Рішення

від 01.10.2013 по справі 901/2528/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

01.10.2013Справа №901/2528/13 За позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Спільне підприємство "ЧІП" (вул. Залізнична, 3, кв. 34, м. Сімферополь, 95043)

до відповідача - публічного акціонерного товариства "ДТЕК Крименерго" (вул. Київська, 74/6, м. Сімферополь, 95034)

про стягнення 21104,39 грн.

Суддя І.І. Дворний.

Представники:

від позивача - Арська А.П., довіреність №б/н від 15.08.2013, представник;

від відповідача - Ющенко Т.А.., довіреність №685-Д від 26.12.2012, представник.

Суть спору : 31 липня 2013 року товариство з обмеженою відповідальністю "Спільне підприємство "ЧІП" звернулось до господарського суду Автономної Республіки Крим із позовною заявою про стягнення з публічного акціонерного товариства "ДТЕК Крименерго" на свою користь заборгованості у розмірі 21104,39 грн. Судові витрати позивач просив покласти на відповідача.

Позовні вимоги ґрунтуються на приписах статей 20, 193, 230 Господарського кодексу України, статей 11, 204, 525, 526, 530, 531, 611, 625-628, 629 Цивільного кодексу України, положеннях Господарського процесуального кодексу України та мотивовані невиконанням відповідачем належним чином своїх обов'язків за договором №26/04 від 26 квітня 2013 року, укладеного між сторонами, в частині повної та своєчасної оплати вартості наданих послуг.

Ухвалою господарського суду Автономної Республіки Крим від 01 серпня 2013 року позовна заява прийнята до розгляду та порушено провадження у справі.

Відповідач, не погоджуючись с заявленими позовними вимогами, 20 серпня 2013 року надав суду відзив на позовну заяву у якому повідомив суд, що роботи ним були оплачені частково на суму 30600,00 грн. і залишок по договору перерахований не був у зв'язку із відсутністю підтвердження фактичного виконання робіт за договором.

Публічне акціонерне товариство "ДТЕК Крименерго" наполягає на тому, що акт з боку замовника підписано не уповноваженою особою і в акті не передбачено прийняття робіт з боку відповідача та фактичне передання конкретної продукції, яка встановлена калькуляцією у додатку №1 до договору. Крім того, відповідач стверджує, що позивачем до позовної заяви не додано доказів надання покупцю податкових накладних.

20 серпня 2013 року суд в порядку приписів статті 77 Господарського процесуального кодексу України по справі оголошував перерву.

Ухвалою господарського суду Автономної Республіки Крим від 20 серпня 2013 року відповідно до положень статті 69 Господарського процесуального кодексу України строк розгляду спору продовжено на п'ятнадцять днів.

30 вересня від відповідача до суду надійшов додатковий відзив на позовну заяву у якому останній, серед іншого, вказав, що акт від 14 червня 2012 року, який наданий позивачем у підтвердження виконання господарської операції, не відповідає Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» і не може свідчити про повне виконання робіт за договором.

Позивач, у свою чергу, 01 жовтня 2013 року надав суду пояснювальну записку щодо змісту бухгалтерських операцій товариства з обмеженою відповідальністю "Спільне підприємство "ЧІП" по спірному договору.

У судовому засіданні, що відбулось 01 жовтня 2013 року, представник позивача наполягав на задоволенні позовних вимог, представник відповідача проти позову заперечував з підстав викладених у відзиві на позовну заяву.

Оскільки матеріали справи в достатній мірі характеризують взаємовідносини сторін, підстав для відкладення розгляду справи судом не вбачається. При цьому суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, надані у судових засіданнях, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ :

26 квітня 2012 року товариство з обмеженою відповідальністю "Спільне підприємство "ЧІП" (за договором виконавець) та публічне акціонерне товариство "ДТЕК Крименерго" (за договором замовник) уклали договір №26/04-50/318 від 27.04.12 р., відповідно до пункту 1.1 якого, замовник доручає, а виконавець бере на себе зобов'язання з надання поліграфічних послуг зі створення іміджевої продукції (а.с. 10-11).

Відповідно до пункту 1.2. договору, зміст поліграфічних послуг - згідно калькуляції, яка є невід'ємною частиною цього договору (додаток №1).

Досліджуючи умови укладеного між сторонами договору, судом встановлено, що ціна договору становить 51000,00 грн., у т.ч. ПДВ 20% - 8500,00 грн. (пункт 2.1 договору).

Замовник, згідно пункту 2.2. договору, після підписання договору відповідно виставленого виконавцем рахунку перераховує на розрахунковий рахунок виконавця передоплату у розмірі 60% від суми договору. Остаточний розрахунок замовник здійснює після підписання сторонами акту виконаних робіт.

У пункті 4.1 договору сторони узгодили, що термін виконання виконавцем робіт становить 21 календарний день з дати надходження 60% передоплати та підписання сигнального екземпляра в друк.

Роботи вважаються виконаними після здачі готового тиражу замовнику по акту виконаних робіт (пункт 4.2 договору).

Цей договір набирає чинності з моменту його підписання і діє до 31 грудня 2012 року, що закріплено сторонами у пункті 5.1 договору.

Так, судом встановлено, що договір підписаний сторонами без зауважень та заперечень, скріплений печатками товариства та підприємства.

27 квітня 2012 року позивачем відповідачу був виставлений рахунок №125 від 27 квітня 2012 року на оплату поліграфічних послуг на загальну суму 51000,00 грн., у тому числі ПДВ.

На виконання умов договору та згідно виставленого позивачем рахунку замовник здійснив попередню оплату у розмірі 60% від суми договору, що складає 30600,00 грн. Викладене, серед іншого, підтверджується випискою по особовому рахунку позивача.

14 червня 2012 року сторони склали акт приймання-передачі виконаних робіт по зі змісту якого вбачається, що товариство з обмеженою відповідальністю "Спільне підприємство "ЧІП" виконало роботи для публічного акціонерного товариства "ДТЕК Крименерго" по наданню поліграфічних послуг відповідно до договору №26/04-50/318 від 27.04.12 р. Акт містить відомості про те, що роботи виконані у строк та з належною якістю. Замовник претензій до виконавця не має. Даний акт є підставою для оплати в сумі 42500,00 грн. + ПДВ у розмірі 8500,00 грн.

Вказаний акт також підписаний представниками сторін, скріплений їх печатками без зауважень та заперечень, що свідчить про належне виконання позивачем умов укладеного між сторонами договору. Докази зворотного на момент розгляду спору в матеріалах справи відсутні.

Втім, залишок суми у розмірі 20400,00 грн. за виконані позивачем роботи згідно до умов договору замовник не сплатив, докази зворотного на момент розгляду спору в матеріалах справи відсутні.

Матеріали справи свідчать й про те, що позивач намагався у досудовому порядку врегулювати спірні правовідносини та 22 жовтня 2012 року, 03 вересня 2012 року, 13 грудня 2012 року, 17 квітня 2013 року, 09 липня 2013 року звертався до відповідача з листами, в яких просив публічне акціонерне товариство "ДТЕК Крименерго" у десятиденний строк погасити суму заборгованості за отримані послуги у розмірі 20400,00 грн. або надати письмово графік погашення заборгованості строком не більш ніж 3 місяці (а.с. 17-26).

Вказані листи були отримані відповідачем, про що свідчить підпис останнього на рекомендованому повідомленні про вручення поштопаного відправлення (а.с. 18, 22, 24, 26).

Втім, відповіді на вказані листи від відповідача не надійшли, докази зворотного в матеріалах справи відсутні.

Враховуючи те, що послуги позивачем за договором №26/04-50/318 від 27.04.12 р., укладеним між сторонами 26 квітня 2012 року, були виконані в повному обсязі, заборгованість, яка виникла у зв'язку з цим, у добровільному порядку відповідачем погашена не була, позивач звернувся до господарського суду Автономної Республіки Крим з позовними вимогами про стягнення заборгованості у розмірі 20400,00 грн. у примусовому порядку. Також, користуючись своїм правом, передбаченим чинним законодавством та умовами договору, позивач нарахував на суму заборгованості 3% річних та інфляційні втрати.

Оцінюючи наявні у матеріалах справи докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає позовні вимоги обґрунтованими і такими, що підлягають повному задоволенню, виходячи з наступних підстав.

Основні засади господарювання в Україні визначає Господарський кодекс України, який регулює господарські відносини, що виникають у процесі організації та здійснення господарської діяльності між суб'єктами господарювання, а також між цими суб'єктами та іншими учасниками відносин у сфері господарювання.

Згідно статті 2 Господарського кодексу України учасниками відносин у сфері господарювання є суб'єкти господарювання, споживачі, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, наділені господарською компетенцією, а також громадяни, громадські та інші організації, які виступають засновниками суб'єктів господарювання чи здійснюють щодо них організаційно-господарські повноваження на основі відносин власності.

В силу статті 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відношень повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином, відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутністю конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України, з врахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Відповідно до частин першої та другої статті 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Підставою виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Договір є обов'язковим для виконання сторонами договору (стаття 629 Цивільного кодексу України).

З огляду на укладений між позивачем та відповідачем 26 квітня 2012 року договір №26/04-50/318 від 27.04.12 р. правовідносини, що виникли між сторонами, регулюються положеннями Цивільного та Господарського кодексів України в частинах, якими врегульовано відносини щодо виконання зобов'язання з надання послуг.

Частина 1 статті 901 Цивільного кодексу України передбачає, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Частина перша статті 902 Цивільного кодексу України встановлює обов'язок виконавця надати послугу особисто.

Згідно з частиною першою статті 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Аналогічне положення міститься у статті 509 Цивільного кодексу України.

В силу вимог статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Судом встановлено, що відповідач припустився порушення умов договору (пунктів 1.1 та 2.2), а саме, не здійснив сплату отриманих послуг у загальному розмірі 20400,00 грн.

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (частина перша статті 612 Цивільного кодексу України.

У статтях 525, 526 Цивільного кодексу України встановлено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідач не представив суду доказів оплати заборгованості перед позивачем у розмірі 20400,00 грн., у той час як відповідно до приписів статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести суду ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, способом, передбаченим чинним законодавством для доведення такого роду фактів. Таким чином, матеріалами справи підтверджується факт порушення відповідачем умов договору №26/04-50/318 від 27.04.12 р., укладеного між сторонами 26 квітня 2012 року, в частини повної та своєчасної оплати за послуги, через що позовні вимоги про стягнення 20400,00 грн., є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Посилання відповідача на підписання акту приймання-передачі послуг з боку замовника без довіреності неналежною особою, яка не має ніякого відношення до господарських операцій та договорів підприємства, посилання на відсутність у акті конкретного переліку наданих послуг, що встановлений у калькуляції (додатку 1), суд відхиляє та зазначає, що акт підписано за відсутності заперечень стосовно обсягу наданих послуг, скріплено печаткою товариства із зазначенням, що сторони претензій одна до одної не мають і до початку судового розгляду справи відповідач не звертався до позивача з будь-якими вимогами щодо встановлення повноважень осіб, якими підписувався акт з боку замовника. Крім того, умовами договору та чинного законодавства не передбачена чітка форма оформлення акту передачі-приймання або складання акту передачі-приймання окремо за кожним видом послуг.

Виходячи з викладеного, підписаний сторонами акт приймання-передачі наданих послуг є належним та допустимим доказом факту виконання позивачем прийнятих на себе зобов'язань за договором №26/04-50/318 від 27.04.12 р., укладеним між сторонами 26 квітня 2012 року.

Посилання відповідача на відсутність доказів надання покупцю податкових накладних, як цього вимагають вимоги чинного законодавства, та відсутність доказів внесення податкової накладної до Єдиного реєстру податкових накладних, суд спростовує, приймає доводи позивача та вказує, що останнім у відповідності до пункту 201.7 Податкового Кодексу України виписана податкова накладна за №21 від 28 квітня 2012 року на суму фактично отриманих коштів. Податкова накладна зареєстрована в реєстрі виданих та отриманих податкових накладних під рег. номером документу 9024950274 від 08 травня 2012 року та примірник податкової накладної переданий замовнику.

При цьому, роботи, у відповідності до пункту 4.2 договору, виконані в строк і з належною якістю, про свідчить вказаний вище акт приймання-передачі. Форма документу, який підтверджує виконання робіт, вказана в пункті 4.2 договору - акт завірений підписом і печаткою замовника. Податкова накладна на залишок суми 20400 грн. (в т.ч. ПДВ - 3400 грн.) за №13 від 14 червня 2012 року виписана згідно пункту 201.7 Податкового Кодексу України, зареєстрована в реєстрі виданих та отриманих податкових насадних, (рег. № документу 9041802497 від 19 липня 2012 року). Податкова накладна, в якій сума податку на додану вартість не перевищує 10000,00 грн. не підлягає включенню до Єдиного реєстру податкових накладих.

Позивач також просить стягнути з відповідача 3% річних у розмірі 684,10 грн. та інфляційні втрати у розмірі 20,29 грн.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити сум боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Виходячи із положень зазначеної норми, наслідки прострочення боржником грошового зобов'язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та 3% річних виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника та незалежно від сплати ним неустойки (пені) за порушення виконання зобов'язання та входять до складу грошового зобов'язання.

Така позиція щодо правової природи інфляційних нарахувань на суму боргу та 3% річних викладена, зокрема, в постанові Верховного суду України від 15.11.2010 р. у справі №4/720.

Судом було перевірено розрахунок 3% річних та інфляційних втрат, здійснений позивачем у справі, та встановлено, що загальна сума 3% річних, яка підлягає стягненню з відповідача за період з 19 червня 2012 року по 31 липня 2013 року, складає 684,10 грн., а загальна сума інфляційних втрат, яка підлягає стягненню з відповідача за період з 19 червня 2012 року по 30 червня 2013 року складає 20,29 грн.

Враховуючи вищевикладені обставини справи та норми чинного законодавства, позов підлягає задоволенню у повному обсязі.

Господарські витрати у вигляді сплаченого позивачем судового збору у сумі 1720,50 грн. (мінімальна ставка судового збору, що підлягає сплати за цим позовом) суд покладає на відповідача згідно з положеннями статті 49 Господарського процесуального кодексу України.

Згідно зі статтею 85 Господарського процесуального кодексу України у судовому засіданні 01 жовтня 2013 року оголошені вступна та резолютивна частини рішення.

Повне рішення складено 07 жовтня 2013 року.

Керуючись ч. 3 ст. 50, ст.ст. 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з публічного акціонерного товариства "ДТЕК Крименерго" (вул. Київська, 74/6, м. Сімферополь, 95034, код 00131400) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Спільне підприємство "ЧІП" (вул. Залізнична, 3, кв. 34, м. Сімферополь, 95043, код 16510755) 20400,00 грн. заборгованості, 684,10 грн. 3% річних, 20,29 грн. інфляційних втрат та 1720,50 грн. судового збору.

3. Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.

Суддя І.І. Дворний