Постанова

від 02.10.2013 по справі 801/5563/13-а

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Копія

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Постанова

Іменем України

Справа № 801/5563/13-а

02.10.13 м. Севастополь

Севастопольський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Ілюхіної Г.П.,

суддів Єланської О.Е. ,

Кукти М.В.

секретар судового засідання Радух Ю.А.

за участю сторін:

від позивача : Лісовий Іван Васильович, довіреність №790 від 20.05.2013, Бурмістров Іван Миколайович, довіреність №191 від 01.01.2013,

від відповідача : не з'явився,

розглянувши апеляційну скаргу Управління праці та соціального захисту населення Сакської районної державної адміністрації на постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим (суддя Маргарітов М.В.) від 17.06.2013 у справі № 801/5563/13-а

за позовом Державного підприємства "Придніпровська залізниця" (пр. К.Маркса, 108, м. Дніпропетровськ, Україна, 49000)

до Управління праці та соціального захисту населення Сакської районної державної адміністрації (вул. Інтернаціональна, 4, м.Саки, Сакський район, Автономна Республіка Крим,96500)

про визнання протиправними дій та бездіяльність і стягнення,

ВСТАНОВИВ:

Постановою Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 17.06.2013 позов задоволено.

Стягнуто з Управління праці та соціального захисту населення Сакської районної державної адміністрації на користь Державного підприємства "Придніпровська залізниця" витрати на перевезення залізницею пасажирів, які користуються пільгами з оплати проїзду у приміських поїздах, за період з 01.01.2012 по 31.12.2012 у сумі 23881,91грн.

Визнано протиправною бездіяльність Управління праці та соціального захисту населення Сакської районної державної адміністрації в частині невиконання вимог пункту 6 Порядку фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення за рахунок субвенцій з державного бюджету, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 04.03.2002 №256.

Суд першої інстанції, приймаючи до уваги узгодженість між сторонами щодо загальної кількості витрат позивача з надання послуг по перевезенню в період з 01.01.2012 по 31.12.2012 пільгових пасажирів, проведення відповідачем часткової компенсації витрат залізниці за вказаний період часу, узгодженість заборгованості, дійшов висновку, що існують підстави для стягнення з відповідача витрат на перевезення залізницею пасажирів, які користуються пільгами з оплати проїзду у приміських поїздах, за період з 01.01.2012 по 31.12.2012 в сумі 23881,91рн.; доводи відповідача щодо недостатності фінансування витрат бюджетних зобов'язань є безпідставними, оскільки ця обставина, в силу діючого законодавства, не звільняє його від зобов'язань з відшкодування понесених залізницею витрат.

Не погодившись з рішенням суду, відповідач - Управління праці та соціального захисту населення Сакської районної державної адміністрації, звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нове рішення по справі, яким у задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.

Доводи апеляції мотивовані тим, що судове рішення прийнято з порушенням норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, оскільки збільшення планових асигнувань з субвенцій можливо лише у випадку зміни розподілу Державного бюджету Міністерством фінансів України; збільшення асигнувань по КФК 170302 "Пільговий проїзд приміським залізничним транспортом окремих категорій громадян" не було проведено, Управління взяти додаткові зобов'язання та зареєструвати фінансові зобов'язання більше передбачених річних бюджетних асигнувань не мало права; в актах звірки розрахунків за 2013 рік з боку позивача заборгованість за 2012 рік не врахована, тому вимога про відшкодування цієї заборгованості безпідставна.

В судовому засіданні 11.09.2013 представник відповідача підтримав апеляційну скаргу, просив її задовольнити, рішення суду першої інстанції скасувати по мотивам, викладеним в ній.

В судовому засіданні 02.10.2013 представники позивача заперечували проти задоволення апеляційної скарги, просили в її задоволенні відмовити, вважають рішення суду першої інстанції законним та обґрунтованим.

В судове засідання, призначене на 02.10.2013, відповідач явку уповноважених представників не забезпечив, про дату, час та місце апеляційного розгляду справи повідомлений належним чином та своєчасно, про причини неявки суд не повідомив, надав додаткові пояснення, в яких просить розглянути справу у відсутність його представників.

Згідно з частиною четвертою статті 196 Кодексу адміністративного судочинства України, неприбуття у судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час і місце апеляційного розгляду, не перешкоджає судовому розгляду справи.

При викладених обставинах, враховуючи те, що відповідач викликався в судове засідання 02.10.2013, явку своїх представників в судове засідання не забезпечив, суд вважає можливим розглянути справу у відсутність представників відповідача за наявними матеріалами.

Розглянувши справу в порядку статей 195, 196 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів встановила наступне.

04.01.2012 між позивачем та відповідачем відповідно до статті 9 Закону України "Про залізничний транспорт", статей 89, 46, 102 Бюджетного кодексу України укладений договір №93/07/ПР/ДН-4-12-104/НЮдч, предметом якого було регулювання взаємовідносин щодо здійснення пільгового перевезення залізничним транспортом окремих категорій громадян, компенсація витрат за таке перевезення (арк.с.100-103).

В розумінні пункту 14 частини першої статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України даний договір є адміністративним договором.

Відповідно до пункту 3.1 цього договору загальна сума договору для компенсації збитків складає фактичні збитки "Залізниці" від перевезень окремих категорій громадян, що мають відповідні пільги.

У Додатку до Договору від 04.01.2012 сторони узгодили пункт 3.1 цього Договору в наступній редакції: "Загальна сума договору для компенсації збитків на 2012 рік складає суму 110000,00грн." (арк.с.102).

В період з 01.01.2012 по 31.12.2012 позивачем надавались послуги з перевезення пільгових пасажирів зі станцій та зупиночних пунктів Сімферопольського району на загальну суму 133881,91грн.

Позивачем надані облікові форми за період з 01.01.2012 по 31.12.2012 (арк.с.8-98).

Договірна частина послуг була компенсована відповідачем позивачу на суму 110000грн.

Сума наданих послуг з перевезення та сума фактичної компенсації зафіксована сторонами в Акті звірки розрахунків за 2012 рік та щомісячних Актах звірках за 2012 рік (арк.с.99, 140-161).

Державне підприємство "Придніпровська залізниця" звернулось до Окружного адміністративного суду АР Крим з адміністративним позовом, в якому, з урахуванням клопотання про зменшення позовних вимог, просить:

- визнати протиправною бездіяльність Управління праці та соціального захисту населення Сакської районної державної адміністрації в частині невиконання вимог п. 6 Порядку фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення за рахунок субвенцій з державного бюджету , затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 04.03.2002 №256, а саме не реєстрації за період з 01.01.2012 по 31.12.2012 додаткових зобов'язань за фактично надані послуги пільгового проїзду залізницею у приміському сполучені окремих категорій громадян по станціям та зупиночним пунктам території Сакської районної державної адміністрації за вказаний період та не надсилань інформації про додаткові зобов'язання щомісяця до 18 числа фінансовому органу Сакської районної державної адміністрації АР Крим,

- стягнути з Управління праці та соціального захисту населення Сакської районної державної адміністрації на користь Державного підприємства "Придніпровська залізниця" витрати на перевезення залізницею пасажирів, які користуються пільгами з оплати проїзду у приміських поїздах, за період з 01.01.2012 по 31.12.2012 у сумі 23881,91грн. (арк.с.4-6, 165-166).

Вимоги мотивовані тим, що відповідач не вчиняв дії щодо витребування додаткових обсягів фінансування для компенсації позивачу витрат на перевезення залізницею пасажирів, які користуються пільгами з оплати проїзду у приміських поїздах, за період з 01.01.2012 по 31.12.2012, відповідачем не вчиняються дії передбачені пунктом 6 Порядку №256; заборгованість не сплачується відповідачем у добровільному порядку, хоча її розмір узгоджений актом звірки.

Обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши правову оцінку обставин у справі та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, судова колегія вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково, а постанова суду першої інстанції - скасуванню, з наступних підстав.

Правовідносини сторін регулюються Конституцією України, Бюджетним кодексом України, Законом України "Про залізничний транспорт", Порядком розрахунку обсягів компенсаційних виплат за пільгові перевезення залізничним транспортом окремих категорій громадян, затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України №1359 від 16.12.2009 (далі - Порядок №1359), Порядком фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення за рахунок субвенцій з державного бюджету, затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України від 04.03.2002 №256 (далі - Порядок №256).

Згідно зі статтею 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові та службові особи зобов'язані діяти на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно зі статтею 7 Бюджетного кодексу України, бюджетна система України ґрунтується, зокрема, на принципі цільового використання бюджетних коштів - бюджетні кошти використовуються тільки на цілі, визначені бюджетними призначеннями та бюджетними асигнуваннями.

Статтею 48 Бюджетного кодексу України встановлено, що розпорядники бюджетних коштів беруть бюджетні зобов'язання та здійснюють платежі тільки в межах бюджетних асигнувань, встановлених кошторисами, враховуючи необхідність виконання бюджетних зобов'язань минулих років, узятих на облік органами, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів; щодо завдань (проектів) Національної програми інформатизації - після їх погодження з Генеральним державним замовником Національної програми інформатизації.

Розпорядники бюджетних коштів беруть бюджетні зобов'язання за спеціальним фондом бюджету виключно в межах відповідних фактичних надходжень спеціального фонду бюджету (з дотриманням вимог частини другої статті 57 цього Кодексу).

Зобов'язання, взяті учасником бюджетного процесу без відповідних бюджетних асигнувань або з перевищенням повноважень, встановлених цим Кодексом та законом про Державний бюджет України (рішенням про місцевий бюджет), не вважаються бюджетними зобов'язаннями (крім витрат, що здійснюються відповідно до частини шостої цієї статті) і не підлягають оплаті за рахунок бюджетних коштів. Взяття таких зобов'язань є порушенням бюджетного законодавства. Витрати бюджету на покриття таких зобов'язань не здійснюються.

Відповідно до статті 9 Закону України "Про залізничний транспорт" для захисту інтересів окремих категорій громадян на пасажирських перевезеннях, у тому числі приміських, можуть передбачатися пільгові тарифи. Збитки залізничного транспорту загального користування від їх використання відшкодовуються залізницям за рахунок державного або місцевих бюджетів залежно від того, яким органом прийнято рішення щодо введення відповідних пільг.

Відповідно до пункту 3 Порядку №1359 облік пільгових перевезень та визначення суми недоотриманих коштів від таких перевезень проводиться залізницями на підставі інформації автоматизованої системи керування пасажирськими перевезеннями та реєстраторів розрахункових операцій про оформлені та видані пасажирам безоплатні або пільгові проїзні документи (квитки).

Сума недоотриманих коштів обчислюється в автоматизованому режимі під час оформлення кожного безоплатного та пільгового проїзного документа (квитка) як різниця між повною вартістю проїзду, встановленою згідно з діючими тарифами для відповідного виду сполучення, маршруту прямування, категорії поїзда та вагона, і вартістю проїзду, що сплачує пасажир відповідно до наданих пільг. Інформація про оформлені та видані пасажирам безоплатні та пільгові проїзні документи (квитки) включається до місячної станційної звітності. Сума недоотриманих коштів включається до місячної станційної звітності області, на території якої був придбаний пільговий проїзний документ (квиток), незалежно від місця проживання (навчання) пасажира. На підставі місячної станційної звітності залізниці складають облікову форму про недоотримані кошти за перевезення залізничним транспортом окремих категорій громадян, витрати на перевезення яких відшкодовуються з державного або місцевих бюджетів, згідно з додатком. Для компенсації недоотриманих коштів облікова форма складається окремо для органу виконавчої влади, який є головним розпорядником бюджетних коштів, передбачених на цю мету державним бюджетом, та органу виконавчої влади, який є головним розпорядником коштів, виділених місцевим бюджетом (пункти 4, 5, 7, 9 Порядку №1359).

У пункті 10 Порядку №1359 зазначено, що залізниці не пізніше ніж 15 числа місяця наступного звітного періоду подають відповідним головним розпорядникам коштів рахунок на суму, яка підлягає компенсації, та облікові форми.

Пунктом 3 Порядку №256 встановлено, що головними розпорядниками коштів місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення є керівники головних управлінь, управлінь, відділів та інших самостійних структурних підрозділів місцевих держадміністрацій, виконавчих органів рад, до компетенції яких належать питання праці та соціального захисту населення (далі - головні розпорядники коштів).

Відповідно до пункту 5 Порядку №256, головні розпорядники коштів місцевих бюджетів щомісяця готують інформацію про фактично нараховані суми та акти звіряння розрахунків за надані послуги з підприємствами - надавачами відповідних послуг і надсилають їх фінансовим органам райдержадміністрацій, виконкомів міських рад (міст республіканського Автономної Республіки Крим і обласного значення).

Пунктом 6 Порядку №256 встановлено, що у разі виникнення додаткових зобов'язань головні розпорядники коштів місцевих бюджетів надсилають щомісяця до 18 числа фінансовим органам райдержадміністрацій, виконкомів міських рад (міст республіканського Автономної Республіки Крим і обласного значення) уточнену інформацію про фактично нараховані у поточному місяці суми. Зазначені фінансові органи готують уточнені реєстри нарахованих у поточному місяці сум та подають їх до 20 числа Міністерству фінансів Автономної Республіки Крим, фінансовим органам обласних, Київської та Севастопольської міських держадміністрацій, управлінням Державної казначейської служби в Автономній Республіці Крим, областях, мм. Києві та Севастополі.

Як вбачається з матеріалів справи, між сторонам була узгоджена загальна сума договору для компенсації збитків на 2012 рік в розмірі 110000,00грн., яка й була сплачена відповідачем, що позивачем не заперечується.

Таким чином, відповідачем сплачена компенсація витрат на перевезення залізницею пасажирів, які користуються пільгами з оплати проїзду у приміських поїздах, за період з 01.01.2012 по 31.12.2012 в межах договору, укладеного сторонами, у зв'язку з чим у відповідача відсутній обов'язок відшкодовувати зазначені витрати в сумі фактичних витрат позивача.

Крім того, матеріали справа свідчать про те, що відповідач за результатами отримання рахунків позивача на суми витрат на перевезення залізницею пасажирів, які користуються пільгами з оплати проїзду у приміських поїздах, за період з 01.01.2012 по 31.12.2012, з'ясувавши недостатність коштів, визначених у договорі від 04.01.2012, неодноразово звертався до розпорядників бюджетних коштів з вимогами щодо збільшення обсягів бюджетних витрат для компенсації понесених залізницею витрат (арк.с.132, 133).

Також, в матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази наявності у відповідача можливості компенсувати позивачу його витрати на перевезення пасажирів, які користуються пільгами з оплати проїзду у приміських поїздах, за період з 01.01.2012 по 31.12.2012, в обсягах, більших, ніж було передбачено Договором від 04.01.2012 та відповідно бюджетом.

За таких обставин, посилання позивача на невиконання відповідачем вимог пункту 6 Порядку №256, наявності у нього можливості в повному обсязі компенсувати витрати залізниці на перевезення пасажирів, які користуються пільгами з оплати проїзду у приміських поїздах, за період з 01.01.2012 по 31.12.2012 є безпідставними.

На підставі викладеного, судова колегія дійшла висновку, що позовні вимоги не підлягають задоволенню, у зв'язку з чим висновок суду першої інстанції про їх задоволення є помилковим.

Відповідно до статті 159 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Це випливає з конституційного принципу законності.

За нормами матеріального права суд кваліфікує спірні правовідносини, тобто дає їм правову оцінку. Застосування судом норм матеріального права полягає у співставленні встановлених судом обставин з ознаками норми матеріального права, яка регулює поведінку учасників спірних відносин, а також у з'ясуванні відповідних правових наслідків у разі порушення такої норми кимось із учасників.

Застосування судом норми процесуального права полягає у вчиненні процесуальних дій та ухваленні рішень, що обумовлені обставинами розгляду справи.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Таким чином, обґрунтованим вважається рішення, в якому повно відображенні обставини, що мають значення для цієї справи чи для вирішення певного процесуального питання, висновки суду про встановлені обставини є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються належними і допустимими доказами.

Між тим, судове рішення суду першої інстанції не можна визнати законним і обґрунтованим.

Суд першої інстанції порушив норми матеріального та процесуального права, що є підставою для скасування судового рішення та прийняття нового відповідно до пункту 4 частини першої статті 202 Кодексу адміністративного судочинства України.

Все вищеперелічене дає судовій колегії право для висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а постанова суду першої інстанції - скасуванню з постановленням нового рішення про відмову в задоволенні позовних вимог повністю.

Керуючись частиною третьою статті 24, статтями 160, 167, частиною першою статті 195, статтею 196, пунктом 3 частини першої статті 198, пунктом 4 частини першої статті 202, частиною другою статті 205, статтями 207, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1.Апеляційну скаргу Управління праці та соціального захисту населення Сакської районної державної адміністрації на постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 17.06.2013 у справі № 801/5563/13-а задовольнити.

2. Постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 17.06.2013 у справі № 801/5563/13-а скасувати.

3. Прийняти нову постанову.

4. В задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення згідно з частиною п'ятою статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанову може бути оскаржено в порядку статті 212 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно з якою касаційна скарга на судові рішення подається безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, крім випадків, передбачених цим Кодексом, а в разі складення постанови в повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення постанови в повному обсязі.

Повний текст судового рішення виготовлений 04 жовтня 2013 р.

Головуючий суддя підпис Г.П.Ілюхіна

Судді підпис О.Е.Єланська

підпис М.В. Кукта

З оригіналом згідно

Головуючий суддя Г.П.Ілюхіна