Рішення

від 09.10.2013 по справі 757/12106/13-ц

ПЕЧЕРСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

печерський районний суд міста києва

Справа № 757/12106/13-ц

Категорія 29

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

(ЗАОЧНЕ)

09 жовтня 2013 року Печерський районний суд м. Києва

головуючого: судді Соколова О.М.,

при секретарі: Ковалевській А.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Лафорт», про стягнення страхового відшкодування, -

В С Т А Н О В И В:

В червні 2013 року ОСОБА_1 звернувся до суду із вищевказаним позовом до ОСОБА_2, в якому просив стягнути з останнього 10937 грн. 47 коп. матеріальної шкоди, 2000 моральної шкоди та 229 грн. 40 коп. витрат з оплати судового збору. В обґрунтування позовної заяви зазначив, що 29 серпня 2012 року відбулася ДТП за участю автомобіля НОМЕР_1 під керуванням ОСОБА_2 та автомобіля НОМЕР_2 під керуванням ОСОБА_1 в результаті якої, обом автомобілям завдано матеріальну шкоду. Винним у вказаній ДТП згідно постанови Печерського районного суду м. Києва від 27 вересня 2012 року визнано ОСОБА_2. Оскільки в результаті ДТП ОСОБА_1 завдано матеріальну та моральну шкоду, останній просить задовольнити позов в заявлений ним спосіб.

10 вересня 2013 року на адресу Печерського районного суду м. Києва надійшла уточнена позовна заява ОСОБА_1, в якій останній уточнив позовні вимоги та просив залучити в якості співвідповідача по справі приватне акціонерного товариства «Страхова компанія «Лафорт», стягнути з ОСОБА_2 моральну шкоду в розмірі 5000 грн. 00 коп. та 500 грн. витрат за здійснення оцінки транспортного засобу, стягнути з приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Лафорт» 10 437 грн. 00 коп. страхового відшкодування, а також стягнути з обох відповідачів витрати з оплати судового збору.

ОСОБА_1 в судове засідання не з'явився, про місце день і час розгляду справи повідомлявся належним чином, проте подав письмову заяву про проведення судового засідання за його відсутністю, в якій позов з урахуванням уточнень до нього підтримав просив задовольнити.

Представник ОСОБА_2 в судове засідання не з'явилася, про місце, день і час розгляду справи повідомлялася належним чином, подала письмові заперечення на уточнену позовну заяву, в яких просила відмовити у позові ОСОБА_1 в частині позовних вимог до ОСОБА_2.

Представник приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Лафорт» в судове засідання не з'явився, про місце, день і час розгляду справи повідомлявся належним чином, проте на адресу суду надійшов поштовий конверт із відміткою поштового відділення «за закінченням встановленого строку зберігання» (а.с. 77), про причини неявки суду не повідомив.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 ЦПК України, сторони та інші особи, які беруть участь у справі, зобов'язані повідомляти суд про зміну свого місця проживання (перебування, знаходження) або місцезнаходження під час провадження справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання або місцезнаходження судова повістка надсилається на останню відому судові адресу і вважається доставленою, навіть якщо особа за цією адресою більше не проживає або не знаходиться.

Згідно ч.ч. 1, 2 ст. 224 ЦПК України у разі неявки в судове засідання відповідача, який належним чином повідомлений і від якого не надійшло повідомлення про причини неявки або якщо зазначені ним причини визнані неповажними, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів, якщо позивач не заперечує проти такого вирішення справи. У разі участі у справі кількох відповідачів заочний розгляд справи можливий у випадку неявки в судове засідання всіх відповідачів.

За викладених підстав, а також враховуючи згоду представника позивача на заочний розгляд справи, суд визнав можливим провести заочний розгляд справи у відсутності сторін на підставі наявних в справі доказів.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши та оцінивши письмові докази по справі у їх сукупності, суд приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що 29 серпня 2012 року приблизно о 21 год. 55 хв. на ОСОБА_2 керуючи автомобілем марки марки «Land Rover» д.н.з. НОМЕР_3 на вул. Філатова, 7 в м. Києві, не вжив всіх заходів проти самовільного скачування автомобіля, що призвело до зіткнення з автомобілем НОМЕР_4 під керуванням ОСОБА_1 внаслідок чого обом автомобілям заподіяно механічні пошкодження (а.с. 5).

Постановою Печерського районного суду м. Києва від 27 вересня 2012 року в адміністративній справі № 3-4779/12 (а. с. 5) у вищевказаній ДТП визнано ОСОБА_2

Згідно п. 4 ст. 61 ЦПК України, вирок у кримінальній справі, що набрав законної сили, або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення обов'язкові для суду, що розглядає справу про цивільно-правові наслідки дій особи, стосовно якої ухвалено вирок або постанову суду, з питань, чи мали місце ці дії та чи вчинені вони цією особою.

Таким чином, вина водія ОСОБА_2 у вчинені вищевказаної дорожньо-транспортної пригоді є встановленою та не підлягає доведенню.

На момент скоєння ДТП цивільно-правову відповідальність ОСОБА_2 було застраховано в приватному акціонерному товариству «Страхова компанія «Лафорт».

Згідно звіту № 4328 з оцінки транспортного засобу від 21 вересня 2012 року (а.с. 7-11) вартість матеріального збитку завданого власнику «Hyundai Accent» д.н.з. НОМЕР_5 складає 10437 грн. 47 коп.

Позивач звернувся до приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Лафорт» із заявою про врегулювання питання щодо відшкодування шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди та надав останньому всі необхідні документи. Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «Лафорт» повідомило ОСОБА_1 проте, що прийняте рішення про виплату останньому страхового відшкодування, проте на день розгляду справи в суді, страхове відшкодування відповідачем позивачу не здійснено.

Як визначено ч. 1 та ч. 2 ст. 1187 ЦК України, джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Згідно п. 1 ч. 1 ст. 1188 ЦК України, шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме, шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.

Згідно ст. 6 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», страховим випадком є подія, внаслідок якої заподіяна шкода третім особам під час дорожньо-транспортної пригоди, яка сталася за участю забезпеченого транспортного засобу і внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована за договором.

Статтею 28 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» встановлено, що шкода, заподіяна в результаті дорожньо-транспортної пригоди майну потерпілого, - це шкода, пов'язана: з пошкодженням чи фізичним знищенням транспортного засобу.

Відповідно до ст. 29 Закону, у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України. Якщо транспортний засіб необхідно, з поважних причин, помістити на стоянку, до розміру шкоди додаються також витрати на евакуацію транспортного засобу до стоянки та плата за послуги стоянки.

Згідно п. 36.2 ст. 36 вищевказаного Закону, страховик (МТСБУ) протягом 15 днів з дня узгодження ним розміру страхового відшкодування з особою, яка має право на отримання відшкодування, за наявності документів, зазначених у статті 35 цього Закону, повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду, але не пізніш як через 90 днів з дня отримання заяви про страхове відшкодування зобов'язаний у разі визнання ним вимог заявника обґрунтованими - прийняти рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) та виплатити його.

Пунктом 36.4 ст. 36 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» встановлено, що виплата страхового відшкодування (регламентна виплата) здійснюється безпосередньо потерпілому (іншій особі, яка має право на отримання відшкодування) або погодженим з ним особам, які надають послуги з ремонту пошкодженого майна, сплатили страхове відшкодування за договором майнового страхування (крім регламентної виплати, передбаченої підпунктом «а» пункту 41.1 статті 41 цього Закону), лікування потерпілих та інші послуги, пов'язані з відшкодуванням збитків.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 11 ЦПК України Суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. Особа, яка бере участь у справі, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи (за винятком тих осіб, які не мають цивільної процесуальної дієздатності), в інтересах яких заявлено вимоги.

Відповідно до ст. 60 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.

Належних та допустимих доказів, в розумінні ст.ст. 58, 59 ЦПК України, на підтвердження повної виплати страхового відшкодування приватним акціонерним товариством «Страхова компанія «Лафорт», суду не надано.

За наведених обставин, суд вважає, що позовні вимоги про стягнення з приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Лафорт» страхового відшкодування в сумі 10437 грн. 00 коп. є доведеними та підлягають задоволенню.

Що стосується позовних вимог про стягнення з ОСОБА_2 моральної шкоди в розмірі 5000 грн. 00 коп. то суд приходить до наступного.

Відповідно до ст. 1167 ЦК України, позовні вимоги ОСОБА_1 про стягнення з ОСОБА_2 моральної шкоди підлягають задоволенню частково в розмірі 200 грн. 00 коп., в узагальненому вигляді моральних страждань, оскільки в судовому засіданні встановлено, що внаслідок залиття позивач зазнав значні вимушені зміни в своїх життєвих та виробничих стосунках. Доказів та розрахунків в обґрунтування моральної шкоди в розмірі 5000 грн. позивачем не надано.

Крім того з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 підлягає стягненню 500 грн. 00 коп. документально підтверджених витрат на проведення звіту з оцінки транспортного засобу.

За наведених обставин позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2, приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Лафорт», про стягнення страхового відшкодування є частково обґрунтованим та підлягає частковому задоволенню.

Враховуючи, що позов підлягає частковому задоволенню, відповідно до вимог ст. 88 ЦПК України з відповідачів на користь позивача підлягає стягненню 229 грн. 40 коп. витрат з оплати судового збору в рівних долях.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 22, 23, 1166, 1167, 1192 ЦК України, ст. 10, 11, 60‚ 88, 169, 212, 213, 214, 215, 223, 224-233 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2, приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Лафорт», про стягнення страхового відшкодування - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2 (ідентифікаційний номер НОМЕР_6) на користь ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_7) 200 (двісті) грн. 00 коп. моральної шкоди.

Стягнути з ОСОБА_2 (ідентифікаційний номер НОМЕР_6) на користь ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_7) 500 (п'ятсот) грн. 00 коп. витрат на проведення звіту з оцінки з оцінки транспортного засобу.

Стягнути з ОСОБА_2 (ідентифікаційний номер НОМЕР_6) на користь ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_7) 114 (сто чотирнадцять) грн. 70 коп. витрат з оплати судового збору.

Стягнути з приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Лафорт» (ідентифікаційний код 37026038) на користь ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_7) 10437 (десять тисяч чотириста тридцять сім ) грн. 00 коп. страхового відшкодування.

Стягнути з приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Лафорт» (ідентифікаційний код 37026038) на користь ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_7) 114 (сто чотирнадцять) грн. 70 коп. витрат з оплати судового збору.

В задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив за письмовою заявою відповідача яка може бути подана протягом десяти днів з дня отримання його копії.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо воно не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Апеляційного суду м. Києва через Печерський районний суд м. Києва протягом десяти днів з дня проголошення рішення, а особою яка була відсутня при проголошенні рішення протягом десяти днів з дня отримання копії рішення.

Суддя О.М. Соколов