Ухвала

від 19.12.2006 по справі 2/443ад

ЛУГАНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

2/443ад

ЛУГАНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД

м. Луганськ, вул. Коцюбинського, 2

 У Х В А Л А

Іменем України  

19.12.2006 року                                                Справа № 2/443ад

Луганський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого                                  Журавльової Л.І.

суддів                                        Бородіної Л.І.

                                                  Якушенко Р.Є.

При секретарі                               Мартинцевій Н.М.

За участю представників

сторін:

від позивача:           повноважний представник позивача до

                                             судового засідання не прибув;

від відповідача:                            Єрьоменко Є.С., довіреність №10 від

                                             24.10.06, представник по довіреності;

розглянувши  матеріали

апеляційної скарги          Луганського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів  

на постанову          

господарського суду               Луганської області

від           27.10.06

у справі           №2/443ад (суддя Седляр О.О.)

за позовом            Луганського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів     

до відповідача          Товариства з обмеженою

                                              відповідальністю „Старт”, м.Луганськ

          про                                                                     стягнення 4626 грн. 66 коп.

                                В С Т А Н О В И В:

Луганське обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів, м.Луганськ  звернулось до господарського суду Луганської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю „Старт” про стягнення з відповідача 4626 грн. 66 коп., несплачених штрафних санкцій за нестворення  робочих місць для працевлаштування інвалідів у 2004 році.

Господарський суд Луганської області постановою від 27.10.06 у справі №2/443ад (суддя Седляр О.О.) у задоволенні позовних вимог відмовив.

Постанова господарського суду Луганської області мотивована тим, що до спірних правовідносин сторін необхідно застосувати приписи статті 250 Господарського Кодексу України.

Господарським судом Луганської області зазначено, що  предметом спору даної справи є питання щодо правильності застосування позивачем штрафних санкцій до відповідача за невиконання нормативу робочих місць для забезпечення працевлаштування інвалідів. Штрафні санкції, передбачені статтею 20 Закону України „Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні” відносяться до категорії  адміністративно-господарських санкцій, а отже відносини сторін зі спору ґрунтуються на адміністративному підпорядкуванні однієї сторони другій стороні. Відповідно до ч.2 ст. 1 Цивільного кодексу України до майнових відносин, застосованих на адміністративному або іншому владному підпорядкуванні однієї сторони другій стороні, а також до податкових, бюджетних відносин цивільне законодавство не застосовується, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до п.4 Порядку сплати підприємствами (об”єднаннями), установами і організаціями штрафних санкцій до відділень Фонду соціального захисту інвалідів, акумуляції, обліку та використання цих коштів затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від  28.12.01 №1767, суми штрафних санкцій перераховуються підприємствами в доход державного бюджету на рахунки органів Державного казначейства, відкриті в установах Національного банку за балансовим рахунком №2510. Штрафні санкції сплачуються підприємствами самостійно не пізніше 15 квітня року, що настає за звітним.

Статтею 250 Господарського кодексу України встановлено, що адміністративно-господарські  санкції  можуть бути  застосовані до суб”єкта  господарювання протягом 6-ти місяців з дня виявлення порушення, але не пізніше, чим через один рік з дня порушення.

З матеріалів справи вбачається, що факт порушення підприємством нормативу робочих місць для забезпечення працевлаштування інвалідів був виявлений позивачем 08.04.05 (надання звіту форми №10-П1 за               2004 рік), у той час  як позовна заява була подана позивачем 01.09.06.

Не погодившись з постановою господарського суду Луганської області

від 27.10.06 по справі №2/443ад Луганське обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів звернулось до Луганського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою  №03-01/6063 від 22.11.06, якою просить  скасувати постанову господарського суду Луганської області,  прийняти нову, якою задовольнити позовні вимоги позивача.

В обґрунтування апеляційних вимог заявник зазначає, що застосування судом ст. 250 ГК України є неправомірним. Штрафні санкції за нестворення робочих місць не є адміністративно-господарським штрафом. Статтею 241 ГК України зазначено, що адміністративно-господарський штраф - це грошова сума, що сплачується суб'єктом господарювання до відповідного бюджету у разі порушення ним встановлених правил здійснення господарської діяльності.

Відповідно статті 3 ГК України під господарською діяльністю у цьому Кодексі розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

Скаржник зазначає, що працевлаштування інвалідів відповідно до чинного законодавства не є діяльністю у сфері суспільного виробництва, яка спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

Запереченням на апеляційну скаргу №б/н від 19.12.06 ТОВ „Старт” просить у задоволенні апеляційної скарги Луганського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів –відмовити, залишити в силі постанову господарського суду Луганської області у справі №2/443ад.

В обгрунтування заперечення ТОВ „Старт” зазначає наступне.

Припис статті 250 Господарського  кодексу  України має бути застосований до спірних відносин сторін у справі.

Луганське обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів звернулося до господарського суду Луганської області  з позовом від 31.08.06 за №03-01/4067 про стягнення коштів за незайняті робочі місця для працевлаштування інвалідів у 2004 році у сумі 4626,66 грн. Тобто Луганське обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів пропустило строк застосування адміністративно господарських санкцій до суб”єкту господарювання.

Розпорядженням першого заступника голови Луганського апеляційного господарського суду від 24.11.06 у справі №2/443ад для розгляду апеляційної скарги Луганського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів на постанову господарського суду Луганської області від 27.10.06 у справі №2/443ад призначено судову колегію у складі: Журавльова Л.І. –суддя –головуючий, Бородіна Л.І. –суддя,                     Якушенко Р.Є. –суддя.

Ухвалою від 27 листопада 2006 року  у справі №2/443ад  відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Луганського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів.

Сторони у справі належним чином  повідомлені про час, дату і місце розгляду апеляційної скарги.

Розглянувши матеріали справи, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом при винесенні постанови норм матеріального та процесуального права, судова колегія  дійшла висновку, що апеляційна скарга Луганського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів залишається без задоволення, а  постанова від 27.10.06 у справі  №2/443ад без змін з  наступних підстав.

Статтею 19 Закону України “Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні” встановлено для підприємств (об'єднань), установ і організацій нормативи робочих місць для забезпечення працевлаштування інвалідів.

Згідно з ч. 1 ст. 18 цього Закону працевлаштування інвалідів здійснюється органами Міністерства праці України, Міністерства соціального захисту населення України, місцевими Радами народних депутатів, громадськими організаціями інвалідів (далі - органи працевлаштування інвалідів).

У відповідності з пунктом 1  Положення про Фонд соціального захисту інвалідів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26 вересня 2002 року №1434, у складі Мінпраці діє Фонд соціального захисту інвалідів.

Пунктом 3 цього Положення передбачено, що одним з основних завдань Фонду є здійснення контролю за додержанням підприємствами, установами і організаціями всіх форм власності і господарювання нормативів робочих місць для забезпечення працевлаштування інвалідів.

Відповідно до підпункту 3 пункту 4 та підпункту 3 пункту 5 зазначеного Положення Фонду надано право здійснювати контроль за своєчасним перерахуванням підприємствами сум штрафних санкцій за недодержання ними нормативів робочих місць для працевлаштування інвалідів та проводити перевірки підприємств щодо додержання ними нормативів робочих місць для забезпечення працевлаштування інвалідів.

Згідно з ч. 1 ст. 20 Закону України “Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні” підприємства, де кількість працюючих інвалідів менша, ніж установлено нормативом, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів штрафні санкції, сума яких визначається у розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві за кожне робоче місце, яке не зайняте інвалідом.

Підпунктами 5, 10-14 "Положення про робоче місце інвалідів і про порядок працевлаштування інвалідів", затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 03 травня 1995 року №314, передбачено, що підприємства розробляють заходи по створенню робочих місць для інвалідів, вносять їх в колективний договір, інформують центри зайнятості, місцеві органи соціального захисту населення та відділення Фонду соціального захисту інвалідів про створення (пристосування) робочих місць для працевлаштування інвалідів, а працевлаштування інвалідів здійснюється державною службою зайнятості, органами Мінсоцзахисту, місцевими радами народних депутатів, громадськими організаціями інвалідів з урахуванням побажань, стану здоров'я інвалідів, їхніх здібностей і професійних навичок відповідно до висновків МСЕК.

Як вбачається з матеріалів справи, визначеними вище органами, у 2004 році не направлено на підприємство відповідача для працевлаштування жодного інваліда, оскільки відповідач  належним чином не інформував ці органи про наявність робочих  місць для інвалідів, звіти за формою 3-ПН відповідач не надавав до місцевого центру зайнятості,    не інформував Управління праці та соціального захисту населення Ленінського райвиконкому у місті Луганську, що підтверджено листами від 14.06.06 №1/07-2708 та від 23.08.06 №09/1779, із зазначенням вакантних посад.

Матеріали справи свідчать про не виконання відповідачем обов'язку, передбаченого нормами чинного законодавства щодо соціальної захищеності інвалідів в Україні, по забезпеченню певної кількості робочих місць для працевлаштування інвалідів. Відповідачем  не вжито передбачені чинним законодавством заходи по забезпеченню працевлаштування інвалідів: відповідач не надав суду доказів того, що  у 2004 році підприємством розроблялись заходи по створенню робочих місць для інвалідів, підприємство не надало доказів інформування центру зайнятості, місцевого органу соціального захисту населення та відділення Фонду соціального захисту інвалідів про створення (пристосування) робочих місць для працевлаштування інвалідів.

Відповідно до частин другої та третьої статті 18 Закону України “Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні” підбір робочого місця здійснюється переважно на підприємстві, де настала інвалідність, з урахуванням побажань інваліда, наявних у нього професійних навичок і знань, а також рекомендацій медико-соціальної експертної комісії. Підприємства (об'єднання), установи і організації (незалежно від форм власності і господарювання), які використовують працю інвалідів, зобов'язані створювати для них умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені чинним законодавством.

Відповідно до частини першої статті 12 Закону України "Про охорону праці" підприємства, які використовують працю інвалідів, зобов'язані створювати для них умови праці з урахуванням рекомендацій медико-соціальної експертної комісії та індивідуальних програм реабілітації, вживати додаткові заходи безпеки праці, які відповідають специфічним особливостям цієї категорії працівників.

Пунктом 2 „Положення про робоче місце інваліда і порядок працевлаштування інвалідів”, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 03 травня 1995 року №314, регламентовано, що робочим місцем інваліда може бути як звичайне робоче місце, так і спеціалізоване робоче місце інваліда.

Пунктом 3 Положення вказано, що “робоче місце інваліда вважається створеним, якщо воно відповідає встановленим вимогам робочого місця для інвалідів відповідної нозології, атестоване спеціальною комісією підприємства за участю представників МСЕК, органів Держнаглядохоронпраці, громадських організацій інвалідів, і введено в дію шляхом працевлаштування на ньому інваліда”. У пункті 14 цього Положення визначено, що підприємства створюють для інвалідів умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації. А в пункті 32 Положення про медико-соціальну експертизу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 22 лютого 1992 року №83, зазначено: “Медико-соціальні експертні комісії видають особам, визнаним інвалідами, довідки МСЕК та індивідуальні реабілітаційні програми і в триденний строк надсилають копії цих документів Управлінню праці та соціального захисту населення районної, районної в м. Києві та м. Севастополі державної адміністрації та відповідному відділу, управлінню міської, районної у місті ради, на території якого проживає інвалід. Копія програми надсилається також підприємству, установі, організації, яка зобов'язана надавати соціальну допомогу і здійснювати реабілітацію інваліда”.

Чинним законодавством встановлені вимоги до створення робочих місць для інвалідів, порядку їх працевлаштування, визначена відповідальність підприємств за недотримання цих вимог.

З наявного в матеріалах справи звіту відповідача про зайнятість та працевлаштування інвалідів за формою №10-П1 (річна)  за 2004 рік   вбачається, що середньооблікова чисельність штатних працівників облікового складу – 45 осіб, фактично на підприємстві  відповідача за розрахунком  позивача не працювало жодного інваліда. На 2004 рік  норматив робочих місць для працевлаштування  інвалідів на підприємство відповідача склав –2  чоловіка.

За нестворені  робочі місця для працевлаштування інвалідів  у 2004 році відповідач повинен сплатити штрафні санкції у сумі 4626 грн. 66 коп.

 Пункт 4 Порядку  сплати підприємствами (об'єднаннями),  установами і організаціями  штрафних санкцій до  відділення  Фонду соціального  захисту  інвалідів, акумуляції,  обліку та використання цих коштів,  затвердженого  постановою  Кабінету Міністрів України від 28.12.01 №1767 (далі - Порядок),  передбачає, що штрафні  санкції  сплачуються  підприємствами  самостійно не пізніше  15 квітня року, що настає  за звітним.

Відповідач  вищевказані штрафні санкції не перерахував, у зв”язку з чим позивач просить стягнути з відповідача суму несплачених штрафних санкцій за порушення нормативу робочих місць для забезпечення працевлаштування інвалідів у 2004 році у розмірі 4626 грн.66 коп.

Судом першої інстанції вірно вказано про невиконання відповідачем обов'язку, передбаченого нормами чинного законодавства щодо соціальної захищеності інвалідів в Україні по забезпеченню певної кількості робочих місць для працевлаштування інвалідів.

У зв'язку з тим, що  відповідачем не дотримані вищевикладені вимоги чинного законодавства, позовні вимоги Луганського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів відповідають положенням ст. 20 Закону  України „Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні”.

Господарським судом Луганської області правомірно зазначено про доведеність позивачем  виникнення зобов'язання відповідача по сплаті заявлених у позові  штрафних санкцій у сумі 4626 грн. 66 коп.

Статтею 250 Господарського кодексу України передбачено, що адміністративно-господарські санкції можуть бути застосовані до суб'єкта господарювання протягом  шести місяців з дня  виявлення  порушення,  але не пізніш як через один рік з дня порушення цим суб'єктом встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності.

Вказаний строк для застосування до відповідача штрафних санкцій сплинув з урахуванням дати надання позивачу звіту про зайнятість та працевлаштування інвалідів за 2004 рік.

З прийняттям Закону України „Про внесення  змін до деяких законодавчих актів України щодо професійної і трудової реабілітації інвалідів” від 06 жовтня 2005 року №2960 не відбулося будь –яких змін ні в характері правовідносин між сторонами, ні в їх статусі та повноваженнях.

Як до зазначених змін в законі, так і після суб'єкт владних повноважень застосовує штрафні санкції до суб'єкта господарської діяльності, які передбачені ст. 250 Господарського кодексу України.

Рішення про застосування штрафу до відповідача не прийнято.

Судом першої інстанції правомірно зазначено про неможливість віднесення відповідальності на відповідача за нестворення робочих місць для працевлаштування інвалідів за 2004 рік.

За таких обставин, господарським судом Луганської області у задоволенні позову обґрунтовано відмовлено.

На підставі викладеного, судова колегія дійшла висновку про те, що доводи Луганського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів спростовуються наявними в матеріалах справи доказами, рішення суду скасуванню не підлягає.

Керуючись ст.ст. 160, 195, 196, п. 1 ч.1 ст. 198, ст. 200, п. 1 ч.1 ст. 205, ст.ст. 206, 254, п. 6 р. 7 Прикінцевих та перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України, Луганський апеляційний господарський суд

                                У Х В А Л И В:

1. Апеляційну скаргу Луганського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів на постанову господарського суду Луганської області від 27.10.06  у справі №2/443ад залишити без задоволення.

2. Постанову господарського суду Луганської області від 27.10.06 у справі №2/443ад залишити без змін.

3. Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення.

Ухвала може бути оскаржена у касаційному порядку у місячний строк до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий                                                    Л.І. Журавльова

Суддя                                                             Л.І. Бородіна

Суддя                                                      Р.Є.Якушенко

Помічник судді                                                С.О.Шинкарюк