Рішення

від 10.09.2013 по справі 922/3068/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"10" вересня 2013 р.Справа № 922/3068/13

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Аріт К.В.

при секретарі судового засідання Михайлюк В.Ю.

розглянувши справу

за позовом Публічного акціонерного товариства "Коростенський завод "Янтар", м.Коростень до Товариства з обмеженою відповідальністю "Алмавік", м.Харків про стягнення 21111,00 гривень за участю представників:

позивача - Бігун В.В. (дов. №05/1209 від 09 серпня 2013 року)

відповідача - не з'явився

ВСТАНОВИВ:

Позивач, Публічне акціонерне товариство "Коростенський завод "Янтар", звернувся до господарського суду Харківської області з позовною заявою про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Алмавік" (Відповідача) 21111,00 гривень боргу. Заявлену вимогу обґрунтував неналежним виконанням Відповідачем умов договору №197 про надання юридичних консалтингових та дилерських послуг, укладеного між Позивачем та Відповідачем 18 квітня 2012 року. Крім того, Позивач просив суд покласти на Відповідача сплату 1720,50 гривень судових витрат.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 26 липня 2013 року було прийнято вищевказану позовну заяву до розгляду. Провадження у справі було порушено та призначено до розгляду у відкритому судовому засіданні на 12 серпня 2013 року.

08 серпня 2013 року представник Відповідача надав через канцелярію суду клопотання (вх.№29013), в якому просив суд відкласти розгляд справи на іншу дату, у зв'язку з перебуванням у іншому судовому засіданні. Також, у наданому клопотанні Відповідач зазначив про невизнання позову, його необґрунтованість та безпідставність.

12 серпня 2013 року представник Позивача надав через канцелярію суду (вх.№29412) витребувані судом документи, на підтвердження заявлених позовних вимог.

Судом було досліджено надані документи та долучено до матеріалів справи.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 12 серпня 2013 року було відкладено розгляд справи на 10 вересня 2013 року, у зв'язку з неявкою Відповідача.

Представник Позивача у відкритому судовому засіданні 10 вересня 2013 року підтримав заявлені позовні вимоги та просив суд задовольнити їх в повному обсязі.

Відповідач у відкрите судове засідання 10 вересня 2013 року свого представника не направив, відзив на позовну заяву та витребувані судом документи не надав. Про причини неявки суд не повідомив. Про час та місце проведення судового засідання був повідомлений належним чином, що підтверджується поштовим повідомленням від 22 серпня 2013 року.

Враховуючи те, що норми ст.65 Господарського процесуального кодексу України щодо обов'язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, а п.4 ч.3 ст.129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що в межах наданих йому повноважень створені належні умови для надання сторонами доказів та здійснені всі необхідні дії щодо витребування додаткових доказів, а тому вважає за можливе розглядати справу без участі Відповідача за наявними в ній і додатково поданими на вимогу суду матеріалами і документами.

Суд, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення проти них, всебічно та повно дослідивши матеріали справи та надані учасниками судового процесу докази, заслухавши пояснення представника Позивача, встановив наступне.

18 квітня 2012 року між Публічним акціонерним товариством "Коростенський завод "Янтар" (Позивачем) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Алмавік" (Відповідачем) було укладено договір №197 про надання юридичних консалтингових та дилерських послуг. Даний договір було підписано повноважними представниками з обох сторін та скріплено печатками.

Відповідно до умов даного договору, виконавець (Відповідач) зобов'язався надавати послуги, вказані у п.1.2 договору, замовнику (Позивачу), а замовник зобов'язався на підставі актів виконаних робіт своєчасно оплатити відповідні послуги.

Згідно із п.3.1. даного договору, оплата послуг проводиться замовником поетапно (за кожен контракт або доповнення).

Кошти за надання разових послуг сплачуються на розрахунковий рахунок виконавця не пізніше 3 банківських днів з моменту пред'явлення виконавцем рахунку-фактури або акту виконаних робіт (п.3.2. договору).

Замовник зобов'язується сплатити виконавцю усі затрати по виконанню цього договору на підставі попередньої домовленості сторін, яка обумовлюється сторонами в кожному конкретному випадку додатково (п.3.3. договору).

Як вбачається з матеріалів справи, на умовах усної домовленості, як зазначає Позивач, ним було сплачено 2 авансові платежі на суму 21111,00 гривень. Даний факт підтверджується платіжним дорученням №919 від 23 квітня 2012 року на суму 11111,00 гривень та платіжним дорученням №1070 від 10 травня 2012 року на суму 10000,00 гривень (а.с.11).

Однак Відповідач, в свою чергу, не виконав свої зобов'язання за спірним договором належним чином.

У зв'язку із неналежним виконанням Відповідачем умов спірного договору та з метою досудового врегулювання спору, Позивач направив лист-вимогу №05/1112 від 11 вересня 2012 (а.с.12) на адресу Відповідача про повернення 21111,00 гривень, але відповіді не отримав.

05 квітня 2013 року, Позивач повторно направив лист-вимогу №05/396 на адресу Відповідача з аналогічною вимогою (а.с.14).

Відповідач, в свою чергу, листом №02 від 09 квітня 2013 року повідомив Позивача про те, що всі договірні зобов'язання ним було виконано без порушень умов договору, та надав до відповідного листа акт №ОУ-0000001 здачі-приймання робіт (надання послуг) (а.с.17) для підписання його Позивачем.

Позивач відмовився від підписання вищевказаного акту, наполягаючи на порушенні умов спірного договору Відповідачем, та повторно просив повернути суму попередньої оплати, про що йдеться у листі-вимозі №05/811 від 17 червня 2013 року (а.с.16).

Факт направлення Позивачем відповідних листів-вимог та факт отримання їх Відповідачем підтверджується наявними у матеріалах справи поштовими повідомленнями (а.с.18).

Суд, проаналізувавши обставини, вказані у позовній заяві, дійшов висновку про те, що Позивач виконав свої зобов'язання за спірним договором належним чином та у повному обсязі. Проте, Відповідач, в свою чергу, зобов'язання за спірним договором не виконав належним чином та не повернув до цього часу сплачені Позивачем кошти у сумі 21111,00 гривень.

Стаття 129 Конституції України встановлює, що судді при здійсненні правосуддя незалежні і підкоряються лише закону. Змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості - є однією із основних засад судочинства.

Відповідно до ч.1 ст.43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Отже, надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог, суд дійшов висновку про повне задоволення позову, виходячи з наступного.

Згідно із ч.1 ст.179 Господарського кодексу України, майново-господарські зобов'язання, які виникають між суб'єктами господарювання або між суб'єктами господарювання і не господарюючими суб'єктами - юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов'язаннями.

Відповідно до частини 1 статті 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином, відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До того ж, частина 2 статті 193 Господарського кодексу України встановлює те, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Відповідно до ст.599 Цивільного кодексу України, зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

В розумінні статті 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Боржник, який прострочив виконання зобов'язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення (ч.2 цієї статті).

Відповідно до ст.629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно зі ст.901 Цивільного кодексу України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до ч.1 ст.906 Цивільного кодексу України, збитки, завдані замовнику невиконанням або неналежним виконанням договору про надання послуг за плату, підлягають відшкодуванню виконавцем, у разі наявності його вини, у повному обсязі, якщо інше не встановлено договором. Виконавець, який порушив договір про надання послуг за плату при здійсненні ним підприємницької діяльності, відповідає за це порушення, якщо не доведе, що належне виконання виявилося неможливим внаслідок непереборної сили, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з п.4.3 договору, сторони домовились, що за порушення умов даного договору винна сторона відшкодовує спричинені цим збитки відповідно законодавства України.

Відповідно до ст.33 Господарського процесуального кодексу України, обов'язок доказування та надання доказів, покладений на сторони.

Враховуючи викладене, те, що Відповідач не надав до суду ані відзив, ані докази в обґрунтування своїх заперечень, та те, що на момент прийняття рішення по справі, у матеріалах справи відсутні будь-які докази належного виконання Відповідачем послуг за договором, або повернення 21111,00 гривень в добровільному порядку, суд вважає заявлену вимогу Позивача щодо стягнення з Відповідача 21111,00 гривень збитків нормативно та документально обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.

Суд, вирішуючи питання розподілу судових витрат, встановивши сторону, з вини якої справу було доведено до суду, керується ст.ст.44, 49 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до яких судовий збір покладається на Відповідача.

На підставі вищевикладеного та ст.129 Конституції України, ст.ст. 599, 612, 629 Цивільного кодексу України, ст.ст.179, 193 Господарського кодексу України, та керуючись ст.ст.1, 12, 22, 33, 43, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Алмавік" (61001, м.Харків, пр.Московський, 90-А, код ЄДРПОУ 21245125, р/р №2600101681613 в філії ВАТ "Укрексімбанк", МФО 351618) на користь Публічного акціонерного товариства "Коростенський завод"Янтар" (11503, м.Коростень, вул.Житомирська, 2, код ЄДРПОУ 02969797, р/р №26002300451002 у філії "Ощадбанк", Житомирське ОУ, МФО 311647) 21111,00 гривень збитків та 1720,50 гривень судового збору.

Видати відповідний наказ після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 16 вересня 2013 року.

Суддя Аріт К.В.

Справа №922/3068/13