Постанова

від 20.08.2013 по справі 804/9842/13-а

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

копія

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 серпня 2013 р. Справа № 804/9842/13-а Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді: Юхно І.В.

при секретарі Фросіні С.Ю.

за участю:

представника позивача: Кощеєвої В.М.

представника відповідача: Тронько В.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Гранд Терра» до Новомосковської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області про визнання неправомірним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Гранд Терра» звернулось до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Новомосковської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області, в якому просить визнати неправомірним та скасувати податкове повідомлення-рішення №0000022200 від 09.01.2013 року, яким позивачу визначено суму грошового зо бов'язання, що складається з суми за основним платежем - 127 580,00 грн., штрафних санкцій у розмірі 01,00 грн., та ра зом становить 127 581,00 грн.

В обґрунтування позову зазначено, що висновки посадових осіб Новомосковської ОДПІ, ДПС у Дніпропетровській області та Міністерства доходів і зборів України, які викладені в Акті перевірки, Рішеннях про результати розгляду скарги суперечать чинному законодавству України, отже є неправомірними, а податкове повідомлення-рішення, що складене на підставі Акту перевірки №460/221/36094659 від 17.12.2012 року, також є протиправними та підлягає обов'язковому скасуванню. Представник позивача в судовому засіданні зауважив, що висновки відповідача щодо укладення Товариством із своїм контрагентом правочину не спрямованого на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним, ґрунтуються лише на припущеннях, викладених в Акті перевірки, без дослі дження документів первинного бухгалтерського та податкового обліку Товариства. Представник позивача зазначив, що Приватне підприємство «Солор» припинилося з 16.07.2012 року, про що в Єдиний державний реєстр внесено заповідний запис, тому висновки щодо контрагента позивача були зроблені після того, як особа припинилася. Також представник позивача в судовому засіданні зауважив, що зроблені службовою особою Новомосковської ОДПІ висновки не ґрунтуються на реальному та об'єктивному вивченні обставин господарських відносин між позивачем та ПП «Солор», а є лише припущеннями та суб'єктивною думкою такої службо вої особи. Зауважив, що твердження відповідача стосовно відсутності фактичного здійснення господарської операції (недійсності (нікчемності) договорів) не відповідає дійсності, оскільки вищевказаний договір (господарські операції) укладений (здійснені) з дотриманням усіх ви мог, передбачених Цивільним законодавством (статті 203 ЦК України), з додержанням обов'язко вих умов дійсності правочину, з волевиявленням сторін, зміст цих договорів не суперечить актам цивільного законодавства, договори мають печатки підприємства та підписи уповноважених осіб сторін за договором, які мають необхідний об'єм цивільної дієздатності, тому у будь - якому випадку такі договори створюють реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними. Враховуючи вищевикладене адміністративний позов просив задовольнити.

Відповідач в своїх запереченнях на позов та його представник у судовому засіданні з позовними вимогами не погодився. В судовому засіданні представник відповідача пояснив суду, що порушення, встановлені в ході перевірки позивача зафіксовані належним чином в акті №460/221/36094659 від 17.12.2012 року про результати позапланової невиїзної документальної перевірки Товариства з обмеженою відповіда льністю «Гранд Терра» (код 36094659) з питань дотримання вимог податкового законодавства України з податку на додану вартість по взаємовідносинам з Приватним підприємством «Солор» (код 35950575) по податковій декларації за квітень 2011 року. В обґрунтування своїх заперечень на позов представник відповідача послався на акт про неможливість проведення зустрічної звірки контрагента позивача, в якому встановлено відсутність виро бничого обладнання, транспортних засобів та торгівельного обладнання, (декларація на при буток), що дає змогу ставити під сумнів факт здійснення суб'єктом господарювання, задек ларованого основного виду діяльності. Це свідчить про відсутність у підприємства необхідних умов для здійснення господарсь кі діяльності в частині, купівлі, продажу, реалізації, зберігання та відвантаження товарно-матеріальних цінностей. Таким чином відповідач вважає, що відсутність трудових та матеріальних ресурсів, виробничої бази, складських приміщень унеможливлює здійснення господарської діяльності ПП «Солор». В зв'язку з вищевикладеним відповідач прийшов до висновку, що посадові особи ПП «Солор» не могли фактично здійснювати господарські операції з урахуванням часу, оперативності проведення операцій, місцезнаходження майна, віддаленості контрагентів один від одного. Також представник відповідача посилається на те, що в ході проведення перевірки не встановлено факту передачі товарів (послуг) від ПП«Солор» до контрагентів-покупців, у зв'язку з відсутністю (не наданням для перевірки) актів приймання-передачі товару, довіреностей, документів. Окрім того посилався на порушення позивачем норм ст.ст.203, 215, 228 ЦК України, в результаті чого відповідач прийшов до висновку, що операції з купівлі-продажу товарів (робіт, послуг) ТОВ «Гранд Терра» та ПП«Солор» за квітень 2011 року порушують вищезазначені норми в частині недодержання в момент вчинення правочину вимог, які не спрямовані на реальне настання наслідків, що обумовлені ними та суперечать моральним засадам суспільства. Виходячи з вищенаведеного, ТОВ «Гранд Терра» здійснював діяльність спрямовану на здійснення операцій пов'язаних з наданням податкової вигоди для третіх осіб. Підстав для визнання неправомірним та скасування оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, як зазначив представник відповідача у судовому засіданні не вбачається, тому просив суд відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступних висновків.

Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Гранд Терра» (код ЄДРПОУ 36094659) перебуває на обліку в Новомосковській об'єднаній державній податковій інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області, як платник податків та зборів, у тому числі (у період, що розглядається) податку на додану вартість.

Посадовою особою відповідача згідно з пп.78.1.1 пункту 78.1 ст.78, ст.79 Податкового кодексу України та відповідно до наказу від 06.12.2012 року №794 було проведено позапланову невиїзну документальну перевірку Товариства з обмеженою відповіда льністю «Гранд Терра» (код 36094659), з питань дотримання вимог податкового законодавства України з податку на додану вартість по взаємовідносинам з Приватним підприємством «Солор» (код ЄДРПОУ 35950575) по податковій декларації за квітень 2011 року.

За результатами перевірки було складено акт № 460/221/36094659 від 17.12.2012 року, в якому встановлено:

- порушення ТОВ «Гранд Терра» п.198.3, п.198.6 статті 198 та пункту 201.10 статті 201 ПКУ, а саме завищений податок на додану вартість по декларації за квітень 2011 року по ТОВ «Гранд Терра» на суму 127 580,41 грн.

На підставі Акту перевірки № 460/221/36094659 від 17.12.2012 року відповідачем було винесено податкове повідомлення-рішення:

- № 0000022200 від 09.01.2013 року, яким визначено суму грошового зобов'язання, що складається з суми за основним платежем - 127 580,00 грн., штрафних санкцій у розмірі 01,00 грн., та разом становить 127 581,00 грн.

Не погодившись з винесеними податковими повідомленнями-рішеннями TOB «Гранд Терра» було подано скаргу.

Рішенням ДПС у Дніпропетровській області №1446/10/10-25 від 01.04.2013р. скарга ТОВ «Гранд Терра» залишена без задоволення, податкове повідомлення-рішення без змін.

Не погодившись із прийнятим ДПС у Дніпропетровській області ТОВ «Гранд Терра» звернулося до Державної податкової служби України зі скаргою на податкове повідомлення-рішення від 09.01.2013 р. № 0000022200 та на рішення про результати розгляду первинної скарги № 1446/10/10-25 від 01.04.2013 р.

Рішенням Міністерства доходів і зборів України про ре зультати розгляду скарги №4700/6/99-99-10-01-15 від 12.06.2013 р. скарга ТОВ «Гранд Терра» залишена без задоволення, а оскаржуване податкове повідомлення-рішення - без змін.

Судом встановлено, що відповідач не визнає включення суми сплаченого ПДВ до податкового кредиту відповідно до податкових накладних отриманих ТОВ «Гранд Терра» від ПП«Солор», та вважає, що у ТОВ «Гранд Терра» відсутнє право на формування податкового кредиту по операціям з придбання ТМЦ від ПП«Солор» оскільки вважає, що господарські операції між позивачем та його контрагентом порушують цивільне законодавство в частині недодержання в момент вчинення правочину вимог, які не спрямовані на реальне настання наслідків, що обумовлені ними та суперечать моральним засадам суспільства угоду.

В Акті перевірки № 460/221/36094659 від 17.12.2012 року зазначено, що на підставі акту №71/221/35950575 від 22.11.2012 року про неможливість проведення зустрічної звірки контрагента позивача податковим органом було зроблено наступні висновки. ПП «Солор» перебуває в 11 стані «Припинено, але не знято з обліку (КОР не пусті)». Проведеною перевіркою не виявлено, а ПП «Солор» не надано будь-якого іншого документального підтвердження місць виконання зобов'язань підприємства. За результатами аналізу документів, які є в обліковій справі підприємства, самих податкової звітності та інформації з зовнішніх джерел, встановлено відсутність виро бничого обладнання, транспортних засобів та торгівельного обладнання, (декларація на при буток), що дає змогу ставити під сумнів факт здійснення суб'єктом господарювання, задек ларованого основного виду діяльності. Це свідчить про відсутність у підприємства необхідних умов для здійснення господарсь кі діяльності в частині, купівлі, продажу, реалізації, зберігання та відвантаження товарно-матеріальних цінностей. Таким чином, відсутність трудових та матеріальних ресурсів, виробничої бази, складських приміщень унеможливлює здійснення господарської діяльності ПП «Солор». Крім того, операції не підтверджуються стосовно врахування реального часу їх здійснення, місцезнаходження майна, наявності трудових ресурсів, виробничо- складських приміщень та іншого майна, які економічно необхідні для виконання такого постачання або здійснення діяльності, що свідчить про відсутність необхідних умов для результа тів відповідної господарської, економічної діяльності, технічного персоналу, основних фондів, виробничих активів, складських приміщень і транспортних засобів. Також, в ході проведення перевірки не встановлено факту передачі товарів (послуг) від ПП «Солор» до контрагентів-покупців, у зв'язку з відсутністю (не наданням для перевірки) актів приймання-передачі товару, довіреностей, документів, що засвідчують транспорту вання, зберігання товарів, а також інших первинних документів. Операції з купівлі-продажу товарів (робіт, послуг) ТОВ «Гранд Терра» та ПП «Солор» за квітень 2011 року порушують частину 1 і 5 статті 203 ЦК України в частині недодержання в момент вчинення правочину вимог, які не спрямовані на реальне настання наслідків, що обумовлені ними та суперечать моральним засадам суспільства. Виходячи з вищенаведеного, ТОВ «Гранд Терра» здійснював діяльність спрямовану на здійснення операцій пов'язаних з наданням податкової вигоди для третіх осіб.

Наведена правова позиція відповідача спростовується з огляду на фактичні обставини справи, виходячи з наступного.

З матеріалів справи вбачається, що ТОВ «Гранд Терра» мало взаємовідносини з ТОВ «Солор» згідно договору купівлі-продажу №26 від 03.07.2009 року. На підтвердження здійснення вказаної операції ПП «Солор» було складено та надано на адресу позивача наступні документи, копії яких було надано до суду: податкові, видаткові та товарно-транспортні накладні. Розрахунки за придбані товари були здійснені ТОВ «Гранд Терра» простими векселя, копії яких містяться в матеріалах справи, термін оплати по цим векселям до 05.05.2018 року. Сума сплаченого ПДВ включена до складу податкового кредиту за квітень 2011р. Товар куплений у ПП «Солор» не реалізований, а знаходиться на залишках на складі, про що зазначається в акті перевірки та не спростовується відповідачем. Позивач до матеріалів справи також надав копію договору купівлі-продажу будівель та споруд, який підтверджує перебування у власності позивача складського приміщення, куди було поставлено отриманий від ПП «Солор» товар, також де цей товар перебував і на момент проведення перевірки і на момент розгляду справи. Наявність товару у складському приміщенні позивача підтверджується складською довідкою по 28 рахунку з контрагентом ПП «Солор» станом на 19.08.2013 року, яка міститься в матеріалах справи. Окрім того на підтвердження перевезення отриманих від ПП «Солор» ТМЦ позивач надав до суду копії наступних документів: ліцензії №508096 виданої ТОВ «Люкс Логіка Сервіс» для надання послуг з перевезення пасажирів і вантажів автомобільним транспортом; заяви про прийняття ОСОБА_4 на роботу на посаду водія транспортних засобів; наказів про прийняття на роботу та про припинення трудового договору; свідоцтва про реєстрацію на ТОВ «Гранд Терра» транспортного засобу; подорожніх листів вантажного автомобіля.

Як на час укладення вищевказаного правочину Позивача із ПП «Солор», так і під час його виконання, сторони були належним чином зареєстрованими та були платниками податку на додану вартість, ні установчі документи контрагента позивача, ні його свідоцтво про реєстрацію платником податку на додану вартість не визнані в установленому порядку недійсними. В матеріалах справи містяться докази, що підтверджують статус платника ПДВ ТОВ «Гранд Терра» в спірний період, зазначене не оспорює і представник відповідача. Документальних доказів неможливості існування господарських правовідносин між розглядуваними підприємствами відповідачем не надано.

З аналізу норм права суд приходить до висновку, що податковим законодавством не передбачено право відповідача при складанні акту перевірки одного платника податків приймати за основу акт перевірки іншого платника податків, як підставу для висновку про наявність порушення з боку першого. Дана позиція також відображена в рішенні Вищого адміністративного суду України від 13.12.2012р. №К/9991/32048/12. Крім того на момент проведення зустрічної звірки ПП «Солор» було припинено.

Суд звертає увагу не те, що формування податкового кредиту платником ПДВ здійснюється відповідно до п.198.3 Податкового кодексу України, згідно якого податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно п.198.2 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до п.198.6 Податкового кодексу України до складу податкового кредиту підлягають включенню суми сплаченого (нарахованого) податку, що підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами).

Судом встановлено, що на підтвердження факту поставки товарів постачальником ПП«Солор» було виписано на адресу ТОВ «Гранд Терра» податкові та видаткові накладні, складено товарно-транспортні накладні. На момент складання вказаних документів ТОВ «Гранд Терра», ПП «Солор» були зареєстровані в якості платників ПДВ, що підтверджується матеріалами справи і не заперечується відповідачем.

Відповідно до ст. 48 Закону України «Про автомобільний транспорт» товарно-транспортну накладну повинен мати перевізник для пред'явлення особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки руху. Вказаним законом допускається можливість мати інший встановлений законодавством документ на вантаж, крім товарно-транспортних накладних. Таким документом, в свою чергу є видаткова накладна. Отже, за наявності документів, які підтверджують фактичне отримання позивачем товарів та використання їх у власній господарській діяльності, ненадання такого документу як товарно-транспортна накладна, не може бути єдиною підставою для висновків про відсутність документального підтвердження податного кредиту та підтвердження реальності здійснення господарських операцій з придбання товару, оскільки відповідною транспортною документацією обов'язково мають бути підтверджені витрати з послуг по перевезенню вантажів, а не послуги з придбання ТМЦ.

Позивач до матеріалів справи надав копії податкових та видаткових накладних, товарно-транспортих накладних, копії платіжних документів, тощо. Наведені документи підтверджують факт надходження товарів на склад ТОВ «Гранд Терра» від ПП «Солор».

Таким чином, дані обставини свідчать, що ТОВ «Гранд Терра» мало достатні і передбачені Податковим кодексом України підстави для віднесення суми сплаченого на користь постачальників ПДВ до складу податкового кредиту та включення вартості отриманих товарів до складу валових витрат. У зв'язку з тим, що позивачем не було порушено вимог податкового законодавства в частині формування валових витрат та податкового кредиту, застосування до нього штрафних санкцій є неправомірним.

Необґрунтованим суд вважає твердження відповідача, котре також зазначене в акті перевірки з посиланням на акт про неможливість проведення зустрічної звірки контрагента позивача про те, що незнаходження за місцем реєстрації та відсутність основних фондів у постачальників товарів по ланцюгу постачання товару тягне наслідком позбавлення покупця товару права на податковий кредит, оскільки, такої умови для виникнення права на податковий кредит не містить Податковий кодекс України, а також законами України не передбачена відповідальність платника податків за порушення його контрагентами податкового законодавства, у тому числі за несплату контрагентами ПДВ до бюджету. Крім того, у справі відсутні будь-які докази того, що ПП «Солор» не сплачував податки, у тому числі ПДВ до бюджету у період правовідносин зазначених в позові.

Щодо висновку податкового органу про порушення позивачем ст.ст.203, 215 та 228 Цивільного кодексу України, оскільки правочини, укладені між позивачем та ПП «Солор» не спрямовані на реальне настання наслідків, що обумовлені ними та суперечать моральним засадам суспільства, суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним. Згідно ч. 2 ст. 215 ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Відповідно до ст.ст. 219, 220, 221, 224, 228 ЦК України, недійсними, зокрема є правочини в разі недодержання вимоги закону про нотаріальне посвідчення одностороннього правочину, недодержання сторонами вимоги про нотаріальне посвідчення договору, вчинення правочину малолітньою особою за межами її цивільної дієздатності в разі відсутності його схвалення батьками, усиновлювачем або опікуном, правочин, вчинений без дозволу органу опіки та піклування в порядку ст. 71 ЦК України, правочин, що порушує публічний порядок, тобто спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Також відповідно до ст. 234 ЦК України фіктивним є правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином. Фіктивний правочин визнається судом недійсним, а відповідно до ст. 27 Господарського кодексу України господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладене учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

З аналізу наведених норм суд приходить до висновку, що відповідно до презумпції правомірності правочину укладений між сторонами правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом (нікчемні правочини).

Відповідно до пункту 18 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06 листопада 2009 року № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» при кваліфікації правочину за статтею 228 ЦК України має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.

В ході розгляду даної справи судом встановлено, що укладені між позивачем та його контрагентом договір не віднесені законом до нікчемних, також відсутні судові рішення про визнання їх недійсними.

Відповідно до ч.2 ст.71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Суд вважає, що відповідач, приймаючи оскаржуване в даній справі рішення, не міг керуватися лише припущеннями щодо недійсності укладеного договору, а його позиція про те, що даний договір очевидно суперечать інтересам держави та суспільства, не підкріплені належними доказами.

Відповідач посилається на те, що зобов'язання між сторонами вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, але належних доказів наявності мети, яка завідомо суперечить інтересам держави та суспільства та невідповідності зобов'язань ст. 207 ГК України не надав.

Суд зазначає, що виходячи з положень ст.207, 208 Господарського кодексу України, правочин, який вчинено з метою за відомо суперечною інтересам держави і суспільства, водночас суперечить моральним засадам суспільства, а тому згідно з ч. 1 ст. 203 та ч. 2 ст. 215 Цивільного кодексу України є нікчемним.

З наданих до суду документів встановлено, що ТОВ «Гранд Терра» та ПП «Солор» при вчиненні угод були зареєстровані як платники податку на додану вартість. Тобто, виходячи зі змісту пункту 201.8 Податкового кодексу мали право на нарахування податку та складання податкових накладних, оскільки таке право надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку.

Крім того, ТОВ «Гранд Терра» та ПП «Солор» належним чином оформили договірні правовідносини та на виконання вимог податкового законодавства оформили первинні документи бухгалтерської та податкової звітності.

В акті перевірки відсутні посилання на докази, які підтверджують, що ТОВ «Гранд Терра» було відомо про порушення ПП «Солор» та його постачальниками вимог податкового законодавства.

Отже, будь-які умисні дії з боку позивача та його посадових осіб стосовно ухилення від сплати податків шляхом укладення правочину який не спрямований не реальне настання наслідків - відсутні.

Також суд відмічає, що відповідачем ні в акті перевірки, ні в судовому засіданні не надано будь-яких доказів, які б вказували на невідповідність угод позивача актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Крім того, суд не вважає зазначені угоди фіктивними, оскільки згідно ст. 234 ЦК України фіктивним є правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином.

Судом встановлено, що правові наслідки, обумовлені розглядуваним правочином, реально настали для обох сторін цих угод (позивачем було отримано товар, а постачальник отримав оплату за товар).

Відтак, суд не вбачає в діях позивача щодо укладення угод із ПП «Солор» та відображенні таких операцій в податковому обліку ТОВ «Гранд Терра» мети суперечної інтересам держави та суспільства.

На підтвердження укладання угоди без мети настання реальних наслідків відповідач в акті перевірки посилається на те, що у постачальника відсутні необхідні умови для ведення господарської діяльності, відсутні основні фонди, технічний персонал, виробничі активи, складські приміщення, транспортні засоби, постачальник не знаходиться за юридичною адресою. У якості доказів для такого висновку відповідач посилається на акту про неможливість проведення зустрічної звірки контрагента позивача, в ході якої не досліджувались первинні документи, а висновки про неможливість здійснення господарської діяльності постачальникок зроблено виключно за результатами аналізу документів, які є в обліковій справі підприємства, даних податкової звітності.

Судом відхиляються ці доводи відповідача, адже

по-перше, неможливо достеменно зробити висновок про наявність чи відсутність активів у підприємства тільки на підставі звітності, у якій не задекларовані відповідні активи, такими доказами мають бути саме первинні документи, проте у справі відсутні докази дослідження податковими органами первинних документів;

по-друге, відповідно до чинного законодавства відсутність постачальників за юридичною адресою ніяким чином не впливає на дійсність укладених ними угод;

по-третє, для проведення операцій купівлі-продажу товарів наявність власних транспортних засобів, складських приміщень не є обов'язковим, ці активи можуть орендуватися, крім того, навіть наявність орендованих активів для посередника не є обов'язковою, адже товар може поставлятися транспортом первинного постачальника на склад кінцевого покупця, а функція посередника полягатиме у пошуку товару, покупця, укладенні угод та організації проведення операцій купівлі-продажу, у такому випадку відсутня необхідність винаймати і технічний персонал. Отже, висновок відповідача про неможливість проведення постачальником господарських операцій є лише припущенням. Натомість, як зазначалося вище, первинні документи повністю підтверджують «товарність» проведеної між ТОВ «Гранд Терра» та ПП «Солор» операції купівлі-продажу товарів.

У листі Вищого адміністративного суду України від 02.06.2011 року №742/11/13-11 «Щодо однакового застосування адміністративними судами окремих приписів Податкового кодексу України та Кодексу адміністративного судочинства України» зазначено, що оцінюватися при дослідженні факту здійснення господарської операції повинні відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку. Не є обов'язковою передумовою для визначення контролюючими органами грошових зобов'язань визнання недійсними (у тому числі нікчемними) правочинів, які укладалися за ланцюгом між попередніми посередниками, через ланцюг яких декларувався рух товарів чи послуг, нібито придбаних останнім у такому ланцюгу платником податку. При цьому відносини між учасниками попередніх ланцюгів постачань товарів та послуг не мають безпосереднього впливу на дослідження факту реальності господарської операції, вчиненої між останнім у ланцюгу постачань платником податків та його безпосереднім контрагентом.

Податковий кодекс України виникнення у платника податку на додану вартість права на податковий кредит не ставить у залежність від дотримання вимог податкового законодавства іншими суб'єктами господарювання. Несплата продавцем податку на додану вартість до бюджету, у разі фактичного здійснення господарської операції, не впливає на формування податкового кредиту покупцем та не є підставою для позбавлення останнього права на відшкодування цього податку, якщо він виконав усі передбачені законом умови отримання такого відшкодування і має всі документальні підтвердження розміру заявленого податкового кредиту. Така правова позиція викладена, зокрема, в постановах Верховного Суду України від 22.10.2010 р., від 31.01.2011р.

Зазначена правова позиція узгоджується із практикою Європейського Суду з прав людини. Так, у справі "БУЛВЕС" АД проти Болгарії" (заява №3991/03) Європейський Суд з прав людини у своєму рішенні від 22.01.2009 р. зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ другий раз, а також сплачувати пеню. На думку Суду, такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватись між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту прав власності.

Таким чином, судом відхиляються доводи відповідача про те, що правочини укладені позивачем та постачальниками є нікчемними через те, що за ланцюгом між попередніми контрагентами правочини визнані податковим органом нікчемними, оскільки відносини між учасниками попередніх ланцюгів постачань товарів та послуг не мають безпосереднього впливу на дослідження факту реальності господарської операції, вчиненої між останнім у ланцюгу постачань платником податків та його безпосереднім контрагентом.

За результатом розгляду справи, судом не встановлено фактів, які б свідчили про те, що зміст договору не відповідає дійсним намірам сторін і, що ці наміри спрямовані на ухилення від сплати податків за фінансово-господарськими результатами виконання зазначених договорів.

З урахуванням вищевикладених обставин, суд вважає, що вимоги позивача правомірні, обґрунтовані і підлягають задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до ч.1 ст.94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

Отже, документально підтверджені позивачем судові витрати - судовий збір підлягає стягненню з Державного бюджету України на користь позивача.

На підставі викладеного, керуючись статтями 69, 71, 94, 158-163 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Гранд Терра» до Новомосковської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області про визнання неправомірним та скасування податкового повідомлення-рішення задовольнити в повному обсязі.

Визнати неправомірним та скасувати податкове повідомлення-рішення № 0000022200 від 09.01.2013 року, яким визначено суму грошового зо бов'язання Товариства з обмеженою відповідальністю «Гранд Терра», що складається з суми за основним платежем - 127 580,00 грн., штрафних санкцій у розмірі 01,00 грн., та ра зом становить 127 581,00 грн.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Гранд Терра» судовий збір у розмірі 1276 (одна тисяча двісті сімдесят шість) грн. 00 коп.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд в порядку та строки, зазначені в ст. 186 КАС України та набирає законної сили відповідно до ст. 254 КАС України.

Повний текст постанови складено 23 серпня 2013 року.

Суддя (підпис) З оригіналом згідно Постанова не набрала законної сили станом на 23.08.2013 року Суддя І.В. Юхно І.В.Юхно