Постанова

від 30.09.2013 по справі 806/4439/13-а

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

справа № 806/4439/13-a

категорія 8.2.6

30 вересня 2013 р. м. Житомир

час прийняття: 15 год. 15 хв.

Житомирський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Єфіменко О.В.,

за участі секретаря Коваля О.В.,

за участі представників позивача Якимової С.І., Ковальчука В.Т.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Кемь" до Державної податкової інспекції у м.Житомирі Житомирської області Державної податкової служби про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення №0000352301 від 06.02.2012 ,-

встановив:

14 лютого 2012 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Кемь" (далі - ТОВ "Кемь") звернулось до суду з позовом до Державної податкової інспекції у м. Житомирі, в якому (з урахуванням заяви про зміну позовних вимог) просить визнати недійсним та скасувати податкове повідомлення-рішення №0000352301 від 06.02.2012 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств у сумі розміром 60825,00 грн, з яких: 54035,00 грн - основний платіж; 6790,00 грн - штрафні (фінансові) санкції, в частині збільшення суми грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств у сумі 44271,00 грн, з яких: 37554,00 грн - основний платіж; 6717,00 грн - штрафні (фінансові) санкції.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на безпідставність визначення податковим органом податкових зобов'язань в цій частині та зазначає, що висновки відповідача, які зазначені в акті перевірки за №392/23-1/36389780/0110 від 20.01.2012 про порушення ТОВ "Кемь" п.п. 4.1.6, п.4.1 ст. 4 пп. 5.5.1 п. 5.5 ст. 5 п. 5.1, п.п.5.2.1 п.5.2, п.п.5.3.9 п.5.3 ст.5 та п.п.11.2.1 п.11.2 ст. 11 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", п.14.1.36 ст.14 п.138.5.2 ст. 138 Податкового кодексу України є безпідставними.

Представники позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримали у повному обсязі, з підстав, викладених у адміністративному позові, просили їх задовольнити.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, про час, дату та місце розгляду справи повідомлений вчасно та належним чином, причини своєї неявки суду не повідомив.

Суд зазначає, що представник відповідача повторно не з'явився в судове засідання і за таких обставин, із врахуванням думки представників позивача, суд вирішив справу розглядати за відсутності представника відповідача на підставі наявних у справі доказів.

Вислухавши представників позивача, перевіривши матеріали справи та оцінивши докази, суд дійшов висновку про те, що позов підлягає задоволенню з таких підстав.

Судом встановлено, що постановою Житомирського окружного адміністративного суду від 18.09.2012 позов ТОВ "Кемь" до Державної податкової інспекції у м. Житомирі Житомирської області Державної податкової служби про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення №0000352301 від 06.02.2012 було задоволено. Визнано протиправним та скасовано згадане податкове повідомлення - рішення в частині визначення податкового зобов'язання в сумі 44271,00 грн., з яких 37554,00 грн - основний платіж, та 6717,00 грн - штрафні санкції.

19.02.2013 ухвалою Житомирського апеляційного адміністративного суду рішення суду першої інстанції залишено без змін.

06.06.2013 ухвалою Вищого адміністративного суду України рішення судів попередніх інстанцій у вказаній справі було скасовано, а справу направлено на новий судовий розгляд до Житомирського окружного адміністративного суду.

Судом касаційної інстанції зроблено висновок, що судами попередніх інстанцій не досліджено, які фактичні витрати ТОВ "Саніко" були понесені на виконання договору №5237/9811, оскільки позивачем не надано інформації про те, які запчастини, комплектуючі деталі, складові частини надані ТОВ "Саніко" для надання послуг позивачу. Крім цього, у даній ухвалі зазначено, що судами попередніх інстанцій не досліджено чи призвела передача коштів в безпроцентну позику ТОВ "Ювента - Бета" та ТОВ "Саніко" до отримання доходу у позивача, що є необхідною умовою для віднесення процентів, нарахованих банком за залученими кредитними коштами до складу валових витрат.

Частинами 2 й 5 статті 227 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС) передбачено, що підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, які унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи. Висновки і мотиви, з яких скасовані рішення, є обов'язковими для суду першої чи апеляційної інстанції при розгляді справи.

Суд зазначає, що податковим органом в період з 26.12.2011 по 13.01.2012 було проведено планову документальну виїзну перевірку ТОВ "Кемь" на предмет дотримання позивачем вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2010 по 30.09.2011, за результатами якої складено акт №392/23-1/36389780/0110 від 20.01.2012 (том ІІ а.с. 169-209).

Перевіркою встановлено порушення ТОВ "Кемь" вимог:

- пп. 5.5.1 п. 5.5 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", а саме в період з 01.07.2010 р. по 31.03.2011 р. до складу валових витрат віднесено витрати по сплаті процентів за борговими зобов'язаннями, що не пов'язані з веденням господарської діяльності. На думку органу державної податкової служби, ТОВ "Кемь" частину отриманих кредитних коштів на підставі договорів від ПАТ "Банк інвестицій та заощаджень", цільове призначення кредитних коштів - поповнення обігових коштів, відсоткова ставка по договору 22%-25%, передавало в безпроцентну позику юридичним особам - ТОВ "Ювента Бета" та ТОВ "Саніко". Таке використання кредитних коштів не призвело до отримання доходу та відповідно до п.1.32 ст.1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" (зі змінами та доповненнями) не може вважатися господарською діяльністю. Таким чином, проценти, нараховані банком за залученими кредитними коштами, якими підприємство не користувалось, а передавало в користування іншим підприємствам - позичальникам на безпроцентній основі в сумі 25065 грн., в тому числі по періодах: ІІІ квартал 2010 року - 13300 грн., ІV квартал 2010 року - 8650 грн., І квартал 2011 року - 3115 грн. безпідставно віднесено до складу валових витрат.;

- п. 5.1, п.п.5.2.1 п.5.2, п.п.5.3.9 п.5.3 ст.5 та п.п.11.2.1 п.11.2 ст. 11 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" - ТОВ "Кемь" зайво відображено у складі валових витрат понесені витрати, які не підтверджені належним чином оформленими документами обліку на загальну суму 114501 грн., в тому числі: ІІІ квартал 2010 року - 50835 грн., ІV квартал 2010 року - 35833 грн., І квартал 2011 року - 27833 грн. Для перевірки надано акти здачі-прийняття робіт (надання послуг) про обслуговування та ремонт автотранспортних засобів, здійснених ТОВ "Саніко", код ЄДРПОУ 33644056 м. Житомир. Однак, в актах виконаних робіт не конкретизовано, які саме вимірники (у натуральному і вартісному виразі) використовувались при обслуговуванні та ремонті автотранспортних засобів конкретна кількість, вартість при ремонті автотранспортних засобів проведених ТОВ "Саніко", код 33644056 м. Житомир, на думку осіб, які здійснювали перевірку, вони не містять інформації про фактично понесені витрати на виконання послуг. У ТОВ "Кемь", відсутні первинні документи, які б підтверджували витрати, наявність яких передбачають умови п. 1.2 договору від 01.07.2010 за №5237/9811.

На підставі акту перевірки ДПІ у м. Житомирі прийнято податкове повідомлення-рішення №0000352301 від 06.02.2012 про збільшення позивачу суми грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств у сумі 60825 грн, з яких: 54035 грн - основний платіж; 6790 грн - штрафні (фінансові) санкції. Позивач не погоджується із даним податковим повідомленням-рішенням частково - в частині збільшення суми грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств у сумі розміром 44271 грн, з яких: 37554 грн - основний платіж; 6717 грн - штрафні (фінансові) санкції (том І а.с. 17).

Пунктом 5.1 статті 5 Закону України «Про оприбуткування прибутку підприємств» від 28.12.1994 №334/94-ВР (далі - Закон №334/94-ВР) (чинний на момент спірних правовідносин) визначено, що валові витрати виробництва та обігу - це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

За змістом підпункту 5.2.1 пункту 5.2 цієї ж статті Закону №334/94-ВР до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Відповідно до підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону №334/94-ВР до складу валових витрат не належать будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Згідно з положеннями підпункту 11.2.1 пункту 11.2. статті 11 Закону №334/94-ВР датою збільшення валових витрат виробництва (обігу) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата списання коштів з банківських рахунків платника податку на оплату товарів (робіт, послуг), а в разі їх придбання за готівку - день їх видачі з каси платника податку; або дата оприбуткування платником податку товарів, а для робіт (послуг) - дата фактичного отримання платником податку результатів робіт (послуг).

З матеріалів справи видно, що між позивачем ("Замовник") та ТОВ "Саніко" ("Виконавець") 01.07.2010 укладено договір №5237/9811 про надання послуг з обслуговування та ремонту автомобільних транспортних засобів (том ІІІ а.с. 115-116), на виконання умов якого, "Виконавець" зобов'язується надавати послуги з обслуговування (щоденного і технічного) ремонту (далі іменовані, як "Послуги") автомобільних транспортних засобів (далі іменовані як АТЗ) "Замовника" згідно з переліком, наведеним в Додатку 1, а "Замовник" зобов'язується своєчасно та повністю оплачувати виконані "Послуги". Перелік "Послуг" наведено в Додатку 1, а перелік АТЗ - в Додатку 2.

Судом встановлено, що умови Договору, укладеного між позивачем та ТОВ "Саніко", виконувалися сторонами у спірному періоді.

На виконання умов Договору його сторонами складено та підписано акти надання - отримання послуг з обслуговування та ремонту автотранспортних засобів, здійснених ТОВ "Саніко", продавцем виписано податкові накладні та сторонами підписано додатки №1 з коротким описом наданих послуг (том ІІ а.с. 114-163).

Інформація про те, які запчастини, комплектуючі деталі, складові частини надані ТОВ "Саніко" для надання послуг позивачу відображені в додатках №1 з коротким описом наданих послуг, а саме, в розділі 3 ремонт є таблиця з переліком агрегатів, вузлів та деталей, що були використані при ремонті кожного автомобіля позивача окремо.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку про правомірність віднесення позивачем до складу валових витрат, витрат по оплаті послуг з обслуговування та ремонту автомобільних транспортних засобів, сплачених позивачем, на користь ТОВ "Саніко".

Щодо дослідження чи призвела передача коштів в безпроцентну позику ТОВ "Ювента Бета" та ТОВ "Саніко" до отримання доходу у позивача, що є необхідною умовою для віднесення процентів, нарахованих банком за залученими кредитними коштами до складу валових витрат суд зазначає таке.

Між ТОВ «Кемь» (позичальник) та Приватним акціонерним товариством "Банк інвестицій та заощаджень" (далі - банк) 22.02.2010, 12.05.2010, 18.05.2010, 25.06.2010, 18.11.2010, 22.12.2010, 29.12.2010, 23.02.2011, 05.05.2011, 16.05.2011, 15.07.2011 були укладені договори про відкриття кредитної лінії (том ІІІ а.с. 2-114). П. 1.1 цих договорів передбачено, що банк відкриває позичальнику поновлювану кредитну лінію, та надає кредити в їх межах, а позичальник зобов'язується використати кредити на цілі, зазначені в пункті 1.1 цього договору, своєчасно та в повному обсязі виплачувати банку проценти за користування кредитами, виконувати інші умови даного договору та повернути банку кредити у терміни, встановлені цим договором.

Відповідно до п. 4.2. вказаних договорів банк надає кожен з кредитів на підставі окремої заяви Позичальника. В таких заявах позичальник вказує суму кредиту, реквізити для надання кредиту та іншу інформацію за власною ініціативою банку або на вимогу банку.

Підпунктом 4.3. договорів визначено, що кредити надаються позичальнику лише в межах строку дії лінії шляхом одноразового надання одного кредиту у сумі, що дорівнює ліміту кредитної лінії, або шляхом одноразового надання одного кредиту в сумі, що дорівнює ліміту кредитної лінії, або шляхом надання кількох кредитів, але так, що будь - який момент часу загальна заборгованість за кредитною лінією не перевищувала ліміту кредитної лінії.

Позивачем додано до матеріалів справи копії заяв направлених банку на переведення на поточний рахунок суми кредитних коштів для розрахунків з його постачальниками (том ІІІ а.с. 180-242)

Зазначене свідчить про цільове призначення використання кредитних коштів, крім того в матеріалах справи міститься лист банку, що підтверджує даний факт (том І а.с 18).

ТОВ «Кемь» було укладено ряд договорів безвідплатної поворотної фінансової допомоги з ТОВ «Ювента Бета» та ТОВ «Саніко» (том ІІІ а.с. 243-250, том ІV а.с.16-46). Так як судом встановлено, що кошти надані в рамках кредиту банком позивачу використовувались виключно на розрахунки з постачальниками то джерелом безвідплатної поворотної фінансової допомоги слугували інші кошти підприємства.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку про правомірність віднесення позивачем до складу валових витрат, витрати по оплаті процентів по кредитам.

Зважаючи на встановлені у справі обставини, а також враховуючи приписи чинного податкового законодавства, яке регулює спірні правовідносини, суд вважає, що позовні вимоги про скасування податкового повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Житомирі №0000352301 від 23.02.2012 року, в частині визначення податкового зобов'язання в сумі розміром 44271 грн., з яких 37554 грн. - основний платіж, а 6717 грн. - штрафні (фінансові) санкції підлягають задоволенню.

Відповідно до ч. 1 ст. 94 КАС якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Керуючись статтями 23, 94, 162, 163 КАС, суд, -

постановив:

Позов задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Житомирі №0000352301 від 06.02.2012 в частині визначення податкового зобов'язання в сумі 44271 грн, з яких 37554 грн - основний платіж, а 6717 грн - штрафні (фінансові) санкції.

В решті вказане податкове повідомлення-рішення залишити без змін.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Кемь" судові витрати зі сплати судового збору у сумі розміром 442 (чотириста сорок дві) грн 68 коп.

Повний текст постанови виготовлено 4 жовтня 2013 року.

Постанова суду може бути оскаржена до Житомирського апеляційного адміністративного суду через Житомирський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом 10 днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Єфіменко О.В.