Рішення

від 01.10.2013 по справі 901/2708/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

01.10.2013Справа №901/2708/13 За позовом публічного акціонерного товариства "Укртелеком" (бульвар. Т. Шевченко, 18, м. Київ, 01601) в особі Кримської філії публічного акціонерного товариства "Укртелеком" (вул. О. Невського, 11, м. Сімферополь, АР Крим, 95000)

до відповідача - виконавчого комітету Привітненької сільської ради (вул. Леніна, 13, с. Привітне, м. Алушта, АР Крим, 98521)

про стягнення 3 085,06 грн.

Суддя І.І.Дворний.

Представники від сторін:

від позивача - Заяц С.А., довіреність №1325 від 20.12.2012, юрисконсульт 2 категорії;

від відповідача - не з'явився.

Суть спору: публічне акціонерне товариство "Укртелеком" в особі Кримської філії публічного акціонерного товариства "Укртелеком" звернулось до господарського суду Автономної Республіки Крим із позовною заявою про стягнення з виконавчого комітету Привітненької сільської ради на свою користь 3085,06 грн. Судові витрати позивач просив покласти на відповідача.

Позовні вимоги ґрунтуються на приписах статті 193 Господарського кодексу України, статей 526, 625 Цивільного кодексу України, статей 33, 36 Закону України «Про телекомунікації», положеннях Господарського процесуального кодексу України та мотивовані невиконанням відповідачем належним чином своїх обов'язків за договором №7060043 про надання послуг бізнес-мережі від 06 травня 2011 року, укладеного між сторонами, та додатковою угодою №2 про надання послуг некомутованого доступу до мережі інтернет, в частині повної та своєчасної оплати вартості наданих послуг.

Ухвалою господарського суду Автономної Республіки Крим від 15 серпня 2013 року позовна заява прийнята до розгляду і порушено провадження у справі.

Через неявку представника відповідача у судове засідання суд в порядку приписів статті 77 Господарського процесуального кодексу України розгляд справи відкладав, про що 22 серпня 2013 року виніс відповідну ухвалу.

У судове засідання, що відбулось 01 жовтня 2013 року, з'явився представник позивача, який наполягав на задоволенні позовних вимог.

Відповідач позовні вимоги не спростував, представник відповідача в судове засідання за викликом повторно не з'явився, правом надати відзив на позов не скористався, про причини неявки суд не повідомив, про час та місце слухання справи був проінформований належним чином - рекомендованою кореспонденцією.

До повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб учасників судового процесу. Відповідно до довідки Головного управління статистики в Автономній Республіці Крим державної служби статистики України місцезнаходженням виконавчого комітету Привітненької сільської ради є адреса: вул. Леніна, 13, с. Привітне, м. Алушта, АР Крим, 98521. Відповідні процесуальні документи надіслані згідно з поштовими реквізитами учасників процесу. Відповідно до положень інформаційного листа Вищого господарського суду України №01-8/675 від 14.08.07 р. в разі коли фактичне місцезнаходження юридичної особи - учасника судового процесу з якихось причин не відповідає її місцезнаходженню, визначеному згідно з законом, і дана особа своєчасно не довела про це до відома господарського суду, інших учасників процесу, то всі процесуальні наслідки такої невідповідності покладаються на цю юридичну особу.

Враховуючи вищевикладене, відповідач належним чином сповіщений судом про дату, час і місце судового засідання.

Стаття 22 Господарського процесуального кодексу України зобов'язує сторін добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами. Оскільки явка в судове засідання представників сторін - це право, а не обов'язок, справа може розглядатись без їх участі, якщо неявка цих представників не перешкоджає вирішенню спору.

Згідно з пунктом 3.9.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 р. №18 у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Відповідно до статті 75 Господарського процесуального кодексу України справу розглянуто за наявними матеріалами, які суд визнав достатніми для вирішення спору по суті.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, надані у судових засіданнях, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

06 травня 2011 року відкрите акціонерне товариство "Укртелеком" в особі заступника начальника Цеху телекомунікаційних послуг №7 Кримської філії відкритого акціонерного товариства "Укртелеком" (за договором оператор) та виконавчий комітет Привітненької сільської ради (за договором бізнес-абонент) уклали договір №7060043 про надання послуг бізнес-мережі, відповідно до пункту 1.1. якого, на підставі ліцензії на здійснення діяльності у сфері телекомунікацій на території України, виданої органом регулювання в сфері телекомунікацій, оператор надає бізнес-абоненту на території України телекомунікаційні послуги Бізнес-мережі Утел, (далі по тексту послуги), а бізнес-абонент отримує зазначені послуги та сплачує їх вартість відповідно до діючих тарифів. Послуги замовляються бізнес-абонентом шляхом укладання відповідних додаткових угод до цього договору.

Під бізнес-мережею Утел слід розуміти систему комплексного обслуговування бізнес-абонентів, що забезпечує надання повного спектра телекомунікаційних послуг з підвищеним рівнем обслуговування.

У розділі 2 договору сторони закріпили свої обов'язки, зокрема, оператор зобов'язався організувати лінію(ї) зв'язку та надавати послуги, як це визначено у відповідній додатковій угоді чи додатку до цього договору. До обов'язків бізнес-абонента віднесено проведення оплати послуг у терміни, визначені цим договором.

Відповідно до пункту 3.1 договору не пізніше 10 числа місяця, що настає за розрахунковим, оператор виставляє бізнес-абоненту рахунок для оплати вартості наданих послуг. Розрахунковим місяцем вважається кожний календарний місяць року, в межах якого надавались послуги.

Вартість послуг, згідно пункту 3.2 договору, визначається на підставі встановлених оператором тарифів, що діяли на момент надання послуг згідно з додатками до цього договору. Додатково при оплаті послуг нараховується податок на додану вартість за ставкою, що діє на момент оплати.

Сторони узгодили, що бізнес-абонент повинен оплатити рахунок за послуги протягом десяти робочих днів з моменту його отримання (але не пізніше останнього числа місяця, наступного за розрахунковим) шляхом перерахування належної до сплати суми на розрахунковий рахунок оператора. Оплата послуг проводиться у національній валюті України.

У розділі 4 договору сторони визначили відповідальність за часткове чи повне невиконання договірних зобов'язань. Так, у разі затримки оплати на надані послуги бізнес-абонентам нараховується пеня з 1 числа місяця, другого за розрахунковим. Пеня нараховується на суму заборгованості у розмірі облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який нараховується пеня, за кожну добу затримки оплати Оплата пені обов'язкова. При неповній оплаті боргу в першу чергу погашається сума пені (пункт 4.2 договору).

06 травня 2011 року сторони уклали додаткову угоду №2 про надання послуг некомутованого доступу до мережі інтернет до договору №7060043 від 06 травня 2011 року, відповідно до умов якого, оператор надає бізнес-абоненту на території України послуги некомутованого доступу до мережі інтернет та додаткові послуги, визначені у замовленні, а бізнес-абонент отримує зазначену послугу інтернет, користується нею на умовах договору та цієї додаткової угоди й сплачує її вартість.

Згідно додатку №2.1 до договору абонентна плата місяць за 1 порт складає 420,00 грн. без ПДВ.

Як стверджує позивач, обов'язки за вищезазначеним договором ним виконувалися належним чином у встановлені строки, втім, відповідачем оплата за надані послуги своєчасно та в повному обсязі здійснена не була, через що заборгованість останнього перед публічним акціонерним товариством "Укртелеком" складає 2940,00 грн.

Користуючись своїм правом, передбаченим чинним законодавством та умовами договору, позивач нарахував на суму заборгованості 3% річних, інфляційні втрати та пеню, несплата яких разом із сумою заборгованості у добровільному порядку і послугувала підставою для звернення позивача до суду з вимогою про примусове стягнення грошових коштів.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.

Основні засади господарювання в Україні визначає Господарський кодекс України, який регулює господарські відносини, що виникають у процесі організації та здійснення господарської діяльності між суб'єктами господарювання, а також між цими суб'єктами та іншими учасниками відносин у сфері господарювання.

Згідно статті 2 Господарського кодексу України учасниками відносин у сфері господарювання є суб'єкти господарювання, споживачі, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, наділені господарською компетенцією, а також громадяни, громадські та інші організації, які виступають засновниками суб'єктів господарювання чи здійснюють щодо них організаційно-господарські повноваження на основі відносин власності.

Оскільки спірні правовідносини виниклі у зв'язку з невиконанням зобов'язань за договором про надання послуг, вони регулюються положеннями глав 48, 63 Цивільного кодексу України з урахуванням загальних положень Господарського кодексу України, що регулюють виконання господарських зобов'язань.

Згідно з частиною 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Аналогічне положення міститься в частині 1 статті 193 Господарського кодексу України, якою визначено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Статтею 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до частини 1 статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно з частиною 1 статті 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Судом встановлено, що сторонами у даній справі було укладено договір №7060043 про надання послуг бізнес-мережі та додаткову угоду №2 про надання послуг некомутованого доступу до мережі інтернет до договору №7060043, згідно умов яких, бізнес-абонент зобов'язався проводити оплату послуг у терміни, визначені цим договором та згідно з тарифами, зазначеними у додатку №2.1. до договору.

Відповідно до частини 1 статті 903 Цивільного кодексу України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Умови договору позивачем виконані у повному обсязі, заперечення щодо якості робіт з боку відповідача відсутні, докази зворотного на момент розгляду спору відповідачем представлені не були.

Матеріали справи свідчать про те, що за період з 01 листопада 2012 року по 25 квітня 2013 року заборгованість відповідача перед позивачем за спожиті послуги складає 2940,00 грн.

Втім, відповідач не надав суду доказів погашення заборгованості в розмірі 2940,00 грн., у той час як відповідно до приписів статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести суду ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень, способом, передбаченим чинним законодавством для доведення фактів такого роду. Таким чином, матеріалами справи підтверджується факт порушення відповідачем умов договору №7060043 про надання послуг бізнес-мережі та додаткової угоди №2 про надання послуг некомутованого доступу до мережі інтернет до договору №7060043 в частині повної та своєчасної оплати за спожиті послуги. За таких обставин, вказана сума боргу є підтвердженою та підлягає стягненню з відповідача в примусовому порядку.

Позивач також просить стягнути з відповідача 3% річних у розмірі 35,52 грн. та інфляційні втрати у розмірі 0,50 грн.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити сум боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Виходячи із положень зазначеної норми, наслідки прострочення боржником грошового зобов'язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та 3% річних виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника та незалежно від сплати ним неустойки (пені) за порушення виконання зобов'язання та входять до складу грошового зобов'язання.

Така позиція щодо правової природи інфляційних нарахувань на суму боргу та 3% річних викладена, зокрема, в постанові Верховного суду України від 15.11.2010 р. у справі №4/720.

Судом було перевірено розрахунок 3% річних та інфляційних втрат, здійснений позивачем у справі, та встановлено, що загальна сума 3% річних, яка підлягає стягненню з відповідача за період з 01 січня 2013 року по 09 серпня 2013 року складає 35,52 грн., а загальна сума інфляційних втрат, яка підлягає стягненню з відповідача за період з 01 січня 2013 року по 01 серпня 2013 року, складає 0,50 грн.

Крім основної суми заборгованості, позивач просить суд стягнути з відповідача 82,04 грн. пені.

Так, частиною 1 статті 216 Господарського кодексу України встановлено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

За змістом статті 217 Господарського кодексу України у сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції та адміністративно-господарські санкції.

Відповідно до частини 1 статті 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності,невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно частини 1 та частин 3 статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до пункту 6 статті 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано. Отже, вказана норма права передбачає строк, у межах якого нараховуються штрафні санкції.

Відповідно до статті 253 Цивільного кодексу України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.

Відповідно до статті 3 Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Матеріалами справи підтвердилось неналежне виконання зобов'язань відповідачем в частині повної та своєчасної оплати за отримані послуги, з огляду на що, заборгованість відповідача склала 2940,00 грн., що є підставою для нарахування відповідачу пені.

Судом перевірений наданий позивачем розрахунок пені та встановлено його правомірність, у зв'язку з чим, вимоги позивача про стягнення 82,04 грн. пені також підлягають задоволенню.

Враховуючи вищевикладені обставини справи та норми чинного законодавства, позов підлягає задоволенню у повному обсязі.

Господарські витрати у вигляді сплаченого позивачем судового збору у сумі 1720,50 грн. (мінімальна ставка судового збору, що підлягає сплати за цим позовом) суд покладає на відповідача згідно з положеннями статті 49 Господарського процесуального кодексу України.

Згідно зі статтею 85 Господарського процесуального кодексу України у судовому засіданні 01 жовтня 2013 року оголошені вступна та резолютивна частини рішення.

Повне рішення складено 07 жовтня 2013 року.

Керуючись ч. 3 ст. 50, ст.ст. 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з виконавчого комітету Привітненької сільської ради (вул. Леніна, 13, с. Привітне, м. Алушта, АР Крим, 98521, код 37252477) на користь публічного акціонерного товариства "Укртелеком" (бульвар. Т. Шевченко, 18, м. Київ, 01601) в особі Кримської філії публічного акціонерного товариства "Укртелеком" (вул. О. Невського, 11, м. Сімферополь, АР Крим, 95000, код 22236588) 2940,00 грн. заборгованості, 35,52 грн. 3% річних, 0,50 грн. інфляційних втрат, 82,04 грн. пені та 1720,50 грн. судового збору.

3. Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.

Суддя І.І. Дворний