Постанова

від 02.10.2013 по справі 804/10225/13-а

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 жовтня 2013 р. Справа № 804/10225/13-а Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого суддіСтепаненко В.В. при секретаріНовченко Є.Ю. за участю: представника позивача Іпатова В.С. розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпропетровську адміністративну справу за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю «КС Енергія» до Новомосковської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області про визнання дій протиправними та скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «КС Енергія» звернулось до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Новомосковської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області про визнання дій протиправними та скасування податкового повідомлення-рішення від 18.07.2013 року №0000902201.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що позивач не погоджується з висновками, викладеними в акті, вважає їх безпідставними, а тому пода ткове повідомлення-рішення, винесене за результатами перевірки, суперечить діючому податковому законодавству та підлягає скасуванню з підстав, викладених у позовній заяві та поясненнях.

У судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги та просив їх задовольнити у повному обсязі.

Відповідач у судове засідання не прибув, надав до суду клопотання про розгляд справи за відсутності уповноваженого представника та заперечення, зазначивши, що висновки про вчинені позивачем порушення, зроблені в акті перевірки, відповідають фактичним обставинам, а оскаржуване податкове повідомлення-рішення винесено правомірно, в межах повноважень та на підставі законодавства України, просив відмовити у задоволенні позовних вимог.

Заслухавши пояснення сторін, розглянувши наявні документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

Новомосковською об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області проведено документальну позапланову виїзну перевірку товариства з обмеженою відповідальністю «КС Енергія» щодо підтвердження господарських взаємовідносин з контрагентами: ТОВ «Ривс» (код ЄДРПОУ 31551506) за період січень-липень 2012 року, ТОВ «Старт Д» (код ЄДРПОУ 32694059) за травень-вересень 2012 року, за результатами якої складено акт від 03.07.2013 року №238/221/31551506.

Згідно висновків акту перевірки податковим органом встановлено порушення позивачем:

- ст.203, 215, 228, 662, 655, 656 Цивільного кодексу України;

- п.198.2, п.198.3, п.198.6 ст. 198, п.200.1 ст.200, п.201.7, п.201.4, п.201.10 ст.201 Податкового кодексу України.

18.07.2013 року відповідачем винесено податкове повідомлення-рішення №0000902201, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 137 078,00 грн.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.

Згідно із пунктом 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до пункту 198.2 статті 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Пунктом 198.6 статті 198 Податкового кодексу України встановлено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Таким чином, податкова накладна, заповнена особою, що зареєстрована як платник податку на додану вартість без порушень порядку її заповнення та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлені строки, дає право на включення зазначених в ній сум податку на додану вартість до складу податкового кредиту покупця.

Судом встановлено, що між позивачем (покупець) та ТОВ «Старт Д» (постачальник) укладено договір №0521-01 від 21.05.2013 року, згідно умов якого постачальник зобов'язується поставити та передати у власність покупця товар (провід, клин, перекладина, планка стопорна), а покупець в свою чергу зобов'язується прийняти товар та оплатити його, найменування, вартість та кількість якого вказана у рахунках, які є невід'ємною частиною договору.

На виконання вказаного договору оформлено видаткові накладні та податкові накладні. Суми податку за податковими накладними включено до податкового кредиту відповідних періодів, відображених у реєстрі отриманих податкових накладних. Оплата товару покупцем здійснена шляхом перерахування грошей на рахунок постачальника. Транспортування товару здійснювалось на умовах франко-склад постачальника згідно подорожніх листів службового легкового автомобіля.

Відповідно до усної домовленості ТОВ «Ривс» виписано видаткові та податкові накладні, суми податку на додану вартість за якими включено до податкового кредиту відповідних періодів, відображених у реєстрі отриманих податкових накладних. Розрахунки між позивачем та ТОВ «Ривс» проводились у безготівковій формі, транспортування товару здійснювалось згідно подорожніх листів службового легкового автомобіля.

Акт перевірки не містить обставин про встановлення будь-яких недоліків вказаних первинних бухгалтерських документів ТОВ «КС Енергія» та обставин, які б свідчили про факт відмови позивача від надання перевіряючим відповідних документів.

Крім того, судом встановлено, що на момент укладення угод та вчинення господарських операцій контрагенти позивача були зареєстровані як юридичні особи, платники податку на додану вартість, відтак будь-яких перепон з приводу укладення, а також виконання господарських договорів з ними, а надалі і включення до податкового кредиту витрат по сплаті податку за такими договорами у позивача не було.

Будь-яких невідповідностей у виписаних контрагентами позивача накладних вимогам, встановленим статтею 201 статті 201 Податкового кодексу України, відповідачем не доведено. Наведені в податкових накладних дані повністю відповідають даним, що зазначені в інших первинних документах, які підтверджують факт поставки товарів. Відповідачем не надано доказів та доводів щодо підписання первинних та податкових документів не уповноваженими особами.

Згідно висновків акту перевірки відповідачем було встановлено, що правочини, укладені ТОВ «КС Енергія» з ТОВ «Старт Д» та ТОВ «Ривс», є нікчемними, так як не спричиняють реального настання правових наслідків, передбачених 662, 655, 656 Цивільного кодексу України.

Як підставу нікчемності правочинів податковий орган наводить статтю 228 Цивільного кодексу України.

Відповідно до положень статті 203 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства та має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Статтею 204 Цивільного кодексу України передбачено, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

У відповідності до частини 2 статті 215 Цивільного кодексу України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Частиною 3 статті 215 Цивільного кодексу України закріплено, якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Згідно з частиною першою статті 216 Цивільного кодексу України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.

З аналізу наведених правових норм вбачається, що відповідно до презумпції правомірності правочину всі укладені між сторонами правочини є чинними, якщо їх недійсність прямо не встановлена законом (нікчемні правочини). В усіх інших випадках питання про недійсність правочину має бути встановлена судом.

Суд зазначає, що при кваліфікації правочину за статтею 228 Цивільного кодексу України факт порушення публічного порядку повинен бути доведеним певними засобами доказування. Акт перевірки не містить жодних посилань та доказів, з яких підстав відповідач вважає угоди, здійснені позивачем, нікчемними правочинами, а також не доводить умислу позивача на порушення публічного порядку та не містить посилання на те, в чому таке порушення полягає.

Крім того, чинним законодавством не передбачено право податкового органу щодо встановлення висновків в актах перевірки про нікчемність правочинів, укладених чи неукладених суб'єктами господарювання, при перевірці їх господарської діяльності або визнання їх такими, що не відповідають закону, в тому числі вимогам статей 665, 662, 656 Цивільного Кодексу України в актах перевірки.

Зважаючи на викладене, суд приходить до висновку про безпідставність та необґрунтованість твердження податкового органу щодо визначення правочинів позивача як таких, що не спрямовані на реальне настання правових наслідків.

Як вбачається з матеріалів справи, висновки про відсутність реального здійснення позивачем господарських операцій зроблені відповідачем на підставі актів перевірки ТОВ «Старт Д» та ТОВ «Ривс», які надійшли до Новомосковської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області.

Проте суд не погоджується з такими висновками відповідача з огляду на наступне.

Згідно з пунктом 36.1 статті 36 Податкового кодексу України податковим обов'язком визнається обов'язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом, законами з

питань митної справи.

Пунктом 36.5 даної статті встановлено, що відповідальність за невиконання або неналежне виконання податкового обов'язку несе платник податків, крім ви падків, визначених цим Кодексом або законами з питань митної справи.

Якщо податковим органом встановлено нена лежне виконання контрагентами позивача та їх контрагентами своїх податкових обов'язків, відповідальність за таке невиконання або неналежне виконання пода ткового обов'язку повинні нести самі ці підприємства. Це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку права на включення суми податку на додану вартість до складу податкового кредиту у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Крім того, суд зауважує, що висновки про порушення контрагентами позивача податкової дисципліни, зафіксовані в актах перевірки, не можуть бути підставою для обмеження права позивача на податковий кредит за умови реальності господарської операції. Податковим органом не надано доказів того, що позивач та його контрагент діяли зі спільним умислом, що суперечить інтересам держави, з метою отримання матеріальних благ.

Таким чином, посилання податкового органу на акти перевірки контрагентів позивача не може вважатись обґрунтованим.

Враховуючи, що у позивача наявні всі первинні документи, які підтверджують факт поставки товару, а також подальше використання отриманих від ТОВ «Старт Д» та ТОВ «Ривс» товарів як сировини для власної продукції, а також її подальшу реалізацію, суд погоджується з позивачем про правомірність включення зобов'язань за вказаними контрагентами до податкового кредиту.

Водночас суд не вбачає підстав для задоволення позовних вимог в частині визнання протиправними дій Новомосковської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області щодо складання податкового повідомлення-рішення від 18.07.2013 року №0000902201.

Відповідно до абзацу першого пункту 86.1 статті 86 Податкового кодексу України результати перевірок (крім камеральних та електронних перевірок) оформлюються у формі акта або довідки, які підписуються посадовими особами органу державної податкової служби та платниками податків або їх законними представниками (у разі наявності). У разі встановлення під час перевірки порушень складається акт. Якщо такі порушення відсутні, складається довідка.

Згідно пункту 7 розділу ІV Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого Наказом Державної податкової адміністрації України від 22.12.2010 року №984 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 12 січня 2011 року за №34/18772, за результатами розгляду керівником органу державної податкової служби (його заступником) акта перевірки, заперечень платника податків або його законних представників та інших матеріалів перевірки у терміни та порядку, встановлені Кодексом, приймаються відповідні податкові повідомлення-рішення.

З наведених норм вбачається, що складання податкового повідомлення-рішення за результатами розгляду акту перевірки є обов'язком податкового органу, у зв'язку з чим суд вважає, що відповідач, приймаючи оскаржуване податкове повідомлення-рішення, діяв правомірно.

Згідно із частиною першою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Відповідно до частини 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

З огляду на вищевикладене, суд доходить висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд керується вимогами частини 3 статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно з якими, якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог, а відповідачу - відповідно до тієї частини вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено. Виходячи з цього, сплачений позивачем судовий збір у розмірі 1336,37 грн. підлягає компенсації з Державного бюджету України.

Керуючись статтями 11, 70-72, 86, 94, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов товариства з обмеженою відповідальністю «КС Енергія» до Новомосковської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області про визнання дій протиправними та скасування податкового повідомлення-рішення - задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Новомосковської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області від 18.07.2013 року №0000902201.

Присудити з Державного бюджету України на користь товариства з обмеженою відповідальністю «КС Енергія» судові витрати у розмірі 1336,37 грн. (одна тисяча триста тридцять шість гривень тридцять сім копійок).

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Постанова суду може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги через Дніпропетровський окружний адміністративний суд з одночасним направленням копії апеляційної скарги особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі складення постанови у повному обсязі, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Постанова суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Повний текст постанови складено 07 жовтня 2013 року.

Суддя В.В. Степаненко