Рішення

від 01.10.2013 по справі 901/2566/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

01.10.2013Справа №901/2566/13

За позовом Кримської республіканської установи "Алупкинський палацово-парковий музей-заповідник" (вул. Палацове шосе, 10, м. Алупка, АР Крим, 98676)

до відповідача - товариства з обмеженою відповідальністю "Гаура" (вул. Чехова, 51, м. Сімферополь, АР Крим, 95001)

про стягнення 14615,41 грн.

Суддя І.І.Дворний.

Представники від сторін:

від позивача - Кириленко К.О., довіреність №159 від 18.03.2013, представник;

від відповідача - не з'явився.

Суть спору: 01 серпня 2013 року Кримська республіканська установа "Алупкинський палацово-парковий музей-заповідник" звернувся до господарського суду Автономної Республіки Крим із позовною заявою про стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю "Гаура" 14644,12 грн. Судові витрати позивач просив покласти на відповідача.

Позовні вимоги ґрунтуються на приписах статей 1-3, 7, 139, 173-175 Господарського кодексу України, статей 525, 526, 625, 651 Цивільного кодексу України, положеннях Господарського процесуального кодексу України та мотивовані неналежним виконанням відповідачем своїх обов'язків за договором поставки обладнання №б/н, укладеного між сторонами 15 травня 2012 року, та порушенням умов угоди від 19 жовтня 2012 року про розірвання даного договору.

Так, Кримська республіканська установа "Алупкинський палацово-парковий музей-заповідник" пояснила, що поставлений відповідачем товар нею був оплачений, втім пізніше виявилось, що обладнання частково знаходиться у неробочому стані, у зв'язку з чим, за згодою відповідача, всі цінності, які були отримані установою, повернені товариству з обмеженою відповідальністю "Гаура" за актом приймання-передачі. Відповідач, у свою чергу, грошові кошти, отримані за обладнання, у добровільному порядку не повернув, що і послугувало підставою для звернення позивача з відповідними позовними вимогами до суду з нарахованими на суму заборгованості 3% річними та інфляційними втратами.

Ухвалою господарського суду Автономної Республіки Крим від 07 серпня 2013 року позовна заява прийнята до розгляду і порушено провадження у справі.

20 серпня 2013 року від позивача до суду надійшла заява в порядку приписів статті 22 Господарського процесуального кодексу України про зменшення розміру позовних вимог відповідно до якої Кримська республіканська установа "Алупкинський палацово-парковий музей-заповідник" просить суд стягнути з відповідача на свою користь 14356,80 грн. заборгованості, 244,26 грн. 3% річних, 14,35 грн. інфляційних втрат та понесені судові витрати. Суд вважає за можливе прийняти заяву позивача про зменшення розміру позовних вимог і в подальшому розглядати справу з урахуванням цієї заяви.

Через неявку відповідача у судове засідання суд ухвалою від 20 серпня 2013 року розгляд справи відкладав.

У судове засідання, що відбулось 01 жовтня 2013 року, з'явився представник позивача, який наполягав на задоволенні позовних вимог з урахуванням поданої заяви від 20 серпня 2013 року.

Відповідач позовні вимоги не спростував, представник відповідача в судове засідання за викликом повторно не з'явився, правом надати відзив на позов не скористався, про причини неявки суд не повідомив, про час та місце слухання справи був проінформований належним чином - рекомендованою кореспонденцією.

До повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб учасників судового процесу. Відповідно до довідки Головного управління статистики в Автономній Республіці Крим державної служби статистики України місцезнаходженням товариства з обмеженою відповідальністю "Гаура" є адреса: вул. Чехова, 51, м. Сімферополь, АР Крим, 95001. Відповідні процесуальні документи надіслані згідно з поштовими реквізитами учасників процесу та отримані відповідачем, про що свідчить підпис останнього у рекомендованому повідомленні про вручення поштового відправлення (а.с. 24). Відповідно до положень інформаційного листа Вищого господарського суду України №01-8/675 від 14.08.07 р. в разі коли фактичне місцезнаходження юридичної особи - учасника судового процесу з якихось причин не відповідає її місцезнаходженню, визначеному згідно з законом, і дана особа своєчасно не довела про це до відома господарського суду, інших учасників процесу, то всі процесуальні наслідки такої невідповідності покладаються на цю юридичну особу.

Враховуючи вищевикладене, відповідач належним чином сповіщений судом про дату, час і місце судового засідання.

Стаття 22 Господарського процесуального кодексу України зобов'язує сторін добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами. Оскільки явка в судове засідання представників сторін - це право, а не обов'язок, справа може розглядатись без їх участі, якщо неявка цих представників не перешкоджає вирішенню спору.

Згідно з пунктом 3.9.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 р. №18 у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Відповідно до статті 75 Господарського процесуального кодексу України справу розглянуто за наявними матеріалами, які суд визнав достатніми для вирішення спору по суті.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, надані у судових засіданнях, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

15 травня 2012 року Кримська республіканська установа "Алупкинський палацово-парковий музей-заповідник" (за договором покупець) та товариство з обмеженою відповідальністю "Гаура" (за договором постачальник) уклали договір поставки №б/н, відповідно до пункту 1.1. якого, між постачальником і покупцем встановлюються договірні відносини щодо забезпечення покупця товарами, згідно поданих заявок.

Постачальник, відповідно до поданої заявки, зобов'язується передати товар у встановлений строк у власність покупця, а покупець прийняти товар і оплатити його відповідно до умов Договору (пункт 1.2).

Предметом поставки, згідно пункту 1.3 договору, є приймачі телевізійні (відеокамери, відеореєстратор) - 9004,80 грн.; провід, кабель вимірювальний - 2640,00 грн.; машини електронно-обчислювальна та ін.. техн. для обр. інформ. - 1584,00 грн.; акумулятори та батареї електричні - 1056,00 грн. та інші пластмаси - 72,00 грн.

Загальна сума поставки за договором склала 14356,80 грн.

У пунктах 2.3., 2.4 договору сторони дійшли згоди, що перевірка якості та кількості товару здійснюється покупцем при отриманні товару. Якість та комплектність товару, що повинні відповідати стандартам, технічним умовам, передбаченими для даного виду товару та іншої технічної документації. Якість товару має підтверджуватися відповідною супровідною документацією (сертифікатом якості, технічним паспортом тощо), яку постачальник зобов'язаний передати покупцеві разом з товаром.

У разі поставки постачальником товару неналежної асортименту або якості покупець має право протягом 14 днів з моменту отримання товару відмовитися від тієї частини товару, яка не відповідає заявці, вимагати заміни такої частини товару, відмовитися від оплати частини або всієї партії товару, а якщо товар уже оплачений, вимагати повернення сплаченої за нього грошової суми.

Даний договір укладений на період з моменту його підписання та діє до 31 грудня 2012 року. Що закріплено у пункті 6.1. договору.

Матеріали справи свідчать про те, що товар, поставлений позивачу, сплачений ним 25 травня 2012 року на підставі рахунку №3912/000153 від 15 травня 1012 року, що підтверджується відмітками про сплату Управління Державної казначейської служби України у м. Ялті (платіжне доручення №441 від 15 травня 2012 року).

Звертаючись до суду із даною позовною заявою позивач стверджує про те, що на час приймання-передачі товару неможливо було встановити чи знаходиться устаткування в робочому стані, оскільки воно потребувало монтажу. Втім, після монтажу систем встановлено, що устаткування частково знаходилося в неробочому стані.

Кримська республіканська установа "Алупкинський палацово-парковий музей-заповідник" неодноразово усно зверталась до відповідача з проханням прийняти рішення по заміні частини або всього устаткування, усунення причин поломки, проте дій, направлених на усунення недоліків, здійснено не було, докази зворотного на момент розгляду спору сторонами представлені не були та в матеріалах справи відсутні.

Позивач намагався у досудовому порядку врегулювати спірні правовідносини та 16 серпня 2012 року за вих. №530 направив товариству з обмеженою відповідальністю "Гаура" претензію з вимогою усунути недоліки устаткування, його заміни.

У зв'язку з тим, що недоліки обладнання усунені не були, на підставі пункту 7.2. договору та статті 651 Цивільного кодексу України сторони дійшли згоди про розірвання договору, про що 19 жовтня 2012 року уклали угоду про розірвання договору №154 від 15 травня 2012 року.

Досліджуючи умови укладеної угоди судом встановлено, що зобов'язання, припинені цією угодою, виконання яких сторонами вже почалося, повинні бути виконані в наступному порядку:

- покупець згідно акту приймання-передачі товарно-матеріальних цінностей передає весь товар, отриманий за договором, а постачальник, згідно даного акту, отримує вказане за договором;

- постачальник зобов'язується перерахувати грошові кошти за повернений товар у розмірі 14356,80 грн., у тому числі ПДВ, в термін до 31 грудня 2012 року за реквізитами, вказаними в пункті 5 договору.

На виконання угоди про розірвання договору №154 від 15 травня 2012 року сторони 01 листопада 2012 року склали акт приймання-передачі товарно-матеріальних цінностей згідно умов якого, всі цінності, придбані позивачем, повернені відповідачу, про що свідчать підписи та печатки сторін.

Втім, товариство з обмеженою відповідальністю "Гаура" не виконало умови угоди про розірвання договору, грошові кошти у розмірі 14356,80 грн. не повернуло.

Користуючись своїм правом, передбаченим чинним законодавством та умовами договору, позивач нарахував на суму заборгованості 3% річних та інфляційні втрати несплата яких разом із сумою заборгованості у добровільному порядку і послугувала підставою для звернення позивача до суду з вимогою про примусове стягнення грошових коштів.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.

Основні засади господарювання в Україні визначає Господарський кодекс України, який регулює господарські відносини, що виникають у процесі організації та здійснення господарської діяльності між суб'єктами господарювання, а також між цими суб'єктами та іншими учасниками відносин у сфері господарювання.

Згідно статті 2 Господарського кодексу України учасниками відносин у сфері господарювання є суб'єкти господарювання, споживачі, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, наділені господарською компетенцією, а також громадяни, громадські та інші організації, які виступають засновниками суб'єктів господарювання чи здійснюють щодо них організаційно-господарські повноваження на основі відносин власності.

Загальні умови виконання господарських зобов'язань визначені главою 22 Господарського кодексу України. Статтею 193 Господарського кодексу України передбачено, що до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Договір, на який посилається позивач, як на підставу позовних вимог, за правовою природою є господарським договором купівлі-продажу, загальні положення про який встановлені статтею 655 Цивільного кодексу України.

Так, відповідно до статті 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Стаття 678 Цивільного кодексу передбачає, що покупець, якому переданий товар неналежної якості, має право, незалежно від можливості використання товару за призначенням, вимагати від продавця за своїм вибором: 1) пропорційного зменшення ціни; 2) безоплатного усунення недоліків товару в розумний строк; 3) відшкодування витрат на усунення недоліків товару. У разі істотного порушення вимог щодо якості товару (виявлення недоліків, які не можна усунути, недоліків, усунення яких пов'язане з непропорційними витратами або затратами часу, недоліків, які виявилися неодноразово чи з'явилися знову після їх усунення) покупець має право за своїм вибором: відмовитися від договору і вимагати повернення сплаченої за товар грошової суми; вимагати заміни товару.

Як вже зазначалось судом, 19 жовтня 2012 року сторони уклали угоду про розірвання договору №154 від 15 травня 2012 року, відповідно до умов якої, постачальник зобов'язався перерахувати грошові кошти за повернений товар у розмірі 14356,80 грн., у тому числі ПДВ, в термін до 31 грудня 2012 року за реквізитами, вказаними в пункті 5 договору.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Аналогічне положення стосовно господарських зобов'язань міститься в частині 1 статті 193 Господарського кодексу України, якою визначено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Статтею 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином (частина 7 статті 193 Господарського кодексу України).

Так, в порушення вимог зазначених норм Цивільного та Господарського кодексів України, домовленостей між сторонами, відповідач не перерахував позивачу грошові кошти за повернений товар, заборгувавши позивачу грошові кошти у розмірі 14356,80 грн., що підтверджується вищенаведеними доказами, наявними у матеріалах справи. Докази погашення вказаної заборгованості відповідачем на момент розгляду справи надані не були та в матеріалах справи відсутні, у той час як відповідно до приписів статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести суду ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, способом, передбаченим чинним законодавством для доведення такого роду фактів.

Судом встановлено факт порушення відповідачем своїх обов'язків за договором, який останнім спростований не був, у зв'язку з чим, позовні вимоги Кримської республіканської установи "Алупкинський палацово-парковий музей-заповідник" до товариства з обмеженою відповідальністю "Гаура" в частині стягнення основної суми боргу у розмірі 14356,80 грн. є обґрунтованими та підлягають задоволенню в повному обсязі.

Позивач також просить стягнути з відповідача 3% річних у розмірі 244,26 грн. та інфляційні втрати у розмірі 14,35 грн.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити сум боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Виходячи із положень зазначеної норми, наслідки прострочення боржником грошового зобов'язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та 3% річних виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника та незалежно від сплати ним неустойки (пені) за порушення виконання зобов'язання та входять до складу грошового зобов'язання.

Така позиція щодо правової природи інфляційних нарахувань на суму боргу та 3% річних викладена, зокрема, в постанові Верховного суду України від 15.11.2010 р. у справі №4/720.

Судом було перевірено розрахунок 3% річних та інфляційних втрат, здійснений позивачем у справі, та встановлено, що загальна сума 3% річних, яка підлягає стягненню з відповідача за період з 01 січня 2013 року по 26 липня 2013 року складає 244,26 грн., а загальна сума інфляційних втрат, яка підлягає стягненню з відповідача за період з січня 2013 року по липень 2013 року (включно), складає 14,35 грн.

Враховуючи вищевикладені обставини справи та норми чинного законодавства, позов підлягає задоволенню у повному обсязі.

Господарські витрати у вигляді сплаченого позивачем судового збору у сумі 1720,50 грн. (мінімальна ставка судового збору, що підлягає сплати за цим позовом) суд покладає на відповідача згідно з положеннями статті 49 Господарського процесуального кодексу України.

Згідно зі статтею 85 Господарського процесуального кодексу України у судовому засіданні 01 жовтня 2013 року оголошені вступна та резолютивна частини рішення.

Повне рішення складено 07 жовтня 2013 року.

Керуючись ч. 3 ст. 50, ст.ст. 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Гаура" (вул. Чехова, 51, м. Сімферополь, АР Крим, 95001, код 19449719) на користь Кримської республіканської установи "Алупкинський палацово-парковий музей-заповідник" (вул. Палацове шосе, 10, м. Алупка, АР Крим, 98676, код 22250938) 14356,80 грн. заборгованості, 244,26 грн. 3% річних, 14,35 грн. інфляційних втрат та 1720,50 грн. судового збору.

3. Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.

Суддя І.І. Дворний