Постанова

від 23.09.2013 по справі 826/8132/13-а

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

23 вересня 2013 року № 826/8132/13-а

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Погрібніченка І.М., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до 1. Державної податкової інспекції у Дніпровському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві 2. Департаменту земельних ресурсів Виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) про зобов'язання вчинити певні дії, -

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

30 травня 2013 року до Окружного адміністративного суду м. Києва звернувся ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1, позивач) з адміністративним позовом (з урахуванням заяви про зміну позовних вимог) про:

- зобов'язання Державної податкової інспекції у Дніпровському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві (далі - ДПІ у Дніпровському районі ГУ Міндоходів у м. Києві, відповідач 1) звільнити майно з податкової застави, зняти всі обтяження та виключити інформацію про заборгованість інших осіб, у тому числі ТОВ «Промислова група «Рей+» (із внесенням змін до відповідних реєстрів та повідомленням відповідних органів), що рахуються за майном громадянина ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1 та за земельною ділянкою, кадастровий № 66:212:002, що розташована за адресою: АДРЕСА_1;

- зобов'язання Департаменту земельних ресурсів Виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) (далі - Департамент земельних ресурсів ВО КМР (КМДА), відповідач 2) виключити із бази даних земельного кадастру інформацію про наявність заборгованості зі сплати податку по земельній ділянці кадастровий № 66:212:002 за адресою: АДРЕСА_1, а також внести до бази даних земельного кадастру інформацію про те, що власником майна за адресою: АДРЕСА_1, що розташоване на земельній ділянці, кадастровий № 66:212:002, є громадянин ОСОБА_1

14 серпня 2013 року в судовому засіданні протокольною ухвалою замінено неналежного відповідача - Державну податкову інспекцію у Дніпровському районі м. Києва Державної податкової служи на належного відповідача - Державну податкову інспекцію у Дніпровському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві та в якості відповідача 2 залучено Департамент земельних ресурсів Виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації).

В обґрунтування своїх вимог позивач зазначає, що він є власником нежитлового приміщення, яке до конфіскації та продажу з прилюдних торгів належало ТОВ «Промислова група «Рей+».

Згідно інформації податкового органу, за ТОВ «Промислова група «Рей+» рахується податковий борг, наявність якого позбавляє власника цього майна на власний розсуд володіти, користуватися та розпоряджатися ним.

На думку позивача, оскільки з його сторони перед органами Державної податкової служи заборгованості не має, то й підстави перебування його майна у податковій заставі відсутні.

Перебування, на думку позивача, його майна в податковій заставі стали приводом для звернення з позовом до суду.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги повністю підтримав та просив їх задовольнити.

Контролюючий орган подав заперечення на позовну заяву, в яких вказує на недоведеність та необґрунтованість заявлених вимог та відсутність з боку позивача будь-яких доказів, які б свідчили про перебування майна та земельної ділянки в арешті.

В своїх запереченнях відповідач 1 просить в задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі, в судовому засіданні проти задоволення адміністративного позову представник відповідача 1 заперечував.

Відповідач 2 в судове засідання не з'явився, письмових пояснень та/або заперечень суду не надав (не направив).

Відповідно до вимог частини шостої статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України, в зв'язку з неявкою в судове засідання 11.09.2013 р. представника відповідача 2, суд дійшов висновку про розгляд справи у письмовому провадженні.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши пояснення їх представників, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 є власником нежитлового приміщення - адміністративного корпусу, літера «А», загальною площею 558,3 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, що підтверджується Витягом з Державного реєстру прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 12.03.2013 р., індексний номер витягу 1134820.

Вказане нежитлове приміщення розташоване на земельній ділянці, загальною площею 2 242,43 кв.м. (кадастровий № 66:212:002).

До набуття позивачем права власності на вказаний об'єкт, останній належав Товариству з обмеженою відповідальністю «Промислова група «Рей+».

Володіючи інформацією про накладення органами Державної податкової служи арешту на майно, позивач 18.04.2013 р. звернувся з заявою до ДПІ у Дніпровському районі м. Києва ДПС про зняття всіх арештів (заборони відчуження), що накладені органами податкової служби на земельну ділянку, загальною площею 2 242,43 кв.м. (кадастровий № 66:212:002), що розташована за адресою: АДРЕСА_1 та надання копій документів, на підставі яких були накладені арешти.

Відповідач, розглянувши заяву позивача, листом від 07.05.2013 р. № 5117/П/19-112 повідомив заявника про те, що згідно електронної бази АІС «Податковий блок», станом на 07.05.2013 р., за ТОВ «Промислова група «Рей+» (код ЄДРПОУ 21605517) рахується податковий борг на загальну суму 22 914,28 грн., в тому числі: по податку на додану вартість у сумі 7 749,64 грн., по земельному податку у сумі 14 804,30 грн., по податку на прибуток у сумі 360,34 грн.

Крім того, судом встановлено, що згідно виконавчого провадження № 28111281, нежитлове приміщення - адміністративний корпус літера А, загальною площею 558,3 кв.м., що знаходиться у АДРЕСА_1, що належить на праві власності ТОВ «Промислова група «Рей+» було реалізовано в межах процедури виконавчого провадження ПП «СП Юстиція» згідно протоколу № 2-К-497-ДН-і від 30.01.2013 р.

З цих підстав, все нерухоме майно відповідно до постанови № 28111281 від 15.08.2011 р., що належить боржнику: ТОВ «Промислова група «Рей+», розташованого за адресою: АДРЕСА_1, старшим державним виконавцем відділу ДВС Дніпровського РУЮ у м. Києві було звільнено з-під арешту (Постанова про звільнення майна боржника з-під арешту від 05.02.2013 р.).

Відповідно до іншого виконавчого провадження № 34812392, майно ТОВ «Промислова група «Рей+» знаходилось у податковій заставі в зв'язку з несплатою заборгованості, що була предметом позову у справі № 2а-10382/12/2670 за позовом Державної податкової інспекції у Дніпровському районі м. Києва Державної податкової служби до Товариства з обмеженою відповідальністю «Промислова група «Рей+» про стягнення податкової заборгованості за рахунок майна боржника в сумі 132 430,42 грн.

Відповідно до Розпорядження ВДВС Дніпровського РУЮ у м. Києві ВП № 1118/12 від 11.02.2013 р. на користь держави були перераховані кошти в сумі 132 430,42 грн.

З цих підстав, виконавче провадження з примусового виконання виконавчого листа № 2а-10382/12/2670, виданого 11.09.2012 р. Окружним адміністративним судом м. Києва про стягнення боргу в сумі 132 430,42 грн., головним державним виконавцем ВДВС Дніпровського РУЮ у м. Києві було закінчено (Постанова про закінчення виконавчого провадження від 22.02.2013 р.).

Незгода з діями відповідачів та необхідністю вчинення ними певних дій обумовила позивача звернутись до суду.

Оцінивши за правилами статті 86 Кодексу адміністративного судочинства України надані сторонами докази та пояснення, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд не погоджується з доводами ОСОБА_1, виходячи з наступного.

Спірні правовідносини врегульовано нормами Конституції України, Податкового кодексу України (далі - ПК України) та іншими нормативно-правовими актами.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.

Згідно з ст. 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.

Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Приписами ч. 2 ст. 11 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, і не може виходити за межі позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог тільки в разі, якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів сторін чи третіх осіб, про захист яких вони просять.

Відповідно до ст. 69 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Докази суду надають особи, які беруть участь у справі. Суд може запропонувати надати додаткові докази або витребувати додаткові докази за клопотанням осіб, які беруть участь у справі, або з власної ініціативи.

Згідно з ст. 70 Кодексу адміністративного судочинства України належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування.

Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.

Докази, одержані з порушенням закону, судом при вирішенні справи не беруться до уваги.

Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

У відповідності до ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Згідно з ст. 86 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили.

Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Як вбачається з матеріалів справи, згідно даних листів контролюючого органу від 07.05.2013 р. № 5117/П/19-112 та від 21.06.2013 р. № 468/К/19-112, адресованих, відповідно позивачу та його представнику, за ТОВ «Промислова група «Рей+» (код ЄДРПОУ 21605517) рахується податковий борг на загальні суми, відповідно: 22 914,28 грн., 27 614,56 грн.

Відповідно до пп. 93.1.1 п. 93.1 ст. 93 ПК України майно платника податків звільняється з податкової застави з дня отримання контролюючим органом підтвердження повного погашення суми податкового боргу в установленому законодавством порядку.

Згідно з п. п. 93.2, 93.3, 93.4 ст. 93 ПК України підставою для звільнення майна платника податків з-під податкової застави та її виключення з відповідних державних реєстрів є відповідний документ, що засвідчує закінчення будь-якої з подій, визначених підпунктами 93.1.1 - 93.1.5 пункту 93.1 цієї статті.

Порядок застосування податкової застави встановлюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує, державну податкову і митну політику.

У разі продажу майна, що перебуває у податковій заставі, відповідно до статті 95 цього Кодексу таке майно звільняється з податкової застави (із внесенням змін до відповідних державних реєстрів) з дня отримання контролюючим органом підтвердження про надходження коштів до бюджету від такого продажу.

На виконання п. 93.3 ст. 93 ПК України Міністерство фінансів України 11.10.2011 р. прийняло Наказ № 1273, яким був затверджений Порядок застосування податкової застави органами державної податкової служби (далі - Порядок № 1273).

Згідно з розділом III «Державна реєстрація податкової застави» Порядку № 1273 орган державної податкової служби зобов'язаний безоплатно зареєструвати податкову заставу у відповідному державному реєстрі у п'ятиденний строк з дня складення акта опису майна.

Така реєстрація, відомості про її зміну або припинення здійснюються відповідно до Порядку ведення Державного реєстру обтяжень рухомого майна, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 05.07.2004 р. № 830 (далі - Порядок № 830), та Інструкції про порядок ведення Державного реєстру обтяжень рухомого майна та заповнення заяв, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 29.07.2004 р. № 73/5, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 29.07.2004 р. за № 942/9541.

У відповідності до розділу V «Припинення податкової застави» Порядку № 1273 у випадках, визначених підпунктами 93.1.1 - 93.1.4 пункту 93.1 статті 93 розділу II Податкового кодексу України, майно платника податків звільняється з-під податкової застави, про що такому платнику направляється повідомлення (додаток 7).

Підставою для звільнення майна платника податків з-під податкової застави та її виключення з відповідних державних реєстрів є відповідний документ, що засвідчує закінчення будь-якої з подій, визначених підпунктами 93.1.1 - 93.1.4 пункту 93.1 статті 93 розділу II Кодексу.

У разі продажу майна, що перебуває у податковій заставі, відповідно до статті 95 Кодексу таке майно звільняється з податкової застави (із внесенням змін до відповідних державних реєстрів) з дня отримання органом державної податкової служби підтвердження про надходження коштів до бюджету від такого продажу.

В абзаці другому п. 5 Порядку № 830 визначено, що реєстрація податкової застави проводиться державним підприємством «Інформаційний центр» Мін'юсту та його філіями.

Згідно з п. п. 24-27 Порядку № 830 відомості про припинення обтяження реєструються на підставі заяви обтяжувача чи уповноваженої ним особи.

Обтяжувач чи уповноважена ним особа має право в будь-який час подати заяву про припинення обтяження і виключення запису з Реєстру чи про продовження строку дії реєстрації не більше як на п'ять років.

Після припинення обтяження обтяжувач самостійно, на письмову вимогу боржника чи особи, права якої порушено внаслідок наявності запису про обтяження, протягом п'яти днів зобов'язаний подати реєстратору заяву про припинення обтяження і виключення його з Реєстру.

Відомості про припинення публічного обтяження підлягають державній реєстрації протягом п'яти днів після його припинення. Проведення реєстрації відомостей про припинення публічного обтяження покладається на уповноважений орган чи на уповноважену ним особу.

Записи про обтяження, які втратили чинність, підлягають виключенню з Реєстру через шість місяців після реєстрації відомостей про припинення обтяження.

Реєстратор вносить до Реєстру відомості про припинення обтяження в день надходження заяви чи рішення уповноваженого органу.

У разі припинення обтяження до Реєстру вносяться дата і номер заяви про припинення обтяження, дата внесення запису про припинення обтяження, підстава припинення обтяження, відомості про реєстратора.

Реєстратор вправі відмовити у внесенні запису до Реєстру про припинення обтяження, якщо відомості, зазначені в заяві, не відповідають Реєстру, про що повідомляє обтяжувача письмово протягом двох робочих днів після прийняття заяви.

У разі внесення запису до Реєстру про припинення обтяження реєстратор видає обтяжувачу чи уповноваженій ним особі примірник витягу. Другий примірник витягу реєстратор протягом п'яти днів надсилає боржнику.

Відомості про припинення обтяження вносяться до Реєстру безоплатно.

У відповідності до п. 32 Порядку № 830 суди, органи внутрішніх справ, прокуратури, державної податкової служби, служби безпеки та інші органи державної влади отримують витяги, якщо запит зроблено у зв'язку із здійсненням ними повноважень, визначених законодавством.

З дослідженого в судовому засіданні Розширеного витягу з Державного реєстру обтяжень рухомого майна від 03.07.2013 р. № витягу 41121616, наданого на запит органу державної влади Київською обласною філією державного підприємства «Інформаційний центр» Міністерства юстиції України вбачається, що із восьми записів, чинними є лише два записи, шостий та восьмий.

Відповідно до запису « 6» публічному обтяженню (податковій заставі) підданий об'єкт обтяження: активи платника податків - ТОВ «Промислова група «Рей+» згідно з актом опису № 37 від 26.01.2009 р. Вказаний об'єкт обтяження 15.09.2010 р. вилучений, доданий інший об'єкт обтяження: активи платника податків - ТОВ «Промислова група «Рей+» згідно з актом опису № 10/641 від 15.09.2010 р.

Дослідивши наданий відповідачем Акт опису активів, на які поширюється право податкової застави від 15 вересня 2010 р. № 10/641, суд встановив, що до переліку описаних активів, на які поширюється право податкової застави (описані лише транспортні засоби), нежитлове приміщення - адміністративний корпус, літера «А», загальною площею 558,3 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 та земельна ділянка, загальною площею 2 242,43 кв.м. (кадастровий № 66:212:002), що розташована за адресою: АДРЕСА_1, не входять.

Відповідно до запису « 8» приватному обтяженню (заставі рухомого майна) підданий об'єкт обтяження: автомобіль боржника - ТОВ «Промислова група «Рей+» відповідно до договору застави автомобіля № 2112 від 15.09.2010 р.

Отже, з досліджених матеріалів справи та встановлених фактів, суд встановив відсутність перебування нежитлового приміщення - адміністративного корпусу, літера «А», загальною площею 558,3 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 та земельної ділянки, загальною площею 2 242,43 кв.м. (кадастровий № 66:212:002), що розташована за адресою: АДРЕСА_1 в податковій заставі.

Окрім цього, судом, з наданого позивачем листа Департаменту земельних ресурсів Виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 13.08.2013 р. № 05707/17754, встановлено, що земельна ділянка (її частина), що розташована за адресою: АДРЕСА_1 (код ділянки 66:212:002) за гр. ОСОБА_1 станом на 08.08.2013 р. в міському земельному кадастрі не зареєстрована. За даними Державної податкової служби в м. Києві існує заборгованість із сплати податку за вищевказану земельну ділянку.

З цього приводу суд зазначає, що вчинення відповідачем 2 дій стосовно виключення із бази даних земельного кадастру інформації про наявність заборгованості зі сплати податку по земельній ділянці кадастровий № 66:212:002 за адресою: АДРЕСА_1, а також внесення до бази даних земельного кадастру інформації про те, що власником майна за адресою: АДРЕСА_1, що розташоване на земельній ділянці, кадастровий № 66:212:002, є громадянин ОСОБА_1, можливе за умови погашення заборгованості зі сплати податку за вищевказану земельну ділянку.

Інформації стосовно погашення заборгованості зі сплати податку за земельну ділянку, загальною площею 2 242,43 кв.м. (кадастровий № 66:212:002), що розташована за адресою: АДРЕСА_1, матеріали справи не містять.

А тому, вимога позивача стосовно внесення змін до міського земельного кадастру не підлягає до задоволення.

Виходячи з приписів ч. ч. 1, 3 ст. 86 КАС України, керуючись ст. 7 КАС України, суд не встановив зв'язку між доказами та порушеними правами позивача.

З наданих сторонами доказів, встановлено відсутність вказаних вище майна та земельної ділянки в податковій заставі.

З огляду на викладене, враховуючи відсутність вказаних вище майна та земельної ділянки в податковій заставі, суд приходить до висновку про недоведеність та необґрунтованість заявлених вимог позивача.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого: суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України; суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Згідно з ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Під час розгляду справи доводи позивача були спростовані.

Враховуючи вищезазначене, суд всебічно, повно та об'єктивно, за правилами, встановленими ст. 86 Кодексу адміністративного судочинства України, перевіривши наявні у справі докази та заслухавши пояснення представників сторін у справі, вважає, що позовні вимоги є необґрунтованими, а тому в задоволенні адміністративного позову необхідно відмовити повністю.

Враховуючи положення ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України, відшкодування судового збору позивачу не підлягає.

Керуючись ст. ст. 69-71, ст. 94, ст. 128, ст. ст. 158-163, ст. 167, ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -