Постанова

від 21.12.2006 по справі 16/340-06-9191а

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

16/340-06-9191А

 ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

УХВАЛАІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

"21" грудня 2006 р. Справа № 16/340-06-9191А

Одеський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:  

головуючого судді: Туренко В.Б.

суддів: Бандури Л.І., Поліщук Л.В.

при секретарі судового засідання  Селіховій Г.В.

за участю представників сторін:

від позивача – Андрієнко В.Г.

від відповідача –Волканов Є.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ДПІ у Приморському районі м. Одеси

на постанову господарського суду Одеської області від 17.10.2006р.

у справі № 16/340-06-9191А

за позовом ПП „ВНЦ”

до ДПІ у Приморському районі м. Одеси

про  визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення і зобов'язання поновити суму бюджетного відшкодування у розмірі 337492,00грн. на картці особового рахунку

встановив:

ДПІ у Приморському районі м. Одеси здійснена документальна невиїзна (камеральна) перевірка Уточнюючого розрахунку податкових зобов'язань з податку на додану вартість у зв'язку виправленням самостійно виявленої помилки по податковій декларації з ПДВ за березень 2006р. ПП „ВНЦ”, за наслідками якої складено акт № 2228 від 13.07.2006р., де відображено, що підприємство 20.04.2006р. надало до податкового органу декларацію за березень 2006р. з сумою ПДВ, яка підлягає бюджетному відшкодуванню на рахунок платника у розмірі 91500,00грн., додавши до декларації розрахунок суми бюджетного відшкодування та заяву про її повернення. Актом камеральної перевірки від 05.05.2006р. № 521/15-02 та рішенням від 05.05.2006р. № 0019411502/0 зменшено заявлену суму відшкодування у зв'язку з ненаданням платником документів підтверджуючих сплату постачальником товарів сум ПДВ попереднього податкового періоду, згідно п.п.7.7.2. п.7.7 ст.7 Закону України „Про податок на додану вартість”. 13.06.2006р. підприємство надало до податкового органу Уточнюючий розрахунок податкових зобов'язань з ПДВ у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок, пов'язаних з нарахуванням сум податкового кредиту за березень 2006р., у якому за допомогою рядку 8.7. розрахунку збільшена сума бюджетного відшкодування на рахунок платника у сумі337492,00грн. Відповідно до п.п.7.7.4. п.7.7. ст.7 означеного Закону, право на отримання бюджетного відшкодування згідно уточнюючого розрахунку не передбачено. За висновком акту перевірки, на підставі п.п.7.7.5., 7.7.7. п.7.7 ст.7 вказаного Закону збільшена сума, що підлягала зарахуванню до складу податкового кредиту наступного податкового періоду на 337492,00грн. і на цю ж суму зменшено бюджетне відшкодування на рахунок платника в розмірі 337492,00грн. (а.с.7).

На підставі вказаного акту, ДПІ у Приморському районі м. Одеси 14.07.2006р. прийнято податкове повідомлення-рішення № 0037071502/0 про відмову у наданні бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за березень 2006р. у розмірі 337492,00грн. (а.с.8).

ПП „ВНЦ”у вересні 2006р. звернулось з адміністративним позовом про визнання недійсним зазначеного податкового повідомлення-рішення, посилаючись на проведення перевірки та оформлення її результатів із порушенням чинного законодавства, на невідповідність висновків ДПІ фактичним обставинам справи (а.с.2-4, 29-32).

Заявами від 18.09.2006р., 25.09.2006р. позивач уточнив позовні вимоги і просив визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення і зобов'язати ДПІ поновити суму бюджетного відшкодування у розмірі 337492,00грн. на картці особового рахунку платника податку на додану вартість (а.с.11, 22).

Заперечуючи проти задоволення позову, податкова інспекція послалась на безпідставність заявлених вимог (а.с.12-13).

Постановою господарського суду Одеської області від 17.10.2006р. (суддя Желєзна С.П.), яка складена у повному обсязі відповідно до ст.160 КАС України 26.10.2006р., позов задоволено з мотивів його правомірності, законності та доведеності належними первинними документами.

Не погодившись із постановою суду, ДПІ у Приморському районі м. Одеси 27.10.2006р. звернулась із заявою про апеляційне оскарження, а 15.11.2006р. – з апеляційною скаргою, в якій просить постанову скасувати, у позові відмовити, посилаючись на порушення судом норм матеріального і процесуального права.

У письмових запереченнях на апеляційну скаргу, позивач зазначив про необґрунтованість доводів скаржника, у зв'язку з чим просив відмовити у її задоволенні.

Заслухавши представників сторін, дослідивши наявні у матеріалах справи докази, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, судова колегія дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги, виходячи із наступного.

ПП „ВНЦ” зареєстровано як платник податку на додану вартість, про що 27.03.2003р. видано відповідне свідоцтво за № 23190269 (а.с.88).

20.04.2006р. платником до податкового органу була подана Декларація з ПДВ за березень 2006р., в якій відображено, що різниця між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту з податку на додану вартість поточного звітного (податкового) періоду складає від'ємне значення 90 000грн. (рядок 18.2.) –а.с.91-92.

09.06.2006р. ПП „ВНЦ” надало Уточнюючий розрахунок податкових зобов'язань з податку на додану вартість у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок, яким збільшена сума, що підлягала бюджетному відшкодуванню на рахунок платника у банку на 337492,00грн. (а.с.9).

Як вбачається з акту камеральної перевірки, ДПІ вважає, що у підприємства відсутнє право на отримання бюджетного відшкодування в сумі 337492,00грн., оскільки відповідно до п.п.7.7.4. п.7.7. ст.7 Закону України „Про податок на додану вартість” право на бюджетне відшкодування податку на додану вартість виникає виключно на підставі Декларації з ПДВ, а не згідно  Уточнюючого розрахунку (а.с.7).  

Аналізуючи положення п.1.8. ст.1, п.п. 7.7.1, 7.7.2., 7.7.4. п.7.7. ст.7 Закону України „Про податок на додану вартість”, п. 4.4., п.п.4.4.1., п.5.12 Порядку заповнення та подання податкової декларації з податку на додану вартість, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 30.05.1997р. № 166, зареєстрованого Мінюстом України 09.07.1997р. за № 250/2054 (із змінами), п.п.4.4.1. п.4.4. ст.4, п.5.1. ст.5, п.1.11. ст.11 Закону України „Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” та дослідивши первинну документацію, а саме: договір поставки від 23.01.2006р., укладений між позивачем та ТОВ „Одеська вино-горілчана компанія”, платіжні доручення № 1, 2, 3, 4 від 27.02.2006р. про перерахування коштів на виконання умов вказаного договору в загальній сумі 1796000грн., у тому числі ПДВ –299333,33грн., а також платіжне доручення № 7 від 28.02.2006р. про оплату обладнання ПП Бондаренко на суму 228950грн., у тому числі ПДВ –38158,33грн. (а.с.33-37, 41-42), суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що уточнюючий розрахунок податкових зобов'язань з податку на додану вартість, поданий платником у зв'язку з виправленням самостійно виправлених помилок, пов'язаних з неврахуванням ПП „ВНЦ” сум податкового кредиту за лютий 2006р., є невід'ємною частиною податкової декларації з податку на додану вартість за березень 2006р. і зазначена у ньому сума бюджетного відшкодування у розмірі 337492,00грн. (299333,33+38158,33) являє собою частину від'ємного значення податку на додану вартість минулого звітного (податкового) періоду, яка була відображена у податковій декларації з ПДВ за попередній податковий період та фактично сплачена у цьому періоді. Як свідчать матеріали справи, акт перевірки та підтверджено представником відповідача у судовому засіданні апеляційної інстанції, інше камеральною перевіркою не встановлено, тим більш, що податковою інспекцією здійснювалась перевірка даних декларації з ПДВ за березень 2006р. з урахуванням показників уточнюючого розрахунку, тобто дії ДПІ свідчать про відсутність з боку ПП „ВНЦ” порушень вимог п.п.7.7.4. п.7.7 ст.7 Закону України „Про податок на додану вартість”.

Правомірним є висновки місцевого господарського суду щодо проведення камеральної перевірки та складення акту із порушеннями Порядку оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України 10.08.2005р. № 327, зареєстрованого Мінюстом України 25.08.2005р. за № 925/11205, що призвело до позбавлення позивача можливості надати будь-які пояснення та документи стосовно предмету перевірки, а це у свою чергу означає, що податковою інспекцією фактично не були зібрані всі необхідні докази, які достовірно підтверджували б наявність факту порушення податкового законодавства з боку ПП „ВНЦ”.

Суд першої інстанції також правомірно зазначив про порушення відповідачем строків надіслання оспореного повідомлення-рішення, встановлених п.4.4., 4.5., 4.6. Порядку направлення органами Державної податкової служби України податкових повідомлень платникам податків та рішень про застосування штрафних (фінансових) санкцій, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України 21.06.2001р. № 253 (в редакції Наказу від 27.05.2003р. № 247), зареєстрованого Мінюстом України 06.07.2001р. № 567/5778  із змінами

Заперечення відповідача в частині недотримання приписів вищевказанх Порядків № 253, 327 з причини не знаходження позивача за юридичною адресою із посиланням на відповідні акти № 49/15-02 від 10.05.2006р. та №46/15-02 від 28.04.2006р. (а.с.16-17), не прийняті до уваги місцевим господарським судом, оскільки при дослідженні цього питання останнім встановлено, що, по-перше, вказані акти складені виключно посадовими особами органу Державної податкової служби та з їх змісту не зрозуміло яким чином проводились ці перевірки (10.05.2006р., 28.04.2006р.), тоді як камеральна перевірка здійснювалась 13.07.2006р.; по-друге, листом від 20.03.2006р. за вих. № 20/03 позивач належним чином повідомив податкову інспекцію про фактичне місцезнаходження (а.с.39-40). У судовому засіданні апеляційної інстанції будь-які заперечення щодо фактичного відправлення зазначеного листа скаржником не наведені.

З урахуванням викладеного, підстави для скасування постанови суду відсутні.

Керуючись ст.ст. 160, 198, 200, 205, 206, 212, 254 Кодексу  адміністративного судочинства України, суд

ухвалив:

Апеляційну скаргу ДПІ у Приморському районі м. Одеси залишити без задоволення, а постанову господарського суду Одеської області від 17.10.2006р. у справі № 16/340-06-9191А –без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом одного місяця з дня складення ухвали в повному обсязі.

Головуючий суддя                                                                      В.Б. Туренко

Судді                                                                                          Л.І. Бандура

                                                                                                   Л.В. Поліщук