Рішення

від 01.10.2013 по справі 911/3288/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Київської області

01032, м. Київ - 32, вул. С.Петлюри, 16тел. 239-72-81

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"01" жовтня 2013 р. Справа № 911/3288/13

Суддя Черногуз А.Ф., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробничо-торгівельна компанія «Полімерцентр» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Молочна компанія» про стягнення суми,

Представники:

позивача : Марченко О.В. (дов. № 12-д від 02.01.2013);

відповідача: не з'явилися.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

У провадженні господарського суду Київської області знаходиться за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробничо-торгівельна компанія «Полімерцентр» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Молочна компанія» про стягнення суми.

В обґрунтування своїх позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем своїх зобов'язань за договором поставки № 03041 від 04.03.2013.

Ухвалою від 21.08.2013 порушено провадження у справі та призначено її до розгляду на 03.09.2013.

Ухвалою від 03.09.2013 розгляд справи було відкладено на 01.10.2013.

В судовому засіданні 01.10.2013 суд заслухав пояснення представника позивача. Відповідач в судове засідання не з'явився, про прочини неявки суд не повідомив, хоча був належним чином повідомлений про час і місце розгляду справи, що підтверджується наявним в матеріалах справи рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої ст. 64 та ст. 87 Господарського процесуального кодексу України. За змістом цієї норми, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом. У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору. (Аналогічна правова позиція викладена в Постанові Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції»)

Враховуючи, що сторони були належним чином повідомлені про судове засідання та те, що реалізація норми ст. 38 Господарського процесуального кодексу України щодо витребування господарським судом у сторін документів і матеріалів, необхідних для вирішення спору, безпосередньо залежить від суб'єктивної реалізації сторонами їх диспозитивного права подавати та витребовувати через суд докази, а також враховуючи положення п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України, який визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, господарський суд вважає, що судом в межах наданих повноважень створені належні умови для надання сторонами доказів та вважає за можливе розглядати справу за наявними у справі документами.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши докази та оцінивши їх в сукупності, суд

Установив:

04.03.2013 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Виробничо-торгівельна компанія «Полімерцентр» (постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Молочна компанія» (покупець) було укладено договір поставки № 03041. Відповідно до п. 1.1. договору постачальник зобов'язується передати, а покупець прийняти і сплатити продукцію найменування, кількість і вартість якої вказується в додатках-специфікаціх № 1,2,3 і т.д., що є невід'ємною частиною договору. Згідно з п. 3.2.2. умовою поставки є дотримання умов сплати, зазначених у додатку-специфікації.

Відповідно до видаткової накладної № РН-0002316 від 30.05.2013 позивач поставив відповідачу товар на загальну суму 16473,60 грн. Вказаний факт підтверджується круглою печаткою відповідача на даній накладній, а також підписом уповноваженої на отримання товару особи.

Таким чином, суд встановив що позивач належним чином виконував свої зобов'язання за договором поставки № 03041 від 04.03.2013. Факт належного виконання позивачем своїх зобов'язань також підтверджує часткова оплата відповідача, а також відсутність скарг або зауважень щодо якості, комплектності товару тощо. Відтак, у відповідача виник обов'язок сплатити вартість товару у повному обсязі.

Відповідно до ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав і обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини. Однією з підстав виникнення господарського зобов'язання згідно ст. 174 Господарського кодексу України, є господарський договір.

Відповідно до ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Статтею 265 ГК України визначено, що за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Дана норма кореспондується зі ст. 712 ЦК України, відповідно до якої за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Приписами ст. 530 Цивільного кодексу України передбачено, що, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно з ст.ст. 251, 252 Цивільного кодексу України, строком є певний період у часі, зі спливом якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами.

Терміном є певний момент у часі, з настанням якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Термін визначається календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач неналежним чином виконував свої грошові зобов'язання за договором поставки № 03041 від 04.03.2013

Суд встановив, що відповідач частково оплатив отриманий товар, загальна сума оплати становила 8000,00 грн. Відтак, заборгованість відповідача перед позивачем на момент подання позову до суду становила 8473,60 грн. Вказаний факт підтверджується банківськими виписками з рахунку позивача, наданими Акціонерним товариством «Райффайзен Банк Аваль», а також довідкою № 344 від 30.09.2013, підписаною генеральним директором та головним бухгалтером позивача.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Враховуючи вищевикладене, господарський суд дійшов висновку про доведеність існування боргу відповідача перед позивачем в розмірі 8473,60 грн, а відтак заявлена позовна вимога є обґрунтованою, доведеною належними та допустимими доказами, відповідачем не спростованою, а відтак такою, що підлягає задоволенню.

Крім того, у позовній заяві позивач просить суд стягнути з відповідача 235,40 грн пені, 423,68 грн штрафу, 905,68 грн 50% річних

Відповідно до ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 230 ГК України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми, яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання, або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Пунктом 6 ст. 231 Господарського кодексу України встановлено, що штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за весь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Відповідно до п. 6 ст. 232 ГК України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язань припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Відповідно до п. 5.1., 5.2., 5.5. договору за порушення термінів оплати, погоджених сторонами в договорі і додатках до нього, понад 10 днів, покупець сплачує постачальнику штраф у розмірі 5% від суми заборгованості. За несвоєчасну оплату продукції покупець сплачує постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла на період прострочення, від суми боргу за кожний день прострочення платежу. У випадку несвоєчасного виконання передбачених цим договором грошових зобов'язань винна сторона сплачує потерпілій стороні за час прострочення 50% річних від простроченої суми.

Відповідно до специфікації № 03-13 відповідач повинен був розрахуватись за отриманий товар до 30.05.2013.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок пені, суд дійшов висновку, що він є арифметично невірним. Склавши власний розрахунок, суд встановив, що сума пені є більшою, ніж позивач просить стягнути у позовній заяві. Проте, відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України господарський суд, приймаючи рішення, має право виходити за межі позовних вимог, якщо це необхідно для захисту прав і законних інтересів позивачів або третіх осіб з самостійними вимогами на предмет спору і про це є клопотання заінтересованої сторони. З аналізу даної норми вбачається, що господарський суд не має права з власної ініціативи виходити за межі заявлених позовних вимог. Відтак вимога позивача про стягнення з відповідача 235,40 грн пені підлягає задоволенню.

Перевіривши розрахунки штрафу та 50% річних, суд дійшов висновку що вони є арифметично вірними, а відтак вимога про стягнення з відповідача 423,68 грн штрафу, 905,68 грн 50% річних підлягає задоволенню.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відтак, сторони звертаючись до суду повинні враховувати те, що визначення та наповнення доказової бази переданого на розгляд суду спору покладаються саме на сторони, а не на суд. Суд вирішує спір на підставі поданих та витребуваних в порядку ст. 38 Господарського процесуального кодексу України сторонами доказів.

Витрати по сплаті судового збору, відповідно до ст. 44, 49 Господарського процесуального кодексу України, покладаються судом на відповідача .

За таких обставин, керуючись ст.ст. 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Молочна компанія» (код ЄДРПОУ 34719628) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробничо-торгівельна компанія «Полімерцентр» (код ЄДРПОУ 21640229) 8473,60 грн боргу, 235,40 грн пені, 423,68 грн штрафу, 905,68 грн 50% річних, а також 1720,50 грн судового збору.

3. Видати наказ.

Суддя А.Ф. Черногуз