Рішення

від 23.09.2013 по справі 910/16296/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/16296/13 23.09.13 За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ТК «ТЕХНОКОМПЛЕКТ»

До Товариства з обмеженою відповідальністю «Віват Авто-Лізинг»

Про стягнення 14 481,63 грн.

Суддя Спичак О.М.

Представники сторін :

від позивача Лебедев В.Г. -представник за довіреністю;

від відповідача не з'явився

В судовому засіданні 23.09.2013 судом у відповідності до статті 85 Господарського процесуального кодексу України проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Позивач звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом про стягнення з відповідача 13 723,64 грн. основного боргу, 126,33 грн. 3% річних та 631,66 грн. пені, а також відшкодування за рахунок відповідача судового збору.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 27.08.2103 було порушено провадження у справі №910/16296/13, розгляд справи було призначено на 23.09.2013.

В судовому засіданні 23.09.2013 представник позивача підтримав позовні вимоги та просив позов задовольнити. Вимоги позивача мотивовані тим, що відповідачем, всупереч умов договору купівлі - продажу продукції № 01-28/02 від 28.02.2013, не було здійснено у визначений договором строк оплату отриманої продукції в сумі 13 723,64 грн., внаслідок чого у відповідача перед позивачем виникла заборгованість в розмірі 13 723,64 грн. Також, у зв'язку з простроченням виконання відповідачем умов договору купівлі-продажу №1208000821 від 18.08.2012 щодо своєчасного виконання зобов'язання по оплаті отриманої продукції, позивачем заявлено до стягнення з відповідача 3% річних в сумі 126,33 грн. з посиланням на приписи ст. 625 Цивільного кодексу України та пені в сумі 631,66 грн. з посиланням на п. 9.2 договору.

Відповідач своїх представників в судове засідання 23.09.2013 - не направив, вимоги наведеної ухвали суду щодо надання витребуваних документів та письмових пояснень по суті спору - не виконав, письмовий відзив на позов з наданням доказів - не надав. Про проведення судового засідання був повідомлений належним чином, за адресою свого місцезнаходження, зазначеній у витягу з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України № 820097, що поданий до суду позивачем. Через канцелярію Господарського суду міста Києва заяв та клопотань не подавав. Суд зазначає про те, що відповідач не був обмежений у своїх процесуальних правах надати відзив та витребувані документи через канцелярію суду або шляхом їх направлення на адресу суду поштовим відправленням.

Отже, враховуючи те, що неявка представників відповідача не перешкоджає вирішенню спору, з метою дотримання процесуальних строків вирішення спору, в матеріалах справи наявний достатній обсяг документів, який необхідний для вирішення спору, а тому справа розглядається в порядку ст. 75 Господарського процесуального кодексу України за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши надані матеріали справи, дослідивши оригінали поданих суду документів на відповідність їм копій, наявних у справі, заслухавши представника позивача, представника відповідача, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд м. Києва, -

ВСТАНОВИВ:

28.02.2013 між позивачем - Товариством з обмеженою відповідальністю «ТК «ТЕХНОКОМПЛЕКТ», як продавцем, та відповідачем - ТОВ «Віват Авто-Лізинг», як покупцем, було укладено договір купівлі-продажу продукції № 01-28/02 (далі - договір № 01-28/02 від 28.02.2013), відповідно до умов якого продавець (позивач) зобов'язався передати у власність покупця металопродукцію, кріплення (далі - товар) , а покупець (відповідач) зобов'язався прийняти у власність та оплатити товар на передбачених даним договором умовах (п.1.1).

Умовами договору № 01-28/02 від 28.02.2013 сторони узгодили, що форма оплати - 30% передоплати протягом 3 банківських днів з моменту виставлення рахунку на оплату товару, 70% - протягом 20 банківських днів з моменту поставки товару (п. 4.1), у випадку прострочення оплати з вини покупця в строки, передбачені даним договором, окрім форс-мажорних обставин, покупець виплачує продавцю пеню у розмірі 0,05 % за кожний день прострочення від несплаченої суми, але не більше подвійної облікової ставки НБУ , яка діяла в момент прострочення (п. 9.2).

Згідно видаткової накладної № 1565 від 22.03.2013 на суму 13 723,64 грн., яка підписана представниками сторін та скріплена печатками обох сторін, позивачем, як продавцем, було передано, а відповідачем, як покупцем, прийнято по договору № 01-28/02 від 28.02.2013 без будь-яких зауважень і заперечень товар (згідно переліку) на суму 13 723,64 грн.

Також, згідно акту звірки взаємних розрахунків за період з 01.01.2013 по 24.07.2013, складеного між позивачем та відповідачем відносно розрахунків за договором № 01-28/02 від 28.02.2013, сальдо на користь позивача складає 13 723,64 грн.

Як зазначав позивач у позові, станом на час звернення позивача з позовом до суду, відповідачем не здійснено оплату отриманого товару по договору № 01-28/02 від 28.02.2013 на суму 13 723,64 грн., що і стало підставою для звернення позивача до суду за захистом порушеного права.

Стаття 175 ч.1 Господарського кодексу України встановлює, що майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору.

Відповідно до вимог статті 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно статті 655 Цивільного кодексу України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ст. 663 Цивільного кодексу України, продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень ст. 530 цього кодексу.

Згідно п. 1 статті 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до п.1 статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язані встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Частина 1 статті 33 Господарського процесуального кодексу України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Враховуючи вищевикладене судом встановлено, що на підставі укладеного договору купівлі-продажу № 01-28/02 від 28.02.2013 позивачем було поставлено, а відповідачем прийнято без будь-яких зауважень та заперечень товар на суму 13 723,64 грн., що підтверджується видатковою накладною № 1565 від 22.03.2013.

Проте, відповідачем всупереч п. 4.1 договору № 01-28/02 від 28.02.2013 у встановлений строк, а саме, протягом 20 банківських днів з моменту поставки товару (тобто до 18.04.2013 включно), не було здійснено оплату отриманого за накладною № 1565 від 22.03.2013 товару на суму 13 723,64 грн. Доказів протилежного суду станом на момент вирішення спору надано не було.

Таким чином, суд дійшов висновку, що у відповідача перед позивачем існує непогашена заборгованість в сумі 13 723,64 грн., а тому суд визнає вимогу позивача про стягнення з відповідача суми заборгованості за поставлений, але не оплачений у повному обсязі товар за договором № 01-28/02 від 28.02.2013 - законною, обгрунтованою, доведеною належними та допустимими доказами, а отже такою, що підлягає задоволенню в повному обсязі.

Також, за прострочення відповідачем виконання зобов'язання по своєчасній оплаті отриманого товару по договору № 01-28/02 від 28.02.2013, позивачем заявлено до стягнення з відповідача:

- на підставі статті 625 Цивільного кодексу України - 3% річних в сумі 126,33 грн. (за період прострочення з 19.04.2013 по 08.08.2013);

- на підставі п. 9.2 договору № 01-28/02 від 28.02.2013 - пеню в сумі 631,66 грн. (за період прострочення з 19.04.2013 по 08.08.2013).

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (п.1 ст. 612 ЦК України).

Ст. 549 Цивільного кодексу України встановлює, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Стаття 625 ЦК України встановлює відповідальність за порушення грошового зобов'язання та визначає, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Суд, враховуючи те, що відповідачем всупереч п. 4.1 договору № 01-28/02 від 28.02.2013 у встановлений строк, а саме, протягом 20 банківських днів з моменту поставки товару (тобто до 18.04.2013 включно), не було здійснено оплату отриманого за накладною № 1565 від 22.03.2013 товару на суму 13 723,64 грн., дійшов висновку про законність та обґрунтованість вимоги позивача про стягнення з відповідача 3% річних за прострочення виконання зобов'язання за період з 19.04.2013 (оскільки 18.04.2013 останні день виконання відповідачем зобов'язання по оплаті отриманого товару) до 08.08.2013 (дата, визначена позивачем самостійно як гранична щодо нарахування і з якою суд погоджується).

Згідно розрахунку позивача, з яким суд погоджується щодо сум, строків і ставок нарахувань, розмір 3% річних складає 126,33 грн.:

Сума боргу (грн)Період простроченняКількість днів простроченняРозмір процентів річнихЗагальна сума процентів 13723.64 19.04.2013 - 08.08.2013 112 3 % 126.33 Також, розглянувши вимогу позивача про стягнення з відповідача пені в сумі 631,66 грн. за період з 19.04.2013 (оскільки 18.04.2013 останні день виконання відповідачем зобов'язання по оплаті отриманого товару) до 08.08.2013 (дата, визначена позивачем самостійно як гранична щодо нарахування і з якою суд погоджується), суд дійшов висновку, що наведена вимога підлягає частковому задоволенню, виходячи із розрахунку суду.

Отже, згідно розрахунку суду, розмір пені, який підлягає стягненню з відповідача, складає 609,10 грн.:

Сума боргу (грн)Період простроченняКількість днів простроченняРозмір облікової ставки НБУРозмір подвійної облікової ставки НБУ в деньСума пені за період прострочення 13723.64 19.04.2013 - 09.06.2013 52 7.5000 % 0.041 %* 293.27 13723.64 10.06.2013 - 08.08.2013 60 7.0000 % 0.038 %* 315.83 Враховуючи наведене, суд дійшов висновку, що вимоги позивача підлягають частковому задоволенню, а саме: з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 13 723,64 грн. основного боргу, 126,33 грн. 3% річних та 609,10 грн. пені. В іншій частині вимоги задоволенню не підлягають.

Відповідно до статті 49 господарського процесуального кодексу України, судовий збір по справі покладається на відповідача пропорційно розміру задоволених вимог.

Керуючись ст.ст. 33, 34, 43, 44, 49, 75, 82 - 85, 116 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Віват Авто-Лізинг» (код ЄДРПОУ 35619215; місцезнаходження: 02222, м Київ, вул.. Пухівська, 1-А) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ТК «ТЕХНОКОМПЛЕКТ» (код ЄДРПОУ 24185151; місцезнаходження: 91015, Луганська обл., м. Луганськ, квартал Мирний, буд. 9, кв. 88) 13 723 (тринадцять тисяч сімсот двадцять три) грн. 64 коп. основного боргу, 126 (сто двадцять шість) грн. 33 коп. 3% річних, 609 (шістсот дев'ять) грн. 10 коп. пені, а також 1 717 (одна тисяча сімсот сімнадцять) грн. 82 коп. судового збору. В іншій частині позову відмовити.

3. Видати наказ відповідно до ст. 116 ГПК України.

4. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено

30.09.2013

Суддя О.М.Спичак