Рішення

від 03.09.2013 по справі 370/1325/13-ц

МАКАРІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

МАКАРІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Фрунзе, 35, смт. Макарів, Київська обл., 08000, т. (04578) 5-12-39

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"03" вересня 2013 р. Справа № 370/1325/13-ц

Макарівський районний суд Київської області у складі головуючого судді Тандира О.В., при секретарі Приходько О.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в смт. Макарові Київської області цивільну справу за позовом Колективного садівничого товариства «Транспортник» до ОСОБА_1, Колонщинської сільської ради Макарівського району Київської області про визнання недійсними рішення ради та державних актів на право власності на земельні ділянки, -

в с т а н о в и в:

Колективне садівниче товариство «Транспортник» (далі - позивач, с/т «Транспортник») звернулося до суду із вказаним позовом, в якому посилаючись на порушення сільською радою порядку передачі земельних ділянок відповідачу просило визнати незаконним та скасувати рішення ради про передачу у власність ділянок відповідачу та державний акт на право власності на земельну ділянку, виданий на підставі цього рішення, а також зобов'язати відділ Держземагенства у Макарівському районі Київської області скасувати запис про реєстрацію зазначеного державного акту.

В обґрунтування позовних вимог с/т «Транспортник» вказало, що товариству на праві користування належала земельна ділянка 5,0 га, а відповідачі згідно Статуту товариства були прийняті в його члени. У 1994 році Колонщинською сільською радою Макарівського району було прийняте рішення про передачу у приватну власність земельної ділянки відповідачу у справі за рахунок земель товариства, без попереднього вилучення у її у нього, чим порушено вимоги Земельного кодексу України.

В судове засідання представник позивача не з'явився, подав суду письмову заяву згідно якої позовні вимоги підтримав, просив їх задовольнити з підстав, викладених у позовній заяві.

Відповідач в судове засідання не з'явилась, подала письмові заперечення проти позову, в яких просила суд у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

В обґрунтування заперечень проти позову зазначила, що позивач не має ніякого відношення до земельної ділянки, що була передана у постійне користування Міністерству автотранспорту УРСР згідно поданого акту на право постійного користування землею. Також відповідач вказала, що позивача було зареєстровано лише 16.07.2003 року, про що свідчить довідка із ЄДР, додана до позовної заяви, а тому права позивача не могли бути порушені у 1994 році Колонщинською сільською радою Макарівського району прийняттям оскаржуваного рішення. Крім цього відповідач вказала на застосування судом строку позовної давності, як на підставу відмови у позові.

Третя особа - відділ Держземагенства у Макарівському районі Київської області про свою участь у справі у якості третьої особи в порядку, передбаченому ст. 36 ЦПК України не заявив, а тому справа розглядається без цієї третьої особи.

Ухвалою суду від 03.09.2013 року провадження у справі в частині вимог до відділу Держземагенства у Макарівському районі Київської області про зобов'язання вчинити дії судом закрито на підставі п. 1 ст. 205 ЦПК України.

Дослідивши докази у справі, суд встановив наступні факти та відповідні їм правовідносини.

В постійному користуванні Колективного садівничого товариства «Транспортник» перебуває земельна ділянка площею 5 га, що підтверджується державний актом на право користування землею серії В № 025900 від 13.09.1988 року, виданого Міністерству автомобільного транспорту УРСР (акт зареєстрований в Книзі записів державних актів на право користування землею № 51) на земельну ділянку площею 2,0 га, на підставі рішення Колонщинської сільської ради народних депутатів Макарівського району Київської області від 14.02.1991 року збільшеної на 3,0 га, Статутом садового товариства «Транспортник», зареєстрованим рішенням виконкому Макарівської районної ради народних депутатів № 81 від 24.05.1990 року.

Відповідачу у справі ОСОБА_1, рішенням Колонщинської сільської ради Макарівського району Київської області від 14 квітня 1994 року № 12 було передано у приватну власність земельну ділянку за рахунок земель, які перебували у користуванні позивача.

Відповідно до вказаного вище рішення, відповідачу був виданий державний акт на право приватної власності на землю ОСОБА_1, - серії КВ №, на земельну ділянку площею 0,12 га для ведення садівництва, зареєстрований у Книзі записів державних актів на право власності на землю за № 286 від 15.12.1995 року.

Позивач вказав, а відповідачі не заперечила, що земельна ділянка відповідача була виділена за рахунок земель, що перебували у постійному користуванні товариства, без попереднього вилучення цих ділянок у цього товариства.

Вирішуючи вимоги за позовом суд керується наступним.

Як передбачено ч. 1 ст. 19 ЗК України 1990 року що був чинним на час ухвалення виконкомом ради рішення про передачу у користування ділянки позивачеві, сільські, селищні Ради народних депутатів надають земельні ділянки у користування для всіх потреб із земель сіл, селищ, а також за їх межами для будівництва шкіл, лікарень, підприємств торгівлі та інших об'єктів, пов'язаних з обслуговуванням населення (сфера послуг), сільськогосподарського використання, ведення селянського (фермерського) господарства, особистого підсобного господарства, індивідуального житлового, дачного і гаражного будівництва, індивідуального і колективного садівництва, городництва, сінокосіння і випасання худоби, традиційних народних промислів.

Статтею 22 цього ж Кодексу було передбачено, що право власності на землю або право користування наданою земельною ділянкою виникає після встановлення землевпорядними організаціями меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) і одержання документа, що посвідчує це право.

Приступати до використання земельної ділянки, в тому числі на умовах оренди, до встановлення меж цієї ділянки в натурі (на місцевості) і одержання документа, що посвідчує право власності або право користування землею, забороняється.

Згідно п. 7 Прикінцевих та перехідних положень ЗК України 2001 року громадяни та юридичні особи, що одержали у власність, у тимчасове користування, в тому числі на умовах оренди, земельні ділянки у розмірах, що були передбачені раніше діючим законодавством, зберігають права на ці ділянки.

Враховуючи викладене, у позивача на праві користування з 1988 року знаходиться земельна ділянка для ведення садівництва у межах Колонщинської сільської ради Макарівського району Київської області і ці права за ним зберігаються по даний час.

Відповідно до ч. 8 ст. 17 ЗК України 1990 року, що був чинним на час ухвалення сільською радою рішення про передачу у власність ділянок відповідачам, передача у власність громадян земельних ділянок, що перебувають у власності або користуванні інших громадян чи юридичних осіб, провадиться місцевими Радами народних депутатів після вилучення (викупу) їх у порядку, встановленому статтями 31 і 32 цього Кодексу.

Так, ст. 31 цього ж Кодексу передбачала, що вилучення (викуп) земельних ділянок з метою передачі їх у власність або надання у користування громадянам, підприємствам, установам і організаціям провадиться за згодою власників землі і землекористувачів на підставі рішення Верховної Ради України, місцевих Рад народних депутатів.

Як вбачається із матеріалів справи, зазначений вище порядок при передачі у власність ділянок відповідачам, дотриманий не був, згоди товариства на вилучення з його користування ділянок для передачі їх відповідачам останні не отримували.

Відповідно до статті 1, 3 ЦПК України завданнями цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Як встановлено ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Вказана норма кореспондується із ст. 152 ЗК України, відповідно до якої держава забезпечує громадянам та юридичним особам рівні умови захисту прав власності на землю. Власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.

Як передбачено ч. 1 ст. 21 ЦК Уркаїни суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.

Оскільки передаючи у власність відповідачам земельні ділянки, сільська рада не дотрималась вимог, передбачених ч. 8 ст. 17 ЗК України 1990 року щодо попереднього вилучення цих земельних ділянок у попереднього користувача у порядку, передбаченому ст. 31 цього Кодексу, оскаржуване позивачем рішення є таким, що прийняте з порушенням закону, а тому позовні вимоги про визнання незаконним та скасування рішення Колонщинської сільської ради № 12 від 14 квітня 1994 року про передачу у приватну власність спірних земельних ділянок відповідачу підлягають задоволенню.

Державний акт на право власності на земельну ділянку, виданий відповідачу на підставі вказаного рішення також слід визнати недійсними.

Посилання відповідача на те, що позивач був зареєстрований лише 2003 року спростовуються наявною у матеріалах справи копією статуту позивача, що був зареєстрований рішенням виконкому Макарівської районної ради народних депутатів № 81 від 24.05.1990 року.

Посилання відповідача як на підставу відмови у позові на сплив строку позовної давності судом відхиляється з огляду на наступне.

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 268 ЦК України позовна давність не поширюється, зокрема, на вимоги власника або іншої особи про визнання незаконним правового акта органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, яким порушено його право власності або інше речове право.

Вказаний пункт статті 268 ЦК України було виключено на підставі Закону N 4176-VI від 20.12.2011 року «Про внесення змін до деяких законів України щодо вдосконалення порядку здійснення судочинства».

Відповідно до п. 5 Прикінцевих та перехідних положень зазначеного Закону протягом трьох років з дня набрання чинності цим Законом особа має право звернутися до суду з позовом про визнання незаконним правового акта органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, яким порушено право власності або інше речове право особи.

Оскільки вказаний вище закон набрав чинності 15.01.2012 року, а позивач із позовом звернувся 18.06.2013 року, строк позовної давності у даному випадку не сплив.

Судові витрати відповідно до ст. 88 ЦПК України підлягають стягненню з Колонщинської сільської ради Макарівського району Київської області, оскільки ухвалення нею незаконного рішення стало підставою для звернення позивача до суду із даним позовом.

Керуючись ст.ст. 15, 60, 79, 88, 207, 212-215, 223 ЦПК України, суд -

в и р і ш и в:

Позовні вимоги Колективного садівничого товариства «Транспортник» до ОСОБА_1, Колонщинської сільської ради Макарівського району Київської області про визнання недійсними рішення ради та державного акту на право власності на земельну ділянку - задовольнити .

Рішення Колонщинської сільської ради № 12 від 14 квітня 1994 року в частині передачі у власність земельної ділянки ОСОБА_1, - визнати незаконним та скасувати.

Визнати незаконним та скасувати державний акт на право приватної власності на землю серії КВ №, на земельну ділянку площею 0,12 га для ведення садівництва, зареєстрований у Книзі записів державних актів на право власності на землю за № 286 від 15.12.1995 року.

Стягнути з Колонщинської сільської ради Макарівського району Київської області на користь Колективного садівничого товариства «Транспортник» 114,70 грн., судового збору.

Рішення може бути оскаржено до Апеляційного суду Київської області протягом 10 днів з моменту його проголошення, а особами, що не були присутні при його проголошенні - з моменту отримання його копії.

Рішення суду набирає законної сили по закінченню строку на його оскарження, у разі, якщо не подано апеляційну скаргу. В інакшому випадку - після розгляду справи апеляційним судом.

Головуючий О.В.Тандир