Постанова

від 01.10.2013 по справі 813/6657/13-а

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД 79018, м. Львів, вул. Чоловського, 2; e-mail: inbox@adm.lv.court.gov.ua; тел.: (032)-261-58-10 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

01 жовтня 2013 року № 813/6657/13-а

11 год. 46 хв.

Львівський окружний адміністративний суд у складі :

головуючого судді - Качур Р.П.,

за участю секретаря судового засідання - Матяш С.І,

представників позивача Циглик О.С., Яценка С.А., представника відповідача Кельбас Р.А. розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом приватного підприємства «КСД-Захід» до Державної податкової інспекції у Залізничному районі м. Львова Головного управління Міндоходів у Львівській області про скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И В:

2 вересня 2013 року на розгляд Львівського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява приватного підприємства «КСД-Захід» до Державної податкової інспекції у Залізничному районі м. Львова Головного управління Міндоходів у Львівській області про скасування податкового повідомлення-рішення № 0002811520 від 09.04.2013 року.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що оскаржуване податкове повідомлення - рішення прийнято з порушенням норм законодавства, оскільки право позивача на податковий кредит підтверджується усіма необхідними первинними документами, а висновки відповідача стосовно безтоварності господарських операцій позивача з контрагентами ТзОВ «Втордеревпром», ТзОВ «Цайпер-Україна», ТзОВ «Віп-Союз» та ТзОВ «Декос Альянс» є необґрунтованими та не підтвердженими доказами. На підтвердження розміру податкового кредиту у позивача наявні усі необхідні первинні документи, які відповідачем не досліджувались та не були взяті до уваги. Відтак позивач вважає оскаржуване податкове повідомлення - рішення протиправним та таким, що підлягає скасуванню.

Представники позивача у судовому засіданні адміністративний позов підтримали, просили задовольнити у повному обсязі.

Позиція відповідача викладена у запереченні, поданому представником відповідача у судовому засіданні 13.09.2013 року, де вказано, що під час проведення перевірки встановлено завищення податкового кредиту ПП «КСД-Захід» на загальну суму 39315 грн. по взаєморозрахунках з ТзОВ «Втордеревпром», ТзОВ «Цайпер-Україна», ТзОВ «Віп-Союз» та ТзОВ «Декос Альянс». Звертає увагу, що у позивача відсутні усі необхідні первинні документи на підтвердження здійснення господарських операції із вказаними контрагентами. Стверджує, що наявність у позивача лише отриманої податкової накладної без фактичного здійснення господарської операції не може бути підставою для включення визначених у такій накладній сум податку на додану вартість до податкового кредиту та формування валових витрат. Відповідач вважає, що при формуванні даних податкового обліку не повинні враховуватись первинні документи, які вказують на проведення господарських операцій із контрагентом ТзОВ «Втордеревпром», ТзОВ «Цайпер-Україна», ТзОВ «Віп-Союз» та ТзОВ «Декос Альянс».

Представник відповідача проти позову заперечив, надав пояснення, аналогічні викладеним у запереченні на позов, просив у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Дослідивши надані суду докази в межах заявлених вимог, суд встановив наступні факти та відповідні їм правовідносини.

Приватне підприємство «КСД-Захід» зареєстровано Виконавчим комітетом Львівської міської ради 17.09.2001 року відповідно до копії Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підпиємців; узято на облік в органах ДПС 26.09.2001 року.

12.03.2013 року Державною податковою інспекцією у Залізничному районі м. Львова Головного управління Міндоходів у Львівській області проведено позапланову невиїзну документальну перевірку приватного підприємства «КСД-Захід», про що складено Акт № 638/15-20/31589622 від 18.03.2013 року про результати позапланової невиїзної документальної перевірки з питань підтвердження відображення у податковій декларації з податку на додану вартість податкового зобов'язання та податкового кредиту по взаємовідносинах з ТзОВ «Втордеревпром» за період з 01.03.2010 року по 30.04.2010 року, по взаємовідносинах з ТзОВ «Цайпер-Україна» за період з 01.02.2011 року по 31.03.2011 року, по взаємовідносинах з ТзОВ «Декос Альянс» за період з 01.08.2011 року по 31.08.2011 року, по взаємовідносинах з ТзОВ «Віп-Союз» за період з 01.09.2011 року по 31.10.2011 року та з 01.12.2011 року по 30.04.2012 року. Перевіркою встановлено порушення позивачем вимог п. п. 7.4.1., п. п. 7.4.5. п. 7.4. п. п. 7.5.1. п. 7.5., п. п. 7.7.1. п. 7.7. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», п. 198.2., п. 198.3., п. 198.6. ст. 198 Податкового кодексу України, в результаті чого встановлено завищення суми податкового кредиту та відповідно заниження податку на додану вартість на суму 39315 грн.

09.04.2013 року відповідачем на підставі акта перевірки № 638/15-20/31589622 від 18.03.2013 року прийнято податкове повідомлення - рішення форми «Р» № 0002811520, яким за порушення п. п. 7.4.1., п. п. 7.4.5. п. 7.4. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», п. 198.6. ст. 198 Податкового кодексу України збільшено суму грошового зобов'язання позивача за платежем податок на додану вартість в сумі 46704,25 грн., у тому числі основний платіж 39315 грн., штрафні (фінансові) санкції (штрафи) 7389,25 грн.

Приймаючи рішення суд виходив з наступного.

Відповідно до ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно зі ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, добросовісно.

Згідно з п. 1.3. ст. 1 Закону України «Про податок на додану вартість» в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, платник податку - особа, яка згідно з цим Законом зобов'язана здійснювати утримання та внесення до бюджету податку, що сплачується покупцем, або особа, яка імпортує товари на митну територію України.

Згідно з п. 1.7. ст. 1 цього ж Закону, податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Згідно з п. п. 7.2.3. п. 7.2. ст. 7 цього ж Закону податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надаються покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг). Платники податку повинні зберігати податкові накладні протягом строку, передбаченого законодавством для зобов'язань із сплати податків.

Згідно з п. п. 7.2.6. п. 7.2. ст. 7 цього ж Закону податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Згідно з п. п. 7.4.1. п. 7.4. ст. 7 цього ж Закону податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно з п. п. 7.4.4. п. 7.4. ст. 7 цього ж Закону якщо платник податку придбаває (виготовляє) матеріальні та нематеріальні активи (послуги), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності такого платника, то сума податку, сплаченого у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не включається до складу податкового кредиту.

Згідно з п. п. 7.4.5. п. 7.4. ст. 7 цього ж Закону не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Згідно з п. п. 14.1.179. п. 14.1. ст. 14 Податкового кодексу України податкове зобов'язання для цілей розділу V цього Кодексу - загальна сума податку на додану вартість, одержана (нарахована) платником податку в звітному (податковому) періоді.

Згідно з п. п. 14.1.181. п. 14.1. ст. 14 ПК України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Згідно з п. п. 54.3.2. п. 54.3. ст. 54 ПК України контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму грошових зобов'язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення (збільшення) від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, якщо дані перевірок результатів діяльності платника податків свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов'язань, суми бюджетного відшкодування та/або від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, заявлених у податкових (митних) деклараціях, уточнюючих розрахунках.

Згідно з п. 57.3. ст. 57 ПК України у разі визначення грошового зобов'язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах 54.3.1 - 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, платник податків зобов'язаний сплатити нараховану суму грошового зобов'язання протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу.

У разі оскарження рішення контролюючого органу про нараховану суму грошового зобов'язання платник податків зобов'язаний самостійно погасити узгоджену суму, а також пеню та штрафні санкції за їх наявності протягом 10 календарних днів, наступних за днем такого узгодження.

Згідно з п. 123.1. ст. 123 ПК України у разі якщо контролюючий орган самостійно визначає суму податкового зобов'язання, зменшення суми бюджетного відшкодування та/або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків на підставах, визначених підпунктами 54.3.1, 54.3.2, 54.3.4, 54.3.5, 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, - тягне за собою накладення на платника податків штрафу в розмірі 25 відсотків суми визначеного податкового зобов'язання, завищеної суми бюджетного відшкодування.

Згідно з п. 185.1. ст. 185 ПК України об'єктом оподаткування є операції платників податку з постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю.

Згідно з п. 188.1. ст. 188 ПК України база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, але не нижче звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками - суб'єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів, крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів, і збору на обов'язкове державне пенсійне страхування на послуги стільникового рухомого зв'язку).

Згідно з п. 198.1. ст. 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Згідно з п. 198.2. ст. 198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

- дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

- дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно з п. 198.3. ст. 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно з п. 198.4. ст. 198 ПК України якщо платник податку придбає (виготовляє) товари/послуги та необоротні активи, які призначаються для їх використання в операціях, що не є об'єктом оподаткування або звільняються від оподаткування, то суми податку, сплачені (нараховані) у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не відносяться до податкового кредиту зазначеного платника.

Згідно з п. 198.6. ст. 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Згідно з п. 201.1. ст. 201 ПК України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках такі обов'язкові реквізити:

а) порядковий номер податкової накладної;

б) дата виписування податкової накладної;

в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг;

г) податковий номер платника податку (продавця та покупця);

ґ) місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку;

д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг;

е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг;

є) ціна постачання без урахування податку;

ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні;

з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку;

и) вид цивільно-правового договору;

і) код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України).

Згідно з п. 201.4. ст. 201 ПК України податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг.

Згідно з п. 201.6. ст. 201 ПК України податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

Органи державної податкової служби за даними реєстрів виданих та отриманих податкових накладних, наданих в електронному вигляді, повідомляють платника податку про наявність у такому реєстрі розбіжностей з даними контрагентів. При цьому платник податку протягом 10 днів після отримання такого повідомлення має право уточнити податкові зобов'язання без застосування штрафних санкцій, передбачених розділом II цього Кодексу.

Згідно з п. 201.7. ст. 201 ПК України податкова накладна виписується на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс).

Згідно з п. 201.10. ст. 201 ПК України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

На підтвердження дотримання вимог п. п. 7.4.1., п. п. 7.4.5. п. 7.4. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», п. 198.6. ст. 198 Податкового кодексу України по взаємовідносинах із ТзОВ «Втордеревпром» та ТзОВ «Цайпер-Україна» позивачем надано копії:

- договору транспортного експедирування № 01/11-009 від 01.11.2009 року, укладеного ТзОВ «Втордеревпром» (експедитор) та ПП «КСД-Захід» (вантажовласник) про надання послуг транспортного експедирування з перевезення вантажів (ТМЦ) автомобільним транспортом;

- актів виконаних робіт та наданих послуг відповідно до договору транспортного експедирування № 01/11-009 від 01.11.209 року за листопад 2009 року - квітень 2010 року (т.1, а. с. 28-33);

- податкових накладних № 112700010 від 27.11.2009 року на суму 31255 грн., № 12300000010 від 30.12.2009 року на суму 24156 грн., № 1310000001 від 31.01.2010 року на суму 15594 грн., № 2280000003 від 28.02.2010 року на суму 13035 грн., № 3310000016 від 31.03.2010 року на суму 19746 грн., № 4300000005 від 30.04.2010 року на суму 22164 грн.;

- платіжних доручень № 18 від 25.01.2010 року на суму 16485 грн., № 44 від 04.03.2010 року на суму 6041 грн., № 58 від 19.03.2010 року на суму 9674 грн., № 62 від 23.03.2010 року на суму 3361 грн., № 69 від 09.04.2010 року на суму 9224 грн., № 79 від 19.04.2010 року на суму 10522 грн., № 105 від 25.05.2010 року на суму 22164 грн.;

- договору транспортного експедирування № 1 від 01.02.2009 року, укладеного ТзОВ «Цайпер-Україна» (експедитор) та ПП «КСД-Захід» (вантажовласник) про надання послуг транспортного експедирування з перевезення вантажів (ТМЦ) автомобільним транспортом;

- актів наданих послуг відповідно до договору транспортного експедирування № 1 від 01.02.2009 року за лютий-березень 2010 року (т. 1, а. с. 48-49);

- податкових накладних № 212 від 28.02.2011 року на суму 21414 грн., № 255 від 31.03.2011 року на суму 37159,20 грн.;

- платіжних доручень № 76 від 30.03.2011 року на суму 21414 грн., № 91 від 28.04.2011 року на суму 19565 грн., № 101 від 11.05.2011 року на суму 17594,20 грн.

Суд зазначає, що обов'язковими первинними документами та належними доказами підтвердження факту надання послуг транспортного експедирування є товарно-транспортні накладні. На пропозицію суду позивачем не додано до матеріалів справи товарно-транспортних накладних, які б підтвердили факт надання послуг транспортного експедирування, а також будь-яких інших доказів, які б підтвердили факт надання таких послуг та їх використання у господарській діяльності позивача із зазначенням вантажу, який перевозився. Відтак, Суд вважає недоведеними позовні вимоги в частині господарських операцій із контрагентами позивача ТзОВ «Втордеревпром» та ТзОВ «Цайпер-Україна» та дійшов висновку, що у задоволенні позовних вимог, що стосуються господарських операцій із вказаними контрагентами, слід відмовити.

На підтвердження дотримання вимог п. п. 7.4.1., п. п. 7.4.5. п. 7.4. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», п. 198.6. ст. 198 Податкового кодексу України по взаємовідносинах із ТзОВ «Віп Союз» позивачем надано копії:

- договору про виконання робіт № 238-С від 01.08.2011 року, укладеного ТзОВ «Віп Союз» (виконавець) та ПП «КСД-Захід» (замовник) про виконання робіт з сортування кур'єрських супровідних накладних, архівації кур'єрських супровідних накладних, обробки даних з кур'єрських супровідних накладних, формування розрахункових даних для виставлення рахунків, формування розрахункових даних для актів виконаних робіт з наданим послугам та Додатка № 1 від 01.09.2011 року до нього.;

- актів здачі-прийняття робіт (надання послуг) за серпень 2011 року - квітень 2012 року (т. 1, а. с. 57-64);

- додатків до актів виконаних робіт за серпень-жовтень, грудень 2011 року (т. 2, а. с. 5-47);

- податкових накладних № 320 від 31.08.2011 року на суму 22785,60 грн., № 407 від 30.09.2011 року на суму 17976,72 грн., № 667 від 31.10.2011 року на суму 6132,60 грн., № 480 від 30.12.2011 року на суму 24936 грн., № 444 від 31.01.2012 року на суму 16408,80 грн., № 800 від 29.02.2012 року на суму 18162 грн., № 620 від 31.03.2012 року на суму 19569 грн., № 340 від 30.04.2012 року на суму 21849 грн.;

- платіжних доручень № 222 від 20.09.2011 року на суму 5696,40 грн., № 225 від 27.09.2011 року на суму 17089,20 грн., № 246 від 21.10.2011 року на суму 17976,72 грн., № 280 від 25.11.2011 року на суму 6132,60 грн., № 40 від 27.02.2012 року на суму 16408,80 грн., № 60 від 27.03.2012 року на суму 18162 грн., № 88 від 27.04.2012 року на суму 13046 грн., № 108 від 01.06.2012 року на суму 6523 грн., № 109 від 01.06.2012 року на суму 12654 грн.

Суд зазначає, що акти здачі-прийняття робіт (надання послуг) за серпень 2011 року - квітень 2012 року, на підставі яких позивач стверджує про фактичне здійснення господарських операцій із контрагентом ТзОВ «Віп Союз» не містять інформації про характер та обсяги виконаної роботи, зі змісту актів не можна зробити висновку про економічний результат використання зазначених у них робіт для господарської діяльності позивача, не зрозумілим є принцип визначення вартості робіт у кожному окремому періоді. На пропозицію суду позивачем не додано до матеріалів справи будь-яких інших доказів, які б підтвердили факт виконання робіт за договором № 238-С від 01.08.2011 року та використання таких робіт позивачем у своїй господарській діяльності. Відтак, Суд вважає недоведеними позовні вимоги в частині господарських операцій із контрагентом позивача ТзОВ «Віп Союз» та дійшов висновку, що у задоволенні позовних вимог, що стосуються господарських операцій із вказаним контрагентом, слід відмовити.

На підтвердження дотримання вимог п. п. 7.4.1., п. п. 7.4.5. п. 7.4. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», п. 198.6. ст. 198 Податкового кодексу України по взаємовідносинах із ТзОВ «Декос Альянс» позивачем надано копії:

- рахунку-фактури № СФ-0000533 від 29.08.2011 року на суму 10377,60 грн., у т.ч. ПДВ 1729,60 грн.;

- видаткової накладної № РН-0000894 від 29.08.2011 року на суму 10377,60 грн., у т.ч. ПДВ 1729,60 грн.;

- податкової накладної № 280 від 29.08.2011 року на суму 10377,60 грн., у т.ч. ПДВ 1729,60 грн.;

- платіжного доручення № 221 від 20.09.2011 року на суму 10377,60 грн.;

- оборотно-сальдової відомості по рахунку: 104 Необоротні активи за 3 квартал 2013 року та по рахунку: 106 Необоротні активи за 3 квартал 2013 року.

Надані сторонами докази вказують на відсутність порушень позивачем податкового законодавства, зазначених у Акті податкової перевірки № 638/15-20/31589622 від 18.03.2013 року, стосовно господарських операцій із контрагентом ТзОВ «Декос Альянс». Позивачем представлено Суду всі відповідні розрахункові, платіжні та інші документи, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку та які вказують на товарність господарських операцій із контрагентом ТзОВ «Декос Альянс», їх відповідність основній меті господарської діяльності контрагентів. Вказані докази в сукупності свідчать про використання позивачем у своїй господарській діяльності товарів, придбаних у контрагента ТзОВ «Декос Альянс».

Суд дійшов висновку, що твердження відповідача про завищення позивачем податку на додану вартість на суму 1729,60 грн. по взаємовідносинах із контрагентом ТзОВ «Декос Альянс» не обґрунтовані належними та допустимими доказами, а адміністративний позов у цій частині слід задовольнити.

Необґрунтованими, на думку Суду, є покликання відповідача у акті податкової перевірки на обставини, встановлені у Акті від 26.01.2012 року № 28/23-10/37505731 про результати проведення документальної невиїзної перевірки товариства з обмеженою відповідальністю «Декос Альянс» з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства за період з 08.02.2011 року по 31.12.2011 року, складеному посадовими особами ДПІ у Печерському районі м. Києва Державної податкової служби, стосовно відсутності у ТзОВ «Декос Альянс» трудових ресурсів, виробничого обладнання, складських приміщень, що необхідне для здійснення фінансово-господарської діяльності підприємства, надання підприємством податкової вигоди третім особам тощо. Згідно з п. 110.1 ст. 110 Податкового кодексу України платники податків, податкові агенти та/або їх посадові особи несуть відповідальність у разі вчинення порушень, визначених законами з питань оподаткування та іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи. Із наведеного випливає, що сама по собі несплата податку продавцем (у тому числі внаслідок ухилення від сплати) в разі фактичного здійснення господарської операції не впливає на формування податкового кредиту покупцем та суму бюджетного відшкодування чи податкового кредиту. Якщо контрагент не виконав свого зобов'язання щодо сплати податку до бюджету, то це спричиняє відповідальність та негативні наслідки саме для цієї особи. Зазначені обставини не є підставою для позбавлення платни ка податку права на відшкодування ПДВ у випадку, коли останній виконав усі передбачені законом умови стосовно отримання такого відшкодування та має необхідні документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Згідно з ч. 2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до ст. 49, 70 КАС України, сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, а відтак зобов'язані обґрунтовувати належність та допустимість доказів для підтвердження своїх вимог або заперечень.

Таким чином, з врахуванням змісту ст. 162 КАС України, податкове повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у Залізничному районі м. Львова Львівської області Державної податкової служби № 0002811520 від 09.04.2013 року є протиправним і підлягає скасуванню в частині збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 2162 грн., у тому числі: основний платіж 1729,60 грн., штрафні (фінансові) санкції (штрафи) 432,40 грн., оскільки судом встановлено відсутність порушень позивачем вимог п. п. 7.4.1., п. п. 7.4.5. п. 7.4. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», п. 198.6. ст. 198 Податкового кодексу України у взаємовідносинах із контрагентом ТзОВ «Декос Альянс». У задоволенні решти позовних вимог слід відмовити.

У відповідності до вимог ч. 3 ст. 94 КАС України якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог.

Керуючись ст.ст. 17-19, 94, 160-163, 167 КАС України, суд -

П О С Т А Н О В И В :

1. Адміністративний позов задовольнити частково.

2. Скасувати податкове повідомлення-рішення ДПІ у Залізничному районі м. Львова Львівської області ДПС від 09.04.2013 року № 0002811520 в частині збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 2162 грн., в тому числі: основний платіж 1729,60 грн., штрафні (фінансові) санкції (штрафи) 432,40 грн.

3. В іншій частині позовних вимог відмовити.

4. Стягнути з Державного бюджету України на користь товариства з обмеженою відповідальністю «КСД-Захід» (код ЄДРПОУ 31589622) 22 (двадцять дві) грн. 66 коп. сплаченого судового збору.

Постанова суду першої інстанції може бути оскаржена до Львівського апеляційного адміністративного суду.

Постанова суду набирає законної сили у порядку, встановленому ст. 254 КАС України.

Постанова може бути оскаржена в порядку і строки, встановлені ст. 186 КАС України.

Повний текст постанови складено та підписано 7 жовтня 2013 року.

Суддя Качур Р.П.