Ухвала

від 12.03.2009 по справі 2а-1769/08/1270

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Суддя-доповідач Василенко Л

Суддя-доповідач Василенко Л.А.

Головуючий І інстанції суддя Качуріна Л.С.

Україна

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

Іменем України

12 березня

2009 року                                                                                                      Справа

№ 2а-1769/08/1270

Колегія суддів

Донецького апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого

судді:  Василенко Л.А.,

суддів:   Ханової Р.Ф.,  Старосуда М.І.,

при

секретареві    Кірсановій М.В.,

за участю

представників позивача Гуськова А.В., Плотнікова П.А.,

представників

відповідача Хрипко І.В., Сіпакова В.М., прокурора Ноздрьова С.В.,

розглянула

апеляційну скаргу Старобільської митниці на постанову Луганського окружного

адміністративного суду від 23 жовтня 2008 р. у справі № 2а-1769/08 за позовом

Товариства з обмеженою відповідальністю «Темп» до Старобільської митниці про

визнання недійсним та скасування податкових повідомлень, і 

В С Т А Н О В И Л А :

Постановою Луганського окружного

адміністративного суду від 23 жовтня 2008 р. позов Товариства з обмеженою відповідальністю

«Темп» до Старобільської митниці про визнання недійсним та скасування

податкових повідомлень задоволений в повному обсязі: визнані недійсними та

скасовані видані Старобільською митницею податкові повідомлення до Товариства з

обмеженою відповідальністю «Темп: №10 від 30.07.2007 року про сплату податку на

додану вартість та штрафні санкції в сумі 15542,55 грн. та №9 від 30.07.2007

року про сплату ввізного мита та штрафних санкцій у сумі 888,77 грн.; стягнуто

з Державного бюджету України на користь на користь Товариства з обмеженою

відповідальністю «Темп», ідентифікаційний код 32640375, юридична адреса: 93000,

Луганська область, м. Рубіжне, вул. Заводська, 18, судові витрати у розмірі 3

грн. 40 коп.

Відповідач не погодився з вказаним судовим рішенням та подав апеляційну

скаргу, в якій посилаючись на неповне з'ясування судом першої інстанції

обставин, які мають значення для вирішення справи, неналежну правову оцінку

доказам, просить постанову скасувати, ухвалити нове рішення, яким в задоволенні

позовних вимог відмовити в повному обсязі.

Представники відповідача в судовому засіданні доводи апеляційної скарги

підтримали в повному обсязі та дали пояснення, аналогічні, викладеним в

апеляційній скарзі. .

При апеляційному перегляді справи прокурор підтримав доводи апеляційної

скарги відповідача і просив задовольнити апеляційну скаргу, скасувати рішення

суду першої інстанції, ухвалити нову постанову, якою  в задоволенні позовних вимог відмовити.

Представники позивача в судовому засіданні вважали доводи апеляційної

скарги необґрунтованими та такими, що не ґрунтуються на законі, просили

апеляційну скаргу залишити без задоволення, а  

постанову суду першої інстанції без змін.

Судом першої інстанції встановлено, що

Товариство з обмеженою відповідальністю «Темп» (ТОВ «Темп») є суб'єктом

господарювання, зареєстроване розпорядженням виконавчого комітету Рубіжанської

міської ради №244 від 12.08.2003 року, реєстраційний номер №04051980ю0040138,

ідентифікаційний код суб'єкта підприємницької діяльності в Єдиному державному

реєстрі підприємств та організацій України 32640375 від 18.08.2003 року,

юридична адреса: 93000, Луганська область, м. Рубіжне, вул. Заводська, 18,

взято на облік Рубіжанської ОДПІ в Луганській області 21.08.2003 року за

номером №1509 і також є суб'єктом зовнішньо економічної та торгівельної

діяльності на території України.

Працівниками Старобільської митниці з 10

до 25 травня 2007 року була здійснена перевірка ТОВ «Темп» за період з

01.07.2005 року по 31.03.2007 року з питань системи обліку товарів, які

перетинають митний кордон України, а також своєчасності, достовірності, повноти

нарахування податків та зборів, які згідно законодавству здійснюються при

переміщенні через митний кордон України.

За результатами перевірки складено акт

№0002/7/704000000/0032640375 від червня 2007 року (дата не вказана, а.с.

42-47), в якому  зазначено, що ТОВ «Темп»

порушені вимоги ст.267 Митного кодексу України в частині визначення митної

вартості товарів, наслідок чого ТОВ «Темп» за рахунок заниження сум фактичних

транспортних витрат по іноземній території не сплачено до Державного бюджету

України необхідні податки та збори в сумі 11056,63 грн., у тому числі: митні

збори - 102,43 грн., мито - 592,51 грн., ПДВ - 10361,70 грн.

Відповідно податкового повідомлення форми

«Р» №10 від 30.07.2007 року, виданого керівником Старобільської митниці до ТОВ

«Темп» на підставі підпункту «б» підпункту 4.2.2. ст.4 Закону України «Про

порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними

цільовими фондами від 21.12.2000 року №2181-111 та згідно з Законом України

«Про податок на додану вартість» від 03.04.1997року №168/97-ВР за порушення

ст.267 МК України визначено суму податкового зобов'язання з урахуванням

штрафних санкцій за платежем: податок на додану вартість з товарів, увезених на

територію України суб'єктами підприємницької діяльності у сумі 15542,55 грн., у

тому числі за основним платежем - 10361,70 грн., за штрафними санкціями

-5180,85 грн.

Також відповідно до податкового

повідомлення форми «Р» №9 від 30.07.2007 року, виданого керівником

Старобільської митниці до ТОВ «Темп» на підставі підпункту «б» підпункту 4.2.2.

ст.4 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед

бюджетами та державними цільовими фондами від 21.12.2000 року №2181-111 та

згідно з Законом України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997року

№168/97-ВР за порушення ст. 267 Митного кодексу України визначено суму

податкового зобов'язання з урахуванням штрафних санкцій за платежем: мито на

товари, що ввозяться на територію України суб'єктами підприємницької діяльності

у сумі 888,77 грн., у тому числі за основним платежем - 592,51 грн., за

штрафними санкціями -296,26 грн.

Колегія суддів, заслухала доповідь судді-доповідача, пояснення

представників сторін, прокурора, перевірила матеріали справи, обговорила доводи

апеляційної скарги та заперечення на неї і вважає, що апеляційна скарга

задоволенню не підлягає, а постанову суду першої інстанції необхідно залишити

без змін з наступних підстав.

Вищенаведені обставини, встановлені судом

першої інстанції  не є спірними.

Відповідач вважає, що судом першої

інстанції порушені норми процесуального права, оскільки не повністю з'ясовані

обставини, що мають значення у справі, не дана належна правова оцінка доказам

митниці щодо здійсненого аналізу 

транспортних витрат за аналогічними митними оформленнями, також не дана

належна оцінка розрахункам митницею сум податкових зобов'язань, що в сукупності

привело до неправильного вирішення справи за суттю.

Суд першої інстанції, вирішуючи спір виходив

з аналізу ст.44, ст.62, ч.1 ст.65,  ГК

України, якими визначені організаційно-правові форми, принципи діяльності

підприємства - суб'єкта господарювання.

Суд посилався на норми ст.7 Закону України

«Про ціни та ціноутворення» від 03.12.1990 року №507-XII, якою визначено, що вільні ціни і тарифи

встановлюються на всі види продукції, товарів і послуг, за винятком тих, по

яких здійснюється державне регулювання цін і тарифів.

Судом першої інстанції встановлено, що між

ТОВ «Темп» в особі директора Петренко О.І., що діє на підставі Статуту -

Клієнт, з одного боку та приватний підприємець ОСОБА_1., що діє на підставі

Свідоцтва НОМЕР_1 від 31.08.1994 року - Перевізник, з другого боку, заключили

договір від 05.01.2006 року №5001-06 про транспортне обслуговування на

виконання п.1.1. якого Перевізник зобов'язався за вимогою Клієнта приймати, а

Клієнт зобов'язався надавати до перевезення вантажі.

За п. 1.2. договору для здійснення

перевезень Перевізник виділяє Клієнту автотранспортні засоби.

Відповідно до п.1.3. договору Перевізник

виконує для клієнта пов'язані з перевезенням транспортно-експедиційні операції

та послуги по доставці вантажів, призначених для Клієнта та третіх осіб.

Згідно п.1.4. договору установлений

Сторонами від дати підписання дійсного договору та по 31 грудня 2008 року і

відповідно до  п. 1.5. сума договору

визначається орієнтовно в 200000 грн.

Щодо умов прийомки, перевезення, здавання вантажів сторони зобов'язалися:

Також судом першої інстанції при вирішенні спору враховані зобов'язання  Перевізника та Клієнта,

визначені п. 2.2., 2.3. договору.

Пунктом 3.1. вказаного договору

передбачено, що розмір оплати за перевезення вантажів, а також за

транспортно-експедиційне обслуговування, визначаються на підставі договірних

цін.

Суд першої інстанції встановив, що згідно

умов, визначених зазначеним договором, а також за наявними у справі доказами за

Вантажною митною декларацією (далі ВМД) №704020003/6/002020 від 09.06.06р.,

згідно якої доставлений вантаж - моноетиленгліколь кількістю 19815 кг, вартість

транспортних послуг була визначена Перевізником у загальній сумі 17503,00 грн.

наступним чином:

транспортні витрати територією Росії (м.

Ніжнєкамськ - м/п «Просяне» - 1818,00 грн.;

транспортні витрати територією України

(м/п «Просяне» - м. Рубіжне) - 156,55 грн.;

очищення автоцистерни - 400,00 грн.;

оформлення дозвільних  документів 

на перевезення  небезпечних

вантажів  по території України - 500,00

грн.;

наднормативний простій - 6500,00 грн.;

доставка товару кінцевому споживачеві -

3028,45 грн.;

компенсація за недоотриману винагороду

-5100 грн.

Судом першої інстанції також  встановлено, що загальна вартість

транспортних послуг за ВМД №704020003/6/002020 від 09.06.06р. у сумі 17503,00

грн. підтверджується узгодженим актом про виконання робіт №34/1 від 10.06.2006

року та рахунком Перевізника №34/1 від 10.06.2006 року, а витрати територією

Росії та України, вартість яких входить до загальної вартості витрат -

підтверджується калькуляцією Перевізника №5.

Загальна вартість транспортних послуг за

цією вантажною митною декларацією також підтверджується Протоколом від

10.06.2006 року узгодження вартості вантажного автомобільного перевезення з

доставці моноетиленгліколю до договору №5001-06 від 05.01.2006 року, у пункті 1

якого визначені витрати територією Росії та України, вартість яких входить до

загальної вартості витрат, що підтверджується калькуляцією Перевізника №5.

У зв'язку з цим суд першої інстанції

прийшов до висновку, що митний орган помилково приймає вартість транспортних

послуг у загальній сумі 17503,00 грн., підтверджену актом про виконання робіт

№34/1 від 10.06.2006 року, тотожньою з витратами територією Росії та України,

вартість яких вгодить до загальної вартості витрат та підтверджується

калькуляцією №5.

Суд також установив, що за Вантажною митною

декларацією №704020003/6/002040 від 13.06.06р., згідно якої доставлений вантаж

- диетиленгліколь кількістю 32200 кг, вартість транспортних послуг була

визначена Перевізником за договором у загальній сумі 14490,00 грн. наступним

чином:

транспортні витрати територією Росії (м.

Дзержинськ - м/п «Просяне») - 2121,00 грн.;

транспортні витрати територією України

(м/п «Просяне» - м. Рубіжне) - 262,60 грн.;

очищення автоцистерни - 400,00 грн.;

оформлення 

дозвільних  документів  на перевезення  небезпечних 

вантажів  по території

України - 500,00 грн.;

наднормативний простій - 7000,00 грн.;

доставка товару кінцевому споживачеві -

2206,80 грн.;

компенсація за недоотриману винагороду

-2000 грн.

Крім того, суд установив, що загальна

вартість транспортних послуг за ВМД №704020003/6/002040 від 13.06.06р. у сумі

14490,00 грн. підтверджується узгодженим актом про виконання робіт №35/1 від

16.06.2006 року та рахунком Перевізника №35/1 від 16.06.2006 року, а витрати

територією Росії та України, вартість яких входить до загальної вартості витрат

- підтверджується калькуляцією Перевізника №6.

Загальна вартість транспортних послуг за

цією ВМД також підтверджується Протоколом від 16.06.2006 року узгодження

вартості вантажного автомобільного перевезення з доставці диетиленгліколю до

договору №5001-06 від 05.01.2006 року, у пункті 1 якого визначені витрати

територією Росії та України, вартість яких входить до загальної вартості

витрат, що підтверджується калькуляцією Перевізника №6.

У зв'язку з цим суд першої інстанції  прийшов до висновку, що митний орган

помилково приймає вартість транспортних послуг у загальній сумі 14490,00 грн.,

підтверджену актом про виконання робіт №35/1 від 16.06.2006 року, тотожною з

витратами територією Росії та України, вартість яких вгодить до загальної

вартості витрат та підтверджується калькуляцією №6.

Судом першої інстанції також встановлено,

що за ВМД №704020003/6/002446 від 30.06.06р., відповідно якій доставлений

вантаж - моно етиленгліколь кількістю 28579 кг, вартість транспортних послуг

була визначена перевізником згідно договору у загальній сумі 17503,00 грн.

наступним чином:

транспортні витрати територією Росії (м.

Ніжнекамськ - м/п «Просяне» - 3030,00 грн.;

транспортні витрати територією України

(м/п «Просяне» - м. Рубіжне) - 262,60 грн.;

очищення автоцистерни - 400,00 грн.;

наднормативний простій - 7500,00 грн.;

доставка товару кінцевому споживачеві -

4310,40 грн.;

компенсація за недоотриману винагороду

-2000 грн.

Суд першої інстанції також встановив, що

загальна вартість транспортних послуг за ВМД №704020003/6/002446 від 30.06.06р.

у сумі 17503,00 грн. підтверджується узгодженим актом про виконання робіт №40

від 30.06.2006 року та рахунком Перевізника №40 від 30.06.2006 року, а витрати

територією Росії та України, вартість яких входить до загальної вартості витрат

- підтверджується калькуляцією Перевізника №7.

Загальна вартість транспортних послуг за

цією вантажною митною декларацією також підтверджується Протоколом від

30.06.2006 року узгодження вартості вантажного автомобільного перевезення з

доставці моноетиленгліколю до договору №5001-06 від 05.01.2006 року, у пункті 1

якого визначені витрати територією Росії та України, вартість яких входить до

загальної вартості витрат, що підтверджується калькуляцією Перевізника №7.

У зв'язку з цим суд першої інстанції

дійшов до висновку, що митний орган помилково приймає вартість транспортних

послуг у загальній сумі 17503,00 грн., підтверджену актом про виконання робіт

№40 від 30.06.2006 року, тотожною з витратами територією Росії та України,

вартість яких вгодить до загальної вартості витрат та підтверджується

калькуляцією №7.

 Суд

першої інстанції також встановив, що за ВМД №704020003/6/002946 від 28.07.06р.,

згідно якої доставлений вантаж - моноетиленгліколь кількістю 28550 кг, вартість

транспортних послуг була визначена Перевізником згідно договору у загальній

сумі 17503,00 грн. наступним чином:

транспортні витрати територією Росії (м.

Ніжнєкамськ - м/п «Просяне» - 3030,00 грн.;

транспортні витрати територією України

(м/п «Просяне» - м. Рубіжне) - 262,60 грн.;

очищення автоцистерни - 400,00 грн.;

оформлення 

дозвільних  документів  на 

перевезення  небезпечних  вантажів 

по території

України - 500,00 грн.;

наднормативний простій - 8500,00 грн.;

доставка товару кінцевому споживачеві -

2210,40 грн.;

компенсація за недоотриману винагороду -

2600 грн.

Крім того, суд установив, що загальна

вартість транспортних послуг за ВМД №704020003/6/002946 від 28.07.06р. у сумі

17503,00 грн. підтверджується узгодженим актом про виконання робіт №46-07 від

28.06.2006 року та рахунком Перевізника №46-07 від 28.06.2006 року, а витрати

територією Росії та України, вартість яких входить до загальної вартості витрат

- підтверджується калькуляцією Перевізника №8.

Загальна вартість транспортних послуг за

цією вантажною митною декларацією також підтверджується Протоколом від

28.06.2006 року узгодження вартості вантажного автомобільного перевезення з

доставці моноетиленгліколю до договору №5001-06 від 05.01.2006 року, у пункті 1

якого визначені витрати територією Росії та України, вартість яких входить до

загальної вартості витрат, що підтверджується калькуляцією Перевізника №8.

У зв'язку з цим суд першої інстанції

прийшов до висновку, що митний орган помилково приймає вартість транспортних

послуг у загальній сумі 17503,00 грн., підтверджену актом про виконання робіт

№46-07 від 28.06.2006 року, тотожною з витратами територією Росії та України,

вартість яких вгодить до загальної вартості витрат та підтверджується

калькуляцією №8.

Тому суд першої інстанції зробив висновок,

що згідно до чинного законодавства ТОВ «Темп» та приватний підприємець ОСОБА_1

самостійно прогнозують кон'юнктуру ринку і займається пошуком контрагентів.

Реалізуючі наявні в них права, зазначені суб'єкти господарювання уклали договір

№5001-06 від 05.01.2006 року про надання транспортних послуг та виконували його

самостійно здійснюючи діяльність, визначену їх установчими документами, за

цінами погодженими ними у двосторонніх договірних документах, що відповідає

положенням ст. 43 ГК України (свобода підприємницької діяльності) та ст. 44 ГК

України (принципи підприємницької діяльності), зокрема, принципу комерційного

розрахунку та власного комерційного ризику.

Пунктом 13 Указу Президента України «Про

деякі заходи дерегулювання підприємницької діяльності» №817/98 від 23.07.1998

року встановлено, що індикативні або звичайні ціни на товари (роботи, послуги)

для застосування їх у податкових або митних цілях установлюються на підставі

статистичної оцінки рівня цін реалізації таких товарів (робіт, послуг) на

внутрішньому ринку України, яка проводиться уповноваженим органом у визначеному

ним порядку.

При цьому суд першої інстанції зазначає,

що жодним законодавчим актом митний орган не наділений правом встановлювати

ціни та товари (роботи, послуги) для застосування їх у митних цілях.

Суд першої інстанції встановив, що

Перевізником у відповідності до чинного законодавства була встановлена вартість

послуг, які він надав позивачу у справі, і цей перелік послуг та їх вартість

були погоджені з позивачем. Калькуляція транспортних витрат за митною

територією України відповідає витратам, які були вказані Перевізником у

протоколі, узгодженому сторонами.

Суд першої інстанції прийняв позицію

позивача щодо неправомірності застосування митним органом методики розрахунку

транспортних витрат за межами митної території України, оскільки вона є

невірною та не відповідає чинному законодавству і тому спірні податкові

повідомлення №9 та №10 підлягають визнанню недійсними та скасуванню.

Судова колегія погоджує висновок суду

першої інстанції щодо задоволення 

позовних  вимог позивача  про визнання недійсними та скасування

податкових повідомлень №10 від 30.07.2007 року про сплату податку на додану

вартість та штрафні санкції в сумі 15542,55 грн. та №9 від 30.07.2007 року про

сплату ввізного мита та штрафних санкцій у сумі 888,77 грн.

При цьому, крім підстав недійсності,

визначених судом першої інстанції, колегія суддів зазначає наступне.

Митний орган є контролюючим органом,

зокрема, правомірності визначення ввізного мита та податку на додану вартість,

який справляється при ввезенні (пересиланні) товарів і предметів на митну

територію України. Наведене визначено відповідно до підпункту 2.1.1. пункту 1.2

статті 2 та  п.1.12 ст.1 Закону України

«Про порядок погашення зобов'язань 

платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» від

21.12.2000 року №2181-III, який відповідно до його преамбули є спеціальним законом з питань

оподаткування.

Приймаючи спірні податкові

повідомлення  митний орган діяв як суб'єкт владних повноважень відповідно до вимог вищенаведеного Закону.

Як 

зазначено наведеними повідомленнями, вони прийняті відповідно до п.п.»б»

п.п4.2.2. п.4.2. ст.4 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань  платників податків перед бюджетами та

державними цільовими фондами».

Згідно даних норм, контролюючий орган

зобов'язаний самостійно визначити суму податкового зобов'язання платника податків у разі, якщо дані документальних перевірок

результатів діяльності платника податків свідчать про заниження або завищення

суми його податкових зобов'язань, заявлених у податкових деклараціях.

Колегія суддів зазначає, що вантажно-митна

декларація є податковою декларацією  в

розумінні пункту 1.11 ст.1 Закону 32181.

Митний орган, визначаючи у якості підстави

донарахування податку дані документальних перевірок, не навів жодного

документу, який би посвідчував фактичну сплату витрат по транспортуванню та

інших, пов'язанних з придбанням товару витрат територією Російської Федерації до

митного кордону України, який відповідно до Митного Кодексу України співпадає з

державним кордоном України.

Під час апеляційного провадження було

встановлено, що вартість транспортних послуг була сплачена позивачем загальною

сумою, як за перевезення по території Російської Федерації так і по території

України. Вартість перевезення  територією

Російської Федерації була обчислена митним органом аналітичним шляхом, що

посвідчується актом перевірки, запереченнями на позов, доводами апеляційної

скарги та поясненнями, наданими під час апеляційного провадження.

Таким чином, податковий орган, обравши

прямий спосіб визначення податкових зобов'язань фактично

здійснив донарахування податків непрямими методами, що не узгоджується з

приписами п.п.»б» п.п4.2.2. п.4.2. ст.4 Закону №2181.

Жодного первинного документу в розумінні

Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність», який би

посвідчував оплату послуг перевезення територією Російської Федерації митний

орган не надав, у позивача такий документ відсутній, що унеможливлює прийняття

доводів митного органу.    

При апеляційному розгляді справи

представники  позивача, спростовуючи

доводи апеляційної скарги, посилалися  на

те, що з огляду на приписи ст.267 Митного кодексу України  митний збір і податки країни ввезення по

своєму характеру відрізняються від ціни, фактично сплаченої або підлягають

оплаті, вони не є частиною митної вартості, навіть якщо не виділені окремими

пунктами в рахунку-фактурі, також, що згідно до вимог ст.264 цього ж

Кодексу  для підтвердження заявлених

відомостей про митну вартість товарів, що переміщуються  підприємствами через митний кордон України,

декларант подає рахунок про сплату наданих транспортно-екпедиційних послуг або

офіційно завірену керівником і головним бухгалтером підприємства калькуляцію

транспортних витрат у разі, коли транспортні витрати не були включені до

рахунку-фактури (інвойсу). Тобто для формування митної вартості мають бути

враховані витрати на доставку товарів (транспортні витрати) за межами митної

території України, які надаються перевізником у формі калькуляції транспортних

витрат. При цьому витрати після ввезення 

товарів на митну територію України не повинні включатися в митну

вартість навіть якщо не виділені окремими пунктами в рахунку-фактурі. Митною

службою України розрахунок витрат за межами митної території України

безпідставно проводився як визначення вартості 1км шляхом ділення загальних

втрат, вказаних у рахунку та акті, на загальну протяжність маршруту за межами

митної території України. Вважали, що цей метод 

визначення митної вартості не можна застосовувати, оскільки він достовірно

та повно не відображає фактично понесені витрати, які зазначені  в калькуляції транспортних витрат, рахунках,

актах виконаних робіт та у Протоколах узгодження вартості

вантажно-автомобільного перевезення  по

доставці вантажу при поставках за ВМД №704020003/6/002020 від 09.06.06р, ВМД

№704020003/6/002040 від 13.06.06р., ВМД №704020003/6/002446 від 30.06.06р., ВМД

№704020003/6/002946 від 28.07.06р.

Колегія суддів приймає доводи позивача і

вважає, що митний орган, посилаючись на порушення Товариством з обмеженою

відповідальністю «Темп» норм ст.267 Митного кодексу України не довів наявності

підстав її застосування.

З огляду на викладене судова колегія дійшла до висновку, що судове рішення

першої інстанції  скасуванню або зміні не

підлягає, оскільки судом першої інстанції за суттю спір вирішений правильно.

Ухвалу в повному обсязі складено 13 березня 2009 року.

На підставі викладеного, керуючись ст. 195, ст. 196, ст. 198 ч.1 п. 1, ст.

200, ст. 205 ч. 1 п. 1, ст. 206, ст. 212 Кодексу адміністративного судочинства

України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу Старобільської митниці залишити без задоволення.

Постанову Луганського окружного адміністративного суду від 23 жовтня 2008р.

у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Темп» до

Старобільської митниці про визнання недійсним та скасування податкових

повідомлень залишити без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції за наслідками перегляду набирає законної

сили з моменту проголошення і може бути оскаржена до Вищого адміністративного

суду України протягом одного місяця після набрання законної сили судовим

рішенням суду апеляційної інстанції, а в разі складення в повному обсязі

відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення в повному обсязі.

                Головуючий:         

(підписи)

                Судді:                             

З оригіналом згідно.

Суддя-доповідач                                                                 

                                   Л.А.

Василенко