Рішення

від 11.09.2013 по справі 910/12239/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

№ 910/12239/13 11.09.13

За позовом Комунального підприємства «Індустріальне» Соломянської районної в м.Києві державної адміністрації до про Товариства з обмеженою відповідальністю "Володимир ЛТД" стягнення 93 845,20 грн.

Суддя Літвінова М.Є.

Представники сторін:

від позивача: Цигікало С.М. - предст. за довір.;

від відповідача: Сай В.І. - представник за довіреністю;

Рішення прийняте 11.09.2013, у зв'язку із оголошеною у судовому засіданні перервою, з 02.09.2013 до 11.09.2013.

У судовому засіданні 11.09.2013, на підставі ч. 2 ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Позивач звернувся до господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Володимир ЛТД" про стягнення заборгованості 93 845,20 грн.

Позовні вимоги мотивовані не належним виконанням з боку відповідача умов Договорів №302 та № 304 від 01.04.2010, в частині оплати за надані послуги.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 27.06.2013 року порушено провадження у справі № 910/12239/13, розгляд справи призначено на 17.07.2013.

07.08.2013 через відділ діловодства суду від позивача надійшли додаткові документи на виконання вимог ухвали від 11.07.2013.

15.07.2013 через відділ діловодства суду від позивача надійшов супровідний лист з додатковими документами по справі.

В клопотанні від 17.07.2013 представник відповідача повідомив суду про часткову сплату заборгованості 09.07.2013 - 6 229,99 грн. та 10.07.2013 - 4 537,85 грн.

Ухвалою від 17.07.2013, на підставі ст. 77 Господарського процесуального кодексу України, розгляд справи відкладено на 14.08.2013.

14.08.2013 в судовому засіданні представник відповідача заявив клопотання про долучення до матеріалів справи додаткових документів та надав відзив на позов, в якому заперечив проти позову з підстав викладених у відзиві, зокрема заявив про пропуск позовної давності до вимог про стягнення неустойки.

В судовому засіданні представник позивача заявив клопотання про продовження строку вирішення спору, яке судом задоволено, в порядку ст. 69 ГПК України, продовжено строк вирішення спору на 15 днів.

14.08.2013, в судовому засіданні оголошено перерву на 02.09.2013, на підставі ст. 77 ГПК України.

23.08.2013 через відділ діловодства суду позивач надав заперечення на відзив.

02.09.2013, в судовому засіданні оголошено перерву на 11.09.2013, на підставі ст. 77 ГПК України.

11.09.2013 в судовому засіданні представник відповідача надав пояснення по суті спору.

В судовому засіданні 11.09.2013, на підставі ч.2 ст.85 ГПК України, оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення сторін, господарський суд міста Києва,-

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Солом»янської районної у м. Києві Ради від 19.12.2007 за № 218 створено Комунальне підприємство «Індустріальне», що діє на підставі статуту.

Між Комунальним підприємством «Індустріальне» Соломянської районної у м. Києві ради та Товариством з обмеженою відповідальністю «Володимир ЛТД» (орендар, власник) були укладені договори про надання послуг з водо-, теплопостачання, водовідведення та участь у витратах по утриманню будинку та прибудинкової території № 302, № 304 від 01.04.2010 (далі -Договори).

Відповідно до п. 1.1. Договорів, предметом їх є надання виконавцем за плату орендарю (власнику) комунальних послуг (холодне, гаряче водопостачання, центральне опалення і водовідведення) в приміщення (будівля), загальною площею 160,70 та 218,00 кв.м., яке знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Борщагівська, 189 і участь орендаря (власника) у витратах по утриманню будинку та прибудинкової території. Приміщення використовується для офісу.

Згідно з п. 2.1. Договорів, орендар (власник) щомісячно сплачує підприємству вартість фактичного отримання комунальних послуг згідно виставлених постачальником табуляграм.

Відповідно до п. 2.3. вищевказаних Договорів, орендар (власник) зобовязаний встановити прилади обліку, укласти прямі договори з постачальниками і самостійно сплачувати їм за спожиті комунальні послуги.

Згідно з п. 2.4. Договорів, у випадку відсутності лічильника, розрахунок за використану воду і приймання стічних вод справляється за встановленими нормами.

Пунктами 2.5., 2.6. та 2.7. визначено, що кількість стічних вод, відведених від орендаря (власника) приймається рівним кількості використаної води (холодної і гарячої разом); крім плати за комунальні послуги орендар (власник) сплачує підприємству послуги з утримання будинку та прибудинкової території, розмір яких на день укладення договору становить 1,12х160,70=179,98 грн. (за договором № 302), 1,12 х 218,00= 244,16 грн. (за договором № 304) на місяць; розмір цих витрат може коригуватися без додаткового погодження сторін в залежності від фактичних витрат; орендар (власник) також оплачує за встановленими тарифами розмір відшкодування витрат за технічне та аварійне обслуговування внутрішньобудинкових мереж гарячого водопостачання та опалення (відшкодування внутрішньобудинкових мереж) в розмірі 0,051х150,20=7,66 грн. (за договором № 302), 0,051х218,00=11,12 грн. (за договором № 304) на місяць, незалежно від результатів господарської діяльності щомісячно, до 1 числа місяця, наступного за звітним.

Позивач в обґрунтування позовних вимог надав суду належним чином завірені копії рахунків-фактур за спірний період; облікових карток відповідача за спірний період; реєстри про вручення рахунків-фактур за Договорами.

Позивач пояснив суду, що заборгованість відповідача за опалення та постачання холодної води станом на 01.06.2013 складає 29 832,60 грн. (з ПДВ) за договором № 302; за комунальні послуги з опалення станом на 01.06.2013 складає 27 324,55 грн. (з ПДВ) за договором № 304.

За таких обставин позивач звернувся до суду про стягнення заборгованості за комунальні послуги з ПДВ у розмірі 57 157,15 грн. та пені у розмірі 36 688,05 грн. у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем зобов»язань за Договорами про надання послуг з водо-, теплопостачання, водовідведення та участь у витратах по утриманню будинку та прибудинкової території № 302 та № 304 від 01.04.2010.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і обєктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню частково з наступних підстав.

Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобовязання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобовязань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до статей 525, 526 Цивільного кодексу України зобовязання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від виконання зобовязання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі статтею 629 Цивільного кодексу України, договір є обовязковим до виконання сторонами.

Згідно частини 1 статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

З наданих позивачем доказів вбачається, що позивач взяті на себе зобов»язання виконав належним чином, зауважень щодо якості та своєчасності надання комунальних послуг від відповідача не надходило, тоді як відповідач за комунальні послуги у визначений договорами №302 № 304 від 01.04.2010 строк розрахунок не провів.

Відповідач у відзиві на позовну заяву просив суд відмовити КП «Індустріальне» Соломянської районної у м. Києві ради у задоволенні позову, посилаючись на неотримання табуляграм від позивача, не настання строку оплати, та невірно нараховану пеню, у звязку з тим, що не застосовано було строк позовної давності.

Однак судом не приймаються зазначені доводи відповідача, оскільки в матеріалах справи наявні реєстри про отримання рахунків-фактур за Договорами працівниками охорони. Окрім того, слід зазначити, що послуги за Договорами були отримані відповідачем, що підтверджується матеріалами справи, а тому відповідно до умов Договорів повинні бути оплачені.

З банківських виписок вбачається, що відповідач за договором № 304 09.07.2013 сплатив 4 537,85 грн. (оплата за воду, опалення за грудень 2012, згідно рахунку 6215 від 18.12.2012), за договором №302 09.07.2013 сплатив 6 229,99 грн. (оплата за опалення за січень 2013, згідно рахунку 459 від 01.02.2013), що прийнято судом до уваги.

Згідно розрахунку додатного до позову, вбачається, що позивач часткову проплату не врахував.

Таким чином, враховуючи те, що наявні у справі матеріали свідчать про обґрунтованість вимог позивача, а відповідач в установленому законом порядку обставини, які повідомлені позивачем, не спростував та не довів суду належними та допустимими доказами належного виконання ним своїх зобовязань, то позов про стягнення заборгованості за комунальні послуги за договорами № 302 № 304 від 01.04.2010 визнається судом таким, що підлягає задоволенню у розмірі 46 389,31 грн. (25 294,75 грн. (№304)+21 094,56 грн. (№302).

Відповідно п. 1-1 ст. 80 ГПК України, господарський суд припиняє провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Частина 2 статті 80 ГПК України передбачає, що у випадках припинення провадження у справі повторне звернення до господарського суду зі спору між тими ж сторонами, про той же предмет і з тих же підстав не допускається.

Розглянувши докази відповідача про сплату частини заборгованості, дослідивши матеріали справи, суд вважає за доцільне припинити провадження у справі в частині стягнення з відповідача суми заборгованості в розмірі 10 767,84 грн. При цьому суд враховує, що дане припинення провадження у справі не суперечить вимогам чинного законодавства і не порушує чиї-небудь права та охоронювані законом інтереси.

Позивач просить суд стягнути з відповідача 36 688,05 грн. пені за порушення відповідачем виконання грошового зобов»язання за договором № 302 № 304 від 01.04.2010 за період з 01.03.2012 по 01.06.2013 за договором № 302 та за період з 01.12.2012 по 01.06.2013 за договором № 304.

Відповідно до статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобовязання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Відповідно до частини 1 статті 546 Цивільного кодексу України виконання зобов»язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Відповідно до статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов»язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов»язання за кожен день прострочення виконання.

Частина 2 статті 551 Цивільного кодексу України визначає, що якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Згідно з п. 2.9. Договорів, за несвоєчасну оплату нараховується пеня в розмірі 1 % від суми боргу за кожний день затримки платежів, але не більше 100 % від суми боргу.

Згідно з Законом України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобовязань" від 22.11.1996 р. зі змінами та доповненнями, розмір пені не може перевищувати подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла в період за який нараховується пеня.

Відповідно до частини 6 статті 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобовязання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Відповідач у відзиві на позовну заяву просив суд відмовити у задоволенні позовних вимог в частині стягнення пені у звязку з пропуском строку позовної давності щодо стягнення пені у розмірі 18 455,28 грн. за Договором № 302.

Відповідно до ст. 256 Цивільного кодексу України позовна давність це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

До вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені) застосовується позовна давність в один рік (п. 1 ч. 2 ст. 258 ЦК України).

Згідно зі ст. ст. 260, 261 Цивільного кодексу України позовна давність обчислюється за загальними правилами визначення строків, встановленими статтями 253 - 255 цього кодексу. Перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Статтею 253 ЦК України передбачено, що перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.

Враховуючи вимоги вищенаведених норм чинного законодавства України та умов договорів, розмір пені може бути заявлено до стягнення за період з 26.06.2012 по 26.06.2013, оскільки позов у даній справі подано 26.06.2013.

Пунктом 4 статті 267 Цивільного кодексу України визначено, що сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Враховуючи наведене, за розрахунком суду за період вказаний позивачем у розрахунку, з урахуванням річного строку позовної давності (01.12.2012 по 01.06.2013 за договором № 302) пеня становить 954,33 грн., за період вказаний у розрахунку (01.12.2012 по 01.06.2013 за договором № 304), розмір пені становить 1 144,15 грн., всього 2 098,48 грн., та підлягає задоволенню в цій частині.

Відповідно до ч.1 статті 32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно з ч.1 статті 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Статтею 34 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Таким чином, позов підлягає задоволенню частково.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати покладаються на відповідача пропорційно розміру задоволених вимог, з урахуванням того, що частина заборгованості у розмірі 10 767,84 грн. сплачена відповідачем після подання позову до суду.

Враховуючи вищевикладене та керуючись ст.ст. 32, 33, 43, 49, п.1-1 ст.80, ст.ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд міста Києва,-

ВИРІШИВ:

1.Позов задовольнити частково.

2.Припинити провадження в частині заборгованості у розмірі 10 767,84 грн.

3.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Володимир ЛТД» (03058, м. Київ, вул. Борщагівська, 189, код 22904334) на користь Комунального підприємства «Індустріальне» Соломянської районної в м. Києві державної адміністрації (03067, м. Київ, вул. Виборзька, 42, код 35756924) борг в сумі 57 157,15 грн. (пятдесят сім тисяч сто пятдесят сім гривень 15 коп.), пеню - 2 098,48 грн. (дві тисячі дев»яносто вісім гривень 48 коп.), судовий збір в розмірі 1 086,36 (одна тисяча вісімдесят шість гривень 36 коп.).

4.В іншій частині позову відмовити.

5.Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

6.Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Дата підписання

повного тексту рішення:13.09.2013

Суддя М.Є. Літвінова