Рішення

від 08.10.2013 по справі 926/875/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРНІВЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРНІВЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"08" жовтня 2013 р. Справа № 926/875/13

За позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Купава Агро", с. Малехів Жовківського району Львівської області

до товариства з обмеженою відповідальністю "Свіженька плюс", с. Тарасівці Новоселицького району Чернівецької області

про стягнення заборгованості на загальну суму 18185,00 грн.

Суддя Гурин М.О.

Представники :

від позивача - не з'явився

від відповідача - Жмінка І.В., представник за довіреністю від 23.09.2013 р.

СУТЬ СПОРУ: товариство з обмеженою відповідальністю "Купава Агро" звернулось з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю "Свіженька плюс" про стягнення заборгованості на загальну суму 18185,00 грн.

Ухвалою господарського суду Чернівецької області від 22.08.2013 р. порушено провадження у справі, судове засідання призначено на 10.09.2013 р., зобов'язано відповідача надати відзив на позов.

Ухвалою господарського суду Чернівецької області від 10.09.2013 р., у зв'язку з неявкою представників сторін у судове засідання та невиконання відповідачем вимог ухвали від 22.08.2013 р., розгляд справи відкладено на 26.09.2013 р.

Ухвалою господарського суду Чернівецької області від 26.09.2013 р., у зв'язку з повторною неявкою представників сторін у судове засідання, розгляд справи відкладено на 08.10.2013 р.

Станом на день розгляду справи позивач у судове засідання не з'явився, явку свого представника не забезпечив, хоча повідомлявся про судові засідання належними чином шляхом своєчасного надсилання ухвали за адресою місцезнаходження, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення.

Представник відповідача заперечував проти задоволення позову вказуючи при цьому на його необґрунтованість.

Суд вважає за можливе розглянути спір в порядку ст. 75 Господарського процесуального кодексу України за наявними в справі матеріалами, оскільки їх цілком достатньо для правильної юридичної кваліфікації спірних правовідносин, а неявка належним чином повідомленого позивача у світлі достатності наданого судом часу для реалізації процесуальних прав останнім у світлі приписів ст.ст. 4-3 , 22 , 33 Господарського процесуального кодексу України істотним чином не впливають на таку кваліфікацію.

Заслухавши пояснення представника відповідача в судовому засіданні, розглянувши матеріали справи, встановивши фактичні обставини справи, дослідивши та оцінивши надані докази в сукупності, проаналізувавши законодавство, що регулює спірні правовідносини між сторонами, суд встановив наступне.

Відповідно до ч. 1 статті 202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Частиною 1 ст. 205 Цивільного кодексу України визначено, що правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Згідно ст. 173 Господарського кодексу України , господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Частиною 1 ст. 174 Господарського кодексу України встановлено, що господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Відповідно до ст. 175 Господарського кодексу України , майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управлена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України .

Відповідно до статті 11 Цивільного кодексу України , цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Так, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частина 1 статті 626 Цивільного кодексу України передбачає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно ч. 7 ст. 179 Господарського кодексу України господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

У відповідності до ч.1 ст. 181 Господарського кодексу України господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладання даного виду договорів.

Як вбачається із матеріалів справи, позивач згідно видаткової накладної №КА-0000020 від 09.04.203 р. на загальну суму 33423,00 грн., видаткової накладної №КА-0000024 від 16.04.2013 р. на загальну суму 33711,00 грн., видатковою накладною №КА-0000029 від 24.04.2013 р. на загальну суму 39051,00 грн., які підписані уповноваженими представниками сторін та скріплені печатками сторін, передав відповідачу товар на загальну суму 106185,00 грн.

Факт передачі товару належним чином доведений, документально підтверджений вищевказаними накладними, рахунками-фактурами, довіреності №00001 від 25.04.2013 р., і не спростований представником відповідача.

У видаткових накладних та рахунках-фактурах сторонами вказані асортимент, вартість та кількість товару, що була відпущена.

Статтею 655 Цивільного кодексу України передбачено, що продавець згідно договору купівлі - продажу передає або зобов'язується передати у власність покупцеві товар, а покупець прийняти його та оплатити.

Таким чином, угода купівлі-продажу, відповідно до ч. 2 ст. 638 Цивільного кодексу України , була укладена між сторонами шляхом передачі позивачем відповідачу товару та прийняття його відповідачем.

Згідно вимог статті 526 Цивільного кодексу України , зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України , інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідні положення також визначаються у ч.1 статті 193 Господарського кодексу України .

У відповідності до статті 525 Цивільного кодексу України та ч.7 статті 193 Господарського кодексу України одностороння відмова від зобов'язання не допускається, крім випадку коли право такої відмови встановлено договором або законом.

Частиною 1 ст. 692 Цивільного кодексу України передбачено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Згідно ч. 2 статті 692 Цивільного кодексу України , покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Позивачем, на оплату поставленого товару, було виставлено відповідачу рахунки-фактури №КА-0000024 від 09.04.2013 року на суму 33423,00 грн., №КА-0000028 від 16.04.2013 року на суму 33711,00 грн., рахунку-фактури №КА-0000030 від 23.04.2013 року на суму 39051,00 грн., всього на загальну суму 106185,00 грн.

Відповідач виставлені позивачем рахунки-фактури оплатив частково, заборгувавши станом на день звернення до суду позивачу 18185,00 грн.

02.07.2013 р. позивачем направлено відповідачу вимогу про оплату поставленого товару на суму 18185,00 грн., що підтверджується копією поштової квитанції та опису вкладення, які містяться в матеріалах справи.

Підписання покупцем видаткової накладної, яка є первинним обліковим документом у розумінні Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" і яка відповідає вимогам, зокрема, статті 9 Закону і Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку та фіксує факт здійснення господарської операції і встановлення договірних відносин, є підставою виникнення обов'язку щодо здійснення розрахунків за отриманий товар. Строк виконання відповідного грошового зобов'язання визначається за правилами, встановленими частиною 1 ст. 692 Цивільного кодексу України .

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Вищого господарського суду України від 21.04.2011 №9/252-10.

Приймаючи до уваги, що строк оплати отриманого товару по видатковим накладним сторонами визначено не було і видаткова накладна є первинним обліковим документом, яка є підставою виникнення обов'язку щодо здійснення розрахунків за отриманий товар, тому відповідно до частини 1 ст. 692 Цивільного кодексу України , перебіг строку виконання грошового зобов'язання по спірних накладних починається з моменту прийняття товару або прийняття товаророзпорядчих документів на нього.

Строк виконання грошового зобов'язання, що випливає з правовідносин купівлі-продажу та поставки, чітко встановлений спеціальною нормою статті 692 Цивільного кодексу України та не може ставитися в залежність від звернення кредитора до боржника з вимогою в порядку частини другої статті 530 Цивільного кодексу України . Крім того, відповідно до ч. 1 ст. 222 Господарського кодексу України учасники господарських відносин, що порушили майнові права або законні інтереси інших суб'єктів, зобов'язані поновити їх, не чекаючи пред'явлення їм претензії чи звернення до суду.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Вищого господарського суду України від 20.09.2012 № 12/5026/556/2012.

Обов'язок щодо повної оплати отриманого товару відповідачем не виконаний, що є порушенням ст. ст. 525 , 692 Цивільного кодексу України і ст. 193 Господарського кодексу України .

Відповідно до приписів статті 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Статтею 34 цього ж Кодексу, унормовано, що господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Позивач належними доказами обґрунтував позовні вимоги, натомість відповідач доводів позивача не спростував.

Станом на час вирішення спору заборгованість відповідача в повній сумі не погашена, тому позовні вимоги в частині стягнення 18185,00 грн. основного боргу визнаються судом обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до вимог ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати слід покласти на відповідача, з вини якого спір доведений до розгляду у судовому порядку.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 49, 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В :

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Свіженька плюс" (с. Тарасівці Новоселицького району Чернівецької області, код 36430262) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Купава Агро" (вул. Нова буд, 20А, с. Малехів Жовківського району Львівської області, код 36762043) суму боргу в розмірі 18185,00 грн., а також витрати по сплаті судового збору у сумі 1 720,50 грн.

3. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Повне рішення складено 09.10.2013 р.

Суддя М.О. Гурин