Рішення

від 27.09.2013 по справі 910/15976/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/15976/13 27.09.13

За позовомКомунального підприємства з утримання та експлуатації житлового фонду спеціального призначення «Спецжитлофонд» доСпоживчого товариства «Інбуд» простягнення 862 086,30 грн. Суддя Куркотова Є.Б.

Представники сторін:

від позивача:Коблай І.А. від відповідача:Пришва В.С.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Комунальне підприємство з утримання та експлуатації житлового фонду спеціального призначення «Спецжитлофонд» (надалі - позивач) звернулося до Господарського суду м. Києва з позовом до Споживчого товариства «Інбуд» (надалі - відповідач) про стягнення 862 086,30 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що у зв'язку не виконанням відповідачем своїх зобов'язань за Угодою №б/н від 19.01.2012 р., і як наслідок закінченням терміну її дії, правова підстава володіння відповідачем коштами у розмірі 850 000,00 грн. відпала, у зв'язку з чим позивач на підставі ст. 1212 Цивільного кодексу України вказує на обов'язок відповідача повернути такі кошти. Крім того, позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача 3% річних у розмірі 12 086,30 грн. за прострочення повернення грошових коштів.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 20.08.2013 р. порушено провадження у справі та призначено її до розгляду на 11.09.2013 р.

10.09.2013 р. через канцелярію суду від представника відповідача надійшли письмові заперечення, за змістом яких відповідач зазначив, що станом на дату розгляду справи відповідачем повернуто позивачу грошові кошти у повному розмірі, що підтверджується доданими до заперечень платіжними дорученнями.

11.09.2013 р. через канцелярію суду від представника позивача надійшло клопотання про долучення документів до матеріалів справи, до якого останнім, у тому числі, додано копії банківських виписок на підтвердження повернення відповідачем частини грошових коштів.

11.09.2013 р. від представника позивача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи, яке мотивоване необхідністю проведення звірки взаєморозрахунків, у зв'язку із здійснення відповідачем повернення грошових коштів.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 11.09.2013 р. у зв'язку із неявкою у судове засідання представника відповідача, розгляд справи відкладено до 27.09.2013 р.

26.09.2013 р. від представника позивача надійшло клопотання про припинення провадження у справі, як в частині стягнення грошових коштів у розмірі 850 000,00 грн., так і в частині стягнення 3% річних у розмірі 12 086,30 грн.

В судове засідання представник позивача з'явився, подане клопотання підтримав та просив його задовольнити.

Представник відповідача у судове засідання з'явився, надав пояснення по справі, позовні вимоги в частині стягнення 3% річних у розмірі 12 086,30 грн. заперечував у повному обсязі.

В судовому засіданні, судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

У судових засіданнях складалися протоколи згідно статті 81-1 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд м. Києва, -

ВСТАНОВИВ:

19.01.2012 р. між Комунальним підприємством з утримання та експлуатації житлового фонду спеціального призначення «Спецжитлофонд» (замовник) та Споживчим товариством «Інбуд» (генпідрядник) було укладено угоду №б/н (надалі - «Угода»).

Відповідно до п. 1.1 Угоди сторони домовились, що замовник здійснює фінансування, а генпідрядник виконує підготовчі роботи для початку будівництва об'єкту: «Реконструкція гуртожитку з переобладнанням під житловий будинок з по квартирним заселенням з влаштуванням надбудови та прибудови на вул. Гарматна, 20 у Солом'янському районі м. Києва».

Згідно із п. 3 Угоди ця угода набирає чинності з моменту її підписання сторонами та скріплення печатками сторін та діє до 31.12.2012 р.

Матеріалами справи (реєстр платіжних доручень за період з 01.01.2012 р. по 13.08.2013 р.), підтверджується, що на виконання умов Угоди позивач перерахував авансовий платіж у розмірі 8 350 000,00 грн.

Як зазначає позивач та не заперечує відповідач, останній до обов'язків з виконання підрядних робіт не приступив та роботи на об'єкті будівництва не виконував, у зв'язку із чим у період з 27.07.2012 р. по 19.12.2012 р. здійснив повернення позивачу грошових коштів (авансу) у розмірі 6 100 000,00 грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи банківськими виписками.

16.01.2013 р. сторонами підписано та скріплено печатками підприємств акт звірки взаєморозрахунків за період з 01.12.2012 р. - 16.01.2013 р., з якого вбачається, що станом на 16.01.2013 р. частина не повернутих грошових коштів (авансу), що підлягає поверненню позивачу, становить 2 250 000,00 грн.

22.02.2013 р. позивач звернувся до відповідача із претензією №056/24-1175, за змістом якої наголосив, що дія угоди припинилась 31.12.2012 р., в свою чергу станом на момент звернення замовником із даною претензією до генпідрядника, останнім роботи на об'єкті будівництва не виконувались взагалі, у зв'язку із чим за відповідачем існує обов'язок з повернення коштів.

В свою чергу, відповідач вимоги претензії виконав частково, перерахувавши кошти у розмірі 1 400 000,00 грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи копіями банківських виписок.

Спір у справі виник у зв'язку із тим, що на думку позивача, відповідач безпідставно зберігає належні позивачу грошові кошти у розмірі 850 000,00 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 1212 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Відтак, в силу юридичного факту володіння грошовими коштами без достатньої правової підстави у володільця згідно ст.ст. 11, 1212 Цивільного кодексу України виникає зобов'язання повернути такі кошти на користь особи, яка має відповідні права на такі кошти.

Згідно із п. 3 Угоди, угода набирає чинності з моменту її підписання сторонами та скріплення печатками сторін та діє до 31.12.2012 р.

Отже, на момент звернення позивачем із позовом до суду про стягнення з відповідача коштів у розмірі 850 000,00 грн., термін дії угоди припинився.

Доказів виконання будь-яких дій по фактичному виконанню підрядних робіт матеріали справи не містять, зворотнього відповідачем не наведено.

Таким чином, враховуючи припинення договірних правовідносин між сторонами, відсутність правових підстав володіння отриманих грошових коштів відповідачем та доказів їх повернення позивачу, відповідно до ст. 1212 Цивільного кодексу України, у відповідача виникло зобов'язання по поверненню позивачу грошових коштів у розмірі 850 000,00 грн.

Частиною 1 ст. 625 Цивільного кодексу України визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Проте, 10.09.2013 р. через канцелярію суду від представника відповідача, на підтвердження повернення позивачу грошових коштів у розмірі 850 000,00 грн., надійшли у тому числі, платіжні доручення №1458 від 14.08.2013 р. на суму 100 000,00 грн., №1523 від 30.08.2013 р. на суму 100 000,00 грн., №384 від 02.09.2013 р. на суму 100 000,00 грн., №387 від 04.09.2013 р. на суму 100 000,00 грн. та №450 000,00 грн.

Як вбачається з відтиску поштового штемпелю на конверті позовної заяви, КП «Спецжитлофонд» із позовом про стягнення спірних коштів звернувся до суду 15.08.2013 р.

Дослідивши платіжні доручення на підтвердження сплати спірних грошових коштів, суд відзначає, що частина коштів у розмірі 100 000,00 грн., сплачена відповідачем 14.08.2013 р., що підтверджується платіжним дорученням №1458 від 14.08.2013 р., а отже до звернення позивачем із позовом до суду (15.08.2013 р.) та порушення провадження у справі.

Відповідно до ч. 1 ст. 1 Господарського процесуального кодексу України підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність, мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Положеннями ст. 15 Цивільного кодексу України визначено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Згідно ст. 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Тобто, зазначені статті передбачають, що порушення права чи законного інтересу або спір щодо них повинні існувати на момент звернення до суду .

Оскільки, на момент звернення позивачем із позовом до суду порушеного права позивача по поверненню відповідачем частини авансу у розмірі 100 000,00 грн. не існувало, у задоволенні позовних вимог в частині стягнення з відповідача грошових коштів у розмірі 100 000,00 грн. необхідно відмовити.

Відповідно до п.1-1 ч. 1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України господарський суд припиняє провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Враховуючи, що відповідачем після порушення провадження у справі сплачено позивачу грошові кошти у розмірі 750 000,00 грн. (платіжні доручення №1523 від 30.08.2013 р. на суму 100 000,00 грн., №384 від 02.09.2013 р. на суму 100 000,00 грн., №387 від 04.09.2013 р. на суму 100 000,00 грн. та №450 000,00 грн.), суд приходить до висновку про відсутність предмету спору у даній частині позову, в зв'язку із чим провадження у справі в даній частині позовних вимог підлягає припиненню.

Позивачем також заявлено вимогу про стягнення з відповідача 3% річних у розмірі 12 086,30 грн. відповідно до приписів ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України за прострочення виконання зобов'язання з повернення коштів.

Проте такі вимоги позивача задоволенню не підлягають з огляду на наступне.

Предметом позовних вимог позивача у даній справі є стягнення з відповідача грошових коштів, набутих ним без достатніх правових підстав на підставі ст..1212 Цивільного кодексу України.

Відповідно до ч.2 ст.1214 Цивільного кодексу України у разі безпідставного одержання чи збереження грошей нараховуються проценти за користування ними (ст. 536 цього кодексу).

Згідно із ч.2 ст..536 Цивільного кодексу України розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Для визначення розміру процентів при вирішенні даного спору може бути застосована по аналогії закону норма ч.1 ст.1048 Цивільного кодексу України , згідно якої у разі, якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. Адже, статтею 8 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо цивільні відносини не врегульовані цим Кодексом, іншими актами цивільного законодавства або договором, вони регулюються тими правовими нормами цього Кодексу , інших актів цивільного законодавства, що регулюють подібні за змістом цивільні відносини (аналогія закону), а в даному випадку подібність правовідносин полягає в користуванні чужими коштами.

Стаття 1214 Цивільного кодексу України є спеціальною нормою по відношенню до загальних положень щодо відповідальності за порушення грошових зобов'язань, які визначені ст. 625 Цивільного кодексу України, а тому нарахування інфляційних втрат та процентів за цією нормою безпідставне.

Зобов'язання, які виникають внаслідок одержання майна без достатньої правової підстави, виключають можливість їх прострочення до набуття рішенням суду про повернення набувачем безпідставно набутих грошових коштів законної сили, оскільки саме суд встановлює факт безпідставного отримання коштів.

Відтак на безпідставно отримані грошові кошти не можуть нараховуватись 3% річних, оскільки такі кошти не можна вважати боргом, який виник внаслідок невиконання умов договору, а тому вимога позивача про стягнення 3% річних відповідно до приписів ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України у розмірі 12 086,30 грн. задоволенню не підлягає.

Таким чином, оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку, що провадження у справі в частині позовних вимог про стягнення грошових коштів у розмірі 750 000,00 грн. підлягає припиненню згідно п. 1-1. ч.1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України, оскільки повернення авансу у визначеному розмірі здійснено після звернення позивача із позовом до суду, в іншій частині позовних вимог необхідно відмовити з викладених підстав.

Відповідно до вимог ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на сторін пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки часткове повернення коштів у розмірі 750 000,00 грн. здійснено відповідачем після звернення позивача до суду, то судові витрати за подачу позову в цій частині покладаються на відповідача.

При подачі даного позову Комунального підприємства з утримання та експлуатації житлового фонду спеціального призначення «Спецжитлофонд» було сплачено судовий збір відповідно до платіжних дорученнь №901 від 15.07.2013 р. та №1049 від 13.08.2013 р. в сумі 23 782,02 грн., тоді як, відповідно до норм Закону України «Про судовий збір» ставки судового збору встановлюються у таких розмірах за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру 2 відсотки ціни позову, але не менше 1,5 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 60 розмірів мінімальних заробітних плат. Судовий збір справляється у відповідному розмірі мінімальної заробітної плати у місячному розмірі, встановленої законом на 1 січня календарного року , у якому відповідна заява подається до суду (ст.4 Закону).

У відповідності до ціни позову у даній справі позивач повинен був сплатити 17 241,73 грн.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 7 Закону України «Про судовий збір» сплачена сума судового збору повертається за ухвалою суду в разі зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.

За таких обставин зайво сплачений судовий збір у розмірі 6 486,29 грн. підлягає поверненню позивачу з Державного бюджету України на підставі ст. 7 Закону України «Про судовий збір».

На підставі викладеного та керуючись статтями 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Провадження у справі в частині стягнення грошових коштів у розмірі 750 000,00 грн. припинити.

2. Стягнути з Споживчого товариства «Інбуд» (02094, м. Київ, Пожарського, 10/15; ідентифікаційний код 25661122) на користь Комунального підприємства з утримання та експлуатації житлового фонду спеціального призначення «Спецжитлофонд» (04071, м. Київ, вул. Оболонська, 34; ідентифікаційний код 31454734) витрати на сплату судового збору у розмірі 15 000 (п'ятнадцять тисяч) грн. 00 коп.

3. В іншій частині позову відмовити.

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

5. На підставі даного рішення повернути Комунального підприємства з утримання та експлуатації житлового фонду спеціального призначення «Спецжитлофонд» (04071, м. Київ, вул. Оболонська, 34; ідентифікаційний код 31454734) з Державного бюджету України судовий збір в сумі 6 486 (шість тисяч чотириста вісімдесят шість) грн. 29 коп., що перераховане за платіжним дорученням №901 від 15.07.2013 р. (оригінали якого залишається в матеріалах справи), як зайво сплачене.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя Є.Б. Куркотова

Дата підписання повного тексту рішення - 27.09.2012 р.