Рішення

від 01.10.2013 по справі 910/9375/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/9375/13 01.10.13

За позовом Інституту експериментальної патології, онкології і радіобілогії

ім. Р.Є. Кавецького НАН України

До Товариства з обмеженою відповідальністю «Українське медичне об'єднання»

Про стягнення 51 952,42 грн.

Суддя Ващенко Т.М.

Представники сторін:

Від позивача: Матвєєв С.В. представник за довіреністю № 01/369 від 12.06.13.

Від відповідача: не з'явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

На розгляд Господарського суду міста Києва передані позовні вимоги Інституту експериментальної патології, онкології і радіобілогії ім. Р.Є. Кавецького НАН України (далі - позивач) до Товариства з обмеженою відповідальністю «Українське медичне об'єднання» (далі - відповідач) про стягнення 51 952,42 грн.

Обґрунтовуючи свої позовні вимоги позивач вказує на те, що в зв'язку з невиконанням відповідачем своїх зобов'язань за Договором оренди № 01/09 від 19.02.09. нерухомого майна, що знаходиться на балансі НАН України та віднесених до її відання установ, організацій, підприємств, у останнього перед Інститутом експериментальної патології, онкології і радіобілогії ім. Р.Є. Кавецького НАН України виникла заборгованість по сплаті орендної плати та інших передбачених Договором платежів, що зумовило нарахування пені, 3% річних та звернення позивача з даним позовом до суду.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 22.05.13. порушено провадження у справі № 910/9375/13 та призначено її до розгляду на 13.06.13.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 13.06.13., в зв'язку з неявкою в судове засідання представника відповідача, невиконанням ним вимог ухвали суду, розгляд справи на підставі ст. 77 ГПК України відкладено на 02.07.13.

В зв'язку з перебуванням судді Ващенко Т.М. у відпустці, справу № 910/9375/13 призначено до розгляду на 12.09.13.

В зв'язку з неявкою в судове засідання 12.09.13. представника відповідача та невиконання ним вимог ухвал суду, розгляд справи на підставі ст. 77 ГПК України відкладено на 01.10.13., про що судом прийнято відповідну ухвалу.

В судовому засіданні 01.10.13. представником позивача подано письмові пояснення у справі.

В судовому засіданні 01.10.13. представником позивача підтримано свої позовні вимоги в повному обсязі.

Представник відповідача в судове засідання 01.10.13. вкотре не з'явився, вимоги попередніх ухвал суду не виконав, письмового відзиву на позов та контррозрахунку ціни позову не надав, заяв чи клопотань не подав і не надіслав, про поважні причини неявки суд не повідомив, про дату, час та місце проведення судового засідання був повідомлений належним чином.

Так, згідно з п. 11 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.2007 р. № 01-8/123 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2006 році" відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

Відповідно до Інформаційного листа Вищого господарського суду України № 01-8/1228 від 02.06.2006 р. "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році" до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому примірники повідомлень про вручення рекомендованої кореспонденції, повернуті органами зв'язку з позначками "адресат вибув", "адресат відсутній" і т.п., з урахуванням конкретних обставин справи можуть вважатися належними доказами виконання господарським судом обов'язку щодо повідомлення учасників судового процесу про вчинення цим судом певних процесуальних дій.

Слід зазначити, що законодавство України, в тому числі Господарський процесуальний кодекс України, не зобов'язує й сторону у справі, зокрема позивача, з'ясовувати фактичне місцезнаходження іншої сторони (сторін) у справі (якщо воно не співпадає з її місцезнаходженням, визначеним згідно зі статтею 93 Цивільного кодексу України) та зазначати таке фактичне місцезнаходження в позовній заяві чи інших процесуальних документах.

В разі коли фактичне місцезнаходження юридичної особи - учасника судового процесу з якихось причин не відповідає її місцезнаходженню, визначеному згідно з законом, і дана особа своєчасно не довела про це до відома господарського суду, інших учасників процесу, то всі процесуальні наслідки такої невідповідності покладаються на цю юридичну особу.

При цьому, судом враховано, що відповідно до п. 3.9. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", розпочинаючи судовий розгляд, суддя має встановити, чи повідомлені про час і місце цього розгляду особи, які беруть участь у справі, але не з'явилися у засідання.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК.

За змістом цієї норми, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Відомості про місцезнаходження відповідача є правомірними, що підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб і фізичних осіб-підприємців на відповідача, що наданий позивачем.

Зважаючи на те, що неявка представника відповідача не перешкоджає всебічному, повному та об'єктивному розгляду всіх обставин справи, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами в порядку ст. 75 ГПК України.

При цьому, оскільки суд відкладав розгляд справи, надаючи можливість учасникам судового процесу реалізувати свої процесуальні права на представництво інтересів у суді та подання доказів в обґрунтування своїх вимог та заперечень, суд, враховуючи процесуальні строки розгляду спору, встановлені ст. 69 ГПК України, не знаходить підстав для повторного відкладення розгляду справи.

Судом, враховано, що в силу вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов'язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції (§ 66 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005р. у справі "Смірнова проти України").

Відповідно до Листа Верховного Суду України головам апеляційних судів України від 25 січня 2006 р. № 1-5/45, у цивільних, адміністративних і господарських справах перебіг провадження для цілей статті 6 Конвенції розпочинається з моменту подання позову і закінчується винесенням остаточного рішення у справі.

Критерії оцінювання "розумності" строку розгляду справи є спільними для всіх категорій справ (цивільних, господарських, адміністративних чи кримінальних). Це - складність справи, поведінка заявника та поведінка органів державної влади (насамперед, суду). Відповідальність держави за затягування провадження у справі, як правило, настає у випадку нерегулярного призначення судових засідань, призначення судових засідань з великими інтервалами, затягування при передачі або пересиланні справи з одного суду в інший, невжиття судом заходів до дисциплінування сторін у справі, свідків, експертів, повторне направлення справи на додаткове розслідування чи новий судовий розгляд.

Всі ці обставини судам слід враховувати при розгляді кожної справи, оскільки перевищення розумних строків розгляду справ становить порушення прав, гарантованих пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини, а збільшення кількості звернень до Європейського суду з прав людини не лише погіршує імідж нашої держави на міжнародному рівні, але й призводить до значних втрат державного бюджету.

За результатами дослідження доказів, наявних в матеріалах справи, суд у нарадчій кімнаті, у відповідності до ст. ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, ухвалив рішення у справі № 910/9375/13.

В судовому засіданні 01.10.13. судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

19.02.09. між позивачем (далі - Орендодавець) та відповідачем (далі - Орендар) укладено Договір № 01/09 від 19.02.09. нерухомого майна, що знаходиться на балансі НАН України та віднесених до її відання установ, організацій, підприємств (далі - Договір), відповідно до умов якого (п. 1.1 в редакції Додаткової угоди № 3 від 31.12.10., Додаткової угоди № 4 від 01.12.11. до Договору) Орендодавець передав, а Орендар - прийняв в строкове платне користування нерухоме державне майно (далі - майно) приміщення № 1-4, 38-43, 10, 11 загальною площею 96,5 кв.м, розміщене за адресою: м. Київ, вул. Васильківська, 45, на першому поверсі корпусу № 4, що перебуває на балансі Інституту експериментальної патології, онкології і радіобіології ім. Р.Є.Кавецького НАН України (далі - Балансоутримувач), вартість якого визначена відповідно до звітів про незалежну оцінку майна від 30.09.11. і становить за станом на 30.09.11., 347 733,49 грн.

Відповідно до п. 2.1 Договору, Орендар вступає у строкове платне користування Майном у термін, указаний у Договорі, але не раніше дати підписання Сторонами цього Договору (у разі нерухомого майна на строк не менше ніж три роки - не раніше дати державної реєстрації Договору) та акту приймання-передачі Майна.

На виконання умов Договору між сторонами складено та підписано акти приймання-передачі майна від 01.05.09., від 01.04.10., від 01.01.12.

Строк дії Договору сторонами погоджено п. 10.1 (з врахуванням додаткової угоди № 1 від 10.12.09., Додаткової угоди № 2 від 01.12.10., Додаткової угоди № 4 від 01.12.11. до Договору) з моменту підписання до 31.12.12. включно.

Згідно з п. 3.1, п. 3.2 Договору (в редакції Додаткової угоди № 3 від 31.12.10., Додаткової угоди № 4 від 01.12.11. до Договору), орендна плата визначається за результатами експертної оцінки державного майна і становить без ПДВ за базовий місяць розрахунку (останній місяць, за який є інформація про індекс інфляції) - жовтень 2011 року 60,06 грн. за 1 кв.м, а за всю орендовану площу 5 795,56 грн. та ПДВ 1 159,11 грн., а всього 6 954,67 грн. Крім орендної плати Орендар сплачує Орендодавцю по розрахункам Орендодавця: відшкодування комунальних платежів; відшкодування податку на землю; витрати на утримання будинку та прилеглої території; інші витрати. Нарахування ПДВ здійснюється у порядку, визначеному законодавством.

Приписами п. 3.3 Договору сторонами погоджено, що орендна плата перераховується Орендарем відповідно до вимог чинного законодавства за весь час фактичного користування приміщенням щомісячно не пізніше 25 числа поточного місяця. Орендна плата за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за наступний місяць.

У разі користування майном протягом неповного календарного місяця (першого або останнього місяців оренди) добова (годинна) у випадку погодинної оплати, орендна плата за дні користування визначається згідно з чинною Методикою розрахунку на основі орендної плати за відповідні місяці пропорційно дням (годинам) користування (п. 3.4 Договору).

Відповідно до п. 3.10 Договору, розмір додаткових платежів, пов'язаних з утриманням орендованого майна та прилеглої до будинку території, з надаванням послуг, зі сплатою податків, та ін. розраховується Орендодавцем пропорційно площам, які займає Орендар, кількості працюючих, з урахуванням електроприладів Орендаря та надається Орендарю за перший місяць оренди при укладанні Договору. з розшифровкою і письмовою вказівкою, що в подальшому така сума буде змінюватись в залежності від фактичних витрат та змін тарифів.

При цьому, згідно з розрахунком комунальних платежів, експлуатаційних та інших витрат до Договору (станом на 01.03.09.), вартість комунальних послуг та інші платежі згідно цього додатку сплачуються щомісячно за фактичними витратами і попередньою оплатою не пізніше останнього дня поточного місяця. Розрахунки за комунальні та інші послуги визначаються: водопостчання та водовідведення 2 куб.м на місяць, яке споживається на санітарно-гігієнічні та побутові потреби; оплата здійснюється у відповідності з існуючими тарифами ВАТ "АК "Київводоканал" (крім того ПДВ); електропостачання орендованих приміщень - по показанням електролічильника на підставі діючих тарифів АЕК "Київенерго" (крім того ПДВ). Відшкодування податку на землю 4,56 грн. за 1 кв.м орендованого приміщення (крім того ПДВ). Розмір витрат пов'язаних з утриманням орендованих приміщень, відшкодовується Орендарем згідно погодженого розрахунку пропорційно площі, що займає Орендар і складає 74,70 грн. (крім того ПДВ). До складу цих витрат включено: освітлення допоміжних приміщень та приміщень загального користування; освітлення прибудинкової території; вивіз твердих побутових відходів; обслуговування внутрішньобудинкових систем водо-, енергопостачання та водовідведення; прибирання приміщень загального призначення, підвалу, технічного поверху, покрівлі; обслуговування вентиляційних каналів; послуги управлінського персоналу. Витрати на утримання поста охорони на транспортній прохідній - 50,30 грн. за кожну машину Орендаря та 5,00 грн. за в'їзд кожної машини клієнта Орендаря (крім того ПДВ). Відшкодування витрат пов'язаних з ремонтом будівлі, загальнобудівельних конструкцій та комунікаційних мереж, дератизацією та дезінфекцією здійснюється Орендарем пропорційно до займаної площі в цій будівлі (в разі проведення Орендодавцем цих робіт). Розміри та порядок розрахунків можуть бути переглянути в разі зміни методики їх розрахунку, змін централізованих цін і тарифів та в інших випадках передбачених чинним законодавством України. Закінчення терміну дії Договору не звільняє Орендаря від обов'язків сплатити заборгованість, що виникла протягом дії цього Договору у повному обсязі, враховуючи штрафні санкції, на розрахунковий рахунок Орендодавця на умовах, передбачених цим Договором.

Обґрунтовуючи свої позовні вимоги позивач вказує на те, що в зв'язку з невиконанням відповідачем своїх зобов'язань за Договором, у відповідача перед позивачем виникла заборгованість по сплаті орендної плати та інших передбачених Договором платежів в розмірі 50 200,04 грн.

Відповідно до п. 2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 6 від 23.03.2012 р. «Про судове рішення» рішення господарського суду має ґрунтуватись на повному з'ясуванні такого: чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються; чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин; яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору.

Суд відзначає, що відповідач своїм правом на подачу письмового відзиву не скористався, жодних доказів на обґрунтування своє правової позиції у справі не надав.

Відповідно до ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Отже, суд дає самостійну оцінку доказам на підставі чинного законодавства і не зв'язаний позицією сторін.

Згідно зі ст. ст. 33, 34 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень; докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу; обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.

Оцінюючи подані прокуратурою докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Згідно з ст. ст. 11, 629 Цивільного кодексу України договір є однією із підстав виникнення зобов'язань та обов'язковим для виконання сторонами.

В силу ст. 526 Цивільного кодексу України та ст. 193 Господарського кодексу України, зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За своє правовою природою даний Договір є договором оренди.

До відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цих Кодексом.

Відповідно до ч. 1 ст. 759 Цивільного кодексу України, за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Орендою є засноване на договорі строкове платне користування майном, необхідним орендареві для здійснення підприємницької та іншої діяльності. Державну політику у сфері оренди здійснюють: Кабінет Міністрів України, а також Фонд державного майна України, його регіональні відділення та представництва - щодо державного майна; органи, уповноважені Верховною Радою Автономної Республіки Крим, - щодо майна, яке належить Автономній Республіці Крим; органи місцевого самоврядування - щодо майна, яке перебуває в комунальній власності. Відносини щодо оренди державного майна, майна, що належить Автономній республіці Крим або перебуває в комунальній власності, регулюються договором оренди, цим Законом та іншими нормативно - правовими актами (ст. 2, ст. 3 Закону України «Про оренду державного та комунального майна»).

У віданні Національної академії наук України та галузевих академій наук перебувають установи, організації, підприємства (далі - організації, що віднесені до відання Національної академії наук України та галузевих академій наук) згідно з переліком, що затверджується Кабінетом Міністрів України за поданням Національної академії наук України та галузевих академій наук (ст. 1 ЗУ «Про особливості правового режиму діяльності Національної академії наук України, галузевих академій наук та статусу їх майнового комплексу»).

Відповідно до ст. 2 ЗУ «Про особливості правового режиму діяльності Національної академії наук України, галузевих академій наук та статусу їх майнового комплексу», майновий комплекс Національної академії наук України та майновий комплекс галузевих академій наук складають усі матеріальні та нематеріальні активи (далі - об'єкти майнового комплексу), що обліковуються на балансах Національної академії наук України та на балансах відповідних галузевих академій наук і організацій, віднесених до відання Національної академії наук України та галузевих академій наук, і які закріплені державою за Національною академією наук України та за галузевими академіями наук в безстрокове користування, або придбані за рахунок бюджетних коштів, а також коштів від фінансово-господарської діяльності та/або набуті іншим шляхом, не забороненим законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 762 Цивільного кодексу України, за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Згідно ч. 1 ст. 286 Господарського кодексу України, орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності.

Приписами ч. 3 ст. 18 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» визначається, що орендар зобов'язаний вносити орендну плату своєчасно і у повному обсязі.

Орендар зобов'язується своєчасно та в повному обсязі сплачувати орендну плату та інші платежі за Договором (п. 5.1.4 Договору).

Відповідно до ч. 3 ст. 19 Закону України «Про оренду державного та комунального майна», строки внесення орендної плати визначаються у договорі.

При цьому умовами Договору (п. 3.11.) передбачено, що у разі припинення (розірвання) Договору оренди орендар сплачує орендну плату до дня повернення майна за актом приймання-передавання включно. Закінчення строку дії Договору оренди не звільняє орендаря від обов'язку сплатити заборгованість за орендною платою, якщо така виникла, повному обсязі, ураховуючи санкції, Балансоутримувачу.

Відповідно до ч. 2 ст. 795 Цивільного кодексу України встановлено, що повернення наймачем предмета договору найму оформляється відповідним документом (актом), який підписується сторонами договору. З цього моменту договір найму припиняється.

У разі припинення або розірвання Договору майно протягом 3-х робочих днів повертається Орендарем Орендодавцю. Майно вважається поверненим Орендодавцю з моменту підписання сторонами акту приймання-передачі. Обов'язок щодо складання акту приймання-передачі про повернення майна покладається на Орендаря (п. п. 10.9, 10.10 Договору).

Отже, у разі розірвання або припинення дії Договору, умовами Договору обов'язок по поверненню майна шляхом складання акту приймання-передачі покладено на Орендаря.

Разом з тим, в матеріалах справи відсутні докази повернення орендованого майна відповідачем позивачу за актом приймання-передачі після закінчення 31.12.12. строку дії Договору.

Крім того, відповідно до п. 284.3 ст. 284 Податкового кодексу України, якщо платники податку, які користуються пільгами з цього податку, надають в оренду земельні ділянки, окремі будівлі, споруди або їх частини, податок за такі земельні ділянки та земельні ділянки під такими будівлями (їх частинами) сплачується на загальних підставах з урахуванням прибудинкової території.

Згідно з п. 286.2 ст. 286 зазначеного Кодексу, платники плати за землю (крім фізичних осіб) самостійно обчислюють суму податку щороку станом на 1 січня і не пізніше 20 лютого поточного року подають відповідному органу державної податкової служби за місцезнаходженням земельної ділянки податкову декларацію на поточний рік за формою, встановленою у порядку, передбаченому статтею 46 цього Кодексу, з розбивкою річної суми рівними частками за місяцями. Подання такої декларації звільняє від обов'язку подання щомісячних декларацій. При поданні першої декларації (фактичного початку діяльності як платника плати за землю) разом з нею подається довідка (витяг) про розмір нормативної грошової оцінки земельної ділянки, а надалі така довідка подається у разі затвердження нової нормативної грошової оцінки землі.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Проте відповідач свого обов'язку по оплаті орендної плати та інших передбачених Договором платежів за період з листопада 2012 року по березень 2013 року в терміни, визначені Договором, в повному обсязі не виконав, доказів оплати заборгованості за період заявлений в позовній заяві, до матеріалів справи не надав.

При цьому, судом встановлено, що у відповідності до наявних в матеріалах справи первинних документів на оплату Орендодавцем інших передбачених Договором платежів, відповідач повинен сплати на користь позивача заборгованість з оплати комунальних платежів за період заявлений до стягнення в розмірі 10 229,69 грн., заборгованість з плати за обслуговування платежів за період заявлений до стягнення в розмірі 3 224,38 грн., заборгованість з відшкодування плати за землю за період заявлений до стягнення в розмірі 2 670,95 грн., всього на загальну суму 16 125,02 грн.

В свою чергу, заборгованість відповідача перед позивачем зі сплати орендної плати за Договором за період, заявлений до стягненням, з врахуванням здійснених відповідачем часткових проплат становить 34 075,02 грн.

Матеріалами справи підтверджується та відповідачем не спростовано, що відповідач в порушення покладеного на нього законом та Договором обов'язку по сплаті орендної плати та передбачених Договором платежів за користування приміщенням не виконав, в зв'язку з чим заборгованість відповідача перед позивачем яку Товариством з обмеженою відповідальністю «Українське медичне об'єднання» станом на час прийняття судового рішення не погашено, становить 50 200,04 грн. (34 075,02 грн. + 16 125,02 грн.), внаслідок чого позовні вимоги позивача в частині стягнення 50 200,04 грн. заборгованості зі сплати орендної плати та передбачених Договором платежів є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Стосовно вимог про стягнення з відповідача 1 316,90 грн. - пені за несвоєчасну сплату орендної плати, суд відзначає наступне.

Відповідно до п. 3.6 Договору, Орендна плата перерахована несвоєчасно або не в повному обсязі, підлягає індексації і стягується на користь Балансоутримувача відповідно до вимог чинного законодавства з урахуванням пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ на дату нарахування пені від суми заборгованості за кожний день прострочення, включаючи день оплати.

Судом встановлено, що відповідач у встановлений Договорами строк свого обов'язку по перерахуванню коштів не виконав, допустивши прострочення виконання грошового зобов'язання (в т.ч. у період, який вказано позивачем), тому дії відповідача є порушенням договірних зобов'язань (ст. 610 Цивільного кодексу України), і він вважається таким, що прострочив (ст. 612 Цивільного кодексу України), відповідно є підстави для застосування встановленої законом відповідальності.

Стаття 611 Цивільного кодексу України передбачає, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, якими зокрема є сплата неустойки.

Відповідно до ч. 1 ст. 548 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.

Відповідно до ст.ст. 546, 549 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, різновидом якої є штраф та пеня.

Відповідно до ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

В силу приписів п. 18 Інформаційного листа Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2004 році" № 01-8/344 від 11.04.2005 р. з огляду на вимоги частини 1 статті 47 ГПК України щодо прийняття судового рішення за результатами обговорення усіх обставин справи та частини 1 статті 43 ГПК України стосовно всебічного, повного і об'єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, суд повинен перевірити обґрунтованість і правильність здійсненого нарахування сум штрафних санкцій, річних, збитків від інфляції, і в разі, якщо їх обчислення помилкове - зобов'язати позивача здійснити перерахунок відповідно до закону чи договору або зробити це самостійно.

Як вбачається з поданого позивачем розрахунку пені, останнім пеню розраховано без врахування того, що при розрахунку застосовується не округлений розмір подвійної облікової ставки НБУ на день.

Судом встановлено факт прострочення виконання грошового зобов'язання, проте судом здійснено перерахунок пені з урахуванням всього викладеного вище, та встановлено, що позивачем вказану суму завищено, внаслідок чого з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 1 314,84 грн. - пені. В іншій частині в розмірі 2,06 грн. пеню нараховано безпідставно, а тому в задоволенні позову в цій частині необхідно відмовити.

Крім того, позивач на підставі ст. 625 Цивільного кодексу України просить суд стягнути з відповідача 435,48 грн. - 3% річних.

Згідно зі статтею 625 ЦК України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних в порядку ст. 625 ЦК України є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові. (Відповідної правової позиції дотримується Вищий господарський суд України у постанові № 48/23 від 18.10.2011 р. та Верховний Суд України у постанові № 3-12г10 від 08.11.2010 р.).

Суд відзначає, що прострочене грошове зобов'язання визначено у гривні, а тому нарахування 3% річних є правомірним.

За перерахунком суду, розмір 3% річних за прострочення виконання грошового зобов'язання складає 425,00 грн. В іншій частині 10,48 грн. 3% нараховано безпідставно, а тому в задоволенні позову в цій частині необхідно відмовити.

Відповідачем не надано суду належних та допустимих доказів на підтвердження відсутності основного боргу, як і не оспорено розрахунок пені та 3% річних.

Відповідно до положень ст. 49 ГПК України витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються при частковому задоволенні позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст. ст. 32, 33, 44, 49, 75, 82- 85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

В И Р І Ш И В:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Українське медичне об'єднання» (03151, м. Київ, проспект Повітрофлотський, б. 54, офіс 701; ідентифікаційний код 36089110) на користь Інституту експериментальної патології, онкології і радіобілогії ім. Р.Є. Кавецького НАН України (03022, м. Київ, вул. Васильківська, б. 45; ідентифікаційний код 05416946) 50 200 (п'ятдесят тисяч двісті) грн. 04 коп. - основного боргу, 1 314 (одну тисячу триста чотирнадцять) грн. 84 коп. - пені, 425 (чотириста двадцять п'ять) грн. 00 коп. - 3% річних, 1 720 (одну тисячу сімсот двадцять) грн. 07 коп. - витрат по сплаті судового збору.

3. В іншій частині в позові відмовити.

4. Після вступу рішення в законну силу видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 07.10.13.

Суддя Т.М. Ващенко