Рішення

від 30.09.2013 по справі 914/3386/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30.09.2013 р. Справа № 914/3386/13

За позовом : Приватного підприємства "ШипШина", м.Львів

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Гавар", м. Львів

про стягнення заборгованості в сумі 21 572,25 грн. за договором поставки № ПВ/082 від 31.10.2012р.

Суддя Коссак С.М.

при секретарі Кміть М.Б.

Представники:

Від позивача: Волубуєва М.А. - представник за довіреністю від 07.08.2013р.;

Від відповідача: не з'явився.

Господарським судом Львівської області розглядається справа за позовом Приватного підприємства "ШипШина" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Гавар" про стягнення заборгованості в сумі 21 572,25 грн. за договором поставки № ПВ/082 від 31.10.2012р.

Ухвалою суду від 04.09.2013р. порушено провадження у справі та призначено судовий розгляд справи на 16.09.2013р. З підстав викладених в ухвалі суду від 16.09.2013р. розгляд справи відкладено на 30.09.2013р.

В судовому засіданні 30.09.2013р. представник позивача позовні вимоги підтримав з підстав, зазначених в позовній заяві, просить їх задоволити. Через канцелярію суду супровідним листом подав витяги з ЄДРЮО та ФОП на позивача та відповідача, а також бухгалтерську довідку про те, що станом на 27.09.2013р. дебіторська заборгованість ТзОВ «Гавар» перед ПП «ШипШина» складає 16 132,00 грн.

Відповідач явки повноважного представника в судові засідання повторно не забезпечив, вимог ухвал суду не виконав, процесуальним правом на захисту свої інтересів не скористався.

Відповідно до пункту 3.9.1. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 року № 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність(вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Крім того, відповідно ст. 64 ГПК України ухвала про порушення провадження у справі надсилається зазначеним особам за повідомленою ними господарському суду поштовою адресою. У разі ненадання сторонами інформації щодо їх поштової адреси, ухвала про відкриття провадження у справі надсилається за адресою місцезнаходження (місця проживання) сторін, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. У разі відсутності сторін за такою адресою, вважається, що ухвала про порушення провадження у справі вручена їм належним чином.

З врахуванням вищенаведеного, в тому числі наявних в матеріалах справи даних щодо поштової адреси та адреси місцезнаходження відповідача, даних щодо скерування ухвал господарського суду відповідачу, суд зазначає, що ухвали суду по даній справі скеровані відповідачу належним чином.

Відповідно до ст. 75 ГПК України, якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами. З врахуванням належного повідомлення про час та місце проведення судового розгляду обох сторін, судом забезпечено сторонам рівні процесуальні можливості у захисті їхніх процесуальних прав і законних інтересів, у наданні доказів та здійсненні інших процесуальних прав, з врахуванням наведеного, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними у справі матеріалами, яких достатньо для встановлення обставин та вирішення спору по суті.

У судовому засіданні 30.09.2013р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи та оглянувши їх оригінали в судовому засіданні, заслухавши пояснення представника позивача, повно, всебічно і об'єктивно з'ясувавши обставини в їх сукупності, дослідивши наявні в матеріалах справи докази судом встановлено таке.

31.10.2012р. між Приватним підприємством "ШипШина" (Постачальник за Договором, позивач у справі) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Гавар" (Покупець за Договором, відповідач у справі) було укладено договір поставки товару № ПВ/082 (далі за текстом - Договір).

Згідно п.1.1. Договору Постачальник зобов'язується проводити поставку (продаж) Покупцю у власність (повне господарське відання) автотовари (надалі «Товар»), окремими партіями, відповідно до замовлень Покупця, а Покупець зобов'язується прийняти цей товар та своєчасно здійснювати його оплату на умовах цього Договору.

Асортимент, найменування, кількість, ціна та загальна вартість товару зазначаються у бухгалтерських документах Постачальника рахунку - фактурі, видаткових накладних, які після підписання Сторонами мають юридичну силу специфікації в розумінні статті 266 Господарського кодексу України, та є невід`ємною частиною цього Договору (п. 1.2 Договору).

Покупець зобов'язується повністю оплатити поставлений товар згідно з наданих Постачальником документів, зазначених в п. 1.2 цього договору, упродовж 14 банківських днів з дня отримання товару (п. 6.2 Договору).

На виконання умов Договору позивачем було поставлено, а відповідачем отримано товар згідно видаткової накладної № 0-00072541 від 31.10.2012р. на суму 16 132,00 грн., що підписана сторонами та скріплена печатками без жодних застережень.

Однак відповідач покладенні на нього зобов'язання оплати придбаного товару за Договором не виконав, у зв'язку з чим у нього виникла заборгованість перед позивачем за поставлений товар в сумі 16 132,00 грн.

Існування заборгованості, сторонами підтверджується актом звірки станом на 01.01.2013р. на суму 16 132,00 грн. по видатковій накладній № 0-00072541 від 31.10.2012р.

За неналежне виконання умов Договору позивач просить стягнути з відповідача пеню в сумі 1 830, 49 грн., 3% річних в сумі 383, 36 грн. та штраф у розмірі 3 226,40 грн. (на підставі п. 7.5 Договору).

28.01.2013р. позивачем було направлено претензію № 9 від 21.01.2013р. відповідачу з вимогою оплатити заборгованість. Відповідачем не було дано відповіді на претензію.

Доказів погашення заборгованості станом на день розгляду справи сторонами до суду не надано.

При прийнятті рішення суд виходив з наступного.

Відповідно до статті 1 ГПК України підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності, мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Відповідно до частини 1 статті 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до статті 179 ГК України майново-господарські зобов'язання, які виникають між суб'єктами господарювання або між суб'єктами господарювання і негосподарюючими суб'єктами - юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов'язаннями.

Відповідно до статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

В силу положень статті 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу інших актів цивільного законодавства.

Статтею 629 ЦК України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статті 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Між сторонами у справі виникли зобов'язання на підставі договору купівлі-продажу (поставки) в силу пункту 1 частини 2 статті 11 ЦК України.

Відповідно до статті 265 ГК України за договором поставки одна сторона-постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) та сплатити за нього певну грошову суму.

Статтею 509 ЦК України передбачено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послуги, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Статтею 530 ЦК України встановлено - якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ч.1 ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Згідно з ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання. Статтею 611 Цивільного кодексу України передбачені наслідки порушення зобов'язання.

Матеріалами справи підтверджено факт поставки продукції згідно Договору, що, вбачається з видаткової накладної (№ 0-00072541від 31.10.2012р.), підписаної сторонами без жодних застережень та акту звірки взаєморозрахунків між сторонами станом на 01.01.2013р. на суму 16 132,00 грн. (оригінал оглянуто в судовому засідання).

Видаткова накладна є первинним документом в розумінні ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» що фіксує факт здійснення господарської операції.

Проте факт проведення відповідачем повної оплати вартості поставлених позивачем товарів підтверджений не був. Виходячи з наведеного, суд приходить до висновку про задоволення позовних вимог в частині стягнення основного боргу за Договором в сумі 16 132,00 грн., оскільки такі обґрунтовані та підтверджені матеріалами справи.

Відповідно до п. 7.5. Договору при простроченні оплати товару згідно п. 6.2, Покупець зобов'язаний сплатити Постачальнику суму боргу з урахуванням пені, нарахованої на суму заборгованості, у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період прострочення платежу, за кожен день прострочення від суми заборгованості, без обмеження строків її нарахування та зверненням до суду за її стягненням, а також штраф у розмірі 20% від суми простроченої заборгованості.

Відповідно до ч.1 статті 216 ГК України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Відповідно до ч.2 статті 217 ГК України у сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції.

Відповідно до статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Штрафними санкціями, згідно з ч.1 статтею 230 ГК України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно ч. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало були виконати.

Одночасне стягнення з учасника господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання за договором, штрафу та пені не суперечить статті 61 Конституції України, оскільки згідно зі статтею 549 ЦК України пеня та штраф є формами неустойки, а відповідно до статті 230 ГК України - видами штрафних санкцій, тобто не є окремими та самостійними видами юридичної відповідальності. У межах одного виду відповідальності може застосовуватися різний набір санкцій. Така позиція зазначена у постанові Верховного Суду України від 27 квітня 2012року №06/5026/1052/2011 та відображено в інформаційному листі Вищого господарського суду №01-06/908/2012 від 13.07.2012р.

Відповідно до статті 627 ЦК України, враховуючи статтю 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства

Отже, п. 7.5. Договору сторонами встановлено нарахування пені без обмежень строків її нарахування та звернення до суду за її стягненням, а також штраф у розмірі 20% від суми простроченої заборгованості.

В розрахунку пені вбачається, що позивач просить стягнути пеню за період з 21.11.2012р. по 29.08.2013р. Суд, здійнивши перерахунок пені, встановив, що стягненню підлягає пеня за період з 21.11.2012р. по 29.08.2013р. в сумі 1 822,59 грн. (розрахунок долучено до матеріалів справи). В частині стягнення пені в сумі 7,90 грн. слід відмовити.

Заявлений позивачем до стягнення штраф у розмірі 20% від суми простроченої заборгованості в розмірі 3 226,40 грн. нарахований правомірно і підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.

Відповідно до статті 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Суд здійнивши перерахунок 3 % річних, за період зазначений позивачем, а саме з 21.11.2012р. по 30.08.2013р. встановив, що стягненню підлягає 375,23 грн. (розрахунок долучено до матеріалів справи). А в частині стягнення 3 % річних в сумі 8,13 грн. слід відмовити.

Згідно з статті 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Відповідно до статті 34 ГПК України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Виходячи зі змісту всього наведеного вище, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог.

Судовий збір відповідно до статті 49 ГПК України підлягає розподілу між сторонами пропорційно задоволеним позовним вимогам.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 179, 193, 216, 217, 230, 232, 265 Господарського кодексу України, ст.ст. 11, 15, 254, 509, 526, 549, 610-612, 625, 626, 627, 629, ч.1 ст. 692 Цивільного кодексу України, та ст.ст. 1, 22, 33, 34, 49, 64, 75, 82, 83, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов задоволити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Гавар" (79068, місто Львів, вулиця Лінкольна, будинок 23; ідентифікаційний код юридичної особи 25225591) на користь Приватного підприємства "ШипШина" (79040, місто Львів, вулиця Городоцька, будинок 357; ідентифікаційний код юридичної особи 35145549) 16 132,00 грн. - основного боргу, 1 822,59 грн. - пені, 375, 23 грн. - 3% річних, 3 226,40 грн. - штрафу та 1 719,22 грн. - витрат по оплаті судового збору.

3. В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

4. Наказ видати відповідно до ст.116 ГПК України.

Повний текст рішення складено 07.10.2013 року.

Рішення набирає законної сили відповідно до статті 85 Господарського процесуального кодексу України, може бути оскаржене до Львівського апеляційного господарського суду в порядку і строки, передбачені статтями 91-93 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя Коссак С.М.