Рішення

від 01.10.2013 по справі 901/2703/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ  КРИМ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ РІШЕННЯ 01.10.2013Справа №901/2703/13 За позовом приватного підприємства "Приватна фірма "Техно-Пак" (вул. Яружна, 21, м. Херсон, 73000) до відповідача - товариства з обмеженою відповідальністю "Лакта" (вул. Западна, буд. 2, м. Сімферополь, АР Крим, 95014) про стягнення 7 060,04 грн.                                                                                                                             Суддя І.І.Дворний. Представники від сторін не з'явились. Суть спору: 12 серпня 2013 року приватне підприємство "Приватна фірма "Техно-Пак"  звернулось до господарського суду Автономної Республіки Крим із позовною заявою про стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю "Лакта" 7060,04 грн. Судові витрати позивач просив покласти на відповідача. Позовні вимоги ґрунтуються на приписах статті 193 Господарського кодексу України, статей 526, 610, 625 Цивільного кодексу України, положеннях Господарського процесуального кодексу України та мотивовані неналежним виконанням відповідачем своїх обов'язків за договором поставки №66/12 від 03 квітня 2012 року, укладеного між сторонами, в частині повної та своєчасної оплати вартості отриманого товару, що призвело до утворення заборгованості в розмірі 6125,43грн., несплата якої у добровільному порядку послугувала підставою для звернення позивача до суду з позовом про стягнення заборгованості у примусовому порядку. Також, позивач скористався своїм правом та нарахував на суму заборгованості пеню та 2% від суми боргу. Ухвалою господарського суду Автономної Республіки Крим від 15 серпня 2013 року позовна заява прийнята до розгляду і порушено провадження у справі. Через неявку представника відповідача у судове засідання суд в порядку приписів статті 77 Господарського процесуального кодексу України розгляд справи відкладав, про що 22 серпня 2013 року виніс відповідну ухвалу. У судове засідання, що відбулось 01 жовтня 2013 року, сторони не з'явились, про причини неявки суд не повідомили, про дату, час і місце судового засідання повідомлені належним чином. Відповідач позовні вимоги не спростував, правом надати відзив на позов не скористався. До повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб учасників судового процесу. Відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних  осіб  та  фізичних  осіб-підприємців місцезнаходженням товариства з обмеженою відповідальністю "Лакта" є адреса: вул. Западна, буд. 2, м. Сімферополь, АР Крим, 95014.  Відповідні процесуальні документи надіслані згідно з поштовими реквізитами учасників процесу. Відповідно до положень інформаційного листа Вищого господарського суду України №01-8/675 від 14.08.07 р. в разі коли фактичне місцезнаходження юридичної особи - учасника судового процесу з якихось причин не відповідає її місцезнаходженню, визначеному згідно з законом, і дана особа своєчасно не довела про це до відома господарського суду, інших учасників процесу, то всі процесуальні наслідки такої невідповідності покладаються на цю юридичну особу. В разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом. Враховуючи вищевикладене, сторони належним чином були сповіщенні судом про дату, час і місце судового засідання. Стаття 22 Господарського процесуального кодексу України  зобов'язує сторін добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами. Оскільки явка в судове засідання представників сторін - це право, а не обов'язок, справа може розглядатись без їх участі, якщо неявка цих представників не перешкоджає вирішенню спору. Згідно з пунктом 3.9.2  постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 р. №18  у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору. Відповідно до  статті 75 Господарського процесуального кодексу України  справу розглянуто за наявними матеріалами, які суд визнав достатніми для вирішення спору по суті. Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, надані у попередньому судовому засіданні, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд ВСТАНОВИВ:            03 квітня 2012 року приватне підприємство «Приватна фірма «Техно-Пак», ТД «Гауда» (за договором постачальник) та товариство з обмеженою відповідальністю «Лакта» (за договором замовник) уклали договір поставки №66/12, відповідно до пункту 1.1 якого, постачальник зобов'язався передати в обумовлені строки товар (сиро-молочна продукція) згідно з замовленням, які узгоджуються сторонами в накладних, які є невід'ємною частиною договору, у використання замовника, а замовник зобов'язався прийняти товар і сплатити за нього обумовлену даним договором, або відповідними документами (накладними) грошову суму. Загальна сума договору визначається виходячи з цін товару, асортименту та загальної кількості товару проданого згідно умов договору. У пункті 1.4 договору сторони дійшли згоди, що право власності на товар переходить від постачальника до замовника з моменту підписання сторонами видаткової накладної, яка засвідчує факт передачі та отримання товару. Асортимент кожної партії товару узгоджується сторонами на підставі замовлення замовника, поданого відповідно до розділу 4 даного договору. Кількість товару визначається на підставі замовлень замовника, поданого відповідно до розділу 4 даного договору (пункти 2.1, 2.2). Ціну та порядок здійснення розрахунків сторони узгодили у розділі 3 договору, зокрема, ціни на товар вказуються в накладній на момент передачі партії товару. Розрахунки між сторонами здійснюються платіжними дорученнями, шляхом перерахування коштів на рахунковий рахунок постачальника, або шляхом оплати у касу постачальника. Замовник згідно пункту 3.4 договору зобов'язався оплачувати кожну партію товару, кількість та асортимент якої визначено у видатковій накладній, не пізніше 5-ти календарних днів з дати отримання нової партії товару, визначеною видатковою накладною. Строки та умови поставки товару визначені сторонами у розділі 4 договору. Так, поставка товару здійснюється окремими партіями в кількості та асортименті, узгодженим сторонами в накладних протягом дії даного договору на підставі письмового або усного (по телефону) замовлення, яке надається постачальнику за 7 (сім) календарних днів до наміченого строку поставки товару. Строк фактичного прийому – передачі товару встановлюється з моменту оформлення товарно-супровідних документів, підписаних уповноваженим представником замовником (видаткових накладних). Цей договір набуває чинності за дати його підписання сторонами і діє включно до 31 грудня 2012 року. У випадку, якщо за 1 місяць до закінчення строку дії договору жодна із сторін не заявила о намірах зупинити договірні відносини, договір вважається продовженим ще на один рік (пункт 8.1 договору). Матеріали справи свідчать про те, що на виконання умов укладеного договору позивачем поставлений відповідачу товар, про що свідчать копії наявних в матеріалах справи видаткових накладних за №2062 від 03.09.2012р. на загальну суму 1873,12 грн.; №2403 від 03.09.2012 р. на загальну суму 789,95 грн.; №2141 від 12.09.2012 р. на загальну суму 800,00 грн.; №2302 від 28.09.2012 р. на загальну суму 800,00 грн.; №2471 від 17.10.2012 р. на загальну суму 800,00 грн.; №2534 від 24.10.2012 р. на загальну суму 1405,64 грн. Вказані накладні підписані сторонами без зауважень і заперечень та скріплені печатками. Покупець зобов'язався виконати грошове зобов'язання своєчасно та в повному обсязі, втім, вартість отриманого товару не оплачена. Позивач наполягає на тому, що станом на 06 серпня 2013 року заборгованість відповідача перед ним за поставлений товар складає 6125,43 грн. Досліджуючи виниклі між сторонами правовідносини, судом встановлено, що за невиконання або неналежне виконання умов договору передбачена відповідальність згідно вимог діючого законодавства. Так, у випадку несвоєчасної оплати за поставлений товар замовник на вимогу постачальника сплачує на його користь пеню в розмірі подвійної ставки НБУ, що діяла в період, за який нараховувалась пеня, від суми заборгованості за кожен день прострочення платежу (пункт 6.1 договору). Сторони домовились, що у разі прострочення виконання грошового зобов'язання замовник сплачує 2% від суми боргу в якості збитків постачальнику (пункт 6.3 договору). З врахуванням вказаних умов договору, позивач, за неналежне виконання відповідачем своїх зобов'язань, на суму заборгованості у розмірі 6125,43 грн. нарахував пеню у розмірі 812,11 грн. та 2% від суми боргу у розмірі 122,50 грн. За підрахунками позивача, станом на час звернення з позовом до суду, у товариства з обмеженою відповідальністю "Лакта" перед ним утворилась заборгованість в розмірі 7060,04 грн., несплата якої у добровільному порядку і послугувала підставою для звернення позивача до суду з вимогою про примусове стягнення грошових коштів. Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають частковому задоволенню з наступних підстав. Основні засади господарювання в Україні визначає Господарський кодекс України, який регулює господарські відносини, що виникають у процесі організації та здійснення господарської діяльності між суб'єктами господарювання, а також між цими суб'єктами та іншими учасниками відносин у сфері господарювання. Згідно статті 2 Господарського кодексу України учасниками відносин у сфері господарювання є суб'єкти господарювання, споживачі, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, наділені господарською компетенцією, а також громадяни, громадські та інші організації, які виступають засновниками суб'єктів господарювання чи здійснюють щодо них організаційно-господарські повноваження на основі відносин власності. Згідно з частиною 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Відповідно до частини 1 статті 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. При цьому, майново-господарськими, згідно з частиною 1 статті 175 Господарського кодексу України, визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управлена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Укладений між сторонами договір за своєю правовою природою є договором поставки. Відповідно до статті 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін. Статтею 692 Цивільного кодексу України визначено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов  договору  та  вимог  цього  Кодексу,  інших актів цивільного законодавства,  а за відсутності таких умов та вимог -  відповідно до   звичаїв   ділового  обороту  або  інших  вимог,  що  звичайно ставляться. Аналогічне положення стосовно господарських зобов'язань міститься в частині 1 статті 193 Господарського кодексу України, якою визначено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання  — відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Статтею 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від  зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином (частина 7 статті 193 Господарського кодексу України). Так, в порушення вимог зазначених норм Цивільного та Господарського кодексів України, домовленостей між сторонами, відповідач не розрахувався за поставлений товар, заборгувавши позивачу 6125,43 грн., що підтверджується вищенаведеними доказами, наявними у матеріалах справи. Докази погашення вказаної заборгованості відповідачем на момент розгляду справи надані не були та в матеріалах справи відсутні. Судом встановлено факт порушення відповідачем своїх обов'язків за договором поставки в частині повної та своєчасної оплати отриманого товару, який останнім спростований не був, у зв'язку з чим позовні вимоги приватного підприємства "Приватна фірма "Техно-Пак" до товариства з обмеженою відповідальністю "Лакта" про стягнення 6125,43 грн. за договором поставки товарів є обґрунтованими та підлягають задоволенню в повному обсязі. Крім основної суми заборгованості за поставлений товар, позивач просить суд стягнути з відповідача 812,11 грн. пені. Так,   частиною 1 статті 216 Господарського кодексу України встановлено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку,    передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором. За змістом статті 217 Господарського кодексу України у сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні    санкції; оперативно-господарські санкції та адміністративно-господарські санкції. Відповідно до частини 1 статті 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової    суми (неустойка,    штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним    правил    здійснення    господарської    діяльності,невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання. Згідно частини 1 та частин 3 статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати  кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання. Відповідно до пункту 6 статті 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних    санкцій    за    прострочення    виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня,    коли зобов'язання    мало бути виконано. Отже, вказана норма права передбачає строк, у межах якого нараховуються штрафні санкції. Відповідно до статті 253 Цивільного кодексу України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок. Відповідно до статті 3 Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня. Матеріалами справи підтвердилось неналежне виконання зобов'язань відповідачем в частині повної та своєчасної оплати за отриманий товар, з огляду на що, заборгованість відповідача склала 6125,43 грн., що є підставою для нарахування відповідачу пені. Розглянувши розрахунок пені позивача, судом самостійно здійснено його перевірку та встановлено, що позивач при розрахунку пені не врахував того, що нарахування пені  за    прострочення    виконання зобов'язання припиняється через шість місяців від дня,    коли зобов'язання    мало бути виконано, також, позивачем не враховано, що замовник відповідно до пункту 3.4 договору зобов'язався оплачувати кожну партію товару не пізніше 5 календарних днів з дати отримання товару, такий строк обчислюється з наступного дня після отримання товару, при цьому, у разі якщо останній день оплати за поставлений товар випадає на вихідний день, останнім днем оплати буде перший наступний робочий день, з огляду на що розрахунок підлягає наступному коригуванню: - видаткові накладні №2062 та 2403 від 03.09.2012 р. за період прострочення з 11.09.2012 р. по 12.03.2013 розмір пені складає 199,73 грн. (2663,07  грн. х 15,0% : 366 дн. х 183 дн.); - видаткова накладна №2141 від 12.09.2012 за період прострочення з 18.09.2012 р. по 19.03.2013 р. розмір пені складає 60,00 грн. (800,00  грн. х 15,0% : 366 дн. х 183 дн.); - видаткова накладна №2302 від 28.09.2012 за період прострочення з 04.10.2012 р. по 04.04.2013 р. розмір пені складає 60,00 грн. (800,00  грн. х 15,0% : 366 дн. х 183 дн.); - видаткова накладна №2471 від 17.10.2012 за період прострочення з 23.10.2012 р. по 23.04.2013 р. розмір пені складає 60,00 грн. (800,00  грн. х 15,0% : 366 дн. х 183 дн.); - видаткова накладна №2534 від 24.10.2012 за період прострочення з 30.10.2012 р. по 30.04.2013 р. розмір пені складає 105,42 грн. (1405,64  грн. х 15,0% : 366 дн. х 183 дн.). Таким чином, наявні в матеріалах справи документи дозволяють суду зробити висновок про те, що загальний розмір пені, який має бути сплачений товариством з обмеженою відповідальністю "Лакта" за прострочення оплати поставленого позивачем товару, складає 485,15 грн., а не 812,11 грн., як обчислено позивачем. Отже, вимоги про стягнення пені підлягають частковому задоволенню. Крім того, 2% від суми боргу, які у відповідності до пункту 6.3 договору повинен оплатити відповідач в якості збитків постачальнику у разі прострочення виконання грошового зобов'язання, розраховані позивачем правомірно, складають 122,50 грн. та підлягають стягненню на користь позивача. Враховуючи вищевикладені обставини справи та норми чинного законодавства, позов підлягає задоволенню частково, а з відповідача на користь позивача підлягає стягненню  6125,43 грн.  основного боргу, 485,15 грн. пені та 122,50 грн. - 2%  від суми боргу, сплата яких передбачена пунктом 6.3 договору. Слід зазначити, що позивач просив стягнути з відповідача 7060,04 грн. сплативши при цьому судовий збір у розмірі 1720,50 грн. Позовні вимоги позивача задовольняються судом частково у загальній сумі 6733,08 грн., а відтак, на підставі статті 49 Господарського процесуального кодексу України з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір частково у розмірі  1640,82 грн. Згідно зі  статтею 85 Господарського процесуального кодексу України  у судовому засіданні 01 жовтня 2013 року оголошені вступна та резолютивна частини рішення. Повне рішення складено 07 жовтня 2013 року. Керуючись ч. 3 ст.  50, ст.ст.  49,  82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд ВИРІШИВ: 1.    Позов задовольнити частково. 2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Лакта" (вул. Западна, буд. 2, м. Сімферополь, АР Крим, 95014, код 32843343) на користь приватного підприємства "Приватна фірма "Техно-Пак" (вул. Яружна, 21, м. Херсон, 73000, код 30245201)  6125,43 грн.  основного боргу, 485,15 грн. пені, 122,50 грн. - 2%  від суми боргу та 1640,82 грн. судового збору. 3. Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили. Суддя                                                                       І.І. Дворний