Постанова

від 12.09.2013 по справі 804/11077/13-а

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

копія

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 вересня 2013 р. Справа № 804/11077/13-а Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Юхно І.В.

при секретарі - Фросіні С.Ю.

за участю:

представника позивача - Фролової-Гутарової І.А.

представника відповідача - Резнікова Ю.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпропетровську адміністративну справу за позовом Публічного акціонерного товариства «ДТЕК Дніпрообленерго» до Спеціалізованої Державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м.Дніпропетровську Міжрегіонального Головного управління Міндоходів про скасування податкових повідомлень-рішень,-

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство «ДТЕК Дніпрообленерго» (далі - ПАТ «ДТЕК Дніпрообленерго») звернулось до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Спеціалізованої Державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м.Дніпропетровську Міжрегіонального Головного управління Міндоходів (далі - СДПІ), в якому просило скасувати податкове повідомлення-рішення від 08.08.2013р. № 000482500, податкове повідомлення-рішення від 08.08.2013р. № 000472500.

В обґрунтування позову представник позивача зазначив, що 08.08.2013р. ПАТ «ДТЕК Дніпрообленерго» отримало від СДПІ у м.Дніпропетровську МГУМ (далі - СДПІ, Відповідач) податкові повідомлення-рішення від 08.08.2013р. № 000482500, від 08.08.2013р. №000472500. Виявлені порушення стосуються взаємовідносин з контрагентами ТОВ «Укріндустрія» та ТОВ НПП «Брат». Представник позивача зазначив, що в обґрунтування своєї позиції СДПІ посилається на відсутність факту реального вчинення господарських операцій з контрагентами. До таких висновків СДПІ прийшла на підставі актів контрагентів контрагентів позивача. Позивач вважає такі висновки СДПІ незаконними, необґрунтованими, такими, що суперечать фактичним обставинам справи, порушують конституційні засади та суперечать практиці Європейського Суду з прав людини. Представник позивача посилався на те, що платник податків не може нести відповідальність за дії контрагентів при відсутності вини, інакше порушуються основні конституційні засади: дотримання принципу справедливості, індивідуалізації відповідальності, забезпечення доведеності вини. Зауважив, що контрагенти позивача - ТОВ «Укріндустрія» та ТОВ НПП «Брат», як юридичні особи, на дату вчинення господарської операції були наділені цивільною правоздатністю та дієздатністю, мають відповідно до діючого законодавства право на здійснення господарської діяльності на власний розсуд та ризик. Додаткового пояснив, що з ТОВ НПП «Брат» позивач мав укладений у спрощений спосіб правочин, що відповідає вимогам ст.181 Господарського кодеку України. Вважає, що посилання в Акті перевірки на дані досудового слідства як на джерело доказування, є неприпустимим. Окремо зазначив, що ненадання сертифікатів відповідності якості продукції, оформлених відповідальними за це органами та інших супроводжувальних документів, жодним чином не впливають на право формування податкового кредиту. Таким чином, ПАТ «ДТЕК Дніпрообленерго» вважає, що СДПІ своїми діями встановлює для платника податку додаткові обмеження, не передбачені Податковим кодексом України, при отриманні бюджетного відшкодування, що не відповідає повноваженням СДПІ, передбаченим Податковим кодексом України та суперечить вимогам ст. 19 ч. 2 Конституції України. Враховуючи вищевикладене преставник позивача просив позов задовольнити в повному обсязі.

Представник відповідача з адміністративним позовом не погодився. В судовому засіданні зазначив, що порушення належним чином зафіксовані в акті перевірки №55/25.1-23359034 від 19.07.2013р. Посилався на акти перевірок контрагентів позивача з їх контрагентами, в ході перевірки яких встановлено, що угоди укладені між контрагентами з їх контрагентами мають «дефектний» характер, не підтверджено наявність поставок товарів від постачальників по ланцюгу постачаннння, що на думку відповідача свідчить про укладання договорів між контрагентами позивача з їх контрагентами без мети настання реальних наслідків. Представник відповідача окремо зазначив, що операції з ТОВ НПП «Брат» не підтверджуються стосовно врахування реального часу здійснення операцій, місцезнаходження майна, наявності трудових ресурсів, виробничо - складських приміщень та іншого майна, які економічно необхідні для виконання такого постачання або здійснення діяльності, що свідчить про відсутність необхідних умов для результатів відповідної господарської, економічної діяльності, технічного персоналу, основних фондів, виробничих активів, складських приміщень і транспортних засобів. Зазначив, що первинні документи, отримані від контрагентів, без фактів здійснення господарської операції - не є первинними документами в розумінні чинного законодавства. Враховуючи порушення, наведені в актах перевірок Криворізької південної МДПІ, Дніпродзержинської ОДПІ, відповідач прийшов до висновку, що ТОВ «Укріндустрія», ТОВ НПП «Брат» здійснювали діяльність спрямовану на здійснення операцій, пов'язаних з отриманням та наданням податкової вигоди підприємствам - набувачам «податкової вигоди», збільшивши як суми податкових зобов'язань, так і суми податкового кредиту. Представник відповідача посилався на те, що в ході проведення перевірки ДПС з'ясовано, що операції із придбання та реалізації не мали реальний товарний характер, товар не перевозився і не зберігався, перевірками ТОВ «Укріндустрія», ТОВ «НПП «Брат» не виявлено наявність розумних економічних або інших причин (ділової мети) придбання та продажу товарів. Таким чином представник відповідача зауважив, що оскільки ТОВ «Укріндустрія», ТОВ НПП «Брат», відображали податкові зобов'язання за придбані товари (послуги) які не придбавалися та реалізація не мала реальний товарний характер, то податковий кредит сформований ПАТ «ДТЕК «Дніпрообленерго» не правомірно. Отже, СДПІ у м. Дніпропетровську МГУМ вважає, що висновки зроблені в акті від 19.07.2013 № 55/25.1-23359034 є обґрунтованими, а податкові повідомлення-рішення від 06.08.2013 №№000472500, 000482500 правомірними. Враховуючи вищевикладене, в задоволенні адміністративного позову просив відмовити в повному обсязі.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступних висновків.

Правовідносини, що випливають з позовних вимог регулюються нормами Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755-VI, а також Закону України "Про податок на додану вартість" від 03.04.1997 №168-97-ВР та Закону України від 28.12.1994 № 334/94-ВР "Про оподаткування прибутку підприємств", які були чинними в період, що перевірявся.

Позивач - Публічне акціонерне товариство «ДТЕК Дніпрообленерго» (код ЄДРПОУ 23359034) є платником податків та зборів, у тому числі (у період, що розглядається) податку на прибуток, податку на додану вартість та перебуває на обліку в Спеціалізованій Державній податковій інспекції з обслуговування великих платників у м.Дніпропетровську Міжрегіонального Головного управління Міндоходів.

Посадовими особами СДПІ у м. Дніпропетровську МГУМ на підставі направлення №406 від 20.06.2013 р., підпункту 20.1.4 пункту 20.1 статті 20, підпунктів 78.1.2 пункту 75.1 статті 75, підпункту 78.1.1 пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України та відповідно до наказу від 19.06.2013 року №404 «Про проведення документальної позапланової виїзної перевірки ПАТ „ДТЕК Дніпрообленерго"» було проведено документальну позапланову виїзну перевірку ПАТ „ДТЕК Дніпрообленерго" код за ЄДРПОУ 23359034, з питання дотримання вимог податкового законодавства України, правильності, повноти нарахування та сплати податків до бюджету при фінансово-господарських взаємовідносинах з наступними підприємствами: ТОВ «Укріндустрія» (код за ЄДРПОУ 31223849) за період серпень, листопад 2009 року; ТОВ «Ліга» (код за ЄДРПОУ 24609852) за період січень-грудень 2010 року, січень 2013 року; ТОВ МНП «Ремавтоматика» (код за ЄДРПОУ 20302186) за період січень-травень, вересень-грудень 2010 року, січень 2013 року; ТОВ «Дніпроконструкція» (код за ЄДРПОУ 30659782) за період жовтень 2010 року; ДП «Криворізький інститут автоматики» (код за ЄДРПОУ 00230774) за період липень-грудень 2010 року; ПНВП «Техника» (код за ЄДРПОУ 19099225) за період січень-грудень 2010 року, січень 2013 року; ТОВ «Термінал» (код за ЄДРПОУ 32176418) за період січень-грудень 2010 року, січень 2013 року; ТОВ «ВК «Віконні системи» (код за ЄДРПОУ 33972398) за період січень-грудень 2010 року, січень 2013 року; ТОВ НПП «Брат» (код за ЄДРПОУ 34156215) за період березень 2010 року; ПП «Електро-Сервіс-Плюс» (код за ЄДРПОУ 35281705) за період березень, листопад 2010 року; ТОВ «Менеджмент Сістемс Консалтінг» (код за ЄДРПОУ 35859639) за період серпень 2012 року.

За результатами перевірки складено акт №55/25.1-23359034 від 19.07.2013р., в якому зафіксовано наступні порушення ПАТ ПАТ «ДТЕК Дніпрообленерго»:

- пп. 4.1.6 п.4.1 ст. 4 з врахуванням положень п. 1.23 ст. 1, п.5.1, п.5.2, п.п.5.3.9 п.5.3 ст.5, м п.1.32 ст.1 Закону України від 28.12.94 №334/94-ВР «Про оподаткування прибутку підприємств», в результаті чого встановлено заниження податку на прибуток у сумі 3 362,74 грн., у тому числі по періодах:

за 4 квартал 2009 року заниження у сумі 2 830,8 грн.;

за 1 квартал 2010 року заниження у сумі 531,94 грн.;

- пп.7.4.1, п.п.7.4.5 п.7.4, п.п.7.5.1 п.7.5 ст.7 Закону України від 03.04.97 №168/97-ВР «Про податок на додану вартість», в результаті чого встановлено заниження податку на додану вартість на суму 1 222,43 грн., в тому числі по періодах:

за серпень 2009 року у сумі 678,00 грн.;

за листопад 2009 року у сумі 351,00 грн.;

за березень 2010 року у сумі 193,43 грн.

Позивач не погодившись з висновками, викладеними в Акті перевірки №55/25.1-23359034 від 19.07.2013р. надіслав на адресу відповідача заперечення №14034/1001 від 25.07.2013 року.

Листом № 2983/10/25.3 від 01.08.2013р. «Про розгляд заперечень» відповідач повідомив позивача, що висновки перевіряючого, викладені в Акті перевірки позивача є правомірними та обгрунтованими.

За результатами вищезазначеної перевірки були прийняті податкові повідомлення-рішення від 06.08.2013р.:

- № 000482500, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем ПДВ на загальну суму 1 222,43 грн. та нараховані штрафні санкції в розмірі 305,61грн.

- № 000472500, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток на загальну суму 3 362,74 грн. та нараховані штрафні санкції в розмірі 840,69 грн.

Судом встановлено, що відповідач не визнає включення суми сплаченого ПДВ до податкового кредиту відповідно до податкових накладних отриманих ПАТ «ДТЕК Дніпрообленерго» від ТОВ «Укріндустрія», ТОВ НПП «Брат», та вважає, що у ПАТ «ДТЕК Дніпрообленерго» відсутнє право на формування валових витрат по операціям з придбання товару від ТОВ «Укріндустрія», ТОВ НПП «Брат» з підстав того, що ТОВ «Укріндустрія», ТОВ НПП «Брат» здійснювали діяльність спрямовану на здійснення операцій, пов'язаних з отриманням та наданням податкової вигоди підприємствам - набувачам «податкової вигоди», збільшивши як суми податкових зобов'язань, так і суми податкового кредиту, операції із придбання та реалізації не мали реальний товарний характер, товар не перевозився і не зберігався, перевірками ТОВ «Укріндустрія», ТОВ НПП «Брат» не виявлено наявність розумних економічних або інших причин (ділової мети) придбання та продажу товарів.

В основу акту перевірки від № 55/25.1-23359034 від 19.07.2013р. покладено акти контрагентів позивача з їх контрагентами, а саме:

- Акт перевірки Криворізької південної МДПІ № 966/22/31223849 від 05.12.12 року, в якому встановлено: нікчемність правочинів між ТОВ «Укріндустрія» - ПП «Таір-Д»; наявність в ланцюгу постачання податкової ями: ПАТ «ДТЕК Дніпрообленерго» - ТОВ «Укріндустрія» - ПП «Таір-Д»; факт безоплатного отримання товару платником податку від ТОВ «Укріндустрія» у зв'язку із дефектами первинних документів.

- Акт Дніпродзержинської ОДПІ №358/13/23-206/34156215 від 10.04.12 року, в якому встановлено факт відсутності за податковою адресою (стан 7), порушення контрагентом податкового законодавства: несплата ним податкових зобов'язань; не підтвердження стосовно врахування реального часу здійснення операцій, місцезнаходження майна, наявності трудових ресурсів, виробничо - складських приміщень та іншого майна, які економічно необхідні для виконання такого постачання або здійснення діяльності, що свідчить про відсутність необхідних умов для результатів відповідної господарської, економічної діяльності, технічного персоналу, основних фондів, виробничих активів, складських приміщень і транспортних засобів, тобто операції носять нереальний характер.

Наведена правова позиція відповідача спростовується з огляду на наступне.

ПАТ «ДТЕК Дніпрообленерго» мало взаємовідносини з підприємством ТОВ «Укріндустрія» (ЄДРПОУ 31223849) у серпні, листопаді 2009 року на підставі договору поставки №275/07 від 31.07.2009 року. Відповідно до умов договору поставка продукції відбувається на склад покупця на умовах DDP правил Інкотермс - 2000 на склад покупця, який знаходить за адресою вул.Тольятті,14, витрати на транспортування продукції покладаються на постачальника. На підтвердження здійснення господарської операції контрагентом позивача було складено та надано позивачу наступні документи: рахунок № 194 від 04.08.2009 року на загальну суму 4068,00 грн., податкову накладну від 05.08.09 р. №163 (виписана й підписана ОСОБА_4, яка на дату виписки податкової накладної була головним бухгалтером, та скріплені печаткою ТОВ «Укріндустрія»), видаткову накладну на загальну суму 4068,00 (у т.ч. ПДВ 678,00 грн.), в якій зазначено, що товар отримано - ОСОБА_5 (відповідно до довіреності № 666, договору про повну матеріальну відповідальність), оформлено прибутковий ордер №720 від 08.08.09, де вказано, що товар зданий ОСОБА_5, а отримано - ОСОБА_6 (копії вищезазначених документів містяться в матеріалах справи). Сума податку на додану вартість по зазначеній податковій накладній включена до податкового кредиту серпня 2009 року, відображеного у реєстрі виданих податкових накладних, який відповідає даним додатку 5 до податкової декларації з податку на додану вартість та даним декларації з ПДВ. Також ПАТ «ДТЕК Дніпрообленерго» мало взаємовідносини з підприємством ТОВ «Укріндустрія» (ЄДРПОУ 31223849) у серпні, листопаді 2009 року на підставі договору договору поставки № 300/11 від 10.11.09 року. Відповідно до умов договору поставка продукції відбувається на склад покупця на умовах DDP правил Інкотермс - 2000 на склад покупця, який знаходить за адресою вул.Тольятті, 14, витрати на транспортування продукції покладаються на постачальника. На підтвердження здійснення вищезазначеної господарської операції контрагентом позивача було складено та надано позивачу наступні документи: рахунок № 389 від 12.11.2009 року на загальну суму 888,96 грн., рахунок № 390 від 12.11.2009 року на загальну суму 1219,32 грн.; податкова накладна від 19.11.09 р. №346, податкова накладна від 17.11.09 р. №344 (виписані й підписані ОСОБА_4, яка на дату виписки податкових накладних була головним бухгалтером, та скріплені печаткою ТОВ «Укріндустрія»), видаткові накладні, в яких зазначено, що товар зданий ОСОБА_7, а отримано - ОСОБА_8 (довіреність № 872, договір про повну матеріальну відповідальність), прибуткові ордера №1077 від 19.11.09 та №1078 від 19.11.09, де зазначено що товар зданий ОСОБА_8, а отримано - ОСОБА_6 (копії вищезазначених документів містяться в матеріалах справи). Суми податку на додану вартість по зазначеним податковим накладним включені до податкового кредиту листопада 2009 року, відображеного у реєстрі виданих податкових накладних, який відповідає даним додатку 5 до податкової декларації з податку на додану вартість та даним декларації з ПДВ. Розрахунки між підприємствами здійснювались у безготівковій формі згідно платіжних доручень, копії яких були надано до матеріалів справи: № 2106 від 05.08.09 на суму 4068,00 грн.; № 30 від 17.11.09 на суму 1219,32 грн.; № 41 від 19.11.09 на суму 888,96 грн. Заборгованість станом на 30.06.2013 відсутня. Товари були використані як малоцінні швидкозношуючі предмети при виконанні технічного обслуговування обладнання та проведенню поточних ремонтів.

Відповідно до норми ч. 1 ст. 181 ГК України допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом ствердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Згідно вказаної норми ГК України ПАТ «ДТЕК Дніпрообленерго» мало взаємовідносини з підприємством ТОВ НПП «Брат» (ЄДРПОУ 34156215) у березні 2010 року на підставі договору купівлі-продажу укладеного у спрощений спосіб. На підтвердження здійснення господарської операції контрагентом позивача було складено та надано позивачу наступні документи: прибутковий ордер №405 від 25.03.10 р.; рахунок фактуру № БТ-0000012 від 09.03.10 р. (виписана й підписана ОСОБА_9 та скріплена печаткою ТОВ НПП «Брат»); податкову накладну №27 від 23.03.10 р., видаткову накладну № БТ-0000021 від 23.03.2010 року на загальну суму 1160,60 грн., яка була складена та підписана ОСОБА_9, а отримана ОСОБА_10 (довіреність ЯЛЦ №993195 від 23.03.2010), документ засвідчено печаткою підприємства-продавця. Розрахунки між підприємствами здійснювались у безготівковій формі згідно платіжного доручення № 416 від 23.03.10 на суму 1160,60 грн. (копії вищезазначених документів містяться в матеріалах справи). Заборгованість станом на 20.06.2013 відсутня. Сума податку на додану вартість по зазначеній податковій накладній включена до податкового кредиту березня 2010 року, відображена у реєстрі виданих податкових накладних, який відповідає даним додатку 5 до податкової декларації з податку на додану вартість та даним декларації з ПДВ. Придбані товари були використані при проведенні капітального ремонту РП-7 (інв.№007930) и РП-2 (інв. №006060), що підтверджується матеріалами справи.

Як на час укладення вищевказаного правочину Позивача із ТОВ «Укріндустрія», ТОВ НПП «Брат», так і під час його виконання, сторони були належним чином зареєстрованими та були платниками податку на додану вартість, ні установчі документи контрагентів позивача, ні його свідоцтво про реєстрацію платником податку на додану вартість не визнані в установленому порядку недійсними на той момент. Документальних доказів неможливості існування господарських правовідносин між розглядуваними підприємствами відповідачем не надано.

Що стосується посилання відповідача на акти перевірок контрагентів позивача з їх контрагентами, якими встановлено, що діяльність контрагентів позивача спрямована на здійснення операцій, пов'язаних з отриманням та наданням податкової вигоди підприємствам - набувачам «податкової вигоди», збільшивши як суми податкових зобов'язань, так і суми податкового кредиту, з аналізу норм права суд приходить до висновку, що податковим законодавством не передбачено право відповідача при складанні акту перевірки одного платника податків приймати за основу акт перевірки іншого платника податків, як підставу для висновку про наявність порушення з боку першого. Дана позиція також відображена в рішенні Вищого адміністративного суду України від 13.12.2012 року №К/9991/32048/12.

Відповідно до п.5.1 ст.5 Закону №334 валові витрати виробництва та обігу - сума будь яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або не матеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податків для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Згідно з п.п.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону №334 не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Підпунктом 3.1.1 п.3.1 ст.3 Закону України "Про податок на додану вартість" визначено, що об'єктом оподаткування є операції платників податку з поставки товарів та послуг, місце поставки яких знаходиться на митній території України.

Відповідно до п.4.1 ст.4 Закону України "Про податок на додану вартість" база оподаткування операції з поставки товарів (послуг) визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, визначеної за вільними цінами, але не нижче за звичайні ціни, з урахуванням акцизного збору, ввізного мита, інших загальнодержавних податків та зборів (обов'язкових платежів), згідно із законами України з питань оподаткування (за винятком податку на додану вартість, а також збору на обов'язкове державне пенсійне страхування на послуги стільникового рухомого зв'язку, що включається до ціни товарів (послуг)). До складу договірної (контрактної) вартості включаються будь-які суми коштів, вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платнику податку безпосередньо покупцем або через будь-яку третю особу в зв'язку з компенсацією вартості товарів (послуг).

Також суд зазначає, що формування податкового кредиту платником податку на додану вартість здійснюється відповідно до пп.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно пп.7.5.1 п.7.5 ст.7 Закон України "Про податок на додану вартість" датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій:

або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Відповідно до ч.2 ст.3 ЗУ "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Статтею 9 вищезазначеного закону встановлено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарських операцій, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблених даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Позивач до матеріалів справи надав копії податкових накладних, видаткових накладних, прибуткових ордерів, рахунків-фактур. Розрахунки між суб'єктами господарювання проводились у безготівковій формі, на підтвердження чого до суду було надано платіжні доручення.

Таким чином, дані обставини свідчать про те, що ПАТ «ДТЕК Дніпрообленерго» мало достатні і передбачені Законом України "Про податок на додану вартість" підстави для віднесення суми сплаченого на користь постачальників ПДВ до складу податкового кредиту та включення вартості отриманих послуг до складу валових витрат. У зв'язку з тим, що позивачем не було порушено вимог податкового законодавства в частині формування валових витрат та податкового кредиту, застосування до нього штрафних санкцій є неправомірним.

Відповідачем в Акті перевірки зазначено, що до перевірки не надавались документи, які підтверджують походження товару (сертифікати відповідності, паспорти якості) придбаного ПАТ «ДТЕК Дніпрообленерго» у постачальників.

З цього приводу суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Перелік продукції, що підлягає обов'язковій сертифікації в Україні, визначено Наказом Держкомітету з питань технічного регулювання та споживчої політики від 01.02.2005р. № 28 «Про затвердження переліку продукції, що підлягає обов'язковій сертифікації в Україні».

Відповідно до вищевказаного нормативного акту, продукція, що була поставлена платнику податків від контрагентів (викрутки, ножиці, лопата, лом, молоток, захисні окуляри, тощо) не підлягає сертифікації в Україні.

Також суд зазначає, що у відповідності до ст. 20.1.8 Податкового кодексу України під час проведення перевірки органи державної податкової служби мають право вивчати та перевіряти первинні документи, що використовуються у бухгалтерському та податковому обліку, інші регістри, фінансову, статистичну звітність, що пов'язані з нарахуванням та сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби.

Однак, у державної податкової служби відсутні повноваження щодо здійснення державного нагляду за дотриманням вимог з підтвердження відповідності в законодавчо регульованій сфері.

Сертифікат відповідності є юридичним документом, який видається заявнику уповноваженим органом з сертифікації, який і відповідає за достовірність інформації наведеної в сертифікаті. Сертифікат відповідності - показник якості, перед усім для споживача.

Окрім того у відповідності до частини 1 статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. У зв'язку з чим сертифікат відповідності та паспорти якості не є документами первинного бухгалтерського обліку.

Ненадання сертифікатів відповідності якості продукції, оформлених відповідальними за це органами та інших супроводжувальних документів, жодним чином не впливають на право формування податкового кредиту.

Таким чином суд приходить до висновку, що аргументи СДПІ про відсутність паспортів/сертифікатів якості товару є безпідставними, оскільки згадані документи не можуть підтверджувати та фіксувати факт здійснення тієї чи іншої господарської операції, а стосуються виключно якості товару та його руху на підприємстві-зберігача. Зазначена позиція також викладена в ухвалі ВАСУ від 04.02.2010р. К-22823/09.

Акт перевірки позивача містить відомості досудового слідства проти директора контрагента позивача. З цього приводу суд вважає за необхідне зазначити, що статтею 204 ЦК України закріплено принцип презумпції правомірності правочину: правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він невизнаний судом недійсним. А тому посилання в Акті на дані досудового слідства як на джерело доказування, є безпідставним.

Необґрунтованим суд вважає твердження відповідача, котре також зазначене в акті перевірки про те, що незнаходження за місцем реєстрації та відсутність основних фондів у постачальників товарів по ланцюгу постачання товару тягне наслідком позбавлення покупця товару права на податковий кредит, оскільки, такої умови для виникнення права на податковий кредит не містить Податковий кодекс України, а також законами України не передбачена відповідальність платника податків за порушення його контрагентами податкового законодавства, у тому числі за несплату контрагентами ПДВ до бюджету. Крім того, у справі відсутні будь-які докази того, що постачальники ПАТ «ДТЕК Дніпрообленерго» не сплачували податки, у тому числі ПДВ до бюджету.

Щодо висновку податкового органу про порушення позивачем норм податкового законодавства з огляду на встановлені актами перевірок контрагентів позивача порушення ст.ст.203, 215, 228, 262 Цивільного кодексу України контрагентами позивача, суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним. Згідно ч. 2 ст. 215 ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Відповідно до ст.ст. 219, 220, 221, 224, 228 ЦК України, недійсними, зокрема є правочини в разі недодержання вимоги закону про нотаріальне посвідчення одностороннього правочину, недодержання сторонами вимоги про нотаріальне посвідчення договору, вчинення правочину малолітньою особою за межами її цивільної дієздатності в разі відсутності його схвалення батьками, усиновлювачем або опікуном, правочин, вчинений без дозволу органу опіки та піклування в порядку ст. 71 ЦК України, правочин, що порушує публічний порядок, тобто спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Також відповідно до ст. 234 ЦК України фіктивним є правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином. Фіктивний правочин визнається судом недійсним, а відповідно до ст. 27 Господарського кодексу України господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладене учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

З аналізу наведених норм суд приходить до висновку, що відповідно до презумпції правомірності правочину укладений між сторонами правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом (нікчемні правочини).

Відповідно до пункту 18 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06 листопада 2009 року № 9 "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" при кваліфікації правочину за статтею 228 ЦК України має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.

В ході розгляду даної справи судом встановлено, що укладені між позивачем та його контрагентами договори не віднесені законом до нікчемних, також відсутні судові рішення про визнання їх недійсними.

Відповідно до ч.2 ст.71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Суд вважає, що відповідач, приймаючи оскаржувані в даній справі рішення, не міг керуватися лише припущеннями з приводу того, що фактичні операції між позивачем та його контрагентами не здійснювались, а його позиція про те, що створені по вказаним нереальним операціям документи слід вважати юридично дефектними, не підкріплені належними доказами.

Виходячи з положень ст.207, 208 Господарського кодексу України, правочин, який вчинено з метою за відомо суперечною інтересам держави і суспільства, водночас суперечить моральним засадам суспільства, а тому згідно з ч. 1 ст. 203 та ч. 2 ст. 215 Цивільного кодексу України є нікчемним.

З наданих до суду документів встановлено, що ПАТ «ДТЕК Дніпрообленерго» та ТОВ «Укріндустрія», ТОВ «НПП Брат» при вчиненні угод були зареєстровані як платники податку на додану вартість. Тобто, виходячи зі змісту пп. 7.2.4 п.7.2 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" мали право на нарахування податку та складання податкових накладних, оскільки таке право надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку.

Крім того, ПАТ «ДТЕК Дніпрообленерго» та ТОВ «Укріндустрія», ТОВ «НПП Брат» належним чином оформили договірні правовідносини та на виконання вимог податкового законодавства оформили первинні документи бухгалтерської та податкової звітності.

В акті перевірки відсутні посилання на докази, які підтверджують, що ПАТ «ДТЕК Дніпрообленерго» було відомо про порушення ТОВ «Укріндустрія», ТОВ «НПП Брат» та їх постачальниками вимог податкового законодавства.

Отже, будь-які умисні дії з боку позивача та його посадових осіб стосовно ухилення від сплати податків шляхом укладення правочину без реального настання правових наслідків - відсутні.

Також суд відмічає, що відповідачем ні в акті перевірки, ні в судовому засіданні не надано будь-яких доказів, які б вказували на невідповідність угод позивача актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Крім того, суд не вважає зазначені угоди фіктивними, оскільки згідно ст. 234 ЦК України фіктивним є правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином.

Судом встановлено, що правові наслідки, обумовлені розглядуваним правочином, реально настали для обох сторін цих угод (позивачем було отримано та використано у власній господарській діяльності ТМЦ, а постачальник отримав грошові кошти за ТМЦ).

Відтак, суд не вбачає в діях позивача щодо укладення угод із ТОВ «Укріндустрія», ТОВ «НПП Брат» та відображенні таких операцій в податковому обліку ПАТ «ДТЕК Дніпрообленерго» мети суперечної інтересам держави та суспільства.

На підтвердження нереальності угод відповідач в акті перевірки посилається на те, що у постачальника відсутні необхідні умови для ведення господарської діяльності, відсутні основні фонди, технічний персонал, виробничі активи, складські приміщення, транспортні засоби, постачальники не знаходяться за юридичною адресою. У якості доказів для такого висновку відповідач посилається на матеріали невиїзних перевірок, в ході яких не досліджувались первинні документи, а висновки про неможливість здійснення господарської діяльності постачальниками зроблено виключно за результатами аналізу документів, які є в обліковій справі підприємства, даних податкової звітності.

Судом відхиляються ці доводи відповідача, адже

по-перше, неможливо достеменно зробити висновок про наявність чи відсутність активів у підприємства тільки на підставі звітності, у якій не задекларовані відповідні активи, такими доказами мають бути саме первинні документи, проте у справі відсутні докази дослідження податковими органами первинних документів;

по-друге, відповідно до чинного законодавства відсутність постачальників за юридичною адресою ніяким чином не впливає на дійсність укладених ними угод;

по-третє, для проведення операцій купівлі-продажу товарів наявність власних транспортних засобів, складських приміщень не є обов'язковим, ці активи можуть орендуватися, крім того, навіть наявність орендованих активів для посередника не є обов'язковою, адже товар може поставлятися транспортом первинного постачальника на склад кінцевого покупця, а функція посередника полягатиме у пошуку товару, покупця, укладенні угод та організації проведення операцій купівлі-продажу, у такому випадку відсутня необхідність винаймати і технічний персонал. Отже, висновок відповідача про неможливість проведення постачальником господарських операцій є лише припущенням. Натомість, як зазначалося вище, первинні документи повністю підтверджують «товарність» проведених між ПАТ «ДТЕК Дніпрообленерго» та ТОВ «Укріндустрія», ТОВ НПП «Брат» операцій з придбання ТМЦ.

У листі Вищого адміністративного суду України від 02.06.2011 року №742/11/13-11 «Щодо однакового застосування адміністративними судами окремих приписів Податкового кодексу України та Кодексу адміністративного судочинства України» зазначено, що оцінюватися при дослідженні факту здійснення господарської операції повинні відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку. Не є обов'язковою передумовою для визначення контролюючими органами грошових зобов'язань визнання недійсними (у тому числі нікчемними) правочинів, які укладалися за ланцюгом між попередніми посередниками, через ланцюг яких декларувався рух товарів чи послуг, нібито придбаних останнім у такому ланцюгу платником податку. При цьому відносини між учасниками попередніх ланцюгів постачань товарів та послуг не мають безпосереднього впливу на дослідження факту реальності господарської операції, вчиненої між останнім у ланцюгу постачань платником податків та його безпосереднім контрагентом.

Податковий кодекс України виникнення у платника податку на додану вартість права на податковий кредит не ставить у залежність від дотримання вимог податкового законодавства іншими суб'єктами господарювання. Несплата продавцем податку на додану вартість до бюджету, у разі фактичного здійснення господарської операції, не впливає на формування податкового кредиту покупцем та не є підставою для позбавлення останнього права на відшкодування цього податку, якщо він виконав усі передбачені законом умови отримання такого відшкодування і має всі документальні підтвердження розміру заявленого податкового кредиту. Така правова позиція викладена, зокрема, в постановах Верховного Суду України від 22.10.2010 р., від 31.01.2011р.

Зазначена правова позиція узгоджується із практикою Європейського Суду з прав людини. Так, у справі "БУЛВЕС" АД проти Болгарії" (заява №3991/03) Європейський Суд з прав людини у своєму рішенні від 22.01.2009 р. зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ другий раз, а також сплачувати пеню. На думку Суду, такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватись між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту прав власності.

Таким чином, судом відхиляються доводи відповідача про те, що в результаті укладених договорів між позивачем та його контрагентами, відсутній факт здійснення господарської операції через те, що за ланцюгом між попередніми контрагентами встановлено відсутність факту здійснення господарської операцій.

За результатом розгляду справи, судом не встановлено фактів, які б свідчили про те, що зміст договору не відповідає дійсним намірам сторін і, що ці наміри спрямовані на ухилення від сплати податків за фінансово-господарськими результатами виконання зазначених договорів.

З урахуванням вищевикладених обставин, суд вважає, що вимоги позивача правомірні, обґрунтовані і підлягають задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до ч.1 ст.94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

Отже, документально підтверджені позивачем судові витрати - судовий збір підлягає стягненню з Державного бюджету України на користь позивача.

На підставі викладеного, керуючись статтями 69, 71, 94, 158-163 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов Публічного акціонерного товариства «ДТЕК Дніпрообленерго» до Спеціалізованої Державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м.Дніпропетровську Міжрегіонального Головного управління Міндоходів про скасування податкових повідомлень-рішень - задовольнити в повному обсязі.

Скасувати податкове повідомлення-рішення від 08.08.2013р. № 000482500, податкове повідомлення-рішення від 08.08.2013р. № 000472500, які винесені Спеціалізованою державною податковою інспекцією з обслуговування великих платників у м. Дніпропетровську міжрегіонального головного управління Міндоходів.

Стягнути з Державного бюджету України на користь ПАТ «ДТЕК Дніпрообленерго» (49107, Дніпропетровська обл., м. Дніпропетровськ, шосе Запорізьке, 22) судовий збір у розмірі 114 (сто чотирнадцять) гривень 70 копійок.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд в порядку та строки, зазначені в ст. 186 КАС України та набирає законної сили відповідно до ст. 254 КАС України.

Повний текст постанови складено 17 вересня 2013 року.

Суддя (підпис) З оригіналом згідно Постанова не набрала законної сили станом на 17.09.2013 року Суддя І.В. Юхно І.В.Юхно