Рішення

від 03.10.2013 по справі 901/2927/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

03.10.2013Справа № 901/2927/13 За позовом Орендного підприємства «Кримтеплокомуненерго» в особі Алуштинської філії

до відповідача Державного підприємства «Санаторій «Алуштинський»

про стягнення 74823,16 грн.

Суддя С.І. Чонгова

Представники:

Від позивача - Людкевич К.І., довіреність № б/н від 12.09.2013, юрисконсульт;

Від відповідача - Понарін Р.В., довіреність №88 від 16.02.2012, юрисконсульт;

СУТЬ СПОРУ: Орендне підприємство «Кримтеплокомуненерго» в особі Алуштинської філії звернулось до господарського суду Автономної Республіки Крим із позовом до відповідача - Державного підприємства «Санаторій «Алуштинський», у якому просить стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість за спожиту теплову енергію в сумі 72 502,95 грн. та пеню в розмірі 2320,21 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на порушення відповідачем взятих на себе договірних зобов'язань в частині своєчасності та повноти оплати за поставлену теплову енергію, на підставі договору №133/115 від 01.11.2008, в результаті чого виникла заборгованість, яку просить позивач стягнути з відповідача в примусовому порядку.

Позивач у судовому засіданні підтримав заявлені позовні вимоги у повному обсязі та наполягав на їх задоволенні.

Відповідач у судове засідання надав відзив на позов, згідно з яким суму основного боргу визнає та просить суд позов задовольнити частково, а саме в частині стягнення суми основного боргу, в частині стягнення суми пені в розмірі 2320,21грн. просить суд у позові відмовити та надати відповідачеві відстрочку виконання рішення суду строком на п'ять місяців.

Відзив на позов разом з доданими документами оглянуті судом у судовому засіданні та долучені в матеріали справи.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд -

ВСТАНОВИВ:

Згідно вимогам статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

01.11.2008 між Орендним підприємством «Кримтеплокомуненерго» в особі Алуштинської філії (Продавець) та Державним підприємством «Санаторій «Алуштинський» (Покупець) укладений договір № 133/115 купівлі-продажу теплової енергії ( а.с. 9-12).

Згідно з пунктом 1.1 Договору Продавець бере на себе зобов'язання продавати Покупцеві теплову енергію у вигляді гарячої води на потреби опалення, вентиляції та підігріву води, а Покупець зобов'язується прийняти теплову енергію та оплатити її по встановлених тарифах та в строки, передбачені договором.

Пунктом 6.1 Договору сторони передбачили, що розрахунки за спожиту енергію здійснюються в строк до 15 числа місяця, наступного за розрахунковим.

Строк дії договору встановлений пунктом 10.1 складає 2 роки з дня підписання, та вважається продовженим на кожний наступний рік, якщо за місяць до закінчення строку договору не буде повідомлено письмово про припинення договору, що передбачено пунктом 10.4 Договору.

Сторони не представили суду доказів припинення дії вказаного договору, згоди сторін на його припинення, відповідного рішення суду про розірвання договору або визнання його недійсним.

Так, позивачем надавалися послуги з теплопостачання у відповідності до умов договору, що підтверджується доданими до матеріалів справи актами довідками спожитої теплової енергії, підписаними представником споживача.

Проте, спожита теплова енергія не була сплачена в добровільному порядку та в повному обсязі, в результаті чого за відповідачем склалася заборгованість у розмірі 72502,95 грн. за період з 01.10.2011 по 01.08.2013, що і стало підставою для звернення Орендного підприємства «Кримтеплокомуненерго» в особі Алуштинської філії з позовом до суду про стягнення вказаної суми заборгованості в примусовому порядку.

Згідно з частиною 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до частини 1 статті 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. При цьому, майново-господарськими, згідно з частиною 1 статті 175 Господарського кодексу України, визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Аналогічне положення стосовно господарських зобов'язань міститься в частині 1 статті 193 Господарського кодексу України, якою визначено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Статтею 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином (частина 7 статті 193 Господарського кодексу України).

Неналежне виконання відповідачем обов'язків за договором призвело до утворення заборгованості в розмірі 72502,95 грн.

Відповідачем всупереч вимогам статті 33 Господарського процесуального кодексу України не надано доказів оплати отриманої теплової енергії, виконання свого зобов'язання за договором, умови якого передбачають обов'язок Споживача у будь-якому разі до 15 числа місяця, наступного за розрахунковим, оплатити отримані послуги.

Крім того, відповідач у судовому засіданні та відзиві на позов позовні вимоги визнав у повному обсязі.

Беручи до уваги вищенаведене, суд вважає, що матеріалами справи підтверджується заборгованість в розмірі 72502,95 грн. у відповідності до наданих документів, та підлягає стягненню з відповідача.

Крім того, позивач просить суд стягнути з відповідача 2320,21 грн. пені за несвоєчасне виконання обов'язків за договором.

Частиною 1 статті 199 Господарського кодексу України передбачено, що виконання господарських зобов'язань забезпечується заходами захисту прав та відповідальності учасників господарських відносин, передбаченими цим Кодексом та іншими законами. За погодженням сторін можуть застосовуватися передбачені законом або такі, що йому не суперечать, види забезпечення виконання зобов'язань, які звичайно застосовуються у господарському (діловому) обігу. До відносин щодо забезпечення виконання зобов'язань учасників господарських відносин застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України.

Частиною 1 статті 546 Цивільного кодексу України передбачено, що виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Згідно з частиною 1 статті 548 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом. Під неустойкою, відповідно до статті 549 Цивільного кодексу України розуміється грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Отже, види забезпечення виконання зобов'язань є спеціальними мірами майнового характеру, які стимулюють належне виконання зобов'язання боржником шляхом встановлення додаткових гарантій задоволення вимог кредитора, а тому забезпечення виконання зобов'язань будь-яким з видів, передбачених статтею 546 Цивільного кодексу України, також створює зобов'язувальні правовідносини між кредитором та боржником.

Статтею 611 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

В частині 1 статті 231 Господарського кодексу України зазначено, що законом щодо окремих видів зобов'язань може бути визначений розмір штрафних санкцій, зміна якого за погодженням сторін не допускається.

В пункті 7.2.1 . договору сторони передбачили, що в разі порушення споживачем строків оплати теплової енергії, споживач зобов'язаний сплатити пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від простроченої суми за кожен день прострочення платежу.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок суми пені, враховуючи вищенаведені приписи норм права, вимоги позивача щодо стягнення з відповідача суми пені в розмірі 2320,21грн. підлягають задоволенню.

Відповідно до вимог статті 49 Господарського процесуального кодексу України витрати з оплати судового збору підлягають віднесенню на відповідача.

Крім того, відповідачем у відзиві на позов заявлено клопотання про відстрочення виплати заборгованості за рішенням суду строком на п'ять місяців.

Суд з цього приводу вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до пункту 6 статті 83 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд приймаючи рішення, має право відстрочити або розстрочити виконання рішення.

Проте, статтею 121 Господарського процесуального кодексу України, чітко визначені обставини при наявності яких суд може відстрочити або розстрочити виконання рішення, до яких зокрема відносяться обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.

Таким чином, підставою для відстрочки виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим. При цьому слід мати на увазі, що вирішуючи це питання, суд повинен врахувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступень вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини.

Беручи до уваги, що відповідач не надав жодного доказу на підтвердження наявності обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, суд не бачить підстав для задоволення заяви про надання відповідачу відстрочки виконання рішення строком на 6 місяців, та роз'яснює право відповідача звернутися до суду з заявою про надання відстрочки або розстрочки виконання рішення в порядку статті 121 Господарського процесуального кодексу України в будь-який час від набрання рішенням законної сили до його фактичного повного виконання.

В судовому засіданні оголошені вступна та резолютивна частини рішення. Повне рішення складено 08.10.2013.

Враховуючи викладене, керуючись ст. ст. 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд,

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Державного підприємства «Санаторій «Алуштинський» ( 98500, АР Крим, м. Алушта, вул. Октябрьська, 16, ідентифікаційний код 32322874) на користь Орендного підприємства «Кримтеплокомуненерго» в особі Алуштинської філії (98500, АР Крим, м. Алушта, вул. Лєсная, 1, ідентифікаційний код 26226262) 72502,95грн. заборгованості, 2320,21грн. пені., 1720,50грн. судового збору.

3. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Суддя С.І. Чонгова