Рішення

від 01.10.2013 по справі 910/15418/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/15418/13 01.10.13

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Регіон Ден"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Енерго-Стар"

про стягнення грошових коштів

Суддя Котков О.В.

Секретар судового засідання Ільєнко О.О.

У засіданні брали участь:

від позивача: Грицай Ю.О. (представник за довіреністю);

від відповідача: не з'явились.

В судовому засіданні 01 жовтня 2013 року, відповідно до положень ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, було оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

СУТЬ СПОРУ:

09 серпня 2013 року до канцелярії Господарського суду міста Києва від Товариства з обмеженою відповідальністю "Регіон Ден" (позивач) на розгляд суду надійшла позовна заява б/н від 02 липня 2013р. в якій викладені позовні вимоги про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Енерго-Стар" (відповідач) заборгованості за договором № ЕС-171212/1 від 17 грудня 2012 року в сумі 89 258,63 грн. з них основного боргу - 76 864,50 грн. (сімдесят шість тисяч вісімсот шістдесят чотири гривні 50 копійок), пені /п. 7.1. договору/ - 11 452,81 грн. (одинадцять тисяч чотириста п'ятдесят дві гривні 81 копійка) та 3% річних і втрат від інфляції - 941,32 грн. (дев'ятсот сорок одна гривня 32 копійки).

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач, як Постачальник, не виконав належним чином взяті на себе зобов'язання за договором № ЕС-171212/1 від 17 грудня 2012 року, зокрема, у визначені договором строки не здійснив поставку обладнання, вартість якого позивачем, як Замовником, була оплачена в повному обсязі, внаслідок чого у відповідача утворилась заборгованість перед позивачем.

Відповідач відзиву на позовну заяву не надав, участь свого представника в судові засідання не забезпечував. Про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином.

У відповідності з положеннями постанови пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» від 26 грудня 2011 року N 18 місцезнаходження юридичної особи або місце проживання фізичної особи - підприємця визначається на підставі відомостей, внесених до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців (стаття 17 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців»). Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК. За змістом цієї норми, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Пунктом 11 Інформаційного листа Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2006 році» від 15.03.2007р.01-8/123 передбачено, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 12.08.2013 року прийнято позовну заяву до розгляду та порушено провадження по справі, розгляд справи призначено на 05.09.2013 року.

04.09.2013 року через канцелярію суду від позивача для залучення до матеріалів справи надійшли пояснення та довідка на виконання вимог ухвали суду від 12.08.2013 року, які долучено судом до матеріалів справи № 910/15418/13.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 05.09.2013 року розгляд справи, у зв'язку з неявкою представників відповідача відкладено до 01.10.2013 року.

Клопотання щодо фіксації судового процесу учасниками процесу не заявлялось, у зв'язку з чим, розгляд справи здійснювався без застосуванням засобів технічної фіксації судового процесу у відповідності до статті 81 1 Господарського процесуального кодексу України.

У відповідності до підпункту 3.6 пункту 3 роз'яснення Вищого арбітражного суду України від 18.09.1997р. «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України» (з подальшими змінами) у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Зважаючи на достатність в матеріалах справи доказів, необхідних для повного та об'єктивного вирішення справи, розгляд справи відбувався з урахуванням положень ст. 75 Господарського процесуального кодексу України за наявними у справі матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, суд, -

ВСТАНОВИВ:

17 грудня 2012 року між позивачем (надалі - Покупець або Отримувач або Замовник) та відповідачем (далі по тексту - Продавець або Постачальник) (разом - сторони) було укладено договір № ЕС-171212/1 (належним чином засвідчена копія договору міститься в матеріалах справи, надалі - Договір або Договір поставки), відповідно до п. 1.1. якого за цим Договором Постачальник в строки та на умовах - постачає і передає у власність Замовнику електротехнічне обладнання в подальшому - Обладнання за найменуванням, у кількості, комплектності, асортименті - у відповідності з Додатком № 1, який є невід'ємною частиною Договору.

Позивач зазначає, що всупереч умовам Договору, поставку товару Постачальник на користь Покупця не здійснив, незважаючи на перерахування останнім плати за товар в сумі 76 864,50 грн.

Як вказує позивач, відповідач товару не поставив, грошових коштів за товар не повернув, а відтак, за твердженнями позивача, відповідач має заборгованість за Договором в розмірі 76 864,50 грн.

Окрім того, позивач просить суд стягнути з відповідача санкції за неналежне виконання зобов'язань щодо повернення коштів за непоставлений товар.

Оцінивши в нарадчій кімнаті наявні в матеріалах справи документи та докази, господарський суд вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

У відповідності до ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язань - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Згідно з частиною першою статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

За ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ч. 2 ст. 712 Цивільного кодексу України).

Частиною 1 статті 665 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) сплатити за нього певну грошову суму.

Як вже було встановлено судом, 17 грудня 2012 року між сторонами укладено договір № ЕС-171212/1 згідно п. 1.1. якого за цим Договором Постачальник в строки та на умовах - постачає і передає у власність Замовнику електротехнічне обладнання в подальшому - Обладнання за найменуванням, у кількості, комплектності, асортименті - у відповідності з Додатком № 1, який є невід'ємною частиною Договору.

Пунктами 3.1.-3.2.2. Договору встановлено, що ціна Договору складає: 76 864,50 грн., що узгоджено в Додатку № 1 до цього Договору. Замовник сплачує Постачальнику за Обладнання у вигляді попередньої оплати аванс у розмірі 38 432,25 грн. включно з ПДВ 20% шляхом перерахування коштів на поточний рахунок Постачальника не пізніше трьох банківських днів з дати підписання сторонами Договору. Решту за Обладнання у розмірі 38 432,25 грн. з ПДВ 20% сплачується Замовником шляхом перерахування коштів на поточний рахунок Постачальника не пізніше трьох банківських днів з дати повідомлення про готовність до відвантаження Обладнання.

З матеріалів справи вбачається, що в грудні 2012 року, на підставі виставленого Продавцем рахунку-фактури № СФ-0000218 від 18.12.2012р., Покупець перерахував на користь Постачальника 76 864,50 грн., як плати за товар по Договору, що підтверджується банківською випискою від 21.12.2012р. (копія виписки міститься в справі).

Пунктом 4.1. Договору передбачено, що строк поставки Обладнання становить не більше 6-ти робочих тижнів, з дати сплати авансу (п. 3.2.1. Договору), при умові остаточного розрахунку за Обладнання (п. 3.2.2. Договору). За обопільною згодою сторін, дата доставки Обладнання може змінюватись.

Доказів поставки Постачальником на користь Покупця товару за Договором в строк не більше 6-ти робочих тижнів, тобто до 01.02.2013 року включно до суду не представлено.

Листом № 050213/1 від 06.02.2013р. Продавець повідомив Покупця про обов'язок відвантаження товару в строк до 13.02.2013р. (копія листа в справі).

Частиною 1 статті 670 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо продавець передав покупцеві меншу кількість товару, ніж це встановлено договором купівлі-продажу, покупець має право вимагати передання кількості товару, якої не вистачає, або відмовитися від переданого товару та його оплати, а якщо він оплачений, - вимагати повернення сплаченої за нього грошової суми.

Якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати (ч. 2 ст. 693 Цивільного кодексу України).

За ч. 1 ст. 665 Цивільного кодексу України у разі відмови продавця передати проданий товар покупець має право відмовитися від договору купівлі-продажу.

Позивач стверджує, а відповідачем не спростовано, що товару Продавець Покупцю не поставив, коштів за непоставлений в строк товар Продавець Покупцю не повернув.

Враховуючи викладене, зважаючи на відсутність в матеріалах справи контррозрахунку відповідача, а також те, що доказів поставки товару по Договору, а також доказів повернення грошових коштів за непоставлений товар, станом на жовтень 2013 року, до суду не представлено, обґрунтованими, в силу ст.ст. 665, 670, 693 Цивільного кодексу України, є позовні вимоги Покупця про стягнення з Продавця заборгованості за Договором поставки в розмірі 76 864,50 грн.

Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

У відповідності до ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Згідно зі ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

З пункту 7.1. Договору випливає, що у випадку порушення строку поставки, Постачальник сплачує Замовнику кошти у розмірі 0,1% від вартості Обладнання за кожний день затримки.

З урахуванням викладеного, зважаючи на відсутність в матеріалах контррозрахунку відповідача, обґрунтованими є позовні вимоги про стягнення з відповідача 11 452,81 грн. коштів у розмірі 0,1% від вартості Обладнання за кожний день затримки, зокрема за період з 14.02.2013р. по 14.07.2013р.

Щодо позовних вимог про стягнення 3% річних і втрат від інфляції в сумі 941,32 грн.

Згідно ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Частина 2 статті 530 Цивільного кодексу України визначає, що якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Так, з правових конструкцій ч. 2 ст. 530 та ст. 625 Цивільного кодексу України випливає, що строк (термін) виконання боржником взятого на себе обов'язку може бути не встановлений сторонами або ж визначений моментом пред'явлення вимоги, у зв'язку з чим законодавець встановив, що у таких випадках, кредитор має право вимагати виконання такого обов'язку у будь-який час. При цьому ж, боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги.

Згідно ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

У відповідності до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести обставини, на які вона посилається в обґрунтування своїх вимог та заперечень.

Положеннями статті 34 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування.

Належних доказів надсилання та отримання відповідачем претензії б/н від 19.02.2013р. позивачем до суду не представлено, а з наявного в матеріалах справи рекомендованого повідомлення реєстр. № 83062 0769065 2 суд унеможливлений дійти одностайного висновку про направлення позивачем на адресу відповідача та отримання останнім вказаної вимоги.

З огляду на викладене, з урахуванням відсутності належних та достатніх доказів, що свідчать про отримання відповідачем від позивача претензії б/н від 19.02.2013р., недоведеними, в силу ст.ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України, за викладених в позові б/н від 02 липня 2013р. підстав є позовні вимоги про стягнення 941,32 грн. 3% річних та індексу інфляції за визначений позивачем період нарахування.

Статтею 43 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Враховуючи все вищевикладене, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню про стягнення 88 317,31 грн. з них основного боргу - 76 864,50 грн. та пені /п. 7.1. договору/ - 11 452,81 грн.

Судові витрати позивача по сплаті судового збору пропорційно розміру задоволених вимог в сумі 1 766,25 грн. відповідно до положень статті 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 33, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Енерго-Стар" (ідентифікаційний код 34343660, адреса: 02660, м. Київ, вул. Віскозна, буд. 11), з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання рішення суду, на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Регіон Ден" (ідентифікаційний код 37790176, адреса: 83062, м. Донецьк, вул. Аксакова, буд. 21), на будь-який рахунок, виявлений державним виконавцем під час виконання рішення суду, грошові кошти: основного боргу - 76 864,50 грн. (сімдесят шість тисяч вісімсот шістдесят чотири гривні 50 копійок), пені - 11 452,81 грн. (одинадцять тисяч чотириста п'ятдесят дві гривні 81 копійка) та судові витрати - 1 766,25 грн. (одна тисяча сімсот шістдесят шість гривень 25 копійок). Видати наказ.

В іншій частині позову відмовити.

Копію даного рішення направити відповідачу у справі № 910/15418/13.

Рішення набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 85 Господарського процесуального кодексу України. Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку та в строки, встановлені ст. 93 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено 07.10.2013р.

Суддя О.В. Котков