Рішення

від 23.09.2013 по справі 910/15602/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/15602/13 23.09.13

За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "ОЛІМПІК МАРІТІМ"

до: Товариства з обмеженою відповідальністю "БУДАГРОМАРКЕТ"

про: стягнення 93.645,54 грн

Суддя Балац С.В.

Представники:

позивача: Дащенко В.М. - на підставі договору про надання правових послуг від 31.07.2013 № 31/07-1;

відповідача: Розбицький В.В. - за довіреністю від 05.09.2013 № 3.

С У Т Ь С П О Р У :

Товариство з обмеженою відповідальністю "ОЛІМПІК МАРІТІМ" звернулося до Господарського суду міста Києва із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "БУДАГРОМАРКЕТ" про стягнення з останнього заборгованості в сумі 93.645,54 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що на виконання укладеного між сторонами даного спору договору поставки від 12.02.2013 № 1/0213, товариством з обмеженою відповідальністю "ОЛІМПІК МАРІТІМ" поставлено, а товариством з обмеженою відповідальністю "БУДАГРОМАРКЕТ" отримано товар загальною вартістю 178.645,54 грн., проте товар оплачено останнім на користь позивача не у повному обсязі, що призвело до виникнення в останнього заборгованості в розмірі 93.645,54 грн.

Отже, з наведених підстав, позивачем заявлено позовну вимогу до відповідача про стягнення з останнього розміру заборгованості за отриманий, але не оплачений в повному обсязі товар, в розмірі 93.645,54 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 15.08.2013 прийнято позовну заяву товариства з обмеженою відповідальністю "ОЛІМПІК МАРІТІМ" до розгляду та порушено провадження у справі № 910/15602/13. Розгляд даної справи призначено судом на 09.09.2013.

Відповідач, скориставшись правом наданим ст. 59 Господарського процесуального кодексу України, надав суду відзив, яким позовні вимоги відхилив повністю з урахуванням такого:

по-перше: відповідач заявками від 21.03.2013 № 6 та від 25.03.2013 № 8 замовив у позивача товар, який останній поставив відповідачеві із простроченням строку поставки;

по-друге: згідно умов договору поставки від 12.02.2013 № 1/0213, позивач за несвоєчасну поставку товару зобов'язаний сплатити відповідачеві штраф. За розрахунками відповідача, позивач зобов'язаний сплатити на користь відповідача штраф за несвоєчасну поставку товару в сумі 7.560,82 грн;

по-третє: якщо позивач заперечує факт замовлення відповідачем товару, то у такому разі останній поніс витрати на загальну суму 27.800,00 грн, з яких: 1.800,00 грн за розвантаження отриманого товару та 26.000,00 грн за його зберігання;

по-четверте: позивачем поставлено відповідачеві товар, частина якого не відповідає якості. Відповідно до умов укладеного договору поставки, позивач зобов'язаний замінити неякісний товар та/або компенсувати ці збитки. Згідно тверджень відповідача, останній звернувся до позивача із претензією про компенсацію збитків на суму 4.931,18 грн, проте дана вимога залишена позивачем без відповіді та задоволення.

Позивач надав суду письмові пояснення, відповідно до яких, вважає відзив на позов відповідача необґрунтованим та безпідставним.

У судовому засіданні 23.09.2013 судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Заслухавши доводи повноважних представників сторін даної справи по суті даного спору та дослідивши наявні докази у матеріалах справи, Господарський суд міста Києва, -

В С Т А Н О В И В :

Між товариством з обмеженою відповідальністю «ОЛІМПІК МАРІТІМ», як постачальником, (далі - позивач) та товариством з обмеженою відповідальністю «БУДАГРОМАРКЕТ», як покупцем, (далі - відповідач) укладено договір поставки від 12.02.2013 № 1/0213 (далі - Договір).

Згідно предмету Договору позивач зобов'язується поставити і передати у власність відповідача товар, а останній зобов'язується прийняти його та сплатити позивачеві вартість отриманого товару для подальшого його розповсюдження в мережевих магазинах (п. 1.1 Договору).

У відповідності до п. 1.2 Договору першу партію товару позивач здійснює протягом 10 (десяти) календарних днів з моменту передоплати у розмірі 50 (п'ятдесят) відсотків від вартості першої партії товару. Конкретні умови щодо асортименту, кількості, вартості, подальших термінів поставки і адреси доставки кожної окремої партії товару зазначаються в узгодженому з позивачем замовленні відповідача, що формується на підставі затвердженої сторонами Договору специфікації.

За умовами передбаченими п. 2.1 Договору позивач зобов'язаний поставляти за свій рахунок (з оплатою послуг з доставки) відповідачеві товар згідно з замовленням.

Пунктом 3.1 Договору визначено, що відповідач зобов'язаний прийняти товар в асортименті, кількості і за цінами, узгодженими сторонами і сплатити за цей товар в строк і в порядку, які визначені Договором.

Ціна товару визначається у специфікації, узгодженої сторонами правочину (п. 4.1 Договору).

Відповідач зобов'язується сплатити остаток вартості першої партії товару у розмірі 50 (п'ятдесят) відсотків не пізніше ніж через 10 (десять) календарних днів з дати його поставки шляхом зарахування грошових коштів на поточний рахунок позивача. Відстрочка платежу на певний асортимент товару може визначатися додатковими угодами до Договору (п. 4.3 Договору).

Згідно п. 7.1, Договір набрав чинності з дня його підписання сторонами даного спору, тобто з 12.02.2013, і діє до 28.02.2014.

Статтею 193 Господарського кодексу України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно зі статтями 11, 509 Цивільного кодексу України договір є підставою виникнення цивільних прав і обов'язків (зобов'язань), які мають виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до вказівок закону, договору (ст. 526 Цивільного Кодексу України), а одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускаються (ст. 525 Цивільного кодексу України).

Укладений між сторонами Договір за своєю правовою природою є договором поставки.

Згідно ч. 2 ст. 712 До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

За договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму (ст. 655 Цивільного кодексу України).

Так, позивач, на виконання взятих на себе зобов'язань за Договором та на його умовах, поставив, а відповідач отримав товар загальною вартістю 178.645,54 грн. Факт отримання відповідачем товару підтверджується наявними в матеріалах даної справи засвідченими копіями видаткових накладних, які підписані з боку відповідача його уповноваженими на отримання товарно-матеріальних цінностей особами та водночас скріплені печаткою товариства відповідача, а саме: від 04.04.2013 № РН-0000018, від 08.04.2013 № РН-0000019, від 08.04.2013 № РН-0000020.

Позивачем виставлені відповідачеві такі рахунки-фактури на оплату поставленого товару: від 03.04.2013 № СФ-0000018 на суму 174.772,51 грн, від 08.04.2013 № СФ-0000020 на суму 1.310,55 грн, від 08.04.2013 № СФ-0000021 на суму 2.562,48 грн.

Даний спір виник внаслідок того, що відповідач, порушуючи майнові права позивача та умови Договору, отриманий від позивача товар оплатив на користь останнього частково в сумі 85.000,00 грн, про що свідчать наявні в матеріалах справи засвідчені копії банківських виписок з рахунку позивача. Як вбачається з вказаних банківських виписок, на розрахунковий рахунок позивача надійшли кошти від відповідача: 11.04.2013 в сумі 40.000,00 грн та 30.04.2013 в сумі 45.000,00 грн. Призначенням вказаних платежів є оплата товару за виставленою позивачем відповідачеві рахунком-фактурою від 03.04.2013 № СФ-0000018.

Таким чином, заборгованість відповідача перед позивачем становить 93.645,54 грн.

Заперечення відповідача, які викладені у відзиві на позов, судом до уваги не приймаються, оскільки вони фактично є зустрічними вимогами до позивача, а заяв про зарахування зустрічних однорідних вимог сторонами даного спору суду не надано.

Частиною 1 ст. 692 Цивільного кодексу України унормовано, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Учасники господарських відносин, що порушили майнові права або законні інтереси інших суб'єктів, зобов'язані поновити їх, не чекаючи пред'явлення їм претензії чи звернення до суду (ч. 1 ст. 222 Господарського кодексу України).

З огляду на те, що сторонами даного спору не визначено порядок оплати відповідачем наступних партій товару, після першої, останній зобов'язаний був оплатити на користь позивача товар відповідно до правил встановлених ч. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України, тобто після фактичного отримання від позивача товару.

Суд відзначає, жодного підтвердження щодо факту повного погашення відповідачем перед позивачем заборгованості в сумі 93.645,54 грн, сторонами спору до суду не подано.

Обов'язок доказування відповідно до пункту 4 частини третьої статті 129 Конституції України та статті 33 Господарського процесуального кодексу України розподіляється між сторонами виходячи з того, хто посилається на певні юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги та заперечення.

Отже, з урахуванням всіх обставин справи та в їх сукупності, факт наявності заборгованості у відповідача перед позивачем належним чином доведений, документально підтверджений і в той же час відповідачем не спростований, відтак суд дійшов висновку, що позовна вимога про стягнення з відповідача боргу за поставлений останньому товар підлягає задоволенню повністю в розмірі 93.645,54 грн.

Відповідно до вимог ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на сторони пропорційно задоволеним позовним вимогам.

Крім того, позивач просить суд покласти судові витрати, пов'язані з оплатою послуг адвоката в сумі 4.800,00 грн на відповідача.

Відповідно до ст. 44 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Оскільки статтею 44 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що до складу судових витрат входить оплата послуг адвоката, то суд вважає, що в контексті цієї норми судові витрати за участь адвоката при розгляді справи підлягають оплаті лише в тому випадку, якщо вони сплачені саме адвокату стороною, котрій такі послуги надавалися, та їх сплата підтверджується відповідними фінансовими документами, а також в тому випадку, коли відповідні послуги надавались адвокатом стосовно конкретного боржника.

Згідно статті 48 Господарського процесуального кодексу України, витрати, що підлягають сплаті за послуги адвоката, визначаються у порядку, встановленому Законом України "Про адвокатуру". Статтею 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" зазначено, що гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.

До матеріалів справи, в якості доказу надання адвокатом позивачеві послуг, останнім додано договір про надання правових послуг від 31.07.2013 № 31/07-1, укладений між позивачем та Дащенко Вадимом Миколайович, а також платіжне доручення від 31.07.2013 № 116 про перерахування 4.800,00 грн, в якості оплати послуг адвоката.

Як визначено пунктом 14.1.226 статті 14 Податкового кодексу України, самозайнята особа - платник податку, який є фізичною особою - підприємцем або провадить незалежну професійну діяльність за умови, що така особа не є працівником в межах такої підприємницької чи незалежної професійної діяльності.

Незалежною професійною діяльністю є участь фізичної особи у науковій, літературній, артистичній, художній, освітній або викладацькій діяльності, діяльність лікарів, приватних нотаріусів, адвокатів, аудиторів, бухгалтерів, оцінщиків, інженерів чи архітекторів, особи, зайнятої релігійною (місіонерською) діяльністю, іншою подібною діяльністю за умови, що така особа не є працівником або фізичною особою - підприємцем та використовує найману працю не більш як чотирьох фізичних осіб.

Статус адвоката характеризується певними елементами, зокрема, права і обов'язками, які перебувають у нерозривному взаємозв'язку. Так, право адвоката представляти за плату інтереси довірителя, пов'язано із можливістю довірителя віднеси плату за послуги адвоката до судових витрат. При цьому адвокат має отримати таку суму гонорару.

Виходячи зі ст. 19 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", адвокати не можуть займатися підприємницькою діяльністю. Їх діяльність відповідно віднесена до незалежної діяльності.

З листа Національного банку України від 25.07.2006 № 11-111/2790-7749 вбачається, що Інструкцією про порядок відкриття, використання і закриття рахунків у національній та іноземних валютах (п. 4.5), яка затверджена постановою Правління Національного банку України від 12.11.2003 № 492 (зі змінами), встановлено окремий порядок відкриття поточних рахунків адвокатам для здійснення їх професійної діяльності, а також передбачено, що кошти за цими рахунками використовуються згідно з порядком, установленим для використання коштів за поточними рахунками суб'єктів господарювання. Відповідно до п. 11 Інструкції про застосування Плану рахунків бухгалтерського обліку банків України, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 17.06.2004 № 280, кошти адвокатів відображаються у класі 2 Плану рахунків і обліковуються за балансовим рахунком 2620 "Кошти на вимогу фізичних осіб" (роз'яснення надано листом Національного банку України від 29.04.2005 № 25-111/668-4449).

З вищезазначених норм вбачається, що у адвоката має бути відкритий балансовий рахунок 2620, на який і має перераховуватися його гонорар за надання юридичних послуг.

Як вбачається з платіжного доручення від 31.07.2013 № 116, позивач перерахував грошові кошти у розмірі 4.800,00 грн на розрахунковий рахунок фізичної особи-підприємця Дащенко В.М. (ідентифікаційний код: 2920904638).

Отже, Дащенко В.М. виступає у відносинах із позивачем в двох різних статусах, як адвокат - надає юридичні послуги та як суб'єкт господарювання - отримує від довірителя кошти.

Для того, щоб гонорар адвоката був віднесений до складу судових витрат, такий гонорар має бути сплачено саме адвокату, а не підприємцю.

Отже, з огляду на те, що позивачем сплачено 4.800,00 грн. не адвокату, то вказана сума не може бити віднесена до судових витрат та не підлягає розподілу між сторонами даного спору за правилами ст. 49 Господарського процесуального кодексу України.

Враховуючи викладене вище, вимоги про стягнення 4.800,00 грн. витрат на правову допомогу задоволенню не підлягають.

Керуючись ст.ст. 33, 34, 43, 44, 49 ст.ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

В И Р І Ш И В :

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «БУДАГРОМАРКЕТ» (02081, м. Київ, вул. Анни Ахматової, буд. 48; ідентифікаційний код 37063459, з будь якого його рахунку виявленого державним виконавцем під час виконавчого провадження) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ОЛІМПІК МАРІТІМ» (02095, м. Київ, Дарницький район, вул. Княжий Затон, буд. 4; ідентифікаційний код 36956358, на будь який його рахунок виявленого державним виконавцем під час виконавчого провадження) - 93.645,54 (дев'яносто три тисячі шістсот сорок п'ять) грн. 54 коп. - основного боргу; 1.872,91 (одна тисяча вісімсот сімдесят дві) грн. 91 коп. - витрат по сплаті судового збору.

3. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 03 жовтня 2013 року.

Суддя С.В. Балац