Рішення

від 03.10.2013 по справі 911/3061/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Київської області

01032, м. Київ - 32, вул. С.Петлюри, 16тел. 239-72-81

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"03" жовтня 2013 р. Справа № 911/3061/13

Господарський суд Київської області у складі судді Саванчук С.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Приватного акціонерного товариства "Альба Україна",

08300, Київська обл., м. Бориспіль, вул. Шевченка, 100

до Комунального підприємства "Аптека № 64",

07540, Київська обл., м. Березань, вул. Леніна, 114

про стягнення 22 402,37 грн.

за участю представників:

позивача - Кравченко Л.О. (довіреність від 11.06.2013 № 1319а);

відповідача - не з'явився, про час і місце судового засідання повідомлений належним чином.

Обставини справи:

До господарського суду Київської області надійшла позовна заява Приватного акціонерного товариства "Альба Україна" (далі - позивач) до Комунального підприємства "Аптека № 64" (далі - відповідач) про стягнення 22 402,37 грн., з яких: 20 875,43 грн. - основний борг, 260,59 грн. - 3% річних та 1 266,35 грн. - пеня.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем договірних зобов'язань зі здійснення розрахунку за поставлений товар.

Ухвалою господарського суду Київської області від 07.08.2013 порушено провадження у справі, розгляд справи призначено на 27.08.2013.

Через канцелярію господарського суду Київської області (вх. № 18229 від 27.08.2013) позивачем подано документи на вимогу ухвали суду від 07.08.2013.

У судове засідання 27.08.2013 представник відповідача не з'явився, вимоги ухвали суду від 12.06.2013 не виконав, розгляд справи відкладено на 10.09.2013.

У судове засідання 10.09.2013 представник відповідача не з'явився, вимоги ухвали суду від 12.06.2013 не виконав, розгляд справи відкладено на 24.09.2013.

У судове засідання 24.09.2013 представники сторін не з'явились, розгляд справи відкладено на 03.10.2013.

У судовому засіданні 03.10.2013 представник позивача повністю підтримав позовні вимоги з підстав, що викладені у позові, відповідач письмовий відзив на позовну заяву не подав, представника у судове засідання не направив, не повідомивши про причини, хоча належним чином повідомлений про час, дату та місце судового засідання.

Судом враховано, що ухвали суду, якими суд повідомляв відповідача про судові засідання повернуті органом зв'язку, однак, з урахуванням нижчевикладеного, дійшов висновку, що відповідач вважається повідомлений про судові засідання належним чином.

Відповідно до частини 1 статті 93 Цивільного кодексу України місцезнаходження юридичної особи визначається місцем її державної реєстрації, якщо інше не встановлено законом.

У відповідності з положеннями постанови пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» від 26.12.2011 № 18 місцезнаходження юридичної особи або місце проживання фізичної особи - підприємця визначається на підставі відомостей, внесених до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців (стаття 17 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців»). Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК. За змістом цієї норми, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

До повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому примірник повідомлення про вручення рекомендованої кореспонденції, повернутий органами зв'язку з позначками "адресат відсутній" і т. п., з урахуванням конкретних обставин справи можуть вважатися належними доказами виконання господарським судом обов'язку щодо повідомлення учасників судового процесу про вчинення цим судом певних процесуальних дій.

Враховуючи те, що ухвали суду направлені за адресою, що вказана у позовній заяві та в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, суд дійшов висновку, що відповідач про розгляд справи повідомлений належним чином.

Нез'явлення у судове засідання представника відповідача та неподання відповідачем письмового відзиву на позов не перешкоджає розгляду справи.

На підставі статті 75 Господарського процесуального кодексу України справу розглянуто за наявними в ній матеріалами.

Відповідно до статті 85 Господарського процесуального кодексу України в судовому засіданні 03.10.2013 оголошено вступну і резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення присутнього у судовому засіданні представника позивача, дослідивши докази та оцінивши їх в сукупності, суд -

встановив:

Між Приватним акціонерним товариством "Альба Україна" (далі - продавець) та Комунальним підприємством "Аптека № 64" (далі-покупець) укладено договір купівлі-продажу 23.03.2010 № 688-10 (далі - Договір), відповідно до умов якого продавець зобов'язується продавати (поставляти) лікарські засоби та вироби медичного призначення (далі - товар) у власність покупця, а покупець зобов'язується приймати та сплачувати за нього грошові кошти відповідно до умов Договору (пункт 1.1. Договору).

Відповідно до умов Договору, сторони погодили, що постачання товару здійснюється товарними партіями. Термін поставки кожної товарної партії визначається сторонами шляхом узгодження заказу покупця (пункт 2.1. Договору). Кожна товарна партія формується шляхом узгодження заказу. Узгодження заказу відбувається шляхом погодження наступних даних щодо товару: асортимент, кількість, ціна, місце поставки, термін поставки (пункт 2.3. Договору). Узгодження заказу відбувається шляхом обміну інформацію за телефоном, факсимільним зв'язком, електронним зв'язком чи за допомогою інших засобів зв'язку. Підтвердження виконання заказу продавцем є підписання видаткової накладної покупцем при прийомці-передачі партії товару. Ціна за одиницю товару, а також загальна сума товарної партії визначаються відповідно до відпускних цін продавця та згідно з узгодженим сторонами заказом і зазначаються у видаткових накладних (пункт 2.4. Договору).

Згідно з пунктом 6.1. Договору товар вважається переданим продавцем і прийнятим покупцем по кількості та асортименту в момент підписання сторонами видаткової накладної на товарну партію.

Договір діє з моменту підписання сторонами - до 31.12.2010 (пункт 10.1. Договору).

Додатковою угодою до Договору, що підписана уповноваженими представниками сторін та скріплена відбитками їх печаток, сторонами погоджено прізвище, ініціали, паспортні дані та підпис матеріально-відповідальної особи відповідача, що буде приймати товар та зразок печатки, якою матеріально-відповідальна особа завірятиме супровідні документи (накладні тощо).

Позивач обґрунтовує позовні вимоги тим, що на виконання умов Договору ним поставлено відповідачу товар за видатковими накладними, що залучені до матеріалів справи (Т. 1, а.с. №№ 14-43) на суму 20 875,43 грн., а відповідач, всупереч умовам Договору, взяті на себе зобов'язання не виконав, отриманий товар повністю не оплатив.

Крім того, у зв'язку з несвоєчасним проведенням відповідачем розрахунків, позивач, у позовній заяві, крім 20 875,43 грн. основного боргу, заявляє до стягнення з відповідача 260,59 грн. 3% річних та 1 266,35 грн. пені.

Оцінивши в сукупності наявні в матеріалах справи докази, господарський суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, враховуючи наступне.

Обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов'язок продавця доставити товар; надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару (абзац перший частини першої статті 664 Цивільного кодексу України).

Відповідно до частини першої статті 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Таким чином, з урахуванням викладених вище вимог чинного законодавства, при зверненні до господарського суду з позовом про стягнення вартості поставленого товару, позивач має довести належними доказами факт здійснення відповідної господарської операції (поставки товару) і факт отримання товару саме відповідачем.

На підтвердження фактів поставок за Договором, позивачем до матеріалів справи залучені видаткові накладні, які суд приймає як належні докази отримання відповідачем товару на суму 12 411,29 грн., а саме: від 12.02.2013 № 30519057 на суму 1 780,77 грн., від 12.02.2013 № 30519058 на суму 27,60 грн., від 07.02.2013 № 30446337 на суму 2 900,19 грн., від 07.02.2013 № 30446338 на суму 14,12 грн., від 07.02.2013 № 30447925 на суму 97,61 грн., від 01.02.2013 № 30376965 на суму 3 792,82 грн., від 01.02.2013 № 30376966 на суму 4669 грн., від 17.01.2013 № 30183660 на суму 3 751,49 грн., що підписані уповноваженими особами та скріплені відбитками печаток обох сторін.

Також до матеріалів справи подано копію банківської довідки від 21.08.2013 № 4725, що засвідчена підписом уповноваженої особи банківської установи та скріплена відбитком її печатки, яка свідчить про часткове виконання відповідачем грошових зобов'язань за видатковою накладною від 17.01.2013 № 30183660 на суму 1 751,49 грн.

За таких обставин, за відповідачем утворилась заборгованість у розмірі 10 659,80 грн. - різниця між загальною вартістю товару, що переданий за вищевказаними видатковими накладними та перерахованими коштами.

З огляду на викладене, наявні в матеріалах справи письмові докази та положення укладеного між сторонами Договору, суд дійшов висновку про наявність підстав для стягнення з відповідача 10 659,80 грн. боргу з оплати вартості товару, що поставлений відповідачу.

Крім того, позивач на підставі пункту 7.2. Договору заявляє до стягнення з відповідача пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми боргу за кожен календарний день прострочення оплати, яка за розрахунком позивача складає 735,55 грн.

Відповідно до статті 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання, або неналежного виконання господарського зобов'язання. Частиною 4 статті 231 Господарського кодексу України встановлено, що у разі, якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. Відповідно до частини 6 статті 231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Статтею 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" вiд 22.11.1996 № 543/96-ВР визначено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Статтею 3 вказаного Закону встановлено, що розмір пені передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня.

Згідно з частиною 6 статті 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язань припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано, якщо інше не встановлено законом або договором.

Як вбачається з наданого розрахунку пені, позивачем неправильно визначено період прострочення оплати за видатковою накладною від 17.01.2013 № 30183660, яка відповідачем оплачена частково на суму 1 751,49 грн., у зв'язку з чим вказаний розрахунок є невірним.

З метою всебічного, повного і об'єктивного розгляду обставин справи, суд здійснив перерахунок розміру пені за видатковими накладними, які прийняті судом як докази прийняття відповідачем товару та з'ясував, що позовна вимога про стягнення пені у розмірі 102,91 грн. нарахована надмірно та не підлягає задоволенню.

У зв'язку з простроченням відповідачем виконання грошового зобов'язання позивач на підставі статті 625 Цивільного кодексу України заявляє до стягнення 3% річних у розмірі 151,46 грн.

Відповідно до частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

При перевірці нарахованої позивачем суми 3% річних, за видатковими накладними, що прийняті судом як докази прийняття відповідачем товару, судом виявлена помилковість її обрахування, з урахуванням дотримання меж позовних вимог, судом здійснено перерахунок 3% річних за періоди, що вказані позивачем та встановлено, що у зв'язку з тим, що у вказані періоди мала місце часткова оплата відповідачем боргу за видатковою накладною від 17.01.2013 № 30183660 на суму 1 751,49 грн., розрахунок позивача є невірний, а позовна вимога про стягнення 3% річних у розмірі 21,35 грн. нарахована надмірно та не підлягає задоволенню.

Разом з тим, на підтвердження фактів поставок товару за Договором, що відповідачем не оплачені, позивачем до матеріалів справи залучені інші видаткові накладні на суму 9 147,54 грн., а саме: від 29.01.2013 № 303388123 на суму 3 799,88 грн., від 29.01.2013 № 303388124 на суму 110,34 грн., від 29.01.2013 №303388125 на суму 99,25 грн., від 29.01.2013 № 30219911 на суму 2 513,11 грн., від 12.01.2013 № 30120678 на суму 2 624,96 грн., які не містять відбитків печатки відповідача, передбаченої Додатковою угодою до Договору, крім того, відсутнє прізвище і посада особи, що їх підписала.

Вищевказані видаткові накладні не беруться судом до уваги у якості доказів здійснення поставок за Договором з огляду на наступне.

Обставини, на які посилається позивач як на підставу своїх вимог і які полягають в одержанні відповідачем товару за спірними накладними, не можуть вважатись доведеними, оскільки, оформлення накладних не дає змогу встановити, що товар за ними отриманий саме відповідачем.

У вищевказаних видаткових накладних відсутні відбитки печатки відповідача, передбаченої Додатковою угодою до Договору та на жодній з накладних не зазначено прізвища особи, що отримувала товар, що не дає суду змогу встановити зв'язок цієї особи з відповідачем. Також, спірні накладні містять відбиток штампу з реквізитами відповідача, про який відповідач у Додатковій угоді до Договору не повідомляв позивача в графі «Зразок відбитку печатки «штампу», якою матеріально-відповідальна особа, що буде приймати цінності, завіряє на супровідних документах (накладній, акті тощо) свій підпис про одержання товару».

Докази того, що відповідач письмово повідомляв позивача про використання матеріально-відповідальною особою, що буде приймати товар за Договором, зразку згаданого вище штампу, в матеріалах справи відсутні.

За таких обставин, у зв'язку з відсутністю інших, ніж зазначено у Додатковій угоді до Договору зразків печатки, належних доказів погодження сторонами зразку штампу, яким уповноважена особа відповідача повинна була засвідчувати на первинних документах свій підпис про одержання цінностей від позивача, посилання останнього на відбиток штампу на спірних накладних як на доказ отримання відповідного товару саме відповідачем, є безпідставним.

При цьому, суд зауважує, що наявність у відбитку штампу, який міститься на спірних видаткових накладних, реквізитів відповідача не є беззаперечним доказом належності цього штампу відповідачеві та використання його уповноваженими особами останнього.

Документи, які містять відомості про господарську операцію та підтверджують її здійснення, є первинними документами (стаття 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»).

Статтею 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» встановлені вимоги до первинних документів. Так, первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Аналогічні вимоги містяться і у Положенні про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженому наказом Міністерства фінансів України №88 від 24.05.1995 (з подальшими змінами і доповненнями) та зареєстрованому в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 за №168/704 (далі - Положення).

Зокрема, згідно з пунктом 2.1 Положення первинні документи це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення. Господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів.

Відповідно до пункту 2.2 Положення первинні документи повинні бути складені у момент проведення господарської операції або, якщо це неможливо, безпосередньо після її завершення.

Пунктом 2.4 Положення встановлено, що первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

За приписами пункту 2 Інструкції про порядок реєстрації виданих, повернутих і використаних довіреностей на одержання цінностей, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 16.05.1996 № 99 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 12.06.1996 за № 293/1318 (далі - Інструкція), сировина, матеріали, паливо, запчастини, інвентар, худоба, насіння, добрива, інструмент, товари, основні засоби та інші товарно-матеріальні цінності, а також нематеріальні активи, грошові документи і цінні папери (надалі - цінності) відпускаються покупцям або передаються безплатно тільки за довіреністю одержувачів.

Пунктом 12 Інструкції забороняється відпускати цінності у випадках: подання довіреності, виданої з порушенням встановленого порядку заповнення або з незаповненими реквізитами; подання довіреності, яка має виправлення і помарки, що не підтверджені підписами тих же осіб, які підписали довіреність; відсутності у довіреної особи вказаного у довіреності паспорта або іншого документа, що засвідчує довірену особу; закінчення строку дії довіреності; одержання повідомлення підприємства-одержувача цінностей про анулювання довіреності.

Відповідальність за дотримання постачальником встановленого порядку відпуску за довіреністю цінностей покладається на посадових осіб підприємства-постачальника, які мають право підписувати первинні документи на відпуск цінностей (абзац перший пункту 15 Інструкції).

Отже, враховуючи вищевикладене, довіреність на одержання цінностей є також первинним документом, що фіксує рішення уповноваженої особи (керівника) підприємства про уповноваження конкретної фізичної особи одержати для підприємства визначені перелік та кількість цінностей. Без довіреності не може бути створено інший первинний документ (накладну-вимогу, товарно-транспортну накладну), який є дозволом для здійснення господарської операції з відпуску цінностей. А тому, при виникненні фінансових спорів факт отримання товару саме покупцем або уповноваженими ним особами продавець повинен підтвердити первинними документами, зокрема, довіреностями.

Матеріали справи не містять довіреностей відповідача на одержання товару за спірними видатковими накладними, з огляду на що, вказані видаткові накладні судом не приймаються як докази поставки відповідачеві товару.

Також, наявними матеріалами справи не підтверджується і здійснення відповідачем часткової оплати товару, поставленого за спірними накладними, оскільки відповідно до наданої до матеріалів справи банківської довідки від 21.08.2013 № 4725, що засвідчена підписом уповноваженої особи банківської установи та скріплена відбитком її печатки, встановлено часткове виконання відповідачем грошового зобов'язання за видатковою накладною від 17.01.2013 № 30183660 на суму 1 751,49 грн., яка судом приймається як доказ поставки відповідачеві товару.

Згідно із частиною першою статті 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Беручи до уваги вищевикладене та враховуючи, що позивачем не доведено належними та допустимими доказами наявності у відповідача зобов'язання перед позивачем у сумі 9 147,54 грн., у суду відсутні правові підстави для задоволення заявлених позовних вимог у цій частині.

Разом з тим, суд відмовляє позивачу в стягнення суми основного боргу в розмірі 1 068,09 грн., яка відповідачем не обґрунтована ні доказами, ні усними поясненнями у судових засіданнях.

Таким чином, вимоги позивача про стягнення з відповідача пені в розмірі 530,81 грн. та 3% річних в розмірі 109,13 грн. за прострочення оплати за спірними видатковими накладними, які не прийняті судом як докази прийняття відповідачем товару, є безпідставними та задоволенню не підлягають.

На підставі аналізу вищезазначених норм чинного законодавства та всебічного розгляду матеріалів справи, господарський суд дійшов висновку, що позовні вимоги в частині стягнення з відповідача: 10 659,80 грн. основної заборгованості, 632,63 грн. пені та 130,11 грн. 3% річних є доведеними, обґрунтованими, відповідачем не спростованими, а, відтак, підлягають задоволенню. Позовні вимоги в частині стягнення основного боргу у розмірі 10 215,63 грн., пені у розмірі 633,72 грн. та 3% річних у розмірі 130,48 грн. задоволенню не підлягають.

Відповідно до частини 1 статті 49 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись статтями 4, 32, 33, 36, 43, 49, 75, 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

вирішив:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Комунального підприємства "Аптека № 64" (07540, Київська обл., м. Березань, вул. Леніна, 114, ідентифікаційний код ЄДРПОУ 19422643) на користь Приватного акціонерного товариства "Альба Україна" (08300, Київська обл., м. Бориспіль, вул. Шевченка, 100, ідентифікаційний код ЄДРПОУ 22946976) 10 659 (десять тисяч шістсот п'ятдесят дев'ять) грн. 80 коп. основної заборгованості, 130 (сто тридцять) грн. 11 коп. 3% річних, 632 (шістсот тридцять дві) грн. 63 коп. пені та 877 (вісімсот сімдесят сім) грн. 25 коп. судового збору.

3. У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його належного оформлення та підписання і може бути оскаржено в апеляційному порядку.

Повне рішення складено 07.10.2013.

Суддя С.О. Саванчук