Рішення

від 12.09.2013 по справі 910/13493/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/13493/13 12.09.13

Господарський суд міста Києва в складі:

головуючого судді Привалова А.І.

при секретарі Дворченко О.О.

розглянувши справу № 910/13493/13

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Мегаполіс-Текстиль»;

до 1) товариства з обмеженою відповідальністю «Підприємство

легкої промисловості «Ватні вироби»;

2) товариства з обмеженою відповідальністю «Нью текстиль лайн»;

про стягнення 36329,64 грн.

Представники сторін:

від позивача: Сивець Я.В., довіреність № 23/01/12-01Ю від 23.01.2012р.;

від відповідачів: не з'явились.

обставини справи:

До Господарського суду міста Києва звернулось товариство з обмеженою відповідальністю «Мегаполіс-Текстиль» (надалі - позивач) з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю «Підприємство легкої промисловості «Ватні вироби» (надалі - відповідач 1) та товариства з обмеженою відповідальністю «Нью текстиль лайн» (надалі - відповідач 2) про стягнення 36329,64 грн.

Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що відповідач 1 в порушення умов укладеного між сторонами Договору поставки № 03/01/13-3ОД від 03.01.2013р. у визначений строк не розрахувався за одержаний товар, внаслідок чого виникла заборгованість у сумі 27817,39 грн., за прострочення оплати якої нараховані пеня в сумі 877,40 грн., штраф - 6954,35 грн. та 3% річних - 180,50 грн. Крім того, з метою забезпечення виконання зобов'язань за Договором поставки № 03/01/13-3ОД від 03.01.2013р. між ТОВ «Мегаполіс-Текстиль» та ТОВ «Нью текстиль лайн» було укладено Договір поруки № 13/05/13-1Ю від 13.05.2013 р., відповідно до умов якого відповідач 2 поручається перед позивачем за виконання зобов'язань відповідачем 1 у розмірі 500,00 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 18.07.2013р. порушено провадження у справі № 910/13493/13 та призначено її розгляд на 12.09.2013р.

До початку розгляду справи, через загальний відділ господарського суду від позивача надійшли витребувані докази та заява про зменшення позовних вимог, згідно якої позивач просить стягнути з відповідача 1: пеню в сумі 877,40 грн., штраф - 6954,35 грн. та 3% річних - 180,50 грн., а також стягнути з відповідача 2 - 500,00 грн., відрахувавши зазначену суму з позовних вимог, заявлених до відповідача 1.

Отже, позовні вимоги розглядаються судом в межах нової ціни позову, визначеної позивачем у розмірі 7212,25 грн.

Присутнім у судовому засіданні 12.09.2013р. представником позивача підтримано позовні вимоги з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог, вважаючи їх обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню з підстав, викладених у позові.

Представники відповідачів у судове засідання 12.09.2013р. не з'явились, вимоги ухвали суду про порушення провадження у справі від 18.07.2013р. не виконали.

Відповідачі належним чином повідомлені про призначення справи до розгляду в засіданні господарського суду, про час і місце його проведення.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК України. (п. 3.9.1. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції»).

Згідно ст. 64 Господарського процесуального кодексу України, ухвала про порушення провадження у справі надсилається сторонам за повідомленою ними господарському суду поштовою адресою. У разі ненадання сторонами інформації щодо їх поштової адреси, ухвала направляється за адресою місцезнаходження сторін, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців.

У відповідності до ст. 87 Господарського процесуального кодексу України, ухвалу про порушення провадження у справі від 18.07.2013р. було надіслано відповідачам рекомендованою кореспонденцією з повідомленням про вручення на адреси, що зазначені в позовній заяві.

Оскільки про поважні причини неявки в судове засідання представників відповідачів суд не повідомлений; клопотань про відкладення розгляду справи від відповідачів не надходило, тому суд вважає, що, у відповідності до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, справа може бути розглянута за наявними в ній матеріалами, без участі представників відповідачів, яких достатньо для винесення рішення по суті.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 82 Господарського процесуального кодексу України, рішення прийнято господарським судом за результатами оцінки доказів, поданих позивачем, у нарадчій кімнаті.

Згідно ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, в засіданні суду була оголошена вступна та резолютивна частини рішення.

Розглянувши подані позивачем документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, що мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

03.01.2013р. між позивачем (за договором - постачальник) та відповідачем 1 (за договором - покупець) було укладено Договір поставки № 03/01/13-3ОД, пунктом 1.1. якого сторони узгодили, що постачальник зобов'язується поставити та передати покупцю текстильну продукцію, надалі - товар, а покупець зобов'язується прийняти товар і оплатити його вартість на умовах визначених у цьому договорі.

Відповідно до п. 3.1. договору, ціна, загальна кількість, асортимент та розгорнута номенклатура товару, що поставляється за цим договором, визначається у відповідних накладних та/або в рахунках-фактурах постачальника, які є невід'ємними частинами даного договору. Загальна вартість отриманого товару за договором визначається на підставі підписаних відповідних накладних та/або рахунків-фактур.

Пунктом 3.2. вищевказаного договору встановлено, що розрахунки за даним договором здійснюються на умовах відстрочення платежу, який складає 30 календарних днів з дати підписання відповідної накладної та/або виставлення рахунку-фактури.

Згідно п. 4.2. договору, моментом (час) прийому-передачі товару за договором вважається підписання відповідної видаткової накладної представниками сторін.

Як вбачається з матеріалів справи, на виконання умов Договору поставки № 03/01/13-3ОД від 03.01.2013р., позивач поставив відповідачу 1 товар на загальну суму 27817,39 грн., що підтверджується видатковими накладними № ОД-2801-001/7 від 28.01.2013р., № ОД-2903-002/7 від 29.03.2013р., № ОД-0104-001/7 від 01.04.2013р., копії яких знаходяться в матеріалах справи.

Відповідач 1 свої зобов'язання за основним договором щодо оплати відвантаженого товару виконав повністю, сплативши 27817,39 грн. у період з 07.08.2013р. по 03.09.2013р.

Таким чином, на день розгляду справи заборгованість відповідача 1 перед позиваем відсутня.

Згідно ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до ч. 1 ст. 175 Господарського кодексу України, майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно ст. 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ст. 692 Цивільного кодексу України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкт господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України.

Згідно зі ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов і вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Приписами статті 33 Господарського процесуального кодексу України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Як стверджує позивач, а відповідачем 1 не спростовано, взяті на себе зобов'язання за договором поставки в частині повного розрахунку покупець не виконав, в передбаченому Договором порядку та строк, внаслідок чого у останнього утворилась заборгованість у розмірі 27817,39 грн., що і стало підставами заявленого позову.

В період з серпня по вересень 2013 року відповідач 1 перерахував позивачу 27817,39 грн. заборгованості, у зв'язку із чим позивач зменшив свої позовні вимоги у відповідній частині.

Отже, на день розгляду справи заборгованість відповідача 1 перед позивачем за отриманий товар відсутня.

Однак, відповідно до положень ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Статтею 611 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

З пункту 6.3. договору випливає, що у випадку порушення покупцем п.п. 3.2. та/або 8.1. договору, покупець сплачує постачальнику штраф у розмірі 25 (двадцяти п'яти) відсотків від загальної суми заборгованості, а також пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного Банку України від несвоєчасно сплаченої суми, за кожний день такого прострочення.

Згідно з ч. 2 ст. 218 Господарського кодексу України, учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання. У разі, якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе господарсько-правову відповідальність.

Відповідно до ч. 1. ст. 216 Господарського кодексу України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

У сфері господарювання, згідно з ч. 2 ст. 217 та ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України, застосовуються господарські санкції, зокрема, штрафні санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно ст. 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Спеціальним законом, що регулює договірні правовідносини між платниками і одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за невчасне виконання грошових зобов'язань, є Закон України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» від 22.11.1996р. № 543/96, відповідно до статті 3 якого, розмір пені за порушення грошового зобов'язання розраховується із суми простроченого платежу і не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до ст. 55 Господарського процесуального кодексу України, суд, перевіривши правильність нарахування пені, задовольняє її в сумі 877,40 грн., згідно з розрахунком позивача, наведеним у позовній заяві, який є арифметично вірним.

Крім того, виходячи з положень п. 6.3. договору, позивач також просить стягнути з відповідача 1 штраф у розмірі 25% від від загальної суми заборгованості, що становить 6954,35 грн.

Згідно ч. 4 ст. 213 Господарського кодексу України, штраф як різновид неустойки, може бути встановлений договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг). Отже, пеня і штраф є різновидами неустойки, які не можна ототожнювати.

Оскільки сторони самостійно передбачили додатково крім сплати пені ще й штраф, та враховуючи те, що положення пункту 6.3. договору не суперечить нормам законодавства, так як його зміст встановлює механізм одноразового обчислення розміру штрафу на суму неоплаченої у встановлений строк продукції, і є правовим наслідком прострочення оплати отриманого товару з вини відповідача 1, що не має нічого спільного із постійним нарахуванням пені за весь період неналежного виконання грошового зобов'язання, суд зазначає, що вимога позивача про стягнення штрафу є обґрунтованою.

Одночасне стягнення з учасника господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання за договором, пені та штрафу не суперечить статті 61 Конституції України.

Зазначена правова позиція міститься у постанові Верховного Суду України від 27.04.2012р. № 06/5026/1052/2011.

Перевіривши наведений позивачем у позові розрахунок штрафу, суд встановив, що він є арифметично вірним, а тому позовні вимоги в цій частині також визнаються обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Також, за порушення відповідачем 1. виконання грошового зобов'язання позивачем, на підставі ст. 625 Цивільного кодексу України, нараховані 3% річних у сумі 180,50 грн.

Крім того, приписами статті 625 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Отже, передбачене законом право кредитора вимагати сплати річних є способом захисту його майнового права та інтересу, суть якого полягає в отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Тобто, у разі неналежного виконання боржником грошового зобов'язання виникають нові додаткові зобов'язання, які тягнуть за собою втрату матеріального характеру.

Таким чином, оскільки вимоги позивача щодо стягнення з відповідача 1. 3% річних ґрунтується на законі (ст. 625 Цивільного кодексу України), а відповідач 1 є таким що прострочив виконання грошового зобов'язання, тому позовні вимоги позивача в частині стягнення 3% річних, підлягають задоволенню в сумі 180,50 грн. за розрахунком позивача, наведеним у позовній заяві, який є арифметично вірним.

Також, приписами ч. 1 ст. 546 Цивільного кодексу України передбачено, що виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

13 травня 2013 року між позивачем, як кредитором, та відповідачем 2, як поручителем, укладено Договір поруки № 13/05/13-01Ю відповідно до п.п. 1.1., 3.2. якого в порядку та на умовах, визначених договором, поручитель зобов'язується відповідати перед кредитором за своєчасне виконання всіх зобов'язань товариством з обмеженою відповідальністю «Підприємство легкої промисловості «Ватні вироби» (юридична адреса: 65042, м. Одеса, Балтська дорога, 5, ідентифікаційний код юридичної особи 25415989) за Договором поставки № 03/01/13-3ОД від 03 січня 2013 року, укладеного між TOB «Мегаполіс-Текстиль» та відповідачем 1 у розмірі передбаченому п. 3.2. договору, зокрема, в сумі 500,00 грн.

Згідно зі ст. 553 Цивільного кодексу України, за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником. Порукою може забезпечуватися виконання зобов'язання частково або у повному обсязі. Поручителем може бути одна особа або кілька осіб.

Статтею 554 цього ж Кодексу передбачено, зокрема, що у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

З матеріалів слідує, що продавець, внаслідок неоплати покупцем суми отриманого по договору товару, 31.05.2013р. звернувся до відповідача 2 з вимогою щодо оплати заборгованості в розмірі 500,00 грн. Проте, відповідач 2 вказану вимогу залишив без відповіді та задоволення.

Відповідно до змісту ст. 543 Цивільного кодексу України, у разі солідарного обов'язку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обов'язку частково або повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо. Солідарні боржники залишаються зобов'язаними доти, доки їхній обов'язок не буде виконаний у повному обсязі.

Таким чином, оскільки відповідач 2 не виконав взяті на себе зобов'язання за договором поруки, тому згідно розрахунку, наданого позивачем, та що не заперчується відповідачем 2, з урахуванням розміру його зобов'язання, передбаченого Договором поруки № 13/05/13-1Ю від 13.05.2013 р., з відповідача 2 підлягає стягненню заборгованість у розмірі 500,00 грн.

При цьому, у своїй заяві про зменшення розміру позовних вимог позивач просить відрахувати 500,00 грн. боргу, які підлягають стягненню з відповідача 2, за рахунок штрафу, що підлягає стягненню з відповідача 1.

Відповідно до частини четвертої статті 22 Господарського процесуального кодексу України, позивач вправі до прийняття рішення у справі, зокрема, зменшити розмір позовних вимог.

Під зменшенням розміру позовних вимог слід розуміти зміну (у бік зменшення) кількісних показників, у яких виражається позовна вимога, в тому числі ціни позову.

Згідно з частиною третьою статті 55 Господарського процесуального кодексу України, ціну позову вказує позивач.

Отже, у разі зменшення позовних вимог, якщо його прийнято господарським судом, має місце нова ціна позову, виходячи з якої й вирішується спір.

За таких обставин, суд дійшов висновку, що позовні вимоги ґрунтуються на вимогах чинного законодавства, підтверджуються належними та допустимими доказами, а відтак підлягають задоволенню.

Судові витрати позивача по сплаті судового збору в сумі 1 720,50 грн. (1 659,25 грн. + 61,25 грн.) відповідно до положень статті 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідачів.

Керуючись ст.ст. 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

В И Р І Ш И В :

1. Позовні вимоги задовольнити повністю.

2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Підприємство легкої промисловості «Ватні вироби» (65042, м. Одеса, Балтська дорога, 5а, код ЄДРПОУ 25415989) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Мегаполіс-Текстиль" (04071, м. Київ, вул. Набережно-Лугова, буд. 8; код ЄДРПОУ 37826977) 877 грн. 40 коп. - пені, 180 грн. 50 коп. - 3% річних, 6454 грн. 35 коп. - штрафу, 1659 грн. 25 коп. - витрат по сплаті судового збору. Видати наказ.

3. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Нью текстиль лайн" (03039, м. Київ, вул. Кіровоградська, буд. 4, оф. 3, код ЄДРПОУ 35756306) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Мегаполіс-Текстиль" (04071, м. Київ, вул. Набережно-Лугова, буд. 8; код ЄДРПОУ 37826977) 500,00 грн. - штрафу та 61 грн. 25 коп. - витрат по сплаті судового збору. Видати наказ.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття, оформленого відповідно до вимог ст. 84 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено: 19.09.2013р.

Суддя А.І. Привалов