Постанова

від 26.12.2006 по справі 26/356-06-7028

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

26/356-06-7028

 ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П О С Т А Н О В АІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

"26" грудня 2006 р. Справа № 26/356-06-7028

Одеський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого Журавльова О.О.,

суддів Тофана В.М., Михайлова М.В.

(розпорядженням першого заступника голови суду Бандури Л.І. від 27.11.2006р. №144 справу №26/356-06-7028 передано на розгляд даної судової колегії)

при секретарі судового засідання   Друзенко К.В.

за участю представників сторін у судовому засіданні 05.12.2006р.:

від позивача  Клочкова И.С. за довіреністю від 04.01.2006р. №020/7-1-3

від відповідача не з'явився

за участю представників сторін у судовому засіданні 26.12.2006р.:

від позивача  не з'явився

від відповідача Пономаренко Д.В. за довіреністю від 04.12.2006р.

розглянувши  у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державного підприємства „Одеський морський торговельний порт”

та апеляційну скаргу Українсько-Шведського спільного підприємства „Петрекс”

на рішення господарського суду Одеської  області від  19 жовтня 2006 року

у справі №26/356-06-7028

за позовом Державного підприємства „Одеський морський торговельний порт”

до  Українсько-Шведського спільного підприємства „Петрекс”

про стягнення 8572,96 грн., -  

В С Т А Н О В И В:

          ДП „Одеський морський торговельний порт” звернулось до господарського суду Одеської області з позовом про стягнення з СП „Петрекс” 8572,96 грн., з яких 8192,64 грн. заборгованість за надані послуги згідно додаткової угоди від 12.09.2000р. №307/1, а 380,32 грн. пеня, нарахована за прострочення оплати наданих послуг.  

          Рішенням господарського суду Одеської області від 19 жовтня 2006 року у справі №26/356-06-7028 (суддя Никифорчук М.І.) позов ДП „Одеський морський торговельний порт” задоволений частково.  З СП „Петрекс” на користь ДП „Одеський морський торговельний порт” стягнутий основний борг в сумі 5657,19 грн., пеня в сумі 326,35 грн., держмито в сумі 102 грн., витрати на ІТЗ судового процесу в сумі 118 грн. В іншій частині позовних вимог відмовлено.

          Приймаючи рішення суд першої інстанції виходив з того, що акти виконаних робіт за лютий, березень, квітень 2006 року не засвідчені печаткою відповідача, а тому не доводять наявність його заборгованості. За таких же підстав суд першої інстанції відхилив розрахунок пені, який складений позивачем по цим актам.  

          Позивач із судовим рішенням не згодний, в апеляційній скарзі просить його змінити і задовольнити позовні вимоги в повному обсязі, з посиланням при цьому на неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи та невідповідність висновків, викладений у рішенні, обставинам справи.  За доводами  позивача, господарським судом залишені без уваги ті факти, що відповідач навмисно уникнув документального оформлення фактично виконаних робіт, наданих відповідачем за лютий, березень та квітень 2006 року. Але дійсною причиною небажання сплачувати та підписувати акти виконаних робіт відповідачем за вже надані позивачем  послуги є важке фінансове становище відповідача.

          Відповідач також не згодний  із судовим рішенням і в апеляційній скарзі просить його скасувати в частині задоволення позовних вимог ДП „Одеський морський торговельний порт” та прийняти нове рішення яким у повному обсязі відмовити у задоволенні позовних вимог.  При цьому відповідач посилається на те, що  судове рішення прийняте з порушенням норм матеріального і процесуального права.

          За доводами відповідача, дата винесення оскаржуваного судового рішення 19.10.2006р. не відповідає фактичній даті винесення цього рішення, оскільки в оскаржуваному судовому рішенні є посилання на відзив відповідача, який представник відповідача подав до канцелярії суду 19.10.2006р. о 14 год.10 хв., а судове засідання 19.10.2006р. відбулося о 12 год. 45 хв. і в ньому було оголошено перерву до 20.10.2006р.  Також відповідач посилається на те, що судом першої інстанції взагалі не розглядалося клопотання відповідача про зобов'язання позивача направити відповідачу нотаріально завірений переклад позовної заяви на державну мову. Така бездіяльність суду першої інстанції порушує загальні положення та принципи господарського судочинства, а саме принцип змагальності сторін (ст.4-3 ГПК України), принципи рівності сторін (ст.4-2 ГПК України), положення ч.1 ст.86 ГПК України, порушує загальні принципи щодо справедливості судового розгляду (ст.6 Європейської Конвенції Про захист прав людини та основних свобод) та безпосередньо практику Європейського суду з прав людини, яка у відповідності до положень ст.17 Закону України „Про виконання рішень та практику Європейського суду з прав людини” є джерелом національного права.  Окрім того, відповідач посилається також на те, що позивач не надав суду жодного доказу того, що ним надавалися будь-які послуги взагалі. Акти виконаних робіт не підтверджують надання послуг відповідачу, оскільки підписані з боку відповідача не уповноваженою на то особою. В ході судового засідання питання щодо належності печатки вказаної в актах відповідачу не розглядалось. Більш того, печатка на актах є лише печаткою для внутрішньої документації  і її наявність на документах не може вважатися такою, що засвідчує волевиявлення юридичної особи взагалі.  

          Ухвалою апеляційного господарського суду від 15.11.2006р. апеляційна скарга відповідача прийнята до апеляційного провадження і її розгляд призначений в одному апеляційному провадженні з апеляційною скаргою позивача у справі.  

          Позивач просить апеляційну скаргу відповідача залишити без задоволення, а оскаржуване судове рішення в частині задоволення позовних вимог –без змін, з підстав, викладених у відзиві на апеляційну скаргу відповідача від 04.12.2006р. за вх.№3306-Д1. Також позивачем на вимогу апеляційного господарського суду надавалися відповідні документи і письмові пояснення від 04.12.2006р. за вх.№3306-Д2, від 21.12.2006р. за вх.№3306-Д3.

          Представник відповідача у судовому  засіданні підтримав вимоги, викладені в апеляційній скарзі відповідача і просив суд залишити без задоволення апеляційну скаргу позивача.  

Відповідно до ст.85 ГПК України, у судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частину постанови.

Перевіривши матеріали справи, правильність застосування місцевим господарським судом норм процесуального та матеріального права, заслухавши представників сторін, апеляційний господарський суд дійшов висновку про часткове задоволення апеляційної скарги як позивача, так і відповідача у справі.

Як встановлено  матеріалами справи, 12.09.2000р. між позивачем (Підрядник) і відповідачем (Замовник) укладена додаткова угода №307/1 до договору №307 від 20.19.99р.

За умовами цієї додаткової угоди позивач зобов'язався силами дільниці тепловодопостачання і вентиляції здійснювати подачу опалення, питної холодної і гарячої води на об'єкти відповідача, здійснювати приймання стоків, а відповідач в свою чергу зобов'язався оплачувати надані позивачем послуги.  

При цьому, відповідно умов п.3.4. цієї додаткової угоди, оплата за надані послуги здійснюється в наступному порядку: на перше число місяця відповідач надає обсяг споживаних енергоносіїв за розрахунковий місяць згідно показників приборів заліку. При неподанні звіту у встановлений строк, обсяг водоспоживання визначається розрахунковим шляхом без наступного перерахунку. Оплата здійснюється відповідачем на підставі рахунків і актів виконаних робіт з боку позивача на протязі 10 банківських днів з моменту отримання правильно виставленого рахунку.

Умовами п.3.7. додаткової угоди передбачено, що за прострочення платежів відповідач сплачує пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожний день прострочення з моменту виникнення заборгованості.

Відповідно до п.5.1. додаткової угоди, вона вступає в силу з дати підписання і діє на протязі року, вважається пролонгованою, якщо за місяць до закінчення строку не буде заяви від однієї із сторін про відмову від угоди або про її перегляд.

Оскільки у матеріалах справи відсутні заяви сторін про відмову від укладеної між сторонами додаткової угоди, то на момент розгляду справи, ця угода є діючою.

Разом з тим, у матеріалах справи наявні акти виконаних робіт, згідно з якими, позивач надав відповідачу послуги з тепловодопостачання у листопаді 2005р. на суму 2004,94 грн., у грудні 2005 року на суму 146,61 грн., у січні 2006 року на суму 2235,63 грн., у лютому 2006 року на суму 1343,34 грн., у березні 2006року на суму 988,35 грн., у квітні 2006 року на суму 203,74 грн.

При цьому, на актах за листопад, грудень 2005р. та січень 2006 року наявний підпис і печатка відповідача, а на актах  за лютий-квітень 2006 року підпис і печатка відповідача відсутні.  Саме відсутність печатки відповідача на означених актах і стало підставою відмови позивачу у стягнення боргу за надані послуги  у лютому-квітні 2006 року господарським судом  першої інстанції.

Між тим, апеляційний господарський суд не погоджується з таким рішенням суду першої інстанції, оскільки відсутність підпису та печатки відповідача на актах виконаних робіт ще не встановлює факту ненадання позивачем передбачених угодою послуг, а отже, і факту відсутності  заборгованості відповідача за ці послуги. Також не встановлюють факту ненадання позивачем передбачених угодою послуг і посилання відповідача на те, що акти виконаних робіт підписані з боку відповідача не уповноваженою на те особою, оскільки відповідачем не доведено, що  у спірному періоді  позивач не надавав відповідачу  передбачених угодою послуг. Зокрема, відповідач не виконав вимоги апеляційного  господарського суду і не надав двостороннього акту припинення подачі тепловодопостачання відповідачу, а за доводами представника відповідача у судовому засіданні такий акт сторонами не складався.  Між тим, складання такого акту передбачено умовами укладеної між сторонами додаткової угоди і саме наявність такого акту  є доказом, який підтверджував би доводи  відповідача.

Навпаки,  судом апеляційної інстанції встановлено, що з листопада 2005 року по лютий 2006 року включно відповідач щомісячно надавав позивачу звіти про обсяг споживаних енергоносіїв за розрахунковий місяць згідно показників приборів заліку, а вже на підставі наданих відповідачем  звітів позивач складав акти виконаних робіт. З березня по квітень включно 2006 року звіти відповідачем не надавалися, тому позивач визначив обсяг водоспоживання розрахунковим шляхом, що передбачено умовами укладеної між сторонами додаткової угоди.  До того ж, за березень-квітень 2006 року позивач надав акти контрольних показників відповідача, які також свідчать про надання послуг відповідачу.

Вимогами ст.33 ГПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Встановлені обставини дозволяють апеляційному господарському суду дійти висновку, що у спірний період позивач надавав відповідачу послуги, передбачені умовами укладеної між сторонами додаткової угоди.

Як вище встановлено апеляційним господарським судом, умовами укладеної між сторонами додаткової угоди передбачено, що розрахунок за надані позивачем послуги здійснюється відповідачем не лише на підставі актів виконаних робіт, а й на протязі 10 днів з моменту отримання правильно виставленого рахунку (п.3.5. додаткової угоди). Аналогічні умови передбачені і у п.3.1. додаткової угоди, згідно з яким, надані послуги сплачуються позивачу по виставленим рахункам відповідно з тарифами додатку №2.

У матеріалах справи наявні рахунки за спірний період, а саме, рахунок від 08.12.2005р. №191202 за листопад 2005 року, рахунок від 10.01.2006р. №190092 за грудень 2006 року, рахунок від 07.02.2006р. №190066 за січень 2006 року, рахунок від 06.03.2006р.  №190179 за лютий 2006 року, рахунок від 04.04.2006р. №190288 за березень 2006 року, рахунок від 05.05.2006р. №190359 за квітень 2006 року.

Але, єдиним належним доказом  отримання відповідачем виставлених позивачем  рахунків за листопад-грудень 2005 року та січень-березень 2006 року є наявне у матеріалах справи повідомлення про вручення поштового відправлення (а.с.28). Згідно цього повідомлення, означені рахунки отримані відповідачем 05 травня 2006 року. Про отримання відповідачем рахунку за квітень 2006 року свідчить наявна у матеріалах справи претензія позивача із доказом її отримання відповідачем (а.с.24-26).  

Як вище встановлено апеляційним господарським судом, розрахуватися з позивачем відповідач зобов'язаний на протязі 10 банківських днів з моменту отримання рахунку, а тому датою оплати послуг, що надані позивачем у   листопаді-грудні 2005 року та січні-березні 2006 року, є 23 травня 2006 року, а послуг, що надані позивачем у квітні 2006 року –9 червня 2006 року.

Між тим, ані на момент звернення до суду з означеним позовом, ані на момент розгляду справи у суді першої та апеляційної інстанції відповідач не здійснив розрахунок за надані позивачем послуги, що свідчить про порушення відповідачем як умов укладеної з позивачем додаткової угоди, так і вимог ч.ч.1,2 ст.193 ГК України, ст.526,525 ЦК України.

З огляду на викладене, апеляційний господарський суд вважає обґрунтованими позовні вимоги ДП „Одеський морський торговельний порт” в частині стягнення з відповідача заборгованості за надані послуги  в сумі 8192,61 грн.  Разом з тим,  обґрунтованими є позовні вимоги ДП „Одеський морський торговельний порт”  в частині стягнення з відповідача пені, оскільки сплата відповідачем пені за порушення строків оплати наданих позивачем послуг передбачена умовами укладеної між сторонами додаткової угоди (п.3.7. додаткової угоди), а також вимогами ч.2 ст.193,ст.ст.216,217,218,230 ГК України, п.3 ч.1 ст.611 ЦК України. Але,  оскільки відповідач   прострочив оплату наданих позивачем послуг у листопаді-грудні 2005 року та січні-березні 2006 року з 24.05.2006р., а послуг, що надані позивачем у квітні 2006 року з 10.06.2006р., тобто саме з дати отримання виставлених позивачем рахунків, то й   розраховувати пеню слід саме з цієї дати до моменту звернення позивача до суду з даним позовом.

Так як на вимогу апеляційного господарського суду розрахунок пені здійснений позивачем без врахування 10 банківських днів з моменту отримання відповідачем рахунків, то такий розрахунок апеляційний господарський суд до уваги не приймає і здійснює розрахунок пені самостійно, враховуючи при цьому, відмову позивача від нарахування пені за прострочення відповідачем оплати по рахунку за квітень 2006 року.

Розрахунок пені на загальну суму 7988,89 грн. (заборгованість відповідача за  листопад-грудень 2005 року та січень-березень 2006 року) за період з 24 травня 2006 року по 19.07.2006 року. При цьому, з 24.05.2006р. по 10.06.2006р. (18 днів) ставка НБУ –9,5% річних, з 10.06.2006р. по 19.07.2006р. (39 днів) ставка НБУ –8,5 % річних.

7988,89 грн.х9,5%х2:100%:365х18днів=74,85 грн.

7988,89 грн.х8,5%х2:100%:365х39днів=145,11 грн.

Таким чином, розмір пені, що підлягає до стягнення з відповідача становить 219,96 грн., а тому позовні вимоги ДП „Одеський морський торговельний порт” в цій частині підлягають частковому задоволенню.

Доводи відповідача про неузгодженість застосованих позивачем тарифів відхиляються апеляційним господарським судом, оскільки  надані позивачем на вимогу апеляційного господарського суду рахунки та докази сплати цих рахунків відповідачем свідчать, що за попередній період дії укладеної між сторонами додаткової угоди, позивачем  вже застосовувалися  відповідні тарифи за надані послуги, а відповідач сплачував рахунки із застосованими позивачем тарифами і ні яких заперечень з цього приводу не висував (березень - липень2005р).  

Таким чином суд першої інстанції не повно з'ясував обставини, що мають значення для справи, що є підставою для зміни оскаржуваного судового рішення. До того ж підставою для зміни оскаржуваного судового рішення є також порушення судом першої інстанції норм процесуального права, оскільки доводи відповідача про те, що дата винесення оскаржуваного судового рішення 19.10.2006р. не відповідає фактичній даті винесення цього рішення та його доводи про те, що судом першої інстанції взагалі не розглянуто клопотання про   зобов'язання позивача направити відповідачу нотаріально завірений переклад позовної заяви на державну мову заслуговують на увагу.  

Звідси апеляційні скарги  як позивача,  так і відповідача задовольняються апеляційним господарським судом частково.   

Керуючись ст.ст.99,101-105 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд, -

П О С Т А Н О В И В:

1.Апеляційну скаргу Державного підприємства „Одеський морський торговельний порт”  та апеляційну скаргу Українсько-Шведського спільного підприємства „Петрекс” задовольнити частково.

2.Рішення господарського суду Одеської області від 19 жовтня 2006 року у справі №26/356-06-7028 змінити, виклавши резолютивну частину цього рішення в наступній редакції:

„Позов Державного підприємства „Одеський морський торговельний порт” задовольнити частково.

Стягнути з Українсько-Шведського спільного підприємства „Петрекс” (м. Одеса, пр.Шевченко,2, р/р 26005315480 в АБ „Південний” м. Одеси, МФО 328209, код ЄДРПОУ 14296464) на користь Державного підприємства „Одеський морський торговельний порт” (м. Одеса, Митна площа,1, р/р 26009301455075 Центральне відд. ПІБ, МФО 328135, ОКПО 01125666) основний борг в сумі 8192 грн. 64 коп., пеню в сумі 219 грн. 96 коп., державне мито в сумі 84 грн.  13 коп., витрати на ІТЗ судового процесу в сумі 115 грн. 78 коп.

В іншій частині позовних вимог відмовити.”

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку.

Головуючий суддя

О.О. Журавльов

Судді

В.М. Тофан

М.В. Михайлов