Ухвала

від 23.09.2013 по справі 801/1112/13-а

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Копія

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

Іменем України

Справа № 801/1112/13-а

23.09.13 м. Севастополь

Севастопольський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Цикуренка А.С.,

суддів Іщенко Г.М. ,

Санакоєвої М.А.

секретар судового засідання Бражникова Ю.В.

за участю сторін:

представник позивача, Товариства з обмеженою відповідальністю "Сіті-пєй"- Фоменко Ірина Валеріївна, довіреність № 01-01/02/13 від 18.02.13

представник позивача, Товариства з обмеженою відповідальністю "Сіті-пєй"- Гафаров Сейдамет Ісмаілович, довіреність № 02-01/02/13 від 18.02.13

представник позивача, Товариства з обмеженою відповідальністю "Сіті-пєй"- Лагутіна Людмила Володимирівна, довіреність № 03-01/02/13 від 18.02.13

представник відповідача, Державної податкової інспекції у м. Сімферополі АР Крим Державної податкової служби - Володькін Сергій Анатолійович, довіреність № 59/10.1 від 18.06.13

представник третьої особи, Державної податкової інспекції в Нахімовському районі м. Севастополь - не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином та своєчасно, про причину неявки суд не повідомив,

розглянувши матеріали справи №801/1112/13-а за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у м. Сімферополі АР Крим Державної податкової служби на постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим (суддя Шкляр Т.О.) від 01.07.13

за позовом Товариства обмеженою відповідальністю "Сіті-пєй" (вул. Індустріальна, 12, м. Білогірськ, Автономна Республіка Крим,97600)

до Державної податкової інспекції у м. Сімферополі АР Крим Державної податкової служби (вул. Мате Залки, 1/9, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим,95053)

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача: Державна податкова інспекція в Нахімовському районі м. Севастополь (вул. Героїв Севастополь, 74, м. Севастополь,99001)

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

Постановою Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 01.07.13р. задоволено позовні вимоги Товариства обмеженою відповідальністю "Сіті-пєй" до Державної податкової інспекції у м. Сімферополі АР Крим Державної податкової служби третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача: Державна податкова інспекція в Нахімовському районі м. Севастополь про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Сімферополі АРК ДПС від 17.01.2013р. №0000024110 в частині збільшення сум грошового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 80 475 945грн. та застосування штрафних (фінансових) санкцій в сумі 40 237 975,5грн.; податкове повідомлення-рішення Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Сімферополі АРК ДПС від 17.01.2013р. №0000014110 в частині збільшення суми грошового зобов'язання з податку на прибуток підприємств в сумі 84 856 389грн. та застосування штрафних (фінансових) санкцій в сумі 13 370 042,50грн.

Стягнуто з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Сіті-пей" (ЄДРПОУ 36180543) 31 405,5грн. судового збору.

Не погодившись з даною постановою суду, відповідач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 01.07.13 та прийняти нове рішення по справі.

Представники позивача у судовому засіданні проти апеляційної скарги заперечували та просили залишити постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 01.07.13р. без змін.

Представник Державної податкової інспекції у м. Сімферополі АР Крим Державної податкової служби у судовому засіданні наполягав на задоволенні апеляційної скарги, скасуванні постанови Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 01.07.13р. та прийнятті нового рішення.

Представник третьої особи - Державної податкової інспекції в Нахімовському районі м. Севастополь у судове засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином та своєчасно, про причину неявки суд не повідомив.

На підставі та за правилами статті 195 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Доводи апеляційної скарги мотивовані тим, що судом першої інстанції порушені норми матеріального права, а також неповно з'ясовані обставини, що мають істотне значення для справи.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Сіті-пєй" (далі - позивач ТОВ "Сіті-пєй") звернулось до Окружного адміністративного суду АР Крим з адміністративним позовом до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Сімферополі АР Крим Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 17.01.2013 р. № 0000024110, № 0000014110.

ТОВ "Сіті-Пєй" зареєстровано у якості юридичної особи згідно свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи серії А00 №569822 (т.1 а.с.220).

Статус ТОВ "Сіті-Пєй" як платника ПДВ підтверджується свідоцтвом про реєстрацію платника ПДВ №100327924 від 14. 03.2011р. (т.1 а.с.221)

Як вбачається з матеріалів справи, 28.12.2012р. Спеціалізованою державною податковою інспекцією по роботі з великими платниками податків у м. Сімферополі АР Крим Державної податкової служби проведено планову документальну виїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.07.2011 р. по 30.09.2012 р., валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2011 р. по 30.09.2012 р..

За результатами перевірки складено акт від 28.12.2012 року № 114/41-10/36180543 (т.1 а.с.14-40) (далі - акт перевірки).

Згідно з висновками акту перевірки встановлено порушення позивачем: п.138.2 ст. 138 ПК України, в результаті чого встановлено заниження податку на прибуток всього у 85 468 094 грн.; п. 185.1 ст. 185, п. 187.1 ст. 187, п. 198.1, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 200.1, п. 200.2 ст. 200 ПК України , в результаті чого занижено податку на додану вартість всього у сумі 80 505 059 грн.; п. 2.6 Положення "Про ведення касових операцій у національній валюті в Україні від 15.12.2004 р. № 637 (із змінами та доповненнями), затвердженого Постановою Національного банку України від 15.12.2004 р. №637, в результаті чого визначено несвоєчасне оприбуткування грошових коштів у касі підприємства на загальну суму 35 518 659 грн.; п. 9 ст. 3 Закону України "Про застосування РРО в сфері торгівлі, громадського харчування і послуг" № 265/95-ВР від 06.07.1995 р. (зі змінами та доповненнями) не збережено 378 фіскальних звітних чеків.

На підставі акту перевірки, Спеціалізованою державною податковою інспекцією по роботі з великими платниками податків у м. Сімферополі АР Крим Державної податкової служби винесено податкове повідомлення-рішення №0000014110 та № 0000024110 від 17.01.2013р.

Судова колегія, дослідивши матеріали справи, погоджується з висновком суду першої інстанції виходячи з наступного.

З урахуванням заяви про зменшення позовних вимог позивачем оскаржено податкове повідомлення-рішення №0000014110 від 17.01.2013р. в частині збільшення грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств у сумі 98 226 431,50грн., що складається з основного платежу у розмірі 84 856 389грн. і штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 13 370 042,50грн.

Донарахування податку на прибуток у сумі 84 856 389грн. мало місце у зв'язку з визнанням відповідачем неправомірності включення до складу валових витрат сум від операцій з придбання пріпейд-продукції за період з 01.07.2011р. по 30.09.2012р. за фінансово-господарським взаємовідносинам позивача з ПАТ «МТС Україна».

09.03.2011р. позивачем укладено договір постачання та надання послуг № 6 - СПП з ПАТ «МТС Україна», згідно з п. 1.1 якого ПАТ «МТС Україна» постачає, а позивач приймає, оплачує та реалізує кінцевому споживачу продукцію, передбачену даним договором, а також надає послуги з її популяризації та підвищення попиту на неї у кінцевих споживачів.

Відповідно до п. 1.2. вищевказаного договору від 09.03.2011р. під «продукцією» у вказаному договорі мається на увазі Ваучер для поповнення рахунків абонентів ПАТ «МТС Україна», надалі Vouchers MT, який передає позивачу на електронному носію інформації.

Згідно з п. 3.1 вищевказаного договору від 09.03.2011р. вибір форми сплати Vouchers MT здійснюється виключно ПАТ «МТС Україна». Форма сплати єдиноразова 100% передплата.

Відповідно до п.3.2 договору підставою для сплати Vouchers MT є рахунок який виставляється на підставі заявки позивача, прийнятої та затвердженої електронною поштою ПАТ «МТС Україна». Рахунок на 100% передплату дійсний протягом 3-х банківських днів з моменту його виписки.

Позивач відповідно до п.4.1. договору від 09.03.2011р. приймає і оплачує Vouchers МТ.

Пунктом 5.3 вищевказаного договору від 09.03.2011р. передбачено, що позивач, здійснивши продаж Vouchers МТ, отримує від ПАТ «МТС Україна» винагороду.

Терміни, умови та порядок постачання визначені в розділі 7 вищевказаного договору від 09.03.2011р.: п.7.2 - Передача продукції -Vouchers МТ, проводиться зі складу продавця з підписанням накладних; п. 7.3 - Vouchers МТ передається позивачу за наявністю оформленої належним чином довіреності встановленого зразка та паспорта представника покупця; п. 7.4 - перехід ризиків на Vouchers МТ відбувається в момент підписання накладної.

На виконання умов договору позивачем за період з 01.07.2011р. по 30.09.2012р. отримано від ПАТ «МТС Україна» по видатковим накладним Vouchers MT на загальну суму 501 350 919,02 грн., в т.ч.: ПФУ - 29 491 230,43 грн., ПДВ 78 643 281,29 грн., що підтверджується видатковими накладними, копії яких є в матеріалах справи, висновком судової експертизи від 03.06.2013р. та додатком №1 до висновку судової експертизи від 03.06.2013р..

За отриманий товар позивачем за період з 01.07.2011 по 30.09.2012 перераховано ПАТ «МТС Україна» грошових коштів у загальній сумі 498 849 920,65 грн., що підтверджується платіжними дорученнями на перерахування коштів ПАТ «МТС Україна» за період з 01.07.2011 по 30.09.2012, висновком судової експертизи від 03.06.2013р., додатком № 2 до висновку судової експертизи від 03.06.2013р..

Vouchers MT, які отримані позивачем, відповідно до вимог Інструкції №291 від 30.11.1999, яка зареєстрована в Міністерстві юстиції України 21.12.1999 за № 893/4186 «Про застосування Плану рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов'язань і господарських операцій підприємств і організацій», оприбутковані на рахунку 28 «Товари», який застосовується для обліку руху товарно-матеріальних цінностей, що надійшли на підприємство з метою продажу.

Господарські відносини позивача за період з 01.07.2011 по 30.09.2012 по взаємовідносинам з ПАТ «МТС Україна» відображено валовий доход у сумі 394 137 123,60 грн., валові витрати - 391 088 357,19 грн., винагорода позивача за реалізацію Vouchers MT склала 3 048 766,41 грн.; формування валових витрат суб'єкта господарювання по даним бухгалтерського обліку здійснювалось у відповідності з чинним законодавством.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства встановлені Податковим Кодексом України (далі - ПК України), який набрав чинності з 01.01.2011 року.

Відповідно до ч.134.1.1. ст.134 ПК України об'єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі статтями 135 - 137 цього Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі статтями 138 - 143 цього Кодексу, з урахуванням правил, встановлених статтею 152 цього Кодексу.

Товари відповідно до п.14.1.244. ст. 14 ПК України - матеріальні та нематеріальні активи, у тому числі земельні ділянки, земельні частки (паї), а також цінні папери та деривативи, що використовуються у будь-яких операціях, крім операцій з їх випуску (емісії) та погашення.

Відповідно до п.14.1.202. ст.14 Податкового кодексу України реалізація товарів: продаж (реалізація) товарів - будь-які операції, що здійснюються згідно з договорами купівлі-продажу, міни, поставки та іншими господарськими, цивільно-правовими договорами, які передбачають передачу прав власності на такі товари за плату або компенсацію незалежно від строків її надання, а також операції з безоплатного надання товарів. Не вважаються продажем товарів операції з надання товарів у межах договорів комісії (консигнації), поруки, схову (відповідального зберігання), доручення, довірчого управління, оперативного лізингу (оренди), інших цивільно-правових договорів, які не передбачають передачі прав власності на такі товари.

Оскільки Vouchers МТ - це ресурси, які отримані підприємством в результаті минулих подій (придбані у контрагента по договору), використання яких призвело до отримання економічних вигод в майбутньому, використовувались позивачем з метою отримання прибутку, вказані критерії з урахуванням вищевказаних норм права кваліфікують вказані ваучери як актив підприємства, а відповідно як товар.

Таким чином, за договором між ТОВ "Сіті-пєй" та ПАТ «МТС Україна» має місце купівля-продаж товарів (Vouchers MT), що у свою чергу підпадає під визначення активу у розумінні пп. 14.1.111 п.1 ст.14 ПК України та пп.14.1.244 п.1 ст.14 ПК України. З урахуванням викладеного позивач правомірно відобразив витрати з придбання товару (Vouchers MT) у сумі 391 088 357,19 грн.

Колегія суддів також враховує, що висновком проведеної по справі судової експертизи від 03.06.2013р. не підтверджено наданими первинними документами бухгалтерського і податкового обліку позивача висновки за актом перевірки від 28.12.2012 № 114/41-1036180543 про заниження податку на прибуток у сумі 84 856 389,00.

Сумуючи вище викладене колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що позивач правомірно включав собівартість ваучерів МТ як товарів до витрат операційної діяльності, відповідно відсутні правові підстави для висновку щодо заниження позивачем податку на прибуток підприємств за період з 01.07.2011р. по 30.09.2012р. у сумі 84 856 389грн.

Щодо позовних вимог про оскарження податкового повідомлення-рішення №0000024110 від 17.01.2013р. в частині збільшення грошового зобов'язання з податку на додану вартість у сумі 120 713 917,5грн., що складається з основного платежу у розмірі 80 475 945грн. і штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 40 237 972,50грн.

Донарахування податку на додану вартість за період з 01.07.2011 по 30.09.2012 у розмірі 80 505 059,00 грн. склалось з наступного:

1) Заниження податкового зобов'язання на суму 1 741 896,00 грн., в тому числі: 1 733 563,00 грн. по взаємовідносинам з ТОВ «Українське Гарантійне Агентство»; 8 333,00 грн. по взаємовідносинам з ТОВ «Фінансова компанія «Укртермінал» (не оскаржується).

2) Завишення податкового кредиту на суму 78 763 163,00 грн., у тому числі: 78 742 382,00 грн. по взаємовідносинам з ПАТ «МТС Україна»; 20 781,00 грн. по взаємовідносинам з контрагентами зі станами по «ямах» (не оскаржується).

Позовні вимоги заявлені в частині донарахування податку на додану вартість за період з 01.07.2011 по 30.09.2012 у розмірі 80 475 945грн. (1 733 563,00 грн. донарахування податку на додану вартість по взаємовідносинам з ТОВ «Українське Гарантійне Агентство» у зв'язку з позицією відповідача, що операції з ТОВ «Українське Гарантійне Агентство» є об'єктом оподаткування ПДВ та позивач зобов'язаний був нараховувати та сплачувати ПДВ по взаємовідносинам з ТОВ «Українське Гарантійне Агентство» + 78 742 382,00 грн. зменшення податкового кредиту по взаємовідносинам з ПАТ «МТС Україна» у зв'язку з позицією відповідача щодо відсутності права позивача на податковий кредит по операціям з ПАТ «МТС Україна») та застосування штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 40 237 972,50грн.

Відповідно до п.198.1. ст. 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною, що встановлено ч. 198.2. ст. 198 Податкового кодексу України.

На виконання умов договору позивачем за період з 01.07.2011 по 30.09.2012 отримано від ПАТ «МТС Україна» по видатковим накладним Vouchers MT на загальну суму 501 350 919,02 грн., в т.ч.: ПФУ - 29 491 230,43 грн., ПДВ 78 643 281,29 грн., що також підтверджується видатковими накладними, копії яких є в матеріалах справи. За отриманий товар позивач за період з 01.07.2011 по 30.09.2012 перераховано ПАТ «МТС Україна» грошових коштів у загальній сумі 498 849 920,65 грн..

В бухгалтерському обліку позивача взаємини з ПАТ «МТС Україна» за період з 01.07.2011 по 30.09.2012 відображено наступним чином:

Переплата станом на 01.07.2011 (д-т 631) - 85,48 грн.

Отримано товару (д-т 281 - к-т 631) - 393 216 407,30 грн.

Відображено внесок в Пенсійний фонд (д-т 3772 - к-т 631) - 29 491 230,43 грн.

Відображено ПДВ (д-т 644 - к-т 631) - 78 643 281,29 грн.

Оплачено за товар (д-т 631 - к-т 311) 498 849 920,65 грн.;

Vouchers MT позивачем оприбутковані на рахунку 28 «Товари» - який застосовується для обліку руху товарно-матеріальних цінностей, що надійшли на підприємство з метою продажу.

Позивачем за період з 01.07.2011 по 30.09.2012 по взаємовідносинам з ПАТ «МТС Україна» відображено валовий доход у сумі 394 137 123,60 грн., валові витрати - 391 088 357,19 грн. Винагорода за реалізацію Vouchers MT склала 3 048 766,41 грн.. Отримані від ПАТ «МТС Україна» податкові накладні відображено в реєстрах отриманих та виданих податкових накладних ТОВ «СІТІ-ПЄЙ» у відповідних періодах.

У зв'язку з наведеними вище висновками, що предметом договору між позивачем та ПАТ «МТС Україна» є товар (Vouchers MT), колегія погоджується з висновками суду першої інстанції щодо правомірності формування податкового кредиту по зазначених операціях.

Сумуючи вищевикладене та враховуючи висновок судової експертизи від 03.06.2013р., наданими документами бухгалтерського та податкового обліку позивача висновки акту перевірки №114/41-10/36180543 від 28.12.2012 щодо завищення задекларованих суб'єктом господарювання показників у рядку 10.1 Декларацій «Придбання на митній території України з ПДВ товарів (робіт, послуг) з метою їх використання у межах господарської діяльності для операцій, що оподатковуються за ставкою 20 %» в загальній сумі 78 742 382,00 грн. по взаємовідносинам з ПАТ «МТС Україна» не підтверджуються.

Як вбачається з акту перевірки у періоді з 01.07.2011 по 30.09.2012 позивач здійснював операції з торгівлі за грошові кошти борговими зобов'язаннями, що не є об'єктом оподаткування у відповідності з п. 196.1.5 п. 196.1 статті 196 ПК України та відображені у рядку 3 (колонка А) Декларацій та додатках № 6 до податкової декларації з податку на додану вартість, та в порушення п. 185.1 статті 185 ПКУ занижено податкові зобов'язання при реалізації WЕВ mоney як товару на загальну суму 1 733 563,00 грн.

01.07.2010р. між позивачем та ТОВ «Українське Гарантійне Агентство» укладено Договір відступлення прав вимоги та їхнього обліку № U33000088454, згідно з п. 2.1 якого ТОВ «Українське Гарантійне Агентство» зобов'язується на умовах, встановлених даним договором за плату відступати права вимоги позивачу.

Вказані права вимоги до боржника ПАТ «Український професійний банк», код 19019775, відступлені на загальну суму 8 529 500,00 грн. та сплачені позивачем на вказану суму, розмір відступлення 8 445 049,73грн., що підтверджується актами до договору та висновком судової експертизи від 03.06.2013р.

03.03.2012р. укладено договір відступлення прав вимоги та їхнього обліку №U330000088454 між позивачем та ТОВ «Українська Гарантійна Агенція», згідно п. 2.1 якого ТОВ «Українська Гарантійна Агенція» зобов'язується на умовах, встановлених даним договором, за плату відступати права вимоги позивачу.

Вказані права вимоги до боржника ПАТ «Український професійний банк», код 19019775, відступлені на загальну суму 209 700,00 грн. та сплачені позивачем на вказану суму; розмір відступлення 207 623,41грн., що підтверджується актами до договору, висновком судової експертизи від 03.06.2013р.

Вказані права вимоги боргових зобов'язань в подальшому позивач продавав з націнкою, що підтверджується договорами купівлі-продажу, актами до договорів купівлі-продажу припейд-продукції, податковими накладними, що підтверджено матеріалами справи.

Відповідно до ч.2 п.п.196.1.5 п.196.1 ст.196 ПК України не є об'єктом оподаткування операції з торгівлі за грошові кошти або цінні папери борговими зобов'язаннями, за винятком операцій з інкасації боргових вимог та факторингу (факторингових) операцій, крім факторингових операцій, якщо об'єктом боргу є валютні цінності, цінні папери, у тому числі компенсаційні папери, інвестиційні сертифікати, іпотечні сертифікати з фіксованою дохідністю, операції з відступлення права вимоги за забезпеченими іпотекою кредитами (позиками), житлові чеки, земельні бони та деривативи.

Предметом договору купівлі-продажу може бути право вимоги, якщо вимога не має особистого характеру; до договору купівлі-продажу права вимоги застосовуються положення про відступлення права вимоги, якщо інше не встановлено договором або законом відповідно до ч. 3 ст. 656 Цивільного кодексу України.

Відповідно до пункту 1 статті 1077 ЦКУ за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату, а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника) тобто за договорами факторингу, на відміну від договорів купівлі-продажу права вимоги, плату одержує набувач прав вимоги (фактор).

Відповідно до статті 516 ЦКУ заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлене договором або законом, тобто договір купівлі-продажу прав вимоги у загальному випадку є двостороннім договором.

Згідно з позицією Державної податкової адміністрації, яка викладена у листі від 22.02.2011 № 4940/7/16-1517-26 "Щодо оподаткування операції з торгівлі за грошові кошти або цінні папери борговими зобов'язаннями" у разі, коли набувач прав вимоги не отримує плати, у тому числі шляхом дисконтування суми боргу, розподілу відсотків, винагороди тощо, а здійснює оплату набуття прав вимоги, має місце правочин купівлі-продажу прав вимоги (а не факторингу), передбачений пунктом 3 статті 656 ЦКУ, відповідно має місце торгівля за грошові кошти борговими зобов'язаннями, що згідно з підпунктом 196.1.5 пункту 196.1 статті 196 Кодексу не є об'єктом оподаткування податком. Своєю чергою операція з подальшого продажу права вимоги особою, що придбала таке право вимоги у контрагента за ціною не менше ціни придбання такого права вимоги, згідно з підпунктом 196.1.5 пункту 196.1 статті 196 Кодексу також не є об'єктом оподаткування податком на додану вартість.

Використання в обліку позивача умовного позначення «ТОВАР» при торгівлі за грошові кошти борговими зобов'язаннями на яке посилається Відповідач в своєму обґрунтуванні застосованих санкцій та донарахувань не змінює суті договору, фактичних взаємин сторін.

Застосована позивачем термінологія не змінює суті правовідносин, що базуються на договорі та первинних документах. Відповідно до Закону №996-ХІV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.

На підставі вищевикладеного, ТОВ «Сіті-Пєй» дотримані норми чинного законодавства щодо купівлі прав вимоги боргових зобов'язань у ТОВ «Українське Гарантійне Агентство» код 37886109 та ТОВ «Українське Гарантійне Агентство» код 32610513, та не повинен був нараховувати та сплачувати ПДВ при подальшому перепродажу боргових зобов'язань.

Щодо визначення об'єктів цивільного права за господарськими операціями між позивачем та ТОВ «Українська Гарантійна Агенція».

Права вимоги повернення депозиту відрізняються від електронних грошей підставами виникнення. Права вимоги виникають в наслідок розміщення депозиту ТОВ «Українське Гарантійне Агентство» в ПАТ «Український професійний банк» (ст. 1058-1065 ЦК У). При цьому для виникнення прав вимоги необхідна участь двох осіб: кредитора ТОВ «Українське Гарантійне Агентство» та боржника ПАТ «Український професійний банк»). В той час як електронні гроші виникають унаслідок здійснення їх випуску банком-емітентом (пункти 2.1-2.7 Положення про електронні гроші в України). В п.1.3. Положення випуск електронних грошей визначений як операція з уведення в обіг електронних грошей емітентом шляхом їх надання користувачам або агентам в обмін на готівкові чи безготівкові кошти. Відповідно до п. 2.3. Положення електронні гроші є випущеними з часу їх завантаження емітентом або оператором на електронний пристрій, що перебуває в розпорядження користувача або агента.

Права вимоги повернення депозиту відрізняється від електронних грошей способом використання. Відповідно до п. 1.3 Положення електронні гроші приймаються як спосіб платежу іншими ніж емітент особами. Електронні гроші використовуються як засіб розрахунків для платежів (внаслідок цього грошові зобов'язання припиняються виконанням). Права вимоги переуступаються. ТОВ «Сіті-Пєй» вчиняє правочини з купівлі-продажу прав вимоги при цьому грошові зобов'язання не припиняються виконанням, а навпаки виникають або змінюються у набувача прав вимог.

Відповідно до приписів ст..15 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" №2346-III від 05.04.2001р., банк, що здійснює випуск електронних грошей, зобов'язаний погашати випущені ним електронні гроші на вимогу користувача.

Випуск електронних грошей - операція з уведення в обіг електронних грошей емітентом шляхом їх надання користувачам або агентам в обмін на готівкові або безготівкові кошти. (п. 1.3. Положення про електронні гроші в Україні, затвердженого Постановою Правління Національного банку України від 04.11.2010р. № 481 (далі - Положення про електронні гроші в Україні)).

Господарські операції позивача, які є об'єктом дослідження за перевіряємий період, відбувались з об'єктом цивільних прав - майновим правом грошової вимоги повернення депозиту на підставі укладеного двостороннього договору відступлення прав вимоги.

Електронні гроші виникають внаслідок здійснення їх випуску банком-емітентом згідно з Розділом 2 Положення про електронні гроші в Україні. Відповідно до п. 2.3. розділу 2 Положення про електронні гроші в Україні електронні гроші є випущеними з часу їх завантаження емітентом або оператором на електронний пристрій, що перебуває в розпорядженні користувача або агента.

Однак ТОВ «Українське Гарантійне Агентство», яке здійснює продаж прав вимог не є емітентом електронних грошей, оскільки відповідно до п. 1.3. Положення емітент - це особа, яка здійснює випуск електронних грошей і бере на себе зобов'язання з їх погашення. ТОВ «Українське Гарантійне Агентство» здійснює продаж прав вимоги, які не можуть бути випущено, оскільки права вимоги виникають із договору банківського вкладу. При відступлені прав вимоги ТОВ «Українське Гарантійне Агентство» не бере на себе зобов'язання з їх погашення.

Емісії Титульних знаків WMU не відбувалось, а предметом договору відступлення прав вимоги та їхнього обліку є майнове право грошової вимоги до боржника (ПАТ «Український професійний банк») щодо повернення депозиту.

Враховуючи відсутність такого об'єкту цивільних прав як Титульні знаки WMU, а також неможливість здійснення самостійних операцій з Титульними знаками WMU, Титульні знаки WMU за допомогою яких здійснюється облік прав вимоги не можуть розглядатися відокремлено від прав вимоги, вони є лише умовною одиницею обліку кількості прав вимоги.

Отже, Титульні знаки WMU, якими вимірюються та обліковуються права вимоги не є електронними грошима, оскільки вони не є одиницями вартості, які зберігаються на електронному пристрої та не є грошовими зобов'язаннями ТОВ «Українське Гарантійне Агентство», а після їхнього перепродажу Позивачем, не є грошовими зобов'язаннями ТОВ «Сіті-Пєй». В цьому випадку зобов'язання з повернення грошових коштів в обмін на права вимоги виникає лише у боржника - ПАТ «Український професійний банк».

Таким чином, правочин, що вчинено між ТОВ «Українське Гарантійне Агентство» та ТОВ «Сіті-Пєй» не може бути визнано правочином з передачі електронних грошей, оскільки як предмет договору так і сутність правовідносин між сторонами полягає виключно в передачі прав грошової вимоги (в гривнях) до боржника. Ці операції не можуть бути віднесені до діяльності з випуску, погашення або забезпечення обігу електронних грошей.

Колегія суддів враховує, що згідно з висновком судової експертизи наданими документами бухгалтерського та податкового обліку позивача висновки акту перевірки № 114/41-10/36180543 від 28.12.2012 про заниження податкового зобов'язання з ПДВ на 1 733 563,00 грн. по взаємовідносинам з ТОВ «Українське Гарантійне Агентство» не підтверджуються.

Відповідно до вимог ч.2 ст.71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Сумуючи вище викладене та відповідно до ч.14.1.265. ст.14 ПК України штрафна санкція (фінансова санкція, штраф) - плата у вигляді фіксованої суми та/або відсотків, що справляється з платника податків у зв'язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи. Оскільки судом першої та апеляційної інстанції не встановлено порушень податкового законодавства відсутні правові підстави для застосування штрафних санкцій до позивача за операціями, які перевірялись.

Відповідачем не надано безперечних доказів в обґрунтування обставин, на яких ґрунтуються його апеляційна скарга.

Правова оцінка, яку суд першої інстанції дав обставинам справи, не суперечить вимогам процесуального і матеріального права, а доводи апеляційної скарги щодо їх неправильного застосування є необґрунтованими.

Судове рішення є законним і обґрунтованим та не може бути скасовано з підстав, що наведені в апеляційній скарзі.

Відповідно до п.1 ч.1 ст. 198 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду без змін. У ст. 200 КАС України наведені підстави для залишення апеляційної скарги без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.

У зв'язку з чим колегія судів вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з дотриманням норм матеріального та процесуального права, що є підставою для залишення апеляційної скарги без задоволення, а постанови без змін.

Керуючись статтями 195, 198, 205, 206, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Сімферополі АР Крим Державної податкової служби залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 01.07.13р. по справі №801/1112/13-а залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення згідно з частиною п'ятою статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Ухвалу може бути оскаржено в порядку статті 212 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно з якою касаційна скарга на судові рішення подається безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, крім випадків, передбачених цим Кодексом, а в разі складення ухвали в повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення ухвали в повному обсязі.

Повний текст судового рішення виготовлений 30 вересня 2013 р.

Головуючий суддя підпис А.С. Цикуренко

Судді підпис Г.М. Іщенко

підпис М.А.Санакоєва

З оригіналом згідно

Головуючий суддя А.С. Цикуренко