Постанова

від 08.10.2013 по справі 819/2297/13-а

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ Справа № 819/2297/13-a 08 жовтня 2013 року                                                                                 м. Тернопіль Тернопільський окружний адміністративний суд у складі: головуючого – судді Чепенюк О.В., розглянувши в порядку письмового провадження в місті Тернополі адміністративну справу за позовом Козівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Тернопільській області до малого приватного підприємства «Апіс» про стягнення податкового боргу, ВСТАНОВИВ:           Козівська об'єднана державна податкова інспекція Головного управління Міндоходів у Тернопільській області (далі – Козівська ОДПІ Головного управління Міндоходів у Тернопільській області, позивач) звернулася до суду з адміністративним позовом до малого приватного підприємства «Апіс» (далі – МПП «Апіс», відповідач) про стягнення коштів з рахунків у банках, обслуговуючих відповідача, та готівки, що належить платнику податків, у рахунок погашення податкового боргу по орендній платі за землю у розмірі 3410 грн. 13 коп.           Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач зареєстрований суб'єктом господарювання, перебуває на обліку як платник податків у Козівській ОДПІ Головного управління Міндоходів у Тернопільській області (Бережанське відділення), зобов'язаний сплачувати належні суми податків і зборів (обов'язкових платежів) у встановлені законом строки. Станом на 23.09.2013 року за відповідачем рахується податковий борг по орендній платі за землю, що не заявлений до стягнення в судовому порядку, у розмірі 3410 грн. 13 коп. по узгоджених грошових зобов'язаннях. Податковим органом вживались заходи для його стягнення, проте податковий борг відповідачем не погашено. Позивач відповідно до статті    95 Податкового кодексу України    просить стягнути з МПП «Апіс» податковий борг у розмірі 3410 грн. 13 коп. з рахунків у банках, обслуговуючих платника податків, та за рахунок готівки, що належить відповідачу.           Представник позивача у судове засідання не прибув, проте позивач подав до суду клопотання від 08.10.2013 року про розгляд справи за відсутності його представника, позовні вимоги підтримує у повному обсязі (а. с. 20).           Представник відповідача у судове засідання не прибув, хоча в розумінні статей 33, 35 Кодексу адміністративного судочинства України (далі – КАС України) відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового розгляду, що підтверджується повідомленням про вручення рекомендованого поштового відправлення (а. с. 19), причини неприбуття до суду представника не повідомив, заперечення проти позову не подав.           Відповідно до частини четвертої статті 122 КАС України особа, яка бере участь у справі має право заявити клопотання про розгляд справи за її відсутності.           Згідно із частиною четвертою статті 128 КАС України у разі неприбуття відповідача, належним чином повідомленого про дату, час і місце судового розгляду, без поважних причин розгляд справи може не відкладатися і справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів. Відповідно до частини шостої статті 128 КАС України якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта. Як передбачено частиною першою статті 41 КАС України, у разі неявки у судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, чи якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності осіб, які беруть участь у справі (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.           Таким чином, судовий розгляд даної справи здійснено в порядку письмового провадження на підставі наявних у ній доказів, без фіксування адміністративного процесу технічними засобами.           Дослідивши письмові докази, суд приходить до висновку, що адміністративний позов слід задовольнити повністю з наступних підстав.           Судом встановлено, що МПП «Апіс» 12.05.1998 року зареєстроване як юридична особа, що підтверджується копією свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи серії А00 № 161130, виданого державним реєстратором Бережанської районної державної адміністрації Тернопільської області (а. с. 5). Відповідач перебуває на обліку як платник податків у Козівській ОДПІ Головного управління Міндоходів у Тернопільській області (Бережанське відділення), має відкриті рахунки в банківських установах (а. с. 6). Відповідно до розрахунку заборгованості по платежах до бюджету станом на 23.09.2013 року за МПП «Апіс» рахується податковий борг по орендній платі за землю, який не заявлявся до стягнення у судовому порядку, у розмірі 3410 грн. 13 коп., у тому числі 23  грн. 43 коп. – пеня (а. с. 7). Податковий борг по орендній платі за землю виник через несплату відповідачем узгоджених сум грошових зобов'язань, визначених у податкових повідомленнях-рішеннях Бережанської міжрайонної державної податкової інспекції Тернопільської області Державної податкової служби (правонаступником якої є Козівська ОДПІ Головного управління Міндоходів у Тернопільській області) № 0000011500/618 від 26.02.2013 року про збільшення грошового зобов'язання по орендній платі за землю на суму 2366 грн. 70 коп. (у тому числі 1893 грн. 36 коп. – основний платіж, 473 грн. 34 коп. – штрафні санкції) (а.  с. 10), прийнятому на підставі акту № 50/15-003/25347957 від 21.02.2013 року «Про результати позапланової невиїзної перевірки МПП «Апіс» з питань дотримання вимог податкового законодавства щодо декларування орендної плати за земельні ділянки державної або комунальної власності за період з 01.01.2012 року по 31.12.2012 року» (а.  с.  12-14), та № 0000031500/618 від 26.02.2013 року про визначення штрафних санкцій у розмірі 1020 грн. 00 коп., прийнятому на підставі акту № 50/15-03/25347957 від 21.02.2013 року камеральної перевірки податкової звітності (а. с. 17). Зазначені податкові повідомлення-рішення вручені директору МПП «Апіс» 26.02.2013 року, що підтверджується розписками про отримання на їх корінцях (а. с. 10, 15), у встановленому законом порядку не оскаржені. Узгодженні суми грошових зобов'язань МПП «Апіс» своєчасно не сплачені та набули статусу податкового боргу. Крім того, за порушення строків погашення узгодженого грошового зобов'язання на суму податкового боргу МПП «Апіс»  нараховано пеню в сумі 23 грн. 43 коп. З метою погашення податкового боргу Бережанською міжрайонною державною податковою інспекцією Тернопільської області Державної податкової служби надіслана МПП «Апіс» податкова вимога № 70 від 04.03.2011 року (а. с. 9), проте вжиті заходи не призвели до сплати податкового боргу відповідачем. Податковий борг з моменту надіслання податкової вимоги не переривався. Пунктом 16.1 статті 16, пунктом 36.1 статті 36, пунктом 38.1 статті 38 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року  № 2755-VI, чинного з 01.01.2011 року, з змінами і доповненнями (далі – ПК України), передбачено, що платники податків зобов'язані сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом; податковим обов'язком визнається обов'язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом; виконанням податкового обов'язку визнається сплата в повному обсязі платником відповідних сум податкових зобов'язань у встановлений податковим законодавством строк. В силу приписів пункту 57.3 статті 57 ПК України у разі визначення грошового зобов'язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах 54.3.1 – 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, платник податків зобов'язаний сплатити нараховану суму грошового зобов'язання протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу. Відповідно до пункту 58.3 статті 58 ПК України податкове повідомлення-рішення вважається надісланим (врученим) платнику податків, якщо його передано посадовій особі такого платника податків під розписку або надіслано листом з повідомленням про вручення.           Судом встановлено, що податковий борг відповідача виник внаслідок несплати платником податків сум грошових зобов'язань, донарахованих за результатами перевірок податковим органом. Податкові повідомлення-рішення у встановленому законом порядку оскаржені не були, а тому суми грошових зобов'язань є узгодженими та підлягали до сплати у відповідні строки, встановлені пунктом 57.3 статті 57 ПК України. Пункт 59.1 статті 59 ПК України передбачає, що у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов'язання в установлені законодавством строки, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення. Відповідно до пункту 95.1 статті 95 ПК України контролюючий орган здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності – шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі. Стягнення коштів та продаж майна платника податків провадяться не раніше ніж через 60 календарних днів з дня надіслання (вручення) такому платнику податкової вимоги.  Стягнення коштів з рахунків платника податків у банках, обслуговуючих такого платника податків, здійснюється за рішенням суду, яке направляється до виконання контролюючим органам, у розмірі суми податкового боргу або його частини (пункти 95.2, 95.3 статті 95 ПК України). Згідно з пунктом 95.4 статті 95 ПК України контролюючий орган на підставі рішення суду здійснює стягнення коштів у рахунок погашення податкового боргу за рахунок готівки, що належить такому платнику податків. Стягнення готівкових коштів здійснюється у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України. Підпунктами 14.1.39, 14.1.156, 14.1.175 пункту 14.1 статті 14 ПК України визначено, що податковий борг – сума узгодженого грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання; грошове зобов'язання платника податків – сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету як податкове зобов'язання та/або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у зв'язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності; податкове зобов'язання – сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством (у тому числі сума коштів, визначена платником податків у податковому векселі та не сплачена в установлений законом строк). Згідно із підпунктом 20.1.34 пункту 20.1 статті 20 ПК України контролюючі органи мають право звертатися до суду щодо стягнення коштів платника податків, який має податковий борг, з рахунків у банках, що обслуговують такого платника податків, на суму податкового боргу або його частини. Статтею 11 КАС України встановлено принцип змагальності сторін, відповідно до якого розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Відповідач не спростував доводи адміністративного позову, не надав доказів про сплату податкового боргу, вжиті податковим органом заходи не призвели до його погашення, враховуючи встановлені обставини справи та положення чинного законодавства, суд приходить до висновку про обґрунтованість позовних вимог, позов підлягає до задоволення у повному обсязі шляхом прийняття постанови про стягнення з рахунків МПП «Апіс» у банках, що обслуговують такого платника податків, та за рахунок готівки, що належить відповідачу, коштів у розмірі податкового боргу по орендній платі за землю в сумі 3410 грн. 13 коп. Керуючись статтями 11, 71, 86, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд ПОСТАНОВИВ: Адміністративний позов задовольнити повністю. Стягнути з рахунків малого приватного підприємства «Апіс»  (вулиця Рогатинська, 101, місто Бережани, Тернопільська область, ідентифікаційний код 25347957) у банках, що обслуговують такого платника податків, та за рахунок готівки, що належить малому приватному підприємству «Апіс», на користь держави кошти у розмірі податкового боргу по орендній платі за землю в сумі 3410 (три тисячі чотириста десять) гривень 13 (тринадцять) копійок. Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого статтею 186 КАС України, якщо таку апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.           Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Львівського апеляційного адміністративного суду через Тернопільський окружний адміністративний суд. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Головуючий суддя                                                                                Чепенюк О.В. копія вірна Суддя                                                                                                    Чепенюк О.В.