Рішення

від 01.10.2013 по справі 914/2961/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01.10.2013 р. Справа № 914/2961/13

За позовом : Публічного акціонерного товариства «Укртелеком» в особі Львівської філії ПАТ «Укртелеком», м. Львів

До відповідача : Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1, м. Новий Розділ

Про стягнення 9 746,42 грн.

Суддя Березяк Н.Є

Секретар судового засідання Торська І.В.

В судове засідання з'явились:

від позивача : Жулкевська Л.О. - представник

від відповідача : не з'явився

Представникам сторін роз'яснено права та обов'язки, передбачені ст.ст. 20, 22 ГПК України.

Суть спору: Подано позов Публічного акціонерного товариства «Укртелеком» в особі Львівської філії ПАТ «Укртелеком» до Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 про стягнення 9 746,42 грн.

В судовому засіданні 13.08.2013 року судом було оглянуто оригінали документів, які в належно завірених копіях долучені до матеріалів справи.

Розгляд справи відкладався з підстав та мотивів викладених в ухвалах суду від 13.08.2013 року та від 10.09.2013 року.

Представник позивача в судовому засіданні позов підтримав, просив задоволити позовні вимоги та стягнути з відповідача заборгованість в розмірі 9 746,42 грн. з мотивів наведених в позовній заяві, матеріалах справи та поясненнях наданих в судовому засіданні.

Відповідач в судові засідання не з'явився, відзиву на позов не подав, хоча належним чином був повідомлений про час і місце розгляду справи ухвалами суду, які направлялись йому рекомендованою кореспонденцією з повідомленням про вручення. За таких обставин суд вважає, що справа у відповідності до вимог ст.75 ГПК України, може бути розглянута за відсутності відповідача.

В судовому засіданні 01.10.2013 року оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Суд заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, та оцінивши докази в їх сукупності, встановив наступне:

01.02.2013 року між Відкритим акціонерним товариством «Укртелеком» в особі Львівської філії та Фізичною особою - підприємцем ОСОБА_1 було укладено два Договори № 468107-773 та №468107-772 оренди нежитлових приміщень.

На виконання умов вище зазначених Договорів, позивач передав відповідачу у строкове платне користування нежитлові приміщення за адресою: АДРЕСА_2 площею 15 кв.м. та 2 кв.м. За орендоване приміщення відповідач зобов'язувався проводити орендну плату, однак своїх договірних зобов'язань відповідач не виконав заборгувавши, як зазначає позивач 5 933,49 грн. по Договору №468107-773 за період лютий-червень 2013 року 3 560,00 грн. - орендної плати та 2 373,49 грн. за електроенергію та згідно Договору № 468107-773 за період лютий-травень - 3 420,00 грн. - орендної плати та 141,15 грн. за електроенергію.

24.05.2013 року та 27.05.2013 року позивачем були направлені відповідачу Претензії за №576-8108-20 та №577-8108-20 про оплату заборгованості, які залишені відповідачем без відповіді та задоволення, а відтак позивач звернувся з позовом до суду про стягнення з відповідача 9495,49 грн.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України позивачем нараховані три відсотки річних, які складають 33,82 грн. та інфляційні втрати в сумі 6,22 грн. Крім цього, відповідно до п.8.2 Договорів позивачем нарахована пеня у розмірі подвійної облікової ставки НБУ яка складає 210,89 грн.

Проаналізувавши всі обставини та матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача суд прийшов до висновку, що позовні вимоги підлягають до задоволення частково.

При прийнятті рішення, суд виходив з наступного:

Згідно зі статтею 509 ЦК України зобов'язання це правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ст. ст. 525, 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається.

Аналогічне положення містить ст. 193 Господарського кодексу України, де зазначено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Як вбачається із матеріалів справи, на виконання умов Договорів від 01.02.2013 року за №468107-773 та №468107-772, позивач передав відповідачу у строкове платне користування нежитлові приміщення за адресою: АДРЕСА_2 площею 15 кв.м. та 2 кв.м., що підтверджується актами приймання-передачі майна, які підписані та скріплені мокрими печатками сторін.

Відповідно до п.3.6 Договорів орендна плата перераховується Орендарем у безготівковому порядку на поточний банківський рахунок Орендодавця не пізніше 27 числа місяця, наступного за розрахунковим, згідно з рахунками, які виставляються Орендодавцем не пізніше 17 числа місяця, наступного за розрахунковим та надаються Орендарю разом з актом про надані послуги та податковою накладною.

Згідно п. 3.4 Договорів Орендар відшкодовує витрати на електроенергію у порядку, визначеному Правилами користування електричною енергією, та на підставі окремого розрахунку Орендодавця у термін зазначений у п.3.6 Договору.

Як вбачається із позовних вимог та матеріалів справи, свої договірні зобов'язання відповідач не виконував, а саме за орендовані приміщення та електроенергію оплат не проводив.

24.05.2013 року та 27.05.2013 року позивачем були направлені відповідачу Претензії за №576-8108-20 та №577-8108-20 про оплату заборгованості, які залишені відповідачем без відповіді та задоволення.

За невиконання відповідачем договірних зобов'язань, позивач звернувся з позовом про стягнення з відповідача 9 495,49 грн. за несплату орендної плати та електроенергії, яка виникла по Договору № 468107-772 в розмірі 5 933,49 грн. та по Договору № 468107-773 в розмірі 3 562,00 грн.

Однак, як вбачається із матеріалів справи та розрахунків доданих до позовної заяви за невиконання договірних зобов'язань у відповідача перед позивачем виникла заборгованість згідно Договору №468107-772 за період лютий-червень 2013 року - 3 560,00 грн. - орендної плати та 2 373,49 грн. - несплати за електроенергію, а також згідно Договору № 468107-773 за період лютий-травень - 3 420,00 грн. - орендної плати та 141,15 грн. несплати за електроенергію, що в сукупності складає 9 494,64 грн. і які підлягають до стягнення.

Нормами ст. 625 ЦК України передбачена відповідальність за порушення грошового зобов'язання, а саме: сплата суми боргу з урахуванням індексу інфляції за весь час прострочення та трьох відсотків річних від простроченої суми.

За несвоєчасне виконання договірних зобов'язань по Договору №468107-772 позивачем за період 28.03.2013 року по 19.07.2013 року нараховані три відсотки річних в розмірі 18,52 грн. Згідно проведеного судом перерахунку три відсотки річних за вказаний період складають 26,53 грн., однак суд задовольняє три відсотки річних в межах заявлених вимог.

На заборгованість яка виникла у відповідача перед позивачем згідно Договору №46810-773 позивачем нараховано три відсотки річних за період 28.03.2013 року по 19.07.2013 року в розмірі 15,24 грн. Згідно проведеного судом перерахунку три відсотки річний за вказаний період складають 19,90 грн., однак суд задовольняє три відсотки річних в межах заявлених позовних вимог.

За несвоєчасне виконання договірних зобов'язань позивачем за період 28.03.2013 року по 19.07.2013 року нараховані інфляційні втрати, а саме по Договору № 468107-772 в сумі 3,55 грн. та по Договору № 468107-773 в сумі 2,67 грн. Однак, згідно проведеного судом перерахунку за вказаний період індексу інфляції на суму заборгованості, яка виникла по двох Договорах не було, а відтак в частині стягнення інфляційних нарахувань в розмірі 6,22 грн. слід відмовити.

Положенням ст.610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Частинами 1-3 статті 612 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Боржник, який прострочив виконання зобов'язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення. Якщо внаслідок прострочення боржника виконання зобов'язання втратило інтерес для кредитора, він може відмовитися від прийняття виконання і вимагати відшкодування збитків.

Згідно із ч. 1 ст. 220 Господарського кодексу України боржник, який прострочив виконання господарського зобов'язання, відповідає перед кредитором (кредиторами) за збитки, завдані простроченням, і за неможливість виконання, що випадково виникла після прострочення.

Частиною 1 статті 230 Господарського кодексу України встановлено, що штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до п.6 ст.232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань», платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Статтею 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань», розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Згідно п.8.2 Договорів у разі наявності заборгованості по орендній платі чи іншим витратам за Договором за попередній місяць станом на 27 число поточного місяця, Орендарю нараховується пеня від суми простроченого платежу в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня, починаючи з 28 числа поточного місяця до дати погашення заборгованості.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем нарахована пеня за період 28.03.2013 року по 19.07.2013 року на заборгованість, яка виникла у відповідача згідно Договору №468107-772 в розмірі 132,60 грн., однак згідно проведеного судом перерахунку пеня за вказаний період складає та підлягає до стягнення в розмірі 127,98 грн.

За невиконання договірних зобов'язань, позивачем також нарахована пеня за період 28.03.2013 року по 19.07.2013 року на заборгованість, яка виникла у відповідача згідно Договору № 468107-773 в сумі 78,29 грн. Згідно проведеного судом перерахунку пеня за вказаний період складає 96,03 грн., однак суд задовольняє пеню в межах заявлених вимог.

Відповідно до ст. 32 ГПК України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Статтею 33 ГПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до ст. 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідач в судове засідання не з'явився, доказів оплати боргу чи заперечень на позов суду не представив.

Враховуючи відсутність заперечень з боку відповідача та не подання ним доказів оплати виконаних робіт в повному обсязі, суд вважає, що позовні вимоги обґрунтовані та підлягають до задоволення частково.

Судові витрати слід віднести на відповідача пропорційно задоволених позовних вимог в порядку ст. 49 ГПК України.

Керуючись 3,4,4 1 ,4 2 ,4 3 , 4 4 ;4 5 ,4 6 ,12,32,33,34,35,36,43,49,75,82,84,85 ГПК України, суд , -

В И Р І Ш И В:

1. Позовні вимоги задоволити частково.

2. Стягнути з фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, ЗКПО НОМЕР_1) на користь Публічного акціонерного товариства «Укртелеком» в особі Львівської філії (79000, м. Львів, вул. Дорошенка, 43. ЗКПО 01186030) з обмеженою відповідальністю «Міжгалузеве спеціалізоване підприємство «Промматеріали» (79038, м. Львів, вул. Медової Печери,38, ідентифікаційний код 31363574) - 9 494,64 грн. - основного боргу, 206,27 грн. - пені, 33,76 грн. - трьох відсотків річних та 1 718,60 грн. - судового збору.

3. В рештій частині позовних вимог - відмовити.

4. Рішення суду може бути оскаржено протягом 10 днів до Львівського апеляційного господарського суду.

Наказ видати у відповідності до ст. 116 ГПК України.

Повний текст рішення виготовлений та підписаний 03.10.2013 року.

Суддя Березяк Н.Є.