Рішення

від 03.10.2013 по справі 916/2523/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"03" жовтня 2013 р.Справа № 916/2523/13

Господарський суд Одеської області у складі:

судді В.С. Петрова

при секретарі Л.Е. Кришиневській

за участю представників:

від позивача - Швидкий О.О.,

від відповідача - Самокіш І.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом Публічного акціонерного товариства „Енергопостачальна компанія „Одесаобленерго" до Комунального підприємства „Кулевча" про стягнення 96 847,61 грн., -

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство „Енергопостачальна компанія Одесаобленерго" звернулось до господарського суду Одеської області з позовною заявою до Комунального підприємства „Кулевча" про стягнення заборгованості за договором № 97 від 18.01.2012 р. в сумі 96 847,61 грн., посилаючись на наступне.

Між ПАТ „Енергопостачальна компанія Одесаобленерго" в особі виробничого структурного підрозділу Саратського району електричних мереж та КП „Кулевча" 18.01.2012 р. укладено договір № 97 про постачання електричної енергії, за яким ПАТ „Одесаобленерго" зобов'язалось постачати електроенергію на об'єкт відповідача в межах встановленої потужності, в свою чергу відповідач зобов'язаний своєчасно проводити оплату за спожиту електроенергію та здійснювати інші платежі згідно з умовами договору та додатками до договору, що є його невід'ємними частинами. Наразі позивач зазначає, що згідно з п. 9.4 договору його дію було пролонговано на 2013 р.

Так, позивач вказує, що згідно п. 2.1 договору під час виконання умов цього договору з питань, не обумовлених ним, сторони зобов'язуються керуватись чинним законодавством України та Правила користування електричною енергією, затвердженими Постановою НКРЕ № 28 від 31.07.1996 р. В додатку № 5 до договору „Порядок розрахунків" сторонами був визначений розрахунковий період при розрахунках за фактично спожиту електричну енергію, також між сторонами були узгоджені інші умови щодо оплати нарахувань по протоколах порушень при користування електричною енергією, рахунків за надання послуг з компенсації перетікання реактивної електроенергії, пені, індексу інфляції, та іншим платежам. Розрахунковим періодом для визначення обсягу спожитої електроенергії приймається місяць з 20 числа попереднього місяця до такого ж числа розрахункового місяця. За дату оплати приймається дата зарахування коштів на поточний рахунок із спеціальним режимом використання постачальника електроенергії або дата внесення споживачем готівки в касу постачальника. Споживач здійснює повну оплату вартості обсягу спожитої електричної енергії за розрахунковий період один раз за фактичними показами засобів обліку електричної енергії згідно з виписаним рахунком. Оплата рахунків за активну електроенергію, за перевищення договірних величин споживання електричної енергії та потужності, нарахувань по протоколах порушень при користуванні електричною енергію, рахунків за перетікання реактивної енергії, пеня, індекс інфляції, 3% річних та інші платежі, згідно з умовами цього договору, здійснюються споживачем самостійно на протязі 5 операційних днів з дня отримання рахунку. Обсяг фактично спожитої за розрахунковий період електричної енергії, з урахуванням розрахункової величини втрат на ділянці мережі від місця встановлення засобів обліку до межі балансової належності електромереж, визначається за актом про обсяги спожитої електроенергії за показами розрахункових засобів обліку, знятих відповідно до графіка зняття показів. Пунктом 6.11 ПКЕЕ передбачено, що тривалість періоду здійснення споживачем розрахунків зазначається у договорі та/або на платіжному повідомленні, тобто має не перевищувати 5 операційних днів з дня отримання рахунка.

Як стверджує позивач, ПАТ „Одесаобленерго" належним чином та в повному обсязі виконує свої договірні зобов'язання по постачанню електроенергії КП „Кулевча" в межах, визначених договором, умовами та обсягами постачання електроенергії та потужності. Однак, як стверджував позивач, відповідач в порушення своїх договірних зобов'язань здійснював розрахунки за спожиту електричну енергію не в повному обсязі та з порушенням встановлених строків.

При цьому позивач зазначає, що за період з січня 2012 р. по серпень 2013 р. відповідачем спожито активну та реактивну електроенергію, але за вказаний період відповідачем оплата за спожиту активну електроенергію здійснювалась несвоєчасно та не в повному обсязі (частково), у зв'язку з чим станом на 01.09.2013 р. заборгованість за спожиту активну електроенергію становить 95 709,16 грн. (з яких 18 127,63 грн. - заборгованість за вересень 2012 р., 77 581,53 грн. - заборгованість за січень-лютий 2013 р. та червень-серпень 2013 р.). Так, за несвоєчасну оплату спожитої електроенергії відповідачу нарахована сума 3% річних у розмірі 189,98 грн. (за період липня 2013 р.) та сума збитків від інфляції у розмірі 36,61 грн. (за червень 2013 р.), а також за оплату спожитої активної електроенергії з порушенням термінів, визначених у додатку № 5 до договору, відповідачу за липень 2013 р. (з 01.07.2013 р. до 31.07.2013 р.) нарахована пеня у розмірі 911,86 грн.

Таким чином, загальна заборгованість відповідача перед позивачем станом на 01.09.2013 р. за спожиту активну електроенергію, а також за несвоєчасну та неповну оплату спожитої активної електроенергії становить 96 847,61 грн., яка підтверджена підписаним відповідачем актом звірки взаєморозрахунків.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 23.09.2013 р. позовну заяву ПАТ „Енергопостачальна компанія „Одесаобленерго" прийнято до розгляду, порушено провадження по справі № 916/2523/13, при цьому розгляд справи призначено в засіданні суду на 03.10.2013 р.

Відповідач відзив на позов не надав, проте в засіданні суду представник відповідача позов визнав в повному обсязі.

Заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши та дослідивши всі письмові докази, які містяться в матеріалах справи, господарський суд дійшов наступних висновків.

18.01.2012 р. між Відкритим акціонерним товариством „Енергопостачальна компанія „Одесаобленерго" (постачальник) та Комунальним підприємством „Кулевча" (споживач) був укладений договір про постачання електричної енергії № 97 (а.с. 15-18), відповідно до п. 1 якого постачальник електричної енергії продає електричну енергію споживачу для забезпечення потреб електроустановок споживача з приєднаною потужністю, величини якої по площадках вимірювання та точках продажу, визначені додатком „Графік зняття показів засобів обліку електричної енергії", а споживач оплачує постачальнику вартість використаної (купленої) електричної енергії та здійснює інші платежі згідно з умовами цього договору.

Відповідно до п. 2.1 договору під час виконання умов цього договору з питань, не обумовлених ним, сторони зобов'язуються керуватись чинним законодавством України та Правила користування електричною енергією, затвердженими Постановою НКРЕ № 28 від 31.07.1996 р. (надалі - ПКЕЕ)

Згідно п. 2.2.2 договору постачальник зобов'язується постачати споживачу електроенергію, як різновид товару:

- в обсягах, визначених відповідно до розділу 5, та з урахуванням умов розділу 6 цього договору (додаток „Обсяги постачання електричної енергії споживачу");

- згідно з категорією струмоприймачів споживача відповідно до ПУЕ та гарантованого рівня надійності електропостачання схем електропостачання, визначених додатком „Акт розмежування балансової належності електромереж та експлуатаційної відповідальності сторін";

- із дотриманням граничних показників якості електричної енергії, визначених державними стандартами;

- забезпечити отримання споживачем електричної енергії на рівні дозволеної потужності для кожної з площадок вимірювання, погодженої сторонами в додатку „Графік зняття показів засобів обліку електричної енергії".

При цьому відповідно до п. 2.3.3, 2.3.4 споживач зобов'язується оплачувати постачальнику вартість електричної енергії згідно з умовами додатків „Порядок розрахунків" та „Графік зняття показів засобів обліку електричної енергії"; здійснювати оплату за перетікання реактивної електричної енергії між електромережею постачальника та електроустановками споживача згідно з додатком „Порядок розрахунків за перетікання реактивної електроенергії".

Відповідно до п. 3.1 договору постачальник має право отримувати від споживача плату за поставлену електричну енергію за роздрібними тарифами, розрахованими згідно з Умовами та правилами здійснення підприємницької діяльності з постачання електричної енергії за регульованим тарифом, та інші платежі, обумовлені цим договором; обмежувати або припиняти постачання електричної енергії споживачу згідно з умовами розділу 6 цього договору у відповідності до порядку, передбаченого ПКЕЕ; визначати у порядку, передбаченому розділом 5 цього договору, величини споживання електричної енергії та потужності; вимагати відшкодування збитків, завданих постачальнику електричної енергії внаслідок порушення споживачем умов цього договору; доступу до належних споживачу засобів (систем) обліку електроенергії, вимірювання потужності, контролю показників якості електроенергії для контролю дотримання встановлених режимів споживання енергії.

Згідно п. 3.2 договору споживач має право на зміну (коригування) договірних величин споживання електричної енергії у порядку, визначеному умовами розділу 5 цього договору; вимагати відшкодування збитків, завданих споживачу внаслідок порушення постачальником умов цього договору; вимагати поновлення постачання електричної енергії в установленому порядку після усунення порушень, якщо припинення електропостачання відбулося без розірвання цього договору, а також одержувати від постачальника плату за використання мереж споживача.

За умовами п. 4.1.1 договору постачальник електричної енергії несе відповідальність за постачання електричної енергії споживачу:

- в обсягах та із забезпеченням договірної величини потужності, визначеними згідно з вимогами розділу 5 цього договору;

- із дотриманням вимог щодо фактичної категорії струмоприймачів споживача та гарантованим рівнем надійності електропостачання;

- із дотриманням граничних показників якості електричної енергії на межі балансової належності електромереж в точці продажу.

Пунктом 5.1 договору передбачено, що для визначення договірних величин споживання електричної енергії на наступний рік споживач не пізніше 1 листопада поточного року надає постачальнику електричної енергії відомості про розмір очікуваного споживання електричної енергії з помісячним розподілом. Споживачі, які розраховуються за електричну енергію за тарифами, диференційованими за періодами часу, та споживачі постачальників за нерегульованим тарифом, електроустановки яких обладнані засобами диференційного (погодинного) обліку електричної енергії, додатково подають відомості про величину споживання електричної потужності у години контролю максимального навантаження енергосистеми на відповідні розрахункові періоди. Постачальник електричної енергії може вимагати від споживача надання обґрунтування очікуваних обсягів електроспоживання. У разі ненадання споживачем зазначених відомостей про розмір очікуваного обсягу споживання електричної енергії на наступний рік до 01 листопада поточного року, а також неузгодження між сторонами обсягів електричної енергії на наступний рік по формі додатку „Обсяги постачання електричної енергії споживачу" діючий додаток на поточний рік до договору вважається продовженим на наступний рік, тобто помісячні обсяги споживання електричної енергії, зазначені у діючому додатку 1 до договору, є договірними величинами на наступний рік, до укладання сторонами нового додатку 1 до договору.

Так, відповідно до п. 5.5 договору споживач має право протягом поточного розрахункового періоду, зазначеного у додатку „Порядок розрахунків" до цього договору, не пізніше ніж за 5 робочих днів до його закінчення, звернутись письмово до постачальника електричної енергії за коригуванням договірної величини споживання електричної енергії та договірної (граничної) величини електричної потужності. Датою надходження звернення є дата реєстрації письмового звернення у постачальника електричної енергії.

В п. 9.4 вказаного договору зазначено, що цей договір набирає чинності з дня його підписання і укладається на строк до 31 грудня 2012 року. Договір вважається щорічно продовженим, якщо за місяць до закінчення терміну дії договору жодною із сторін не буде заявлено про припинення його дії або перегляд його умов.

Як з'ясовано судом, жодна із сторін не зверталась з відповідною заявою про припинення дії договору № 97 від 18.01.2012 р., у зв'язку з чим вказаний договір є діючим.

При цьому слід зазначити, що під час дії договору постачальником електроенергії - ВАТ „Енергопостачальна компанія „Одесаобленерго" було змінено назву на Публічне акціонерне товариство „Енергопостачальна компанія „Одесаобленерго" у відповідності з вимогами Закону України „Про акціонерні товариства"

За ствердженнями позивача, останній належним чином та в повному обсязі виконує свої договірні зобов'язання по постачанню електроенергії КП „Кулевча" в межах, визначених договором, умовами та обсягами постачання електроенергії та потужності, однак відповідач в порушення своїх договірних зобов'язань здійснював розрахунки за спожиту електричну енергію не в повному обсязі та з порушенням встановлених строків.

Так, відповідно до ч. 1, 2 ст. 714 Цивільного кодексу України за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов'язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов'язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання. До договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж , положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін.

Частиною 6 ст. 276 Господарського кодексу України встановлено, що розрахунки за договорами енергопостачання здійснюються на підставі цін (тарифів), встановлених відповідно до вимог закону.

Згідно ч. 1 ст. 277 Господарського кодексу України абоненти користуються енергією з додержанням правил користування енергією відповідного виду, що затверджуються Кабінетом Міністрів України.

Так, укладений між сторонами по справі договір, за яким позивач здійснює постачання електроенергії відповідачу, є підставою для виникнення у сторін господарських зобов'язань відповідно до ст.ст. 173, 174 ГК України (ст.ст. 11, 202, 509 ЦК України), і згідно ст. 629 ЦК України є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

В свою чергу згідно зі ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: договори та інші правочини.

Частиною 1 статті 626 ЦК України передбачено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Частина 1 статті 202 ЦК України визначає, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

При цьому за правилами статті 14 Цивільного кодексу України цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.

Згідно з частиною 1 статті 175 ГК України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).

Як випливає зі змісту вищевказаного договору № 97, позивач взяв на себе зобов'язання постачати електроенергію на об'єкти відповідача в межах встановленої потужності, а відповідач зобов'язався своєчасно проводити оплату за спожиту електроенергію, дотримуватись установлених режимів споживання та виконувати інші умови договору.

У відповідності до п.п. 5.2, 5.3 договору та п.п. 4.2, 4.3 Правил користування електричною енергією, затверджених постановою Національної комісії з питань регулювання електроенергетики України N 28 від 31.07.96 року, сторонами визначено договірні величини споживання електричної енергії та потужності, що зафіксовано в укладеному додатку до договору „Обсяги постачання електричної енергії споживачу", який є невід'ємною частиною договору.

Узгоджені обсяги споживання електричної енергії оформлені додатком № 1 є договірними величинами споживання електричної енергії (п. 5.2 договору).

В додатку № 5 до договору „Порядок розрахунків" сторонами був визначений розрахунковий період при розрахунках за фактично спожиту електричну енергію, також між сторонами були узгоджені інші умови щодо оплати нарахувань по протоколах порушень при користування електричною енергією, рахунків за надання послуг з компенсації перетікання реактивної електроенергії, пені, індексу інфляції, та іншим платежам. Розрахунковим періодом для визначення обсягу спожитої електроенергії приймається місяць з 20 числа попереднього місяця до такого ж числа розрахункового місяця. За дату оплати приймається дата зарахування коштів на поточний рахунок із спеціальним режимом використання постачальника електроенергії або дата внесення споживачем готівки в касу постачальника. Споживач здійснює повну оплату вартості обсягу спожитої електричної енергії за розрахунковий період один раз за фактичними показами засобів обліку електричної енергії згідно з виписаним рахунком. Оплата рахунків за активну електроенергію, за перевищення договірних величин споживання електричної енергії та потужності, нарахувань по протоколах порушень при користуванні електричною енергію, рахунків за перетікання реактивної енергії, пеня, індекс інфляції, 3% річних та інші платежі, згідно з умовами цього договору, здійснюються споживачем самостійно на протязі 5 операційних днів з дня отримання рахунку. Обсяг фактично спожитої за розрахунковий період електричної енергії, з урахуванням розрахункової величини втрат на ділянці мережі від місця встановлення засобів обліку до межі балансової належності електромереж, визначається за актом про обсяги спожитої електроенергії за показами розрахункових засобів обліку, знятих відповідно до графіка зняття показів.

Пунктом 6.11 ПКЕЕ передбачено, що тривалість періоду здійснення споживачем розрахунків зазначається у договорі та/або на платіжному повідомленні, тобто має не перевищувати 5 операційних днів з дня отримання рахунка.

Проте, як з'ясовано судом та не спростовано відповідачем, КП „Кулевча" за період з січня 2012 року по серпень 2013 року було спожито активну та реактивну електричну енергію, кількість та вартість якої підтверджується актами про обсяги спожитої електроенергії та актами про обсяги використаної електроенергії, копії яких містяться в матеріалах справи. Оформлення вказаних акт про використану електроенергію передбачено п. 7.5. розділу 7 договору. При цьому на оплату вказаної вартості електроенергії позивачем виставлялись рахунки-фактури, копії яких поряд з вказаними актами наявні в матеріалах справи (а.с. 38-97).

В силу статті 538 Цивільного кодексу України виконання свого обов'язку однією із сторін, яке відповідно до договору обумовлене виконанням другою стороною свого обов'язку, є зустрічним виконанням зобов'язання, при якому сторони повинні виконувати свої обов'язки одночасно, якщо інше не встановлено умовами договору, актами цивільного законодавства тощо.

Отже, постачання позивачем відповідачу електроенергії та прийняття цієї електроенергії відповідачем є підставою виникнення у останнього зобов'язання оплатити таку електроенергією відповідно до умов договору та чинного законодавства.

Проте, як з'ясовано судом, вартість отриманої відповідачем електроенергії відповідачем сплачувалась частково та несвоєчасно, що не заперечується відповідачем, у зв'язку з чим у останнього виникла заборгованість перед позивачем.

Як передбачено п. 7.7. договору, у разі виникнення у споживача заборгованості з оплати за спожиту електроенергію, сторони за взаємною згодою та у порядку, передбаченому законодавством України, укладають договір щодо реструктуризації заборгованості. В цьому випадку оформлюється графік погашення заборгованості, який є додатком до цього договору. Укладення сторонами та дотримання споживачем узгодженого графіка погашення заборгованості не звільняє споживача від оплати поточного споживання електричної енергії.

Наразі, з матеріалів справи вбачається, що 04.12.2012 р. між ВАТ „ЕК „Одесаобленерго" та відповідачем була укладена угода про порядок погашення заборгованості № 140/12, предметом якої були умови та порядок сплати відповідачем своєї заборгованості, інших додаткових нарахувань, що виникли у зв'язку з порушенням умов договору про постачання електричної енергії № 97 від 18.01.2012 р.

Разом з тим, як встановлено судом, станом на 01.09.2013 р. заборгованість відповідача перед позивачем за спожиту активну електроенергію склала 95709,16 грн., з яких 18 127,63 грн. - заборгованість за вересень 2012 р., 77 581,53 грн. - заборгованість за січень-лютий 2013 р. та червень-серпень 2013 р., яка підтверджується відповідачем в акті звірки розрахунків від 06.09.2013 р. та визнана відповідачем під час розгляду справи.

Наразі несплатою позивачу вищевказаної суми заборгованості за поставлену електроенергію за договором № 97 відповідач порушив умови вказаного договору, що є недопустимим згідно ст. 525 Цивільного кодексу України.

Згідно ч. 2 ст. 193 ГК України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

При цьому п. 4.3.4 договору закріплює, що сторона для якої неможливим стало виконання зобов'язань, за цим договором, повинна не пізніше ніж через п'ять календарних днів сповістити іншу сторону (письмово чи через засоби масової інформації) про виникнення обставин, що перешкоджають виконанню зобов'язань та повідомити іншу сторону про початок, тривалість та вірогідну дату припинення дії обставин непереборної сили. Належним доказом наявності вказаних обставин та їх тривалості будуть довідки, письмові документи, що видаються компетентними органами, які відають контролем за виникненням тих обставин, а також закони та інші правові акти.

Однак, як з'ясовано судом, відповідач як споживач з повідомленням про неможливість виконання зобов'язання з оплати електричної енергії не звертався до позивача.

Так, за несвоєчасну оплату спожитої електроенергії позивачем нараховано відповідачу 3% річних у розмірі 189,98 грн. та суму збитків від інфляції у розмірі 36,61 грн., розрахунок яких додано до позову (а.с. 13, 14). До того ж за оплату спожитої активної електроенергії з порушенням термінів, визначених у додатку № 5 до договору, позивачем нараховано відповідачу пеню за липень 2013 р. (з 01.07.2013 р. до 31.07.2013 р.) у розмірі 911,86 грн., розрахунок якої додано до позову (а.с. 13).

Як визначено в ч. 4 ст. 26 Закону України "Про електроенергетику" споживач енергії несе відповідальність, зокрема, за порушення умов договору з енергопостачальником та правил користування електричною і тепловою енергією.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 229 ГК України учасник господарських відносин у разі порушення ним грошового зобов'язання не звільняється від відповідальності через неможливість виконання і зобов'язаний відшкодувати збитки, завдані невиконанням зобов'язання, а також сплатити штрафні санкції відповідно до вимог, встановлених цим Кодексом та іншими законами.

Ч. 1, 2, 4 ст. 217 ГК України передбачають, що господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки. У сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції. Господарські санкції застосовуються у встановленому законом порядку за ініціативою учасників господарських відносин.

В силу положень частини 1 ст. 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

За змістом статті 231 ГК України розмір штрафних санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання, незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Так, п. 4.2.1. договору передбачено, що за внесення платежів, передбачених пунктами 2.3.3 - 2.3.4 цього договору, з порушенням термінів, визначених додатком № 5 „Порядок розрахунків", споживач сплачує постачальнику електричної енергії пеню у розмірі 0,5 %, але не більше подвійної облікової ставки Національного Банку України, яка діяла на той період, за кожний день прострочення платежу, враховуючи день фактичної оплати. Сума пені зазначається у розрахунковому документі окремим рядком.

Згідно положень ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано (ч. 6 ст. 232 ГК України).

Враховуючи вищевикладене та з огляду на прострочення виконання відповідачем своїх зобов'язань по оплаті за спожиту електричну енергію, суд вважає, що позивачем цілком правомірно нараховано відповідачу пеню з 01.07.2013 р. до 31.07.2013 р., що за розрахунком позивача (а.с. 13) складає 911,86 грн., яка підтверджена та визнана відповідачем в акті звірки розрахунків від 06.09.2013 р.

Наразі ст. 612 ЦК України визначає, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

В свою чергу згідно ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Разом з тим слід зазначити, що інфляційні збитки є наслідком інфляційних процесів в економіці, а тому вони є складовою частиною основного боргу. Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції є способом захисту його майнового права та інтересу, суть якого полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів в державі.

Офіційний індекс інфляції, що розраховується Державним комітетом статистики України, визначає рівень знецінення національної грошової одиниці України, тобто зменшення купівельної спроможності гривні.

Приймаючи до уваги вищезазначене, суд вважає правомірним нарахування позивачем інфляційних втрат за період з січня 2012 р. по липень 2012 р. на існуючу суму боргу у відповідний період, що загалом склала 640,46 грн. Так, як вбачається з наданого позивачем розрахунку індексу інфляції (а.с. 14), сума інфляційних збитків сплачена відповідачем частково в розмірі 603,85 грн., у зв'язку з чим заборгованість по несплаченій сумі інфляції становить 36,61 грн. (640,46 грн. - 603,85 грн.), яка підтверджена та визнана відповідачем в акті звірки розрахунків від 06.09.2013 р.

Також згідно вищевказаних положень ЦК проценти річних є самостійною формою цивільно-правової відповідальності за порушення грошових зобов'язань та можуть стягуватися поряд із пенею. Так, розмір таких процентів річних може бути визначений сторонами в договорі. З огляду на те, що в договорі постачання електроенергії не встановлено іншого відсотку, відповідно сплаті підлягають 3% річних від простроченої суми за весь час прострочення.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням процентів, поряд з інфляційними втратами, є способом захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає в отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Враховуючи вищенаведене та несвоєчасне виконання відповідачем зобов'язання щодо оплати поставленої позивачем електроенергії, суд вважає, що позивачем цілком правомірно нараховано відповідачу 3% річних в сумі 189,98 грн., розрахунок яких міститься в матеріалах справи (а.с. 13), що визнається відповідачем в акті звірки розрахунків від 06.09.2013 р.

Відтак, загальна сума заборгованості відповідача, що підлягає стягненню на користь позивача, становить 96847,61 грн. (95709,16 грн. основного боргу + 911,86 грн. пені + 189,98 грн. 3% річних + 36,61 грн. інфляційних втрат).

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Згідно зі ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідно до ст. 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права в разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно положень ст. 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: визнання права; визнання правочину недійсним; припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; примусове виконання обов'язку в натурі; зміна правовідношення; припинення правовідношення; відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди; визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Вказані положення ЦК кореспондуються з положеннями ст. 20 ГК України.

Оцінюючи надані сторонами докази в сукупності, суд вважає, що позовні вимоги ПАТ „Енергопостачальна компанія Одесаобленерго" обґрунтовані, відповідають фактичним обставинам справи та вимогам чинного законодавства, тому підлягають задоволенню.

У зв'язку з тим, що спір виник внаслідок неправомірних дій відповідача, та рішення відбулось на користь позивача, відповідно до ст.ст. 44, 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати по сплаті судового збору, понесені позивачем при подачі позову, слід віднести за рахунок відповідача.

Керуючись ст. ст. 32, 33, 43, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

В И Р І Ш И В :

1. Позов Публічного акціонерного товариства „Енергопостачальна компанія „Одесаобленерго" до Комунального підприємства „Кулевча" про стягнення 96847,61 грн. задовольнити.

2. СТЯГНУТИ з Комунального підприємства „Кулевча" (68261, Одеська область, Саратський район, с. Кулача, вул. Енгельса, 38; код ЄДРПОУ 32446829; р/р 26005371668 в АТ „Імексбанк"; МФО 380805) на користь Публічного акціонерного товариства „Енергопостачальна компанія „Одесаобленерго" (65031, м. Одеса, вул. Миколи Боровського, 28Б; код ЄДРПОУ 00131713; р/р 2603730103777 в Одеському обласному управлінні ПАТ „Ощадбанк" в м. Одесі, МФО 328845) заборгованість за спожиту електричну енергію в розмірі 95709/дев'яносто п'ять тисяч сімсот дев'ять/грн. 16 коп., пеню у розмірі 911/дев'ятсот одинадцять/грн. 86 коп., 3% річних в сумі 189/сто вісімдесят дев'ять/грн. 98 коп., інфляційні збитки у розмірі 36/тридцять шість/грн. 61 коп., витрати по сплаті судового збору в сумі 1936/одна тисяча дев'ятсот тридцять шість/грн. 95 коп.

Рішення господарського суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги до Одеського апеляційного господарського суду, яка подається через місцевий господарський суд протягом 10-денного строку з моменту складення та підписання повного тексту рішення.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги, якщо не буде подано апеляційну скаргу. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повний текст рішення складено та підписано 04.10.2013 р.

Суддя Петров В.С.