Постанова

від 09.12.2008 по справі 2а-5933/08

ХАРКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа №

2а-5933/08

Україна

Харківський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

Іменем України

   09 грудня 2008 року                                                                                        м. Харків

Харківський окружний

адміністративний суд  у складі:

головуючого судді  - 

Перцової Т.С.

при секретарі - Ульященко

Л.М.

за участю представників

сторін :

позивача - ОСОБА_1

відповідача - ОСОБА_2

розглянувши у відкритому

судовому засіданні в залі суду в м. Харкові справу за адміністративним позовом

Товариства з обмеженою відповідальністю „Теркурій-Схід” до Державної податкової

інспекції у Ленінському районі м. Харкова про визнання недійсними податкових

повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

            Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю

«Теркурій-Схід» звернулося до Харківського окружного адміністративного суду з

позовом до Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Харкова, в

якому, з урахуванням уточнених позовних вимог, які були прийняті судом, просить

суд визнати недійсними податкові повідомлення-рішення №0000751720/0 від 14.04.2008

року, №0000562330/0 від 14.04.2008 року, №0000751720/1 від 28.05.2008 року,

№0000562330/1 від 28.05.2008 року.

            В обгрунтування своїх позовних вимог позивач та його

представник в судовому засіданні посилаються на положення п.1.20.2 ст. 1,

п.п.4.1.1, п.4.1, ст.4, п.5.1, п. 5.3, п. 5.4, п.п.5.5.1 п.5.5., п. 5.11, ст.5,

п.п.7.4.1 п. 7.4 ст.7 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств”,

п.1.15 ст.1, п.п.8.1.1, 8.1.3 п.8.1 ст.8 Закону України „Про податок з доходів

фізичних осіб”. Зазначають, що відповідачем була проведена виїзна планова

документальна перевірка діяльності ТОВ «Теркурій-Схід» щодо своєчасності,

достовірності, повноти нарахування та сплати ним податків та зборів за

сукупними показниками фінансово-господарської діяльності. За результатами цієї

перевірки був складений відповідний акт перевірки та на адресу позивача було

направлено податкове повідомлення-рішення №0000751720/0 від 14.04.2008 року про

донарахування позивачу зобовязань з податку на доход фізичних осіб у сумі

1229,04 грн. та штрафних санкцій у сумі 2458,08 грн. та податкове

повідомлення-рішення №0000562330/0 від 14.04.2008 року про донарахування

позивачу зобовязань з податку на добавлену вартість у сумі 25313,00 грн. та

штрафних санкцій у сумі 12656,50 грн. Зауважують, що вважають результати

перевірки необгрунтованими, такими, що не відповідають фактичним обставинам та

суперечать вимогам чинного законодавства, відповідно просять суд визнати

недійсними податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у

Ленінському районі м. Харкова №№0000751720/0 від 14.04.2008 року, 0000562330/0

від 14.04.2008 року, 0000751720/1 від 28.05.2008 року, 0000562330/1 від

28.05.2008 року.

            Відповідач, Державна податкова інспекція у Ленінському

районі м. Харкова у своїх запереченнях на позов та її представник у судовому

засіданні з позовними вимогами не погодилися, посилалися на ст. 1, 4, 5, 7

Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств”, ст. 4 Закону України

„Про податок на додану вартість”, ст. 8 Закону України „Про податок з доходів

фізичних осіб”. Вважають, що рішення, прийняті за результатами перевірки

діяльності позивача є обгрунтованими, законими та просять відмовити у

задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

            Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши

матеріали справи, суд доходить висновку, що позовні вимоги підлягають

частковому задоволенню з наступних підстав.

            З матеріалів справи вбачається, що з 14.02.2008 року по

19.03.2008 року на підставі направлення від 14.02.2008 року № 82 фахівцями ДПІ

у Ленінському районі м. Харкова була проведена виїзна планова перевірка

дотримання ТОВ „Теркурій-Схід” вимог податкового, валютного та іншого

законодавства за період з 04.10.2005 року по 30.09.2007 року, за результатами

якої було складено акт від 26.03.2008 року № 690/23-304/33676348.

            У висновках зазначеного акту перевірки відображено

встановлені порушення ТОВ „Теркурій-Схід” вимог податкового, валютного та

іншого законодавства за перевіряємий період, а саме: п.п.1.20.2 п. 1.20 ст.1,

п.п.4.1.1 п.4.1 ст.4, п.п.5.5.1 п.5.5 ст.5, п.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України

„Про оподаткування прибутку підприємств”, в результаті чого зменшено від'ємне

значення об'єкту оподаткування на загальну суму 176566,00 грн.; п.4.1 ст.4

Закону України „Про податок на додану вартість” - здійснення реалізації готової

продукції власного виробництва через пов'язаних осіб за цінами, меншими

звичайних цін, в результаті чого встановлено заниження податку на додану

вартість у сумі 25313,00 грн.; п.1.15 ст.1, п.п.8.1.1 п.8.1 ст.8 Закону України

„Про податок з доходів фізичних осіб” - неутримання та неперерахування податку

з доходів фізичних осіб у сумі 1229,04 грн.

            На

підставі висновків акту перевірки від 26.03.2008 року №

690/23-304/33676348 ДПІ у Ленінському районі м. Харкова були винесені податкові повідомлення - рішення №0000751720/0

від 14.04.2008 року, згідно з яким позивачу визначено суму податкового

зобов'язання за платежем: податок з доходів фізичних осіб в сумі 3687,12 грн.

(у тому числі 1229,04 грн. за основним платежем; 2458,08 за штрафними (фінансовими)

санкціями) та №0000562330/0 від 14.04.2008 року, згідно з яким позивачу була

визначена сума податкового зобов'язання по платежу - податок на додану вартість

у сумі 37969,50 грн. (у тому числі 25313,00 грн. за основним платежем; 12656,50

грн. за штрафними (фінансовими) санкціями).

            Судом встановлено, що в результаті апеляційного

оскарження в адміністративному порядку позивачем податкових повідомлень - рішень №0000751720/0 від

14.04.2008 року та №0000562330/0 від 14.04.2008 року, ДПІ у Ленінському районі

м. Харкова були прийняті податкові повідомлення-рішення №0000751720/1 від

28.05.2008 року та №0000562330/1 від 28.05.2008 року на таку ж суму та з тих же

матеріальних підстав, що і податкові повідомлення-рішення із дріб'ю 0.

            Стосовно нарахування позивачу податку з доходів фізичних

осіб у сумі 1229,04 грн. та штрафних санкцій у сумі 2458,08 грн. згідно із

податковими повідомленням-рішеннями ДПІ у Ленінському районі м. Харкова

№0000751720/0 від 14.04.2008 року та №0000751720/1 від 28.05.2008 року судом

встановлено наступне.

В п.3.1.8 акту перевірки від 26.03.2008 року № 690/23-304/33676348

зазначено, що у грудні 2005 року, січні та лютому 2006 року позивач виплачував

доходи приватному нотаріусу ОСОБА_3 за надані нотаріальні послуги та в

порушення вимог п.1.15 ст. 1, п.п.8.1.1 п.8.1 ст. 8 Закону України «Про податок

з доходів фізичних осіб» не утримав з цих доходів податок з доходів фізичних

осіб, зв'язку із чим ДПІ донараховано податок з доходів фізичних осіб у сумі

1052,35 грн. 

Суд зазначає, що при донарахуванні податку з доходів фізичних осіб з сум,

виплачених приватному нотаріусу, відповідач не прийняв до уваги положення пп.

8.1.3 п. 8.1 ст. 8 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» згідно

з яким якщо нормами цього Закону передбачено, що

окремі

види оподатковуваних доходів (прибутків) не підлягають оподаткуванню при їх

нарахуванні чи виплаті, то платник податку зобов'язаний самостійно включити

суму таких доходів до складу загального річного оподатковуваного доходу та

подати річну декларацію з цього податку.

З огляду на викладене, суд відмічає, що у разі несплати юридичною особою

податку з доходів фізичних осіб, приватий нотаріус зобов'язаний розрахувати та сплатити податок з таких доходів

самостійно. Тобто валовий доход, з якого нотаріус повинен сплатити податок,

збільшується на суму, сплачену юридичною особою.

Листом приватного нотаріуса ОСОБА_3 від 08 серпня 2008 року № 73

повідомлено, що ним дійсно у грудні 2005 року, січні та лютому 2006 року були

отримані від ТОВ «Теркурій-Схід» відповідно суми у розмірі 3600,00 грн., 50,00

грн. та 4445,00 грн., після чого зазначені суми були включені ним у сукупний

річний оподаткований дохід (за 2005 та 2006 роки), і сплата ОСОБА_3 податку на

доход фізичних осіб була проведена з урахуванням грошових коштів, отриманих від

ТОВ „Теркурій-Схід”.

Таким чином, суд вважає необґрунтованим висновок ДПІ про порушення

позивачем п.1.15 ст. 1, п.п.8.1.1 п.8.1 ст. 8 Закону України «Про податок з

доходів фізичних осіб» та протиправним нарахування ДПІ у Ленінському районі м.

Харкова позивачу сум податку з доходів фізичних осіб та штрафних санкцій у

розмірі 2104,70 грн. згідно податкових повідомлень-рішень №0000751720/0 від

14.04.2008 року та №0000751720/1 від 28.05.2008 року.

Щодо донарахування позивачу сум з доходів фізичних осіб в сумі 179,69 грн.

та штрафних санкцій  в сумі 179,69 грн.

за неутримання податку з доходів фізичних осіб, виплачених фізичним

особам-підприємцям за придбані товарно-матеріальні цінності, згідно із податковими

повідомленням-рішеннями ДПІ у Ленінському районі м. Харкова №0000751720/0 від

14.04.2008 року та №0000751720/1 від 28.05.2008 року суд зазначає, що позивач

не надав доказів, які підтверджують сплату такими фізичними

особами-підприємцями податку з доходів фізичних осіб (єдиного фіксованого

податку), відповідно до чого в цій частині позовні вимоги є необґрунтованими та

задоволенню не підлягають.

На підставі викладеного, суд

вважає, що законні підстави у відповідача при прийнятті оскаржуваних податкових

повідомлень-рішень №0000751720/0 від 14.04.2008 року та №0000751720/1 від 28.05.2008 року в

частині нарахування податку з доходів фізічних осіб за основним платежем та за

штрафними (фінансовими) санкціями всього у сумі 2104,70 гривень. були відсутні.

Щодо донарахування позивачу суми податкового зобов'язання з урахуванням

штрафних (фінансових) санкцій з податку на додану вартість згідно із

податковими повідомленням-рішеннями ДПІ у Ленінському районі м. Харкова

№0000562330/0 від 14.04.2008 року та №0000562330/1 від 28.05.2008 року у

загальній сумі 37969,50 грн. суд зазначає наступне.

Як вбачається зі змісту акту перевірки від 26.03.2008 року №

690/23-304/33676348 та, зокрема, п.3.1.5 вказаного акту, відповідач донарахував

позивачу податок на додану вартість у сумі 25313,00 грн. та штрафні (фінансові)

санкції у сумі 12656,50 грн. у зв'язку із тим, що  ТОВ «Теркурій-Схід» у вересні-грудні 2006

року та на протязі 9 місяців 2007 року здійснювало реалізацію продукції

власного виробництва через пов'язаних осіб за цінами, які є меншими за

звичайні, що призвело до заниження податку на додану вартість у сумі 25313,00

грн., у т.ч. за 2006 рік - 20714,00 грн., 9 місяців 2007 року - 4599,00 грн.

При цьому, у акті перевірки фахівці ДПІ у Ленінському районі м. Харкова

зазначають, що з 12.02.2007 року підприємство здійснює реалізацію готової

продукції по угоді комісії від 29.04.2006 року № 24/04/01, укладеної з СПД

ОСОБА_4, яку фахівці ДПІ у Ленінському районі м. Харкова вважають пов'язаною

особою у розумінні п.1.26 ст. 1 Закону України „Про оподаткування прибутку

підприємств”, так як вона є дружиною засновника ТОВ «Теркурій-Схід» ОСОБА_5

Згідно із п.1.26 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств”

пов'язана особа - особа, що відповідає будь-якій з наведених нижче ознак:

юридична особа, яка здійснює контроль над платником податку, або контролюється

таким платником податку, або перебуває під спільним контролем з таким платником

податку; фізична особа або члени сім'ї фізичної особи, які здійснюють контроль

над платником податку. Членами сім'ї фізичної особи вважаються її чоловік або

дружина, прямі родичі (діти або батьки) як фізичної особи, так і її чоловіка

або дружини, а також чоловік або дружина будь-якого прямого родича фізичної

особи або її чоловіка (дружини); посадова особа платника податку, уповноважена

здійснювати від імені платника податку юридичні дії, спрямовані на

встановлення, зміну або зупинення правових відносин, а також члени її сім'ї.

Під здійсненням контролю слід розуміти володіння безпосередньо або через більшу

кількість пов'язаних фізичних чи юридичних осіб найбільшою часткою (паєм,

пакетом акцій) статутного фонду платника податку або управління найбільшою

кількістю голосів у керівному органі такого платника податку або володіння

часткою (паєм, пакетом акцій), не меншою 20 відсотків від статутного фонду

платника податку. Для фізичної особи загальна сума володіння часткою статутного

фонду платника податку (голосів у керівному органі) визначається як загальна

сума корпоративних прав, що належить такій фізичній особі, членам сім'ї такої

фізичної особи та юридичним особам, які контролюються такою фізичною особою або

членами її сім'ї.

Судом встановлено, що ОСОБА_5 отримав права учасника ТОВ «Теркурій-Схід»

лише з 12.02.2007 року.

Суд зауважує, що існування такої обставини не заперечується ні відповідачем

по справі ні його представником у судовому засіданні.

Суд відмічає, що спірний договір комісії № 24/04/01 був укладений позивачем

з  ФОП ОСОБА_4, яка є дружиною  ОСОБА_5 29.04.2006 року.

За таких обставин, на думку суду, ОСОБА_4 не можна вважати пов'язаною

особою в господарських операціях, які відносяться до 12.02.2007 року.

Крім того, відповідно до п. 1.20.2 ст. 1 Закону України «Про оподаткування

прибутку підприємств» для визначення звичайної ціни товару (робіт, послуг)

використовується інформація про укладені на момент продажу такого товару

(роботи, послуги) договори з ідентичними (однорідними) товарами (роботами,

послугами) у співставних умовах. Зокрема, враховуються такі умови договорів, як

кількість (обсяг) товарів (наприклад, обсяг товарної партії), строки виконання

зобов'язань, умови платежів, звичайних для такої операції, а також інші

об'єктивні умови, що можуть вплинути на ціну. При цьому умови договорів на

ринку ідентичних (у разі їх відсутності - однорідних) товарів (робіт, послуг) визнаються

співставними, якщо відмінність між такими умовами суттєво не впливає на ціну,

або може бути економічно обґрунтована; враховуються звичайні при укладанні угод

між непов'язаними особами надбавки чи знижки до ціни. Зокрема, але не виключно,

враховуються знижки, пов'язані з сезонними та іншими коливаннями споживчого

попиту на товари (роботи, послуги), втратою товарами якості або інших

властивостей; закінченням (наближенням дати закінчення) строку зберігання

(придатності, реалізації); збутом неліквідних або низьколіквідних товарів;

маркетинговою політикою, у тому числі при просуванні товарів (робіт, послуг) на

ринки; наданням дослідних моделей і зразків товарів з метою ознайомлення з ними

споживачів.

Згідно п.п.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України «Про оподаткування прибутку

підприємств» з метою оподаткування доход, отриманий платником податку

від продажу товарів (робіт, послуг) пов'язаним особам, визначається виходячи із

договірних цін, але не менших за звичайні ціни на такі товари (роботи,

послуги), що діяли на дату такого продажу.

Судом встановлено, що відповідачем у акті перевірки за перевіряємий період

при проведенні порівняння цін, по яким продукція позивача передавалася ФОП

ОСОБА_4 та іншим покупцям не проведено порівняння умов договору, укладеного

позивачем з ОСОБА_4 та з іншими контрагентами, що є порушенням положень

п.1.20.2 ст. 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» щодо

того, що при визначенні звичайної ціни повинні бути враховані такі китерії, як

обсяг товарів, термін виконання зобовязання, умови та строки платежів та інші

умови, які можуть вплинути на формування цінової політики.

Так, відповідач при визначенні звичайної ціни не прийняв до уваги той факт,

що згідно умов договору комісії від 29.04.2006 року № 24/04/01 ФОП Черкаська

повинна була перераховувати вартість реалізованого товару на розрахунковий

рахунок Комітента (ТОВ «Теркурій-Схід») протягом трьох днів з моменту

реалізації (повної чи часткової) переданого на комісію товару, в той час, як

іншім покупцям продукції позивача, порівняння з якими робив відповідач, була

надана відстрочка платежу від 15 до 30 днів, що підтверджується матеріалами

справи.

Крім того, із звітів комісіонера ФОП ОСОБА_4 та податкових і видаткових

накладних, які містяться в матеріалах справи, вбачається, що обсяги продукції,

яка була передана ФОП ОСОБА_4 для реалізації, значно перевищують обсяги

продукції та її реалізації іншими контрагентами позивача.

З викладеного вбачається, що відповідач не використав всі встановлені

законодавством механізми та способи визначення звичайної ціни. Крім того,

позивач надав суду письмові докази того, що відповідач при визначенні звичайної

ціни не врахував значну кількість договорів на постаку продукції позивача, які

також існували та виконувались протягом 2006-2007 років. Так, в матеріалах

справи є докази того, що в період співробітництва з ФОП ОСОБА_4 позивач

відповідно до укладених договорів здійснював постаку продукції багатьом іншим

покупцям. При цьому ціни на ідентичну продукцію, яка передавалася таким

покупцям, повністю збігаються з цінами, встановленими для ФОП ОСОБА_4

Суд, враховуючи викладене, вважає, що позивачем не було допущено порушення

вимог законодавства щодо звичайних цін у правочинах між пов'язаними особами, та

в інших встановлених законом випадках. Ціни, за якими позивач поставляв

продукцію як ФОП ОСОБА_4, так і іншим покупцям у перевіряємому періоді є

звичайними та справедливими відповідно до положень Закону України «Про

оподаткування прибутку підприємств», а їх коливання зумовлені об'єктивними обставинами, економічної доцільністю та ціновою

політикою підприємства.

Також, позивачем був наданий розрахунок собівартості продукції, згідно з

яким вартість продукції, переданої будь-якому з покупців, перевищує

собівартість продукції ТОВ «Теркурій-Схід».

З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку про те, що заниження

позивачем суми податку на додану вартість у сумі 126571,00 грн., у т.ч. за 2006

рік - 103575,00 грн., 9 місяців 2007 року - 22996,00 грн. не мало місця, у

зв'язку із чим висновок ДПІ, з вказівкою на пп.1.20.2 п.1.20 ст.1 Закону

України „про оподаткування прибутку підприємств”, про порушення позивачем п.4.1

ст. 4 Закону України «Про податок на додану вартість» при здійсненні реалізації

готової продукції власного виробництва через пов'язаних осіб за цінами, менше за звичайні ціни є безпідставним.

Щодо порушень позивачем  п.п. 5.5.1

п. 5.5 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», суд

вважає за необхідне зазначити наступне.

У п.3.1.2 акту перевірки від 26.03.2008 року № 690/23-304/33676348

зазначено, що у червні 2007 року підприємством до валових витрат віднесені

витрати у сумі - 49995,00 грн., разова комісія, яка сплачена на рахунок доходів

банку за надання кредиту у сумі 1000000,00 доларів США (п.1 ч.1 кредитної угоди

від 31.05.2007 року № 010-2/07/1-629-07, укладеної з ВАТ „Райффайзенбанк

Аваль”). Враховуючи, що ця сума не є відсотками по кредитам банку, які

підприємство має право віднести до валових витрат відповідно до п.п.5.5.1 п.5.5

ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», підприємством в

порушення п.п.5.5.1 п.5.5 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку

підприємств» завищені валові витрати на 49995,00 грн.

Суд не погоджується з такими висновками відповідача з огляду на таке.

Відповідно до п.5.1 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку

підприємств» валові витрати виробництва та обігу - сума будь-яких витрат

платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах,

здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються

(виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у

власній господарській діяльності.

Згідно із п.п.5.5.1 п.5.5 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку

підприємств» до складу валових витрат відносяться будь-які витрати, пов'язані з

виплатою або нарахуванням процентів за борговими зобов'язаннями (у тому числі

за будь-якими кредитами, депозитами) протягом звітного періоду, якщо такі

виплати або нарахування здійснюються у зв'язку з веденням господарської діяльності

платника податку.

Суд звертає увагу на те, що згідно із поясненнями представника позивача,

наданими ним в судовому засіданні, метою отримання кредиту позивачем був

розвиток бізнесу та поповнення оборотних коштів, тобто ці гроши придбавалися

для господарської діяльості підпиємства, а сплата комісії за надання такого

кредита є саме платою (компенсацією) за надання кредиту. Крім того, п.5.3 та

п.5.4 ст.5 Закону України «Про оподакування прибутку підприємств» встановлений

перелік витрат, які не можуть бути віднесені до валових витрат. До такого

переліку не відноситься сплата процентів за наданя кредиту, а п.5.11 ст. 5

цього ж Закону встановлено, що встановлення додаткових обмежень щодо віднесення

витрат до складу валових витрат платника податку, крім тих, що зазначені у

цьому Законі, не дозволяється..

З огляду на викладене, суд робить висновок, що позивачем було правомірно

віднесено вказані витрати у сумі - 49995,00 грн., разова комісія, яка сплачена

на рахунок доходів банку за надання кредиту у сумі 1000000,00 доларів США (п.1

ч.1 кредитної угоди від 31.05.2007 року № 010-2/07/1-629-07, укладеної з ВАТ

„Райффайзенбанк Аваль”) до валових витрат підприємства.

З урахуванням вищевикладених обставин, суд вважає, що

донарахування позивачу згідно податкових повідомлень-рішень №0000562330/0 від

14.04.2008 року та №0000562330/1 від 28.05.2008 року за платежем з податку на

додану вартість у загальній сумі 37969,50 грн., з яких 25313,00 грн. - основний

платіж та 12656,50 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями є неправомірним.

За таких обставин, прийняті Державною

податковою інспекцією у Ленінському районі м. Харкова податкові повідомлення-рішення №0000751720/0 від 14.04.2008

року та №0000751720/1 від 28.05.2008 року в частині нарахування податку з

доходів фізічних осіб за основним платежем та за штрафними (фінансовими)

санкціями всього у сумі 2104,70 гривень. (основний платіж - 7095,00 грн.,

штрафна санкція 3547,50 грн.) та №0000562330/0 від 14.04.2008 року та

№0000562330/1 від 28.05.2008 року щодо визначення податкового зобов'язання по

податку на додану вартість у загальній сумі 37969,50 грн., з яких 25313,00 грн.

- основний платіж та 12656,50 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями є протиправними і підлягають визнанню судом

недійсними.

На підставі вищенаведеного, суд приходить висновку, що

вимоги позивача в частині визнання недійсними податкових повідомлень-рішень

Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Харкова №0000751720/0

від 14.04.2008 року та №0000751720/1 від 28.05.2008 року в частині визначення

податкового зобов'язання по податку з доходів фізичних осіб у загальному

розмірі 3157,05 грн., у т.ч. основний платіж - 1052,35 грн., за штрафними

(фінансовими) санкціями - 2104,70 грн. та визнання недійсними податкових

повідомлень-рішень Державної податкової інспекції у Ленінському районі м.

Харкова №0000562330/0 від 14.04.2008 року та 0000562330/1 від 28.05.2008 року

про визначення податкового зобов'язання

по податку на додану вартість у загальному розмірі 37969,50 грн., у т.ч. за

основним платежем - 25313 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 12656,50

грн. є правомірнми, обґрунтованими і підлягають задоволенню, а заперечення

відповідача в цій частині суд відхиляє як безпідставні і такі, що суперечать

діючому законодавству та фактичним обставинам справи.

В частині донарахування позивачу сум з доходів фізичних осіб в сумі 179,69

грн. та штрафних санкцій  в сумі 179,69

грн. за неутримання податку з доходів фізичних осіб, виплачених фізичним

особам-підприємцям за придбані товарно-матеріальні цінності, суд залишає

податкові повідомлення-рішення ДПІ у Ленінському районі м. Харкова

№0000751720/0 від 14.04.2008 року та №0000751720/1 від 28.05.2008 року без

змін, як такі, що прийняті на підставі, у межах повноважень та у спосіб,

передбачений Законом з дотриманням вимог ч.3 ст.2 КАС України.

Відповідно до ч.3 ст.94 КАС України якщо адміністративний

позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються

йому відповідно до задоволених вимог з Державного бюджету України, тобто

пропорційно.

Керуючись приписами ч.2 ст.89 КАС України, пп.”б” п.1 ст.3 Декрету Кабінету

Міністрів України „Про державне мито” 21.01.1993р. № 7-93 суд повертає

сплачений судовий збір у розмірі 3,20 грн.

Керуючись ст.ст. 8, 19 Конституції України, ст.ст. 4, 7, 8, 17, 71,

161-163, 167, 186, 254 КАС України,  суд,

-

ПОСТАНОВИВ:

            Адміністративний позов Товариства з обмеженою

відповідальністю „Теркурій-Схід” до Державної податкової інспекції у

Ленінському районі м. Харкова про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень

- задовольнити частково.

Визнати недійсними податкові повідомлення-рішення Державної податкової

інспекції у Ленінському районі м. Харкова №0000751720/0 від 14.04.2008 року та

№0000751720/1 від 28.05.2008 року в частині визначення податкового зобов'язання по податку з доходів фізичних осіб у загальному

розмірі 3157,05 грн., у т.ч. основний платіж - 1052,35 грн., за штрафними

(фінансовими) санкціями - 2104,70 грн.

Визнати недійсними податкові повідомлення-рішення

Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Харкова №0000562330/0

від 14.04.2008 року та 0000562330/1 від 28.05.2008 року про визначення

податкового зобов'язання по податку на додану вартість у загальному розмірі

37969,50 грн., у т.ч. за основним платежем - 25313 грн., за штрафними (фінансовими)

санкціями - 12656,50 грн.

В частині донарахування позивачу сум з доходів фізичних осіб в сумі 179,69

грн. та штрафних санкцій  в сумі 179,69

грн. згідно податкових повідомлень-рішень ДПІ у Ленінському районі м. Харкова

№0000751720/0 від 14.04.2008 року та №0000751720/1 від 28.05.2008 року -

відмовити.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою

відповідальністю „Теркурій-Схід”, код 33676348, державне мито у розмірі 3,20

грн.

Постанова може бути оскаржена в Харківський апеляційний адміністративний

суд через Харківський окружний адміністративний суд шляхом подачі заяви про

апеляційне оскарження постанови суду в десятиденний строк з дня її проголошення

та поданням після цього протягом двадцяти днів апеляційної скарги, або без

попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга

подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про

апеляційне оскарження, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву

про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у встановлений

строк, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі

подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної

сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Постанова в повному обсязі виготовлена та підписана 11.12.2008 року.

Суддя                                                                                               

     Т.С. Перцова