Рішення

від 02.10.2013 по справі 910/11359/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/11359/13 02.10.13

За позовом Комунального підприємства «Київжитлоспецексплуатація»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Хот Лан»

про стягнення 29 298, 39 грн.

Судді: Пригунова А.Б. (головуюча)

Гулевець О.В.

Любченко М.О.

Представники: не з'явились

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Комунальне підприємство «Київжитлоспецексплуатація» звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Хот Лан» про стягнення заборгованості за договором № 11-С/315 від 01.11.2012 р. у розмірі 29 298, 39 грн. та розірвання вищевказаного договору, укладеного між Комунальним підприємством «Київжитлоспецексплуатація» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Хот Лан». Позовні вимоги обґрунтовані істотним порушенням відповідачем умов договору № 11-С/315 від 01.11.2012 р. в частині внесення плати за користування житловими та нежитловими будинками комунальної власності.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 17.06.2013 р. порушено провадження у справі № 910/11359/13, призначено її до розгляду у судовому засіданні на 15.07.2013 р. за участю представників сторін, яких зобов'язано надати суду певні документи.

У процесі провадження у справі позивач подав заяву про збільшення розміру позовних вимог, в якій просить стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Хот Лан» заборгованість у розмірі 36 298, 80 грн. та 1 617, 43 грн. - пені, а також припинити сервітут, встановлений договором про встановлення сервітуту № 11-С/315 від 01.11.2012 р. укладеного між Комунальним підприємством «Київжитлоспецексплуатація» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Хот Лан».

Здійснивши оцінку вищевказаної заяви позивача в розрізі положень ст. 22 Господарського процесуального кодексу України, суд дійшов висновку, що позивач фактично змінив предмет позову в частині немайнової вимоги про припинення сервітуту, встановленого договором про встановлення сервітуту № 11-С/315 від 01.11.2012 р.

При цьому, враховуючи, що вказана заява відповідає вимогам ст. 22 Господарського процесуального кодексу України та подана до початку розгляду справи по суті, суд прийняв її до розгляду.

Відповідач у процесі розгляду справи подав клопотання про її розгляд без участі представника Товариства з обмеженою відповідальністю «Хот Лан».

Розгляд справи відкладався в порядку ст. 77 Господарського процесуального кодексу України.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 21.08.2013 р. призначено колегіальний розгляд справи № 910/11359/13.

Розпорядженням Голови Господарського суду міста Києва від 21.08.2013 р. визначено склад суду для розгляду справи № 910/11359/13 - Пригунова А.Б. (головуюча), Ломака В.С. та Любченко М.О.

Розпорядженням Голови Господарського суду міста Києва від 02.10.2013 р. визначено склад суду для розгляду справи № 910/11359/13 - Пригунова А.Б. (головуюча), Гулевець О.В. та Любченко М.О.

У дане судове засідання представники сторін не з'явились, про поважні причини неявки суд не повідомили, будь-яких клопотань, в тому числі про відкладення розгляду справи, до Господарського процесуального кодексу України не надходило.

02.09.2013 р. через відділ діловодства Господарського процесуального кодексу України позивач подав заяву про збільшення та уточнення позовних вимог, у якій просить стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Хот Лан» заборгованість у розмірі 40 322, 00 грн. та 2 033, 38 грн. - пені, а також розірвати договір № 11-С/315 від 01.11.2012 р., укладений між Комунальним підприємством «Київжитлоспецексплуатація» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Хот Лан».

Відповідно до ч. 4 ст. 22 Господарського процесуального кодексу України до початку розгляду господарським судом справи по суті позивач має право змінити предмет або підставу позову шляхом подання письмової заяви.

Відповідно до п. 3.8. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р. «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» у разі зміни складу суду, розгляд справи починається заново, а отже, спочатку починається й перебіг строку вирішення спору.

Тож, приймаючи до уваги, що розпорядженням Голови Господарського суду міста Києва від 21.08.2013 р. визначено склад суду для розгляду справи № 910/11359/13, розгляд вказаної справи почався заново, а відтак - заява позивача подана з дотриманням вимог ст. 22 Господарського процесуального кодексу України.

З огляду на вищевикладене, враховуючи, що заява позивача відповідає вимогам ст. 22 Господарського процесуального кодексу України, суд вважає за необхідне прийняти її до розгляду та задовольнити.

Зважаючи на те, що учасники провадження у справі були належним чином повідомлені про дату та час судового засідання, враховуючи, що матеріали справи містять достатньо документів для розгляду справи по суті, суд дійшов висновку, що неявка у судове засідання представників сторін не перешкоджає прийняттю рішення у даній справі.

Відповідно до ст. 82 Господарського процесуального кодексу України рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих позивачем, оригінали яких оглянуто у судовому засіданні.

У судовому засіданні 02.10.2013 р. на підставі ст. 85 Господарського процесуального кодексу України оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

01.11.2012 р. між Комунальним підприємством «Київжитлоспецексплуатація» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Хот Лан» укладено договір про встановлення сервітуту, за умовами якого відповідач отримав обмежене право користування нежитловими будівлями комунальної власності для розміщення своїх телекомунікаційних мереж, призначених для маршрутизації, комутації передавання та/або приймання знаків, сигналів, письмового тексту, зображень та звуків або повідомлень будь-якого роду по проводових оптичних чи електромагнітних системах, крім радіотехнічних між кінцевим обладнанням.

Відповідно до п. 2.3. договору загальна плата за договором становить 4 033, 20 грн. за один календарний місяць та сплачується до 15-го числа місяця за поточний місяць на повний обсяг обумовлених договором платежів.

Відповідно до п. 3.1. договору відповідач зобов'язаний своєчасно та в повному обсязі вносити плату, передбачену договором.

У відповідності до п. 3.1.5. договору відповідач зобов'язаний забезпечити відповідність технічних характеристик обладнання, що встановлюється на об'єкті розміщення телекомунікаційних мереж, діючим в Україні нормативам, а також наявність повного комплекту відповідної документації (технічна документація, погоджена з балансоутримувачем будинку, договір про приєднання телекомунікаційного обладнання до електричних мереж, тощо).

Згідно з п. 5.1. договору за несплату, несвоєчасно або неповну сплату платежів відповідач сплачує пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діє у період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу.

Договір, відповідно до п.п. 8.1., 8.2., вважається укладеним і набирає чинності з моменту підписання і діє до 31.03.2013 р. Договір вважається пролонгованим з строком дії до 31.12.2014 р. у випадку підтвердження виконання відповідачем п. 3.1.5. договору до моменту закінчення строку дії договору 31.03.2013 р.

Пунктом 8.3. договору передбачено можливість його розірвання у випадках, передбачених Цивільним кодексом України, в тому числі і у випадках, передбачених для укладання договорів сервітутів. В такому випадку одна сторона повідомляє іншу про розірвання договору за двадцять днів до дати розірвання.

Обґрунтовуючи заявлені вимоги, позивач зазначає, що відповідач неналежним чином виконує умови договору № 11-С/315 від 01.11.2012 р. щодо оплати за користування будівлями, у зв'язку з чим у нього виникла заборгованість у розмірі 36 298, 80 грн., яку позивач просить стягнути в судовому порядку.

Крім того, позивач відзначає, що неналежне виконання відповідачем зобов'язань щодо внесення платежів за користування житловими та нежитловими будівлями є істотним порушенням умов договору № 11-С/315 від 01.11.2012 р. та, відповідно до ст. 651 Цивільного кодексу України, є підставою для його розірвання в судовому порядку.

Нормативно обґрунтовуючи заявлений позов, позивач посилається на норми ст.ст. 525, 526, 610, 629, 651 Цивільного кодексу України та ст. 193 Господарського кодексу України, якими передбачено обов'язковість виконання договірних зобов'язань та наслідки порушення умов договору.

Відповідно до ч. 1 ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Проаналізувавши зміст договору № 11-С/315 від 01.11.2012 р., суд дійшов висновку, що до правовідносин, які виникли з нього застосовуються норми Цивільного кодексу України, які встановлюють підстави та порядок користування чужим майном.

Відповідно до ст. 395 Цивільного кодексу України речовими правами на чуже майно, зокрема, є право користування (сервітут).

Відповідно до ст. 398 Цивільного кодексу України право володіння виникає на підставі договору з власником або особою, якій майно було передане власником, а також на інших підставах, встановлених законом.

Згідно зі ст. 401 Цивільного кодексу України право користування чужим майном (сервітут) може бути встановлене, зокрема, щодо нерухомого майна для задоволення потреб інших осіб, які не можуть бути задоволені іншим способом.

У відповідності до ст. 402 Цивільного кодексу України сервітут може бути встановлений договором, законом, заповітом або рішенням суду.

Відповідно до ст. 403 Цивільного кодексу України особа, яка користується сервітутом, зобов'язана вносити плату за користування майном, якщо інше не встановлено договором, законом, заповітом або рішенням суду.

Договір, відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Аналогічні положення містяться і в Господарському кодексі України. Так, відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договорів, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч. 1 ст. 614 Цивільного кодексу України визначено, що особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання.

При цьому, відсутність своєї вини відповідно до ч. 2 ст. 614 Цивільного кодексу України доводить особа, яка порушила зобов'язання.

Статтею 631 Цивільного кодексу України строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов'язки відповідно до договору. Договір набирає чинності з моменту його укладення.

Як зазначає позивач та не спростовано відповідачем, Товариство з обмеженою відповідальністю «Хот Лан» забезпечило відповідність технічних характеристик обладнання, що встановлюється на об'єкті розміщення телекомунікаційних мереж, діючим в Україні нормативам, а також наявність повного комплекту відповідної документації, у зв?язку з чим договір пролонговано у відповідності до пункту 8.2.

Статтею 4-3 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Господарський суд створює сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі, необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства.

За приписами ст. 32 Господарського процесуального кодексу України наявність чи відсутність обставин, на яких грунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору встановлюються, зокрема, на підставі пояснень представників сторін та інших осіб, які беруть участь в судовому процесі.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

На підставі наданих позивачем пояснень, а також з огляду на відсутність заперечень Товариства з обмеженою відповідальністю «Хот Лан», представник якого приймав участь у розгляді справи, суд дійшов висновку про те, що договір № 11-С/315 від 01.11.2012 р. було пролонговано до 31.12.2014 р.

Приймаючи до уваги, що укладений між сторонами договір № 11-С/315 від 01.11.2012 р. є чинний та, відповідно, обов'язковий до виконання сторонами, в тому числі в частині внесення оплати за використання будівель, враховуючи, що відповідачем не спростовано заявлені до нього вимоги та не надано доказів визнання грошових зобов'язань за вищевказаним договором, або наявності об'єктивних причин щодо неможливості їх виконання, суд дійшов висновку, що відповідачем порушено умови договору № 11-С/315 від 01.11.2012 р., а також положення ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України.

На підставі вищенаведеного суд дійшов висновку про обґрунтованість вимог позивача про стягнення заборгованості з оплати сервітуту за період з листопада 2012 року до серпня 2013 року у розмірі 40 322, 00 грн.

Крім того, позивач просить стягнути пеню за прострочення виконання відповідачем грошового зобов'язання у розмірі 2 033, 38 грн. за період з 16.11.2012 р. до 31.08.2013 р. з у рахуванням встановленого ст. 232 Господарського кодексу України обмеження щодо періоду нарахування пені за кожним платежем.

Згідно зі ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Як визначено ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно з ч. 1 ст. 216 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором. У сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції.

Згідно з ч. 1 ст. 217 Господарського кодексу України у сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції.

Статтею 230 Господарського кодексу України встановлено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Приймаючи до уваги, що відповідачем допущено порушення грошового зобов?язання, суд вважає обґрунтованими вимоги позивача про стягнення пені.

Перевіривши правильність нарахування позивачем пені, суд встановлено, що заявлена до стягнення сума не перевищує розраховану судом, а відтак - задоволенню підлягає вимога позивача про стягнення пені у розмірі 2 033, 38 грн.

Також суд відзначає, що за приписами ст. 611 Цивільного кодексу України одним із наслідків порушення договірних зобов'язань є розірвання договору.

Згідно зі ст. 651 Цивільного кодексу України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

За умовами договору № 11-С/315 від 01.11.2012 р. відповідач зобов'язаний своєчасно та в повному обсязі вносити плату, передбачену договором.

Тобто, укладаючи вищевказаний договір, позивач розраховував на одержання від відповідача щомісячних платежів.

Підсумовуючи вищенаведене, виходячи із заявлених позивачем вимог та наявних у справі доказів, суд дійшов висновку що відповідачем істотно порушено умови договору, а відтак - вимоги Комунального підприємства «Київжитлоспецексплуатація» про розірвання договору № 11-С/315 від 01.11.2012 р. є цілком обґрунтованими та підлягають задоволенню судом.

Витрати по сплаті судового збору відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідача.

Враховуючи наведене, керуючись ст.ст. 32, 33, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ :

1. Позов Комунального підприємства «Київжитлоспецексплуатація» задовольнити.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Хот Лан» (02068, м. Київ, вул. Ревуцького, 31, оф. 2, код ЄДРПОУ 37515336), з будь-якого рахунку, виявленого під час виконавчого провадження, на користь Комунального підприємства «Київжитлоспецексплуатація» (01034, м. Київ, вул. Володимирська, 51-А, код ЄДРПОУ 03366500) заборгованість у розмірі 40 322, 00 (сорок тисяч триста двадцять дві грн. 00 коп.) грн., 2 033, 38 (дві тисячі тридцять три грн. 38 коп.) грн. - пені та 2 867, 50 (дві тисячі вісімсот шістдесят сім грн. 50 коп.) грн. - судового збору.

3. Розірвати договір № 11-С/315 від 01.11.2012 р., укладений між Комунальним підприємством «Київжитлоспецексплуатація» (01034, м. Київ, вул. Володимирська, 51-А, код ЄДРПОУ 03366500) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Хот Лан» (02068, м. Київ, вул. Ревуцького, 31, оф. 2, код ЄДРПОУ 37515336).

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 07.10.2013 р.

Судді Пригунова А.Б. (головуюча)

Гулевець О.В.

Любченко М.О.