Ухвала

від 08.10.2013 по справі 826/6169/13-а

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 826/6169/13-а Головуючий у 1-й інстанції: Шрамко Ю.Т. Суддя-доповідач: Файдюк В.В.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 жовтня 2013 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді Файдюка В.В.

суддів: Літвіної Н.М.

Чаку Є.В.

При секретарі: Бібко А.П.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва Державної податкової служби на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 25 червня 2013 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Грейд» до Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И В :

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 25 червня 2013 року адміністративний позов ТОВ «Грейд» до ДПІ у Печерському районі м. Києва ДПС про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення - задоволено.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, відповідач звернувся до суду з апеляційною скаргою в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалити нову, якою відмовити в задоволенні позовних вимог.

Суд, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та вірно встановлено судом першої інстанції, відповідачем проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ «Грейд» з питань дотримання вимог податкового законодавства при взаємовідносинах з ТОВ «Тутто-Ол Міт» за періоди з 01 лютого 2012 року по 29 лютого 2012 року та з 01 квітня 2012 року по 30 червня 2012 року.

За результатами перевірки відповідачем складено акт від 05 квітня 2012 року за № 315/22-3/32045351, яким зафіксовані порушення позивачем норм податкового законодавства, в результаті чого позивачем було неправомірно занижено суму податку на додану вартість на суму 75 792, 00 грн.

На підставі вказаного акта перевірки, відповідачем було винесено податкове повідомлення-рішення № 0004952203 від 18 квітня 2013 року яким за позивачем збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 113 688, 00 грн., з яких 75 792, 00 грн., - за основним платежем, а 37 896, 00 грн., - за штрафними (фінансовими) санкціями.

Не погоджуючись з вказаним податковим повідомленням-рішенням, позивач оскаржив його в судовому порядку.

З матеріалів справи вбачається, що між ТОВ «Грейд», як покупцем, та ТОВ «Тутто-Ол Міт», як постачальником, був укладений договір поставки товарів № 201201 від 10 січня 2012 року, згідно п.1.1, п.1.2 та п.4.1 якого в порядку та на умовах, визначених цим договором постачальник зобов'язується продати і передати у власність покупця меблеві матеріали, а покупець в порядку та на умовах, визначених цим договором, зобов'язується оплатити та прийняти товар. Номенклатура, кількість та вартість товару встановлюється за погодженням сторін і вказується у видаткових накладних, які є невід'ємною частиною даного договору. Ціна одиниці товару та кожної партії товару визначається сторонами відповідно до п. 1.2 цього договору і зазначається у видаткових накладних, які є невід'ємною частиною договору.

Відповідно до п. 3.4 зазначеного договору - транспортування товару здійснюється автомобільним транспортом постачальника і за рахунок останнього.

Згідно з наданими позивачем податковими деклараціями з податку на додану вартість, всі господарсько-фінансові операції позивача з ТОВ «Тутто-Ол Міт» та третіми особами знайшли відображення в податковому обліку позивача в повному обсязі.

Факт оплати позивачем за отриманий згідно Договору № 201201 товар підтверджується платіжними дорученнями з відповідною відміткою банку про проведення операції.

Крім того з матеріалів справи судом першої інстанції встановлено, що Договір № 201201 був укладений з метою використання позивачем отриманих за цим договором товарів у власній господарській діяльності, зокрема, для виготовлення меблів та їх наступної реалізації іншим контрагентам.

Відповідно до п. 198.1 та п. 198.3 Податкового кодексу України - право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає, зокрема, у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг. Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Податкового Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Пунктом 198.6 статті 198 ПК України встановлено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Відповідно до п.п. 201.8, 201.9 та п. 201.10 статті 201 Податкового кодексу України - право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Податкового Кодексу. Не дає права на віднесення сум податку до податкового кредиту податкова накладна, складена платником, звільненим від сплати податку за рішенням суду, після набрання чинності таким рішенням суду. Податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Згідно з п.184.1 статті 184 ПК України - реєстрація платника податку на додану вартість діє до дати анулювання реєстрації платника податку.

Зі змісту наведених положень законодавства України вбачається, що у податковому обліку податкова накладна є тим документом, який складається у момент виникнення податкових зобов'язань і визначається як розрахунковий документ, що підтверджує вчинення певної господарської операції, за якою виникають податкові зобов'язання, породжує у платника податку обов'язки та права щодо нарахування та сплати податку на додану вартість, характер яких залежить від статусу платника (продавець чи покупець), в тому числі підтверджує право покупця на нарахування податкового кредиту. Податкова накладна має силу податкового і одночасно розрахункового документа за умови її складання особою, зареєстрованою як платник податку у порядку, передбаченому статтею 201 Податкового кодексу України.

Крім зазначених норм податкового законодавства України необхідно також врахувати правову позицію Вищого адміністративного суду України, висловлену ним в Інформаційному листі від 20 липня 2010 року № 1112/11/13-10, відповідно до якого процесуальна діяльність суду із встановлення обґрунтованості права платника податку на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування з податку на додану вартість повинна включати такі етапи:

1. Встановлення факту здійснення господарської операції.

2. Встановлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції.

3. Встановлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг) і господарською діяльністю платника податку.

4. Встановлення дотримання платником податку спеціальних вимог щодо документального підтвердження сум податкового кредиту та/або бюджетного відшкодування з податку на додану вартість.

5. Встановлення факту надмірної сплати податку на додану вартість у ціні товарів (послуг), що придбані платником податку.

Відповідно до статей 3, 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» - фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі реквізити: назву документу (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Колегія суддів звертає увагу на те, що з метою підтвердження реальності господарських операцій, що мали місце з його контрагентом, позивачем було надано суду копії відповідних первинних документів, а саме: договору поставки, видаткових та податкових накладних, платіжних доручень, договору оренди складського приміщення, відомостей списання ТМЦ у виробництві, тощо.

Надані позивачем копії первинних документів підписані відповідальними посадовими особами та скріплені печатками юридичних осіб, крім того, містять інші відомості та реквізити, наявність яких визнана обов'язковою для первинного документу в розумінні ч. 2 статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

Крім того, колегія суддів зазначає, що чинне законодавство не ставить в залежність виникнення у платника податку на додану вартість права на податковий кредит від дотримання вимог податкового законодавства іншими суб'єктами господарювання.

Так само як і на платника податків не покладається обов'язок перевіряти безпосереднього контрагента на предмет виконання ним вимог податкового законодавства перед тим, як відносити відповідні суми ПДВ до податкового кредиту та заявляти відповідні суми до бюджетного відшкодування.

Як зазначено у вказаному вище Інформаційному листі Вищого адміністративного суду України - якщо контрагент не виконав свого зобов'язання щодо сплати податку до бюджету, це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку права на відшкодування податку на додану вартість.

Враховуючи зазначене, та оскільки судом не було встановлено ознак фіктивності укладеного між позивачем та його контрагентом правочину, необґрунтованими є висновки викладені відповідачем в акті перевірки про порушення позивачем податкового законодавства.

А як наслідок, колегія суддів приходить до висновку про неправомірність оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, що ґрунтується на таких висновках.

Отже суд першої інстанції при винесенні постанови було дотримано всіх вимог законодавства, а тому відсутні підстави для її скасування.

Відповідно до статті 200 КАС України - суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. ст. 160, 198, 200, 205, 207, 212, 254 КАС України суд,

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва Державної податкової служби - залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 25 червня 2013 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили в порядку, встановленому статтею 254 КАС України та може бути оскаржена безпосередньо до адміністративного суду касаційної інстанції в порядку і строки, встановлені статтею 212 КАС України.

Головуючий суддя:

Судді:

Головуючий суддя Файдюк В.В.

Судді: Літвіна Н. М.