Рішення

від 03.10.2013 по справі 906/1207/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УКРАЇНА

Господарський суд

Житомирської області

10002, м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

від "03" жовтня 2013 р. Справа № 906/1207/13

Господарський суд Житомирської області у складі:

судді Соловей Л.А.,

за участю представників сторін:

від позивача: Манько М.В., довіреність №5 від 14.05.2013р.;

від відповідача: не з'явився;

розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі справу

за позовом Державного підприємства "Український транспортно-логістичний центр" (м.Київ)

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Альфа-Техімпекс" (с.Гулянка, Коростенський район, Житомирська область)

про стягнення 1376,98грн.

Позивачем пред'явлено позов до відповідача про стягнення 1376,98грн. заборгованості за договором від 11.05.2012р. про надання послуг з організації перевезень вантажів, з яких 1280,42грн. основного боргу та 96,56грн. пені. Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач посилається на те, що відповідачем було оплачено не в повному обсязі послуги, надані позивачем на підставі договору №№1090/156-2012 від 11.05.2012р.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав у повному обсязі з підстав, викладених у позовній заяві та письмових поясненнях (а.с.2-4, 50-52).

Відповідач в судове засідання не з'явився, ухвали господарського суду від 28.08.2013р. та 16.09.2013р., направлені на юридичну адресу відповідача (що зазначена в позовній заяві та у витягу з ЄДРПОУ (а.с.80-81), 11563, Житомирська область, Коростенський район, с.Гулянка, вул.Молодіжна, 18), повернуті поштовим відділення з відміткою: "за закінченням терміну зберігання" (а.с.90-92).

Слід зазначити, що законодавство України, в тому числі Господарський процесуальний кодекс України, не зобов'язує й сторону у справі, зокрема позивача, з'ясовувати фактичне місцезнаходження іншої сторони (сторін) у справі (якщо воно не співпадає з її місцезнаходженням, визначеним згідно зі статтею 93 Цивільного кодексу України) та зазначати таке фактичне місцезнаходження в позовній заяві чи інших процесуальних документах.

При цьому, судом враховано, що відповідно до п. 3.9. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", розпочинаючи судовий розгляд, суддя має встановити, чи повідомлені про час і місце цього розгляду особи, які беруть участь у справі, але не з'явилися у засідання.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК.

За змістом цієї норми, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Враховуючи викладене господарський суд вважає, що вжив всі залежні від нього заходи для повідомлення відповідача належним чином про час і місце розгляду судової справи і забезпечення явки останнього в судове засідання для реалізації ним права на судовий захист своїх прав та інтересів.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

Як вбачається з матеріалів справи, 11 травня 2012р. між Державним підприємством "Український транспортно-логістичний центр" (основний виконавець, позивач), Державним підприємством "Дарницький вагоноремонтний завод" (перший співвиконавець), Державним підприємством "Український державний центр по експлуатації спеціалізованих вагонів" (другий співвиконавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Альфа-Техімпекс" (замовник, відповідач) укладено Договір №1090/156-2012 про надання послуг з організації перевезень вантажів у власних напіввагонах та проведення розрахунків за надані послуги, пов'язані з цими перевезеннями, за умовами якого основний виконавець та співвиконавці зобов'язалися за плату і за рахунок замовника виконати або організувати виконання визначених Договором послуг, пов'язаних з організацією внутрішньодержавних та експортно-імпортних перевезень вантажів у напіввагонах власності співвиконавців (п. 1 Договору).

Оскільки умовами договору передбачалось, що розрахунки із співвиконавцями здійснює основний виконавець - позивач у справі, а не відповідач, (п.3.5 договору) - суд не залучав співвиконавців до участі у справі в якості третіх осіб, оскільки рішення з господарського спору не може вплинути на їх права або обов'язки щодо однієї з сторін.

Відповідно до п.2.2.5 Договору замовник зобов'язався здійснювати попередню оплату за послуги, пов'язані з організацією перевезення вантажів, що замовлені замовником, шляхом перерахування коштів у сумах, що відповідають обсягу замовлених послуг (з урахуванням режиму роботи банківських установ, але не менше ніж середньодобове нарахування протягом 3 діб, що склалося за попередні періоди) на поточний рахунок зі спеціальним режимом використання (розподільчий рахунок) позивача та забезпечувати своєчасне надходження коштів на рахунок останнього.

Пунктом 3.1 Договору визначено, що загальна ціна договору складається із суми наданих послуг, пов'язаних з організацією перевезень вантажів, вартість яких визначається сторонами відповідно до пункту 3.4.1 цього Договору.

Загальна ціна договору визначається сторонами в Протоколі погодження договірної ціни, який є невід'ємною частиною цього Договору.

Згідно пункту 6 протоколу погодження договірної ціни від 11.05.2012р., послуги основного виконавця складають: при організації перевезення територією України - 10,00грн. (без урахування ПДВ) за одиницю рухомого складу.

На виконання умов договору позивачем за замовленням відповідача було здійснено перевезення за накладною №34614867 від 16.08.2012р. та нараховані платежі в сумі 18534,00грн., які складаються з 15395,00грн. (провізна плата за накладною №34614867) + 50,00грн. (загальна сума послуг виконавця, оскільки були задіяні п'ять напіввагонів №65346611, 66938341, 60931185, 66178047, 65384414) + 20% ПДВ (а.с.25).

Станом на 15.08.2012р. на особовому рахунку відповідача - ТОВ "Альфа-Техімекс" обліковувалося кредитове сальдо (передоплата) у розмірі 17253,58грн., що підтверджується випискою з особового рахунку (а.с. 26).

Внаслідок неналежного виконання відповідачем договірних зобов'язань за останнім утворилась заборгованості за надані послуги у сумі 1280,42грн. (18534,00грн.-17253,58грн.).

Позивач на адресу відповідача надіслав претензію від 20.02.2013р. з вимогою негайно сплати заборгованість (а.с.28).

Проте, відповідач залишив претензію позивача без відповіді та реагування, чим спонукав позивача звернутись з позовом до суду.

Відповідно до ст.509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ч.1 статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше осіб, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Укладений сторонами договір за своєю правовою природою є договором про надання послуг.

Приписами статті 901 ЦК України передбачено, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до ч.1 ст.903 ЦК України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до ст.629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Приписами ч.2 ст.530 ЦК України передбачено, що якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Умовами договору передбачався обов'язок відповідача здійснювати попередню оплату за послуги, пов'язані з організацією перевезення вантажів та забезпечення своєчасного надходження коштів на рахунок, а також проводити оплату за надані послуги (п.2.2.5). Однак сторони не погодили в договорі строку остаточного розрахунку за надані послуги, тому відповідно до ч.2 ст.530 ЦК України, позивач направив відповідачу претензію від 20.02.2013р. (а.с.27-28) з вимогою сплатити заборгованість, яку відповідач залишив без відповіді та реагування.

Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч.1 ст.612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Судом встановлено, що відповідач не оплатив у повному розмірі отримані послуги від позивача згідно договору №1090/156-2012 від 11.05.2012р.

Враховуючи наведене, суд вважає позовні вимоги в частині стягнення 1280,42грн. основного боргу обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Крім того, позивач відповідно до п.4.3 договору за порушення строків оплати нарахував відповідачу пеню у розмірі 96,56грн.

Згідно п.3 ст.611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Частиною 3 ст.549 ЦК України передбачено, що пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Наведені норми свідчать, що за порушення грошового зобов'язання боржник на вимогу кредитора, зобов'язаний сплатити неустойку (штраф, пеню).

Пунктом 4.3 договору встановлено, у разі виникнення заборгованості за надані послуги з організації перевезення вантажів, сторони сплачують пеню в розмірі 0,5% від суми боргу за кожен день прострочення платежу, але не більше подвійної облікової ставки НБУ.

Суд вважає вимогу про стягнення пені за період з 16.08.2012р. по 15.02.2013р. заявлено необґрунтовано, з огляду на наступне.

Cудом встановлено, що умовами договору сторони не визначили остаточного строку проведення розрахунку за надані послуги, тому обчислення пені необхідно здійснювати з урахуванням до ч.2 ст.530 ЦК України.

З розрахунку позивача вбачається, що останній здійснив нарахування пені за період з 16.08.2012р. по 15.02.2013р., тобто до моменту пред'явлення претензії (а.с.8).

За вказаних обставин, вимога про стягнення пені в сумі 96,56грн. за період з 16.08.2012р. по 15.02.2013р. задоволенню не підлягає.

Відповідно до статті 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідач доказів сплати заборгованості не надав, доводів позивача не спростував.

Враховуючи викладене, господарський суд вважає, що позовні вимоги обґрунтовані, заявлені відповідно до вимог чинного законодавства, підтверджуються належними доказами, наявними в матеріалах справи, та підлягають задоволенню на суму 1280,42грн. - основного боргу. В частині стягнення 96,56грн. пені слід відмовити.

В порядку виконання припису ч.2 ст.49 ГПК України судовий збір покладається на відповідача в повному обсязі, оскільки він спонукав позивача звернутись до суду.

Керуючись ст.ст. 32, 33, 34, 43, 49, 82-85 ГПК України, господарський суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Альфа-Техімпекс" (11563, Житомирська область, Коростенський район, с.Гулянка, вул.Молодіжна, 18, код 37691953)

на користь Державного підприємства "Український транспортно-логістичний центр" (м.Київ, вул.Предславинська, 28, код 34619229)

- 1280,42грн. - основного боргу;

- 1720,50грн. судового збору.

3. В позові відмовити в частині стягнення 96,56грн. пені.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Апеляційна скарга подається на рішення місцевого господарського суду протягом десяти днів з дня його оголошення.

Суддя Соловей Л.А.