Постанова

від 02.04.2009 по справі 8/602/07

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

8/602/07

ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ  

 ПОСТАНОВА          

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ          

 02 квітня 2009 р.                                                                                    № 8/602/07  

Вищий господарський суд України у складі колегії  суддів:

Головуючого      Кочерової Н.О.

суддівМамонтової О.М.Черкащенка М.М.

розглянувшикасаційне поданнязаступника прокурора Миколаївської області в інтересах держави в особі Миколаївської міської ради

на рішеннявід 26.10.2007 рокугосподарського суду Миколаївської області

у справі№ 8/602/07

за позовомтовариства  з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційної фірми "Дока-Миколаїв"

докомунального підприємства "Миколаївське міжміське бюро технічної інвентаризації"

провизнання права власності

за участю представників сторін:

від позивача: Іванцов І.А. дов. від 01.04.2009 року

від відповідача: не з'явилися

та прокурора: Рудак О.В. посвідчення № 72

ВСТАНОВИВ:

В жовтні 2007 року товариство з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційна фірма "Дока-Миколаїв" звернулося до господарського суду з позовом до комунального підприємства "Миколаївське міжміське бюро технічної інвентаризації" про визнання права власності на нерухоме майно.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначав, що він без належного дозволу на будівництво самовільно здійснив реконструкцію належних йому на праві власності нежилих приміщень та приєднав приміщення загального користування у нежилих приміщеннях, отримав висновки Головного управління містобудування та архітектури, Миколаївської обласної санітарно-епідеміологічної станції та Головного управління МНС України, якими погоджено оформлення самочинно збудованих будівель, а тому наполягає на визнанні за ним права власності на ці будівлі.   

Рішення господарського суду Миколаївської області від 26.10.2007 року (суддя Т.В.Гриньова) позов задоволено повністю.

Визнано за товариством з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційною фірмою "Дока-Миколаїв" право власності на нерухоме майно, а саме: піцерія та магазин літ. А-І поверх (частина) продовольчих товарів, загальною площею 230 кв.м., основною площею 162,80 кв.м., що розташоване за адресою: проспект Миру, 22 у місті Миколаєві.

Рішення суду мотивоване тим, що відповідно до ст.376 Цивільного кодексу України особа, яка здійснила самочинне будівництво, має право на визнання за нею права власності на самочинно збудоване нерухоме майно та обґрунтованістю позовних вимог.

В касаційному поданні заступник прокурора Миколаївської області, що звернувся до суду в інтересах держави в особі Миколаївської міської ради, просить рішення місцевого господарського суду скасувати, а справу направити на новий розгляд до господарського суду першої інстанції, посилаючись, при цьому, на порушення судом норм матеріального та процесуального права.

Заслухавши пояснення представника позивача та прокурора, перевіривши повноту встановлених судом обставин справи та їх юридичну оцінку, Вищий господарський суд України  вважає, що  касаційна скарга підлягає задоволенню виходячи з наступного.

Згідно ст.47 Господарського процесуального кодексу України судові рішення приймаються за результатами обговорення усіх обставин справи.

Відповідно до роз'яснень Пленуму Верховного суду України, викладених у постанові від 29.12.1976 року № 11 "Про судове рішення", рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши всі обставини справи, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин.

Однак, прийняте господарським судом Миколаївської області рішення у даній справі вказаним вимогам не відповідає.

Згідно ст.24 Закону України "Про планування і забудову територій" забудова територій передбачає здійснення нового будівництва, реконструкції, реставрації, капітального ремонту, впорядкування об'єктів містобудування, розширення та технічного переоснащення підприємств. Будівництво об'єктів містобудування здійснюється згідно з законодавством, державними стандартами, нормами та правилами, регіональними і місцевими правилами забудови, містобудівною та проектною документацією.

Відповідно до ч.1 ст.376 Цивільного кодексу України житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без належного дозволу чи належно затвердженого проекту, або з істотним порушенням будівельних норм і правил.

Цією нормою передбачено загальне правило про те, що особа, яка здійснила або здійснює самочинне будівництво нерухомого майна, не набуває права власності на нього (ч.2 ст.376 ЦК України).

Виключення з цієї норми визначено ч.3 зазначеної статті ЦК України, якою встановлено, що право власності на самочинно збудоване нерухоме майно може бути за рішенням суду визнане за особою, яка здійснила самочинне будівництво на земельній ділянці, що не була їй відведена для цієї мети, за умови надання земельної ділянки в установленому порядку особі під уже збудоване нерухоме майно.

Аналіз указаних норм дає можливість дійти висновку, що для визнання за позивачем права власності суд мав встановити, що самовільно збудовані приміщення завершені будівництвом, а також те, що земельна ділянка, надана йому в установленому законом порядку.

Проте, приймаючи рішення у справі, господарський суд не з'ясував правовий статус земельної ділянки, на якій здійснено будівництво.

Також судом не враховано, що відповідно до ст. 301 Закону України "Про планування і забудову територій" та ст.18 Закону України "Про основи містобудування" закінчені будівництвом об'єкти підлягають прийняттю в експлуатацію в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, а експлуатація не прийнятих об'єктів забороняється  та не досліджено обставин стосовно прийняття спірного об'єкту до експлуатації в установленому порядку, а відтак наявності або відсутності прав та обов'язків уповноважених на таке прийняття осіб, яких стосується даний спір.

Крім того, як вбачається з матеріалів справи та не заперечується сторонами, співвласниками нежилих приміщень, розташованих по проспекту Миру, 22 у місті Миколаєві, є й інші особи, думка яких з приводу здійснення позивачем реконструкції та приєднання не з'ясовувалась і які до участі у справі судом не залучались, хоча зазначений спір стосується їхніх прав та обов'язків, оскільки відповідно до ст.358 Цивільного кодексу України право спільної часткової власності здійснюється співвласниками за їх згодою.

Крім того, відповідно до п.1.3 Тимчасового положення про порядок державної реєстрації прав власності на нерухоме майно, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 07.02.2002 року № 7/5, підприємства бюро технічної інвентаризації здійснюють державну реєстрацію прав власності на нерухоме майно у межах, визначених адміністративно-територіальних одиниць.

Отже, вимога про визнання матеріального права власності на об'єкти нерухомого майна не може бути задоволена за рахунок комунального підприємства "Миколаївське міжміське бюро технічної інвентаризації", оскільки останнє здійснює лише технічну функцію з реєстрації прав власності на нерухоме майно, що ставить під сумнів висновок господарського суду про його можливість бути відповідачем у справі.

Зі змісту п.6.1 Тимчасового положення вбачається, що оформлення права власності на об'єкти нерухомого майна з видачею свідоцтва про право власності провадиться місцевими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування.

Однак, при цьому, господарський суд не притягнув до участі у справі відповідні органи, які здійснюють оформлення права власності на нерухоме майно та не навів мотивів таких своїх дій.

За вимогами п.3 ч.2 ст.11110 ГПК України порушення норм процесуального права є в будь-якому випадку  підставою для скасування  рішення господарського суду, якщо суд прийняв рішення, що стосується прав і обов'язків осіб, які не були залучені до участі у справі.

Враховуючи викладене, рішення місцевого господарського суду підлягає скасуванню, а справа направленню на новий розгляд до суду першої інстанції.

При новому розгляді справи суду необхідно врахувати наведене, залучити до участі у справі осіб, права та обов'язки яких стосуються даного спору, всім доказам дати оцінку в їх сукупності і відповідно до вимог закону і обставин справи вирішити спір.

Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119 - 11111  Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційне подання заступника прокурора Миколаївської області в інтересах держави в особі Миколаївської міської ради задовольнити.

Рішення господарського суду Миколаївської області від 26.10.2007 року у справі № 8/602/07 скасувати, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Головуючий суддя                                                                          Н. Кочерова

Судді                                                                                                        О. Мамонтова

                                                                                                        М. Черкащенко