Рішення

від 30.09.2013 по справі 910/14792/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/14792/13 30.09.13

За позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Ромтел» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Тест» простягнення заборгованості, Суддя Ониськів О.М.

Представники сторін:

від позивача:Мучинський І.М., за довіреністю, від відповідача:не з'явився.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До Господарського суду міста Києва надійшла позовна заява від Товариства з обмеженою відповідальністю «Ромтел» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Тест» про стягнення 70.000,00 грн. основного боргу, 5.163,93 грн. пені та 1.847,54 грн. 3% річних, а також відшкодування витрат по сплаті судового збору.

Позовні вимоги мотивовані тим, що в порушення умов укладеного між позивачем та відповідачем договору субпідряду № 8/03-12б від 15.03.2012 відповідач не виконав в повному обсязі свої зобов'язання з оплати виконаних позивачем робіт, а тому позивач, посилаючись зокрема на ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, просить стягнути з відповідача 70.000,00 грн. основного боргу, 5.163,93 грн. пені та 1.847,54 грн. 3% річних.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 05.08.2013 порушено провадження у справі № 910/14792/13 та призначено до розгляду на 27.08.2013.

Ухвалою суду від 27.08.2013 розгляд справи було відкладено на 30.09.2013.

Представник позивача у судовому засіданні 30.09.2013 заявлені позовні вимоги підтримав у повному обсязі.

Представник відповідача у судове засідання не з'явився, однак 30.09.2013 через канцелярію суду від відповідача отримано відзив на позовну заяву, в якому відповідач зазначив, що не має можливості оплатити наявну за спірним договором заборгованість, оскільки замовник за договором підряду № Д.03/01 від 07.02.2012, в рамках якого було укладено договір № 8/03-12б від 15.03.2012, не здійснив оплату виконаних робіт відповідачу. У зв'язку з викладеним, відповідач, керуючись ст. 83 Господарського процесуального кодексу України, просить суд розстрочити виконання рішення суду по справі № 910/14792/13 до травня 2014 року.

У судовому засіданні 30.09.2013 було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно та повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Як підтверджено матеріалами справи, між Товариством з обмеженою відповідальністю «Тест» (далі - відповідач, генпідрядник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Ромтел» (далі - позивач, субпідрядник) 15.03.2012 було укладено договір субпідряду № 8/03-12б (далі - Договір), згідно з умовами якого позивач зобов'язався на свій ризик, власними силами і засобами, використовуючи матеріали відповідача, виконати і здати в погоджений сторонами термін будівельно-монтажні роботи відповідно до затвердженої проектно-кошторисної документації, а саме: «Збірку і установку опор СК 26.1-6.1, монтаж металоконструкції оголовка, сходів, антивандального ящика, пристрій контура заземлення в кількості 20 об'єктів», за адресою м. Полтава до м. Красноград,

Відповідно до п.2.1. Договору вартість робіт склала 600.000,00 грн. з ПДВ.

Згідно з умовами п.3.1. Договору відповідач зобов'язався приступити до виконання робіт після підписання Договору і отримання передоплати, за наявності устаткування для монтажу і завершити всі роботи в терміни, передбачені цим Договором.

Також, 09.04.2012 сторонами було укладено Додаткову угоду № 1 до Договору, якою сторони погодили, що за Договором виконуються роботи зі збірки і установки опор СК 26.1-6.1, монтажу металоконструкції оголовка, сходів, антивандального ящика, пристрій контура заземлення в кількості 16 обєктів, вартість яких склала 380.000,00 грн. з ПВД.

Судом установлено, що на виконання умов Договору позивачем було виконано роботи на загальну суму 380.000,00 грн., що підтверджується Актом приймання виконаних будівельних робіт № 1 від 31.08.2012 та довідкою про вартість виконаних підрядних робіт, підписаними обома сторонами.

Умовами п.4.2. Договору встановлено порядок проведення оплати за виконані роботи, а саме: протягом 5 (п'яти) банківських днів відповідач перераховує на поточний рахунок позивача суму авансового платежу в розмірі 50% вартості, що склала 300.000,00 грн.

Відповідно до п.4.3. остаточні розрахунки здійснюються відповідачем протягом 10 календарних днів після підписання акту приймання виконаних підрядних робіт, довідки про вартість виконаних підрядних робіт.

Таким чином, кінцевий строк оплати виконаних позивачем робіт настав 10.09.2012.

Відповідач свої зобов'язання з оплати виконаних позивачем робіт здійснив частково в сумі 310.000,00 грн., що підтверджується банківськими виписками з рахунку позивача, у зв'язку з чим, у відповідача виникла заборгованість по оплаті робіт загалом у сумі 70.000,00 грн.

Позивач 10.01.2013 звертався до відповідача з претензією вих. № 1 від 10.01.2013 до відповідача з вимогою про сплату заборгованості за виконані позивачем та прийняті відповідачем роботи в сумі 70.000,00 грн., однак відповідач заборгованість у сумі 70.000,00 грн. не сплатив.

Судом також установлено, що між позивачем та відповідачем було підписано акт звірки взаєморозрахунків, відповідно до якого станом на 01.03.2013 заборгованість відповідача перед позивачем склала 70.000,00 грн.

Статтею 526 ЦК України встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Аналогічна норма міститься і в ст. 193 Господарського кодексу України, яка регламентує, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Порушенням зобов'язання, згідно зі ст. 610 ЦК України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до статті 837 ЦК України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Відповідно до норм статті 838 ЦК України підрядник має право, якщо інше не встановлено договором, залучити до виконання роботи інших осіб (субпідрядників), залишаючись відповідальним перед замовником за результат їхньої роботи. У цьому разі підрядник виступає перед замовником як генеральний підрядник, а перед субпідрядником - як замовник. Генеральний підрядник відповідає перед субпідрядником за невиконання або неналежне виконання замовником своїх обов'язків за договором підряду, а перед замовником - за порушення субпідрядником свого обов'язку. Замовник і субпідрядник не мають права пред'являти один одному вимоги, пов'язані з порушенням договорів, укладених кожним з них з генеральним підрядником, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з ч. 1 ст. 853 ЦК України замовник зобов'язаний прийняти роботу, виконану підрядником відповідно до договору підряду, оглянути її і в разі виявлення допущених у роботі відступів від умов договору або інших недоліків негайно заявити про них підрядникові.

Судом установлено та матеріалами справи підтверджується, що на виконання умов Договору позивачем були виконані роботи на загальну суму 380.000,00 грн., що підтверджується Актом приймання виконаних будівельних робіт № 1 від 31.08.2012 та довідкою про вартість виконаних робіт, в той час як відповідач свої зобов'язання по оплаті виконаних робіт виконав частково, а саме на суму 310.000,00 грн.

Згідно зі статтею 854 ЦК України встановлено, якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов'язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, - достроково.

Отже, судом установлено та підтверджується матеріалами справи, що позивачем були виконані, а відповідачем прийняті роботи всього на суму 380.00,00 грн., однак відповідач здійснив лише часткову оплату робіт у сумі 310.000,00 грн., проте не здійснив оплати за прийняті роботи в сумі 70.000,00 грн., хоча строк виконання обов'язку оплати вже настав.

У зв'язку з чим, вимоги позивача про стягнення з відповідача основного боргу по оплаті виконаних позивачем робіт у розмірі 70.000,00 грн. визнаються судом обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідачем доказів на підтвердження зворотнього суду не надано.

Позивачем також заявлено вимогу про стягнення з відповідача 5.163,93 грн. пені за період з 11.09.2012 по 09.03.2013, та 1.847,54 грн. 3% річних за прострочення виконання зобов'язання по оплаті робіт, нарахування яких позивач здійснює за період з 11.09.2012 по 29.07.2013.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (п.1 ст. 612 ЦК України).

Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до п. 8.5. встановлено, що відповідач за несвоєчасне здійснення оплати виконаних робіт сплачує пеню в розмірі 0,1% від суми заборгованості за кожен день прострочення платежу.

Відповідно до ч.6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняться через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Згідно з частиною 2 статті 343 ГК України платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Отже передбачене законом право кредитора вимагати спати боргу з урахуванням, процентів річних та процентів за користування чужими грошовими коштами є способом захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утриманими ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Судом було перевірено розрахунок позивача щодо заявлених до стягнення з відповідача пені та 3% річних, який визнається судом арифметично вірним, у зв'язку з чим з відповідача підлягають стягненню 5.163,93 грн. пені та 3% річних у розмірі 1.847,54 грн.

Крім того, розглянувши клопотання відповідача про розстрочення виконання рішення суду, викладене у відзиві на позовну заяву, та дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що клопотання про розстрочку виконання рішення суду по справі № 910/14792/13 задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Згідно з пунктами 3 та 6 ч. 1 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України господарський суд, приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, а також відстрочити або розстрочити виконання рішення.

У пункті 7.2 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 17.10.2012 № 9 «Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України» зазначено, що підставою для відстрочки, розстрочки, зміни способу та порядку виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у визначений строк або встановленим господарським судом способом.

Вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, зміну способу і порядку виконання рішення, господарський суд враховує матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи, зокрема, щодо фізичної особи (громадянина) - тяжке захворювання її самої або членів її сім'ї, скрутний матеріальний стан, стосовно юридичної особи - наявну загрозу банкрутства, відсутність коштів на банківських рахунках і майна, на яке можливо було б звернути стягнення, щодо як фізичних, так і юридичних осіб - стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.

Дослідивши матеріали справи, судом установлено, що відповідач не навів обставин, які ускладнюють виконання рішення у справі № 910/14792/13 або роблять його неможливим, а також, вказують на винятковість випадку невиконання відповідачем договірних зобов'язань, а тому, враховуючи, матеріальні інтереси обох сторін, їх фінансовий стан, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення клопотання про розстрочку виконання рішення суду по справі № 910/14792/13.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна із сторін повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підстави своїх вимог чи заперечень.

Відповідно до ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

За таких обставин та враховуючи вищевикладене позов підлягає задоволенню повністю.

Враховуючи, що відповідно до ст. 44 ГПК України позивачем понесені судові витрати, пов'язані з розглядом справи, то зазначені витрати відшкодовуються за рахунок відповідача (ст. 49 ГПК України).

Керуючись ст. ст. 33, 34, 44, 49, 82-85 ГПК України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Тест» (03049, м. Київ, вул. Богданівська, 2, код ЄДРПОУ 31036236) з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання рішення суду, на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Ромтел» (07400, Київська обл., м. Бровари, вул. Кірова, 1, кв. 37, код ЄДРПОУ 37495870) суму основного боргу в розмірі 70.000 (сімдесят тисяч) грн. 00 коп., 5.163 (п'ять тисяч сто шістдесят три) грн. 93 коп. пені та 3% річних у розмірі 1.847 (одна тисяча вісімсот сорок сім) грн. 54 коп. та витрати по сплаті судового збору в сумі 1.720 (одна тисяча сімсот двадцять) грн. 50 коп.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 07.10.2013.

Суддя Ониськів О.М.