Рішення

від 01.10.2013 по справі 910/15293/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/15293/13 01.10.13

За позовом Державного підприємства Національна атомна енергогенеруюча

компанія «Енергоатом» в особі відокремленого підрозділу

«Атомкомплект» ДП НАЕК «Енергоатом»

До Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтелатом»

Про стягнення 768138,33 грн.

Суддя Бондаренко Г. П.

Представники сторін:

Від позивача Шевченко І. О. (дов. 196/10 від 01.07.2013 р.)

Від відповідача не з'явився

Відповідно до ст. 85 ГПК України в судовому засіданні 01.10.2013р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Державне підприємство Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» в особі відокремленого підрозділу «Атомкомплект» ДП НАЕК «Енергоатом» (далі за текстом - позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтелатом» (далі за текстом - відповідач) про стягнення 768138, 33 грн. неустойки за договором поставки № 1116112357 від 17.09.2012 року,а також позивач просить покласти на відповідача витрати по оплаті судового збору.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 12.08.2013 року позовну заяву прийнято до розгляду, порушено провадження у справі № 910/15293/13, розгляд справи призначено на 01.10.2013 року.

30.09.2013 року через відділ канцелярії Господарського суду міста Києва позивачем подані документи по справі та письмові пояснення.

01.10.2013 року через відділ канцелярії Господарського суду міста Києва позивачем подані документи по справі.

В судове засідання представник відповідача не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином.

Позовні вимоги мотивовані неналежним виконанням з боку відповідача умов договору поставки № 1116112357 від 17.09.2012 року, щодо строків поставки обумовленого договором товару.

Відповідно до поданої позивачем інформації з ЄДРПОУ, адреса відповідача є тією ж, яка вказана у позовній заяві, а саме: 04060, м. Київ, вул. Ризька, 73, оф. 10.

Так, згідно з п. 11 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.2007 р. № 01-8/123 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2006 році" відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

Відповідно до Інформаційного листа Вищого господарського суду України № 01-8/1228 від 02.06.2006 р. "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році" до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому примірники повідомлень про вручення рекомендованої кореспонденції, повернуті органами зв'язку з позначками "адресат вибув", "адресат відсутній" і т.п., з урахуванням конкретних обставин справи можуть вважатися належними доказами виконання господарським судом обов'язку щодо повідомлення учасників судового процесу про вчинення цим судом певних процесуальних дій.

Слід зазначити, що законодавство України, в тому числі Господарський процесуальний кодекс України, не зобов'язує й сторону у справі, зокрема позивача, з'ясовувати фактичне місцезнаходження іншої сторони (сторін) у справі (якщо воно не співпадає з її місцезнаходженням, визначеним згідно зі статтею 93 Цивільного кодексу України) та зазначати таке фактичне місцезнаходження в позовній заяві чи інших процесуальних документах.

В разі коли фактичне місцезнаходження юридичної особи - учасника судового процесу з якихось причин не відповідає її місцезнаходженню, визначеному згідно з законом, і дана особа своєчасно не довела про це до відома господарського суду, інших учасників процесу, то всі процесуальні наслідки такої невідповідності покладаються на цю юридичну особу.

При цьому, судом враховано, що відповідно до п. 3.9. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", розпочинаючи судовий розгляд, суддя має встановити, чи повідомлені про час і місце цього розгляду особи, які беруть участь у справі, але не з'явилися у засідання.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК.

За змістом цієї норми, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Відомості про місцезнаходження відповідача є правомірними, що підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб і фізичних осіб-підприємців на відповідача.

Зважаючи на те, що неявка представника відповідача не перешкоджає всебічному, повному та об'єктивному розгляду всіх обставин справи, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами в порядку ст. 75 ГПК України.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва -

ВСТАНОВИВ:

17.09.2012 року між позивачем, як покупцем, та відповідачем, як постачальником, укладено договір поставки № 1116112357 (далі за текстом - договір), відповідно до п. 1.1. якого постачальник зобов'язується в порядку та на умовах, визначених у договорі, поставити джгути виробництва ЗАТ «НВП «Термоприлад» ім. В. Лаха», Україна для ВП «Южно-Українська АЕС» ДП НАЕК «Енергоатом», (далі - продукція), а покупець зобов'язується в порядку і на умовах, визначених у договорі, прийняти і оплатити продукцію.

Згідно п. 1.2. договору, найменування, одиниці виміру і загальна кількість продукції, її номенклатура і ціни зазначені в специфікації, яка є невід'ємною частиною договору.

Строк поставки продукції зазначений в специфікації (п. 5.1. договору).Поставка продукції згідно специфікації здійснюється автотранспортом постачальника на умовах DDP склад Южно-Українського відділення ВП «Складське господарство» ДП НАЕК «Енергоатом», 55000, м. Южноукраїнськ, Миколаївської області (далі - Вантажоотримувач), згідно Інкотермс 2000 (п. 5.2. договору).

Пунктом 5.4 договору сторони погодили, що датою поставки вважається дата видаткової накладної на продукцію, що підтверджує надходження продукції на склад вантажоодержувача.

Відповідно до п. 5.10 договору право власності на продукцію переходить від постачальника до покупця з моменту підписання сторонами акту приймання - передачі, який підтверджує виконання постачальником свого зобов'язання щодо поставки продукції.

Згідно п. 6.3.1. договору постачальник зобов'язаний забезпечити поставку продукції у строки встановлені договором.

Пунктом 7.2. договору визначено, що за порушення строку поставки продукції за договором постачальник зобов'язаний сплатити покупцю пеню в розмірі 0, 1 % вартості не поставленої в строк продукції за кожний день прострочення, але не більше 30 % вартості несвоєчасно поставленої продукції. За прострочення поставки продукції понад 30 днів постачальник додатково сплачує штраф у розмірі 7 % вартості несвоєчасно поставленої продукції.

Відповідно до специфікації № 1 підписаної сторонами до договору термін поставки - протягом 90 днів з дати укладання договору, вартість поставки - 6 698 468, 16 грн.

Як вбачається із матеріалів справи продукція обумовлена договором була поставлена позивачу відповідачем партіями, 30.01.2013 року на загальну суму 1203573,60 грн., 11.02.2013 року на загальну суму 1902250, 80 грн., 25.02.2013 року на загальну суму 720945, 12 грн., 22.04.2013 року на загальну суму 1481196,24 грн. Всього позивачу відповідачем за договором було поставлено продукції на загальну суму 5307965,76 грн., що підтверджується матеріалами справи.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.

За своєю правовою природою договір поставки № 1116112357 від 17.09.2012 р. є договором поставки, а відтак між сторонами виникли правовідносини, які підпадають під правове регулювання Глави 54 Цивільного кодексу України.

Вказаний договір є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов'язань, а саме майново-господарських зобов'язань згідно ст. ст. 173, 174, 175 Господарського кодексу України, ст. ст. 11, 202, 509 Цивільного кодексу України, і згідно ст. 629 Цивільного кодексу України є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно з ч. 1 ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Поряд з цим, стаття 712 ЦК України регулює відносини, що виникають із договору поставки. Так, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч. ч. 2, 3 ст. 712 ЦК України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін. Законом можуть бути передбачені особливості регулювання укладення та виконання договорів поставки, у тому числі договору поставки товару для державних потреб.

Відповідно до ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Враховуючи, що в специфікації до договору сторонами погоджено, що термін поставки продукції - протягом 90 днів з дати укладання договору, що договір укладений сторонами 17.09.2012 року, суд дійшов висновку, що останнім днем поставки продукції за договором є 16.12.2012 року, але оскільки він є неробочим, то у відповідності до ст. 254 ЦК України, останній день поставки продукції за договором - 17.12.2012 року.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Згідно ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Матеріалами справи доведено, що поставка продукції за договором була здійснена відповідачем партіями, після спливу терміну поставки, встановленого договором, отже відповідачем було допущено порушення умов договору щодо термінів поставки продукції.

Відповідно до ст. 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Розмір штрафних санкцій передбачений ст. 231 Господарського кодексу України. Згідно ч. 4 ст. 231 ГК України, у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Частиною 2 ст. 231 Господарського кодексу України, визначено, що у разі якщо порушене господарське зобов'язання, в якому хоча б одна сторона є суб'єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, або порушення пов'язане з виконанням державного контракту, або виконання зобов'язання фінансується за рахунок Державного бюджету України чи за рахунок державного кредиту, штрафні санкції застосовуються, якщо інше не передбачено законом чи договором, у таких розмірах: за порушення строків виконання зобов'язання стягується пеня у розмірі 0, 1 % вартості товарів (робіт, послуг), з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості, що узгоджується з п. 5.10 договору.

Згідно ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня коли зобов'язання мало бути виконано.

Укладаючи договір, сторони погодили, що за порушення строку поставки продукції за договором постачальник зобов'язаний сплатити покупцю пеню в розмірі 0, 1 % вартості не поставленої в строк продукції за кожний день прострочення, але не більше 30 % вартості несвоєчасно поставленої продукції, за прострочення поставки продукції понад 30 днів постачальник додатково сплачує штраф у розмірі 7 % вартості несвоєчасно поставленої продукції.

В силу ч. 1 ст. 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. При цьому, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Відповідно до ст. ст. 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За викладених обставин справи та наведених норм чинного законодавства суд дійшов висновку, що позовні вимоги обґрунтовані, доведені і відповідно є такими, що підлягають задоволенню.

За розрахунком позивача загальна сума неустойки (пеня та штраф), що підлягає стягненню з відповідача становить 768 138, 33 грн. При цьому, по поставкам здійсненим, 1) відповідно до видаткової накладної № РН - 0000002 від 30.01.2013 року перевищення строку поставки складає 44 календарних дня (18.12.2012 - 30.01.2013), пеня становить 52 957, 08 грн., штраф - 84 250, 15 грн.; 2) відповідно до видаткової накладної № РН - 0000004 від 11.02.2013 року перевищення строку поставки складає 56 календарних днів (18.12.2012 - 11.02.2013), пеня становить 106 526, 00 грн., штраф - 133 157, 50 грн.; 3) відповідно до видаткової накладної № РН - 0000005 від 25.02.2013 року перевищення строку поставки складає 70 календарних днів (18.12.2012 - 25.02.2013), пеня становить 50 466, 50 грн., штраф - 50 466, 16 грн.; 4) відповідно до видаткової накладної № РН - 0000008 від 22.04.2013 року перевищення строку поставки складає 126 календарних днів (18.12.2012 - 22.04.2013), пеня становить 186631, 20 грн., штраф - 103683,74 грн.

Перевіривши розрахунки позивача, суд дійшов висновку, що ним правильно здійснені розрахунки періодів за які підлягає стягненню з відповідача пеня та штраф, пені та штрафу.

Отже, позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі, стягненню з відповідача підлягають 768 138, 33 грн. неустойки (пеня та штраф) за договором.

Відповідно до ст. 49 ГПК України витрати по оплаті судового збору покладаються на відповідача.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 33, 43, 49, 82-85 ГПК України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтелатом» (04060, м. Київ, вул. Ризька, 73 Б, офіс 10; код ЄДРПОУ 38062860; з будь-якого рахунку виявленого державним виконавцем) на користь Державного підприємства Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» (01032, м. Київ, вул. Вєтрова, 3; код ЄДРПОУ 24584661) в особі Відокремленого підрозділу «Атомкомплект» ДП НАЕК «Енергоатом» (01032, м. Київ, вул. Жилянська, 108; код ЄДРПОУ 26251923) 768138 (сімсот шістдесят вісім тисяч сто тридцять вісім) грн. 33 коп. неустойки у вигляді штрафу та пені за договором та 15 362 (п'ятнадцять тисяч триста шістдесят дві) грн. 77 коп. судового збору.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

4. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 07.10.2013р.

Суддя Г.П. Бондаренко