Рішення

від 03.10.2013 по справі 905/5186/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

03.10.2013 Справа № 905/5186/13

Суддя господарського суду Донецької області Філімонова О.Ю., розглянувши матеріали

за позовом Комунального підприємства "Макіївтепломережа" м. Макіївка, Донецька область

до Публічного акціонерного товариства "Донбасшахтобуд" м. Макіївка, Донецька область

про стягнення суми основного боргу у розмірі 40840,79 грн., пені у розмірі 6534,53 грн., 3% річних у розмірі 535,83 грн., інфляційних витрат у розмірі 122,60 грн., штрафу у розмірі 2858,86 грн.

Представники сторін:

від позивача: Дрозд Т.О. - за довіреністю №14849 від 31.12.2012р.

від відповідача: Матосян В.В. - за довіреністю №1Д/09 від 09.01.2013р.

В судовому засіданні 18.09.2013р. було оголошено усну перерву на 02.10.2013р.

В судовому засіданні 02.10.2013р. було оголошено усну перерва на 03.10.2013р.

СУТЬ СПОРУ:

Комунальне підприємство "Макіївтепломережа" м. Макіївка, Донецька область звернулось до господарського суду Донецької області з позовними вимогами до Публічного акціонерного товариства "Донбасшахтобуд" м. Макіївка, Донецька область про стягнення суми основного боргу у розмірі 40840,79 грн., пені у розмірі 6534,53 грн., 3% річних у розмірі 535,83 грн., інфляційних витрат у розмірі 122,60 грн., штрафу у розмірі 2858,86 грн.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на те, що відповідно до умов укладеного договору про постачання теплової енергії №379 від 17.10.2008р. позивач зобов'язався поставити відповідачу теплову енергію в потрібних йому обсягах, а відповідач зобов'язаний оплачувати одержану теплову енергію, однак свої зобов'язання, щодо оплати спожитої теплової енергії відповідач в повному обсязі не виконав, в результаті чого за ним утворилась заборгованість у розмірі 40840,79 грн.

Нормативно свої вимоги позивач обґрунтовує ст. 193, 230, 231 Господарського кодексу України, ст.ст. 525, 526, 610, 611, 625, 626, 714 Цивільного кодексу України та ст.ст. 1, 2, 12, 54 Господарського процесуального кодексу України.

18.09.2013р. представник позивача через канцелярію суду надав заяву про уточнення позовних вимог №09-11703 від 17.09.2013р., в якій просить стягнути з відповідача суму основного боргу у розмірі 40840,79 грн., пеню у розмірі 3730,00 грн., штраф 2858,86 грн., 3% річних у розмірі 461,92 грн., інфляційні витрати у розмірі 133,84 грн.

Також, в даній заяві позивач просить стягнути з відповідача судовий збір у розмірі 1720,50 грн.

02.10.2013р. відповідач через канцелярію суду надав відзив на позовну заяву №02/09-380 від 02.10.2013р., в якому визначає позовні вимоги в частині основного боргу у розмірі 40840,79 грн.

03.10.2013р. представник позивача через канцелярію суду надав заяву про уточнення позовних вимог №09-12287 від 03.10.2013р., в якій просить стягнути з відповідача суму основного боргу у розмірі 40840,79 грн., 3% річних у розмірі 461,92 грн., інфляційні витрати у розмірі 133,84 грн.

Також, в даній заяві позивач просить стягнути з відповідача судовий збір у розмірі 1720,50 грн.

Суд, керуючись вимогами ст.22 Господарського процесуального кодексу України, прийняв заяву про уточнення позовних вимог до розгляду.

Представник позивача в судовому засіданні просив суд позов задовольнити, з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог.

Представник відповідача в судовому засіданні позовні вимоги визнав частково, а саме в частині основного боргу.

Представники сторін клопотання щодо фіксації судового процесу не заявляли, у зв'язку з чим, розгляд справи здійснювався без застосування засобів технічної фіксації судового процесу у відповідності до статті 81-1 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши подані сторонами документи, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд

В С Т А Н О В И В:

17.10.2008р. між Комунальним підприємством "Макіївтепломережа" м. Макіївка, Донецька область (Теплопостачальна організація) та Публічним акціонерним товариством "Донбасшахтобуд" м. Макіївка, Донецька область (Споживач), укладено договір про постачання теплової енергії №379.

Відповідно до розділу 1 Договору, теплопостачальна організація бере на себе зобов'язання постачати Споживачеві на об'єкт(и) теплову енергію в потрібних йому обсягах, а Споживач зобов'язується оплачувати одержану теплову енергію за встановленими тарифами (цінами) в терміни, передбачені цим договором.

Згідно з п. 3.2.5 Договору, споживач зобов'язується виконувати умови та порядок оплати спожитої енергії в обсягах і в терміни, які передбачені договором.

Пунктом 6.1 Договору передбачено, що розрахунки за теплову енергію, що споживається, проводяться в грошовій формі відповідно до встановлених органами місцевого самоврядування м. Макіївки тарифів та на підставі показань комерційних приладів обліку теплової енергії.

Відповідно до п. 6.2 Договору, тарифи для розрахунків між теплопостачальною організацією та споживачем встановлюються (регулюються) виконавчим комітетом міської ради м. Макіївки, затверджені рішенням виконкому міської ради м. Макіївки №1102 від 16.09.2008р.

Згідно з п. 6.5 Договору, якщо споживач розраховується за показниками комерційних приладів обліку, він до початку розрахункового періоду сплачує теплопостачальній організації вартість теплової енергії відповідного місяця попереднього опалювального сезону. Остаточний розрахунок відбувається протягом 10-ти банківських днів після отримання рахунку фактичного споживання.

Згідно п. 10.1 Договору, цей договір набуває чинності з дня його підписання та діє п'ять років.

Протоколом розбіжностей, що є невід'ємною частиною договору №379 від 17.10.2008р., сторони дійшли угоди: п. 6.3 другий абзац за текстом договору виключити, у зв'язку з тим, що за жовтень 2008р. теплопостачання не здійснювалось.; п. 7.2.3 за текстом договору виключити, у зв'язку з тим, що передбачена відповідальність споживача п. 4.1.4 умов договору. (а.с. 12)

Тобто, підписавши протокол розбіжностей до договору №379 від 17.10.2008р., позивач відмовився (у разі несвоєчасного виконання відповідачем розрахунків за спожиту теплову енергію) від стягнення з відповідача неустойки: пені та штрафу.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: договори та інші правочини.

Статтею 33 Господарського процесуального кодексу України, передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обгрунтовує свої вимоги або заперечення, для господарського суду не є обов'язковим ( ст.43 Господарського процесуального кодексу України).

Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання -відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ч. 1 статті 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно до ч. 1 статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Правовідносини у сфері теплопостачання регулюються Цивільним та Господарським кодексами України, Законом України "Про теплопостачання", Законом України "Про житлово-комунальні послуги", Правилами надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджених Постановою КМУ від 21.07.05 №630.

Згідно зі статтею 1 Закону України "Про теплопостачання" постачання теплової енергії, теплопостачання, - господарська діяльність, пов'язана з наданням теплової енергії, теплоносія, споживачам за допомогою технічних засобів транспортування та розподілом теплової енергії на підставі договору; споживачем теплової енергії є фізична або юридична особа, яка використовує теплову енергію на підставі договору.

Статтею 714 Цивільного кодексу України унормовано, що за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона, постачальник, зобов'язується надавати другій стороні, споживачеві, абонентові, енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов'язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання. До договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін.

Відповідно до статті 903 Цивільного кодексу України, якщо договором передбачено надання послуг за оплату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

За приписами статті 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Статтею 275 Господарського кодексу України унормовано, що за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство, енергопостачальник, відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду, енергію, споживачеві, абоненту, який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується. Відпуск енергії без оформлення договору енергопостачання не допускається.

Згідно з ч. 6, 7 статті 276 Господарського кодексу України, розрахунки за договорами енергопостачання здійснюються на підставі цін (тарифів), встановлених відповідно до вимог закону. Оплата енергії, що відпускається, здійснюється відповідно до умов договору. Договір може передбачати попередню оплату, планові платежі з наступним перерахунком або оплату, що проводиться за вартість прийнятих ресурсів.

За приписами статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Отже, виходячи з наведених норм законодавства постачання теплової енергії здійснюється лише на підставі договору

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

За приписами статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; зміна умов зобов'язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди.

Згідно зі статтею 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 25 Закону України "Про теплопостачання", у разі відмови споживача оплачувати споживання теплової енергії заборгованість стягується в судовому порядку.

Позивач виконав свої зобов'язання за договором про постачання теплової енергії належним чином, про що свідчить акт на включення опалення від 18.10.2012р. (а.с. 23).

На виконання умов договору про постачання теплової енергії №379 від 17.10.2008р. позивач вистав відповідачу для оплати рахунки: №379 від 21.12.2012р.на суму 39885,68 грн.; №379 від 31.12.2012р. на суму 14791,86 грн., всього у розмірі 54677,54 грн. (а.с. 19, 21)

Рахунок №379 від 21.12.2012р.на суму 39885,68 грн. відповідачем отримано 21.12.2012р. з актом приймання - передачі послуг з централізованого постачання теплової енергії від 21.12.2012р., про що свідчить підпис уповноваженої особи відповідача.

Рахунок №379 від 31.12.2012р. на суму 14791,86 грн. відповідачем отримано 08.01.2013р. з актом приймання - передачі послуг з централізованого постачання теплової енергії від 31.12.2012р., про що свідчить підпис уповноваженої особи відповідача.

Згідно банківських виписок: 11.01.2013р. відповідач перерахував на рахунок позивача 50000,00 грн. в оплату рахунку №379 від 31.12.2012р.

Тобто, згідно призначення платежу на банківській виписки, відповідачем було повністю оплачено рахунок №379 від 31.12.2012р.

В судових засіданнях представник позивача надав пояснення, що отримані від відповідача кошти зараховувались у погашення заборгованості за попередні періоди.

Таким чином, сума невиконаного зобов'язання відповідача перед позивачем складає 40840,79 грн., що підтверджується актом звірки взаємних розрахунків станом на 25.06.2013р., який підписаний повноважними представниками обох сторін та скріплений печатками підприємств. (а.с. 32)

Відповідно до ст.610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

За змістом ст.625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Відповідно до ст. 202 Господарського кодексу України та ст.599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняються виконанням, проведеним належним чином

Відповідач доказів погашення суми боргу у розмірі 40840,79 грн. до матеріалів справи не надав, тому суд вважає позовні вимоги Комунального підприємства "Макіївтепломережа" м. Макіївка, Донецька область доведеними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

В заяві про уточнення позовних вимог, позивач просить також стягнути з відповідача 3% річних у розмірі 461,92 грн. та інфляційні витрати у розмірі 133,84 грн.

Відповідно до ч.2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Ухвалою про відкладення розгляду справи від 09.09.2013р., в судових засіданнях 18.09.2013р., 02.10.2013р. ( що відображені в протоколах судових засідань) позивач зобов'язувався надати суду розрахунок 3% річних та інфляційних витрат з урахуванням часткової оплати відповідачем суми боргу.

Позивач вимоги суду не виконав та не надав первинні бухгалтерські документи, на підставі яких суд мав би можливість визначити періоди ( з урахуванням часткової оплати суми боргу) за які підлягають стягненню 3% річних та інфляційні витрати.

В зв'язку з недоведеністю позивачем позовних вимог в частині стягнення 3% річних та інфляційних витрат, суд відмовляє в задоволенні позовних вимог в цій частині.

Згідно зі ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати покладаються на відповідача.

На підставі викладеного, керуючись статтями 32-34, 36, 43, 49, 82-85, 115, 116, Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,-

В И Р І Ш И В:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Донбасшахтобуд» (86157, Донецька область, м. Макіївка, вул. Леніна, б. 54, ЄДРПОУ 00180634) на користь Комунального підприємства "Макіївтепломережа" (86156, Донецька область, м. Макіївка, вул. Лебедєва, б. 72, ЄДРПОУ 31534547) суму основного боргу у розмірі 40840 (сорок тисяч вісімсот сорок) грн. 79 коп., судовий збір у розмірі 1720 (одна тисяча сімсот двадцять) грн. 50 коп.

Відмовити у задоволенні позовних вимог в частині стягнення 3% річних у розмірі 461,92 грн. та інфляційних витрати у розмірі 133,84 грн.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня складення повного рішення та може бути оскаржене в порядку та у строки, визначені Господарським процесуальним кодексом України.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Суддя О.Ю. Філімонова

Дата складання та підписання повного тексту рішення 08.10.2013р.

Надруковано 4 примірника:

1-до справи

1-позивачу

2-відповідачу