивачу податкові накладні від 30.06.2004р. № 51 на загальну суму  181800,00 грн., у т.ч. ПДВ 30300,00 грн., № 53 на загальну суму  243190,08 грн., у т.ч. 40531,68 грн., № 54 на загальну суму 244105,34 грн., у т.ч. ПДВ 40684,22 грн., № 55 на загальну суму 264995,23 грн., у т.ч. ПДВ 44165,87 грн., № 56 на загальну суму 245000,90 грн., у т.ч.  ПДВ 45833,48 грн., № 57 на загальну суму 296800,00 грн., у т.ч. ПДВ 49466,70 грн.,   № 58 на загальну суму 300864,72 грн., у т.ч. ПДВ 50144,12 грн.,  № 59 на загальну суму 318000,00 грн., у т.ч. ПДВ 53000,00 грн.

Розрахунки з ТОВ „Геос” здійснені позивачем у безготівковій формі, що підтверджується платіжними дорученнями від 30.06.2004р.  № 29, № 31, № 33, № 35, № 34, № 32, № 30, № 36.

Копії названих документів наявні в матеріалах справи.

Таким чином, на підтвердження відображеного в податковій декларації з ПДВ за червень 2004 року податкового кредиту у сумі 354 126,00 грн. у позивача наявні податкові накладні, оформлені у відповідності до вимог пп.7.2.1 п.7.2 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість".

Усі податков накладні включені позивачем до книги обліку придбання товарів (робіт, послуг) за вказаний податковий період та містять необхідні реквізити, передбачені Законом України "Про податок на додану вартість".

Також, з матеріалів вбачається, що операції позивача з придбання товарів у ТОВ „Геос” пов'язані з господарською діяльністю позивача. Фактичне здійснення цих операцій та проведення між сторонами розрахунків відповідачем не заперечується. Також відповідачем не заперечується той факт, що ТОВ „Геос” мало право виписувати податкові накладні.

Відповідно до п.1.8 ст.1 Закону України "Про податок на додану вартість" бюджетне відшкодування – це сума, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у зв'язку з надмірною сплатою податку у випадках, визначених цим Законом.

Суми податку, що підлягають сплаті до бюджету або відшкодуванню з бюджету, визначаються як різниця між загальною сумою податкових зобов‘язань, що виникли у зв‘язку з будь-яким продажем товарів (робіт, послуг) протягом звітного періоду, та сумою податкового кредиту звітного періоду (п.п.7.7.1 ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість” (в редакції, чинній на момент здійснення спірних операцій).

Оскільки відповідачем сума податкового зобов‘язання, задекларованого позивачем в декларації за червень 2004р., не оспорюється, а сума податкового кредиту, задекларованого позивачем в цій декларації, визнана судом правомірною, то судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції щодо безпідставності висновків відповідача про завищення позивачем суми від'ємного значення бюджетного відшкодування за червень 2004 року на 354 126,00 грн. та не приймає до уваги доводи апелянта щодо неправильного застосування судом першої інстанції норм Закону України „Про податок на додану вартість”.  

Доводи апелянта про відсутність посадових осіб ТОВ „Українська фармацевтична компанія” за адресою, вказаної у реєстраційних документах, судова колегія вважає необґрунтованими з огляду на наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, зокрема, з реєстраційних документів позивача та довідки про взяття позивача на облік платника податків, директором ТОВ „Українська фармацевтична компанія” є Ромець Микола Євгенійович. В матеріалах справи наявний договір про співробітництво № 724/03 від 11.12.2003р., у відповідності до якого адреса по вул. 40-річчя Жовтня 100/2 у м.Києві надається позивачу як поштова адреса, яка може вказуватись у реквізитах підприємства, на його штампах, бланках, для проведення зборів фірми. Крім того, позивач щомісячно звітує до податкового органу та в податкові декларації вказаний телефон позивача.

Однак, з матеріалів справи, зокрема з акту перевірки від 09.08.2004р. та інших документів, складених відповідачем в процесі перевірки (а.с.58-59) вбачається, що в якості директора ТОВ „Українська фармацевтична компанія” відповідачем вказана інша особа (Ромець Тетяна Євгенівна)  

Згідно з п.1.3 Порядку оформлення результатів документальних перевірок щодо дотримання податкового та валютного законодавства суб'єктами підприємницької діяльності – юридичними особами, їх філіями, відділеннями та іншими відокремленими підрозділами, затвердженого наказом ДПА України від 16.09.2002 № 429 (чинного на момент здійснення відповідачем перевірки), документальна перевірка фінансово-господарської діяльності підприємства має проводитись за місцезнаходженням підприємства та/або за місцезнаходженням об'єкта, щодо якого проводиться така перевірка.

Відповідачем не надано суду належних та допустимих доказів на підтвердження підставності проведення позапланової перевірки позивача, належних доказів на підтвердження того, що перевірка проводилась відповідачем з відома посадових осіб позивача. Також відповідачем не надано суду будь-яких доказів щодо того, що у позивача перевіряючими витребовувались документи податкового та бухгалтерського обліку.

Враховуючи викладене, судова колегія приходить до висновку, що судом першої інстанції були правильно встановлені обставини справи та ухвалено судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому апеляційна скарга ДПІ у Голосіївському районі м. Києва підлягає залишенню без задоволення, а постанова Господарського суду м. Києва від 14.09.2006р. у справі № 49/194-А– залишенню без змін.

Керуючись ст. ст. 86, 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 209, 212 та 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Київський апеляційний господарський суд,  –

УХВАЛИВ:

 1. Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Голосіївському р-ні м. Києва від 11.10.2006р. № 5516/9/10-102 на постанову Господарського суду м. Києва від 14.09.2006р. у справі № 49/194-А залишити без задоволення, а постанову Господарського суду м. Києва від 14.09.2006р. у справі № 49/194-А за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “Українська фармацевтична компанія” до Державної податкової інспекції у Голосіївському р-ні м. Києва - без змін.

2. Матеріали справи № 49/194-А направити до Господарського суду м. Києва.

3. Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена протягом одного місяця шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

 Головуючий суддя          Борисенко  І.В.

 Судді

           Алданова  С.О.

          Шипко  В.В.