Рішення

від 02.10.2013 по справі 910/15841/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/15841/13 02.10.13

За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "ДЕБС УКРАЇНА"

до: Товариства з обмеженою відповідальністю "БЛЕК СТАР НЕТ"

про: стягнення 18.067,60 грн.

Суддя Балац С.В.

Представники:

позивача: Свириденко Д.О. - за довіреністю від 21.07.2013 № б/н;

відповідача: Чорний М.І. - директор (наказ від 09.02.2011 № 1-к).

С У Т Ь С П О Р У :

Позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю "ДЕБС УКРАЇНА" мотивовані тим, що на виконання укладеного сторонами у спрощений спосіб договору поставки, останнім поставлено товар, а товариством з обмеженою відповідальністю "БЛЕК СТАР НЕТ" він отриманий, але не оплачений.

З таких підстав позивач просить суд задовольнити позовні вимоги у повному обсязі та стягнути з відповідача 21.862,38 грн, з яких: 19.659,78 грн - основна заборгованість; 1.633,54 грн - пеня та 569,06 - 3 % річних.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 20.08.2013 прийнято вказану вище позовну заяву до розгляду та порушено провадження у справі № 910/15841/13. Розгляд справи призначено на 16.09.2013.

У судовому засіданні 16.09.2013 судом оголошено перерву до 02.10.2013.

Представник позивача, в порядку передбаченому ст. 22 Господарського процесуального кодексу України, подав до суду заяву про зменшення позовних вимог, яка мотивована частковою сплатою відповідачем заборгованості у розмірі 1.592,18 грн. З урахуванням вказаної заяви, позивач просить суд стягнути з відповідача основну заборгованість в розмірі 18.067,60 грн, 1.392,74 грн - пені та 278,53 грн - 3 % річних.

Суд, перевіривши повноваження представника позивача на наявність прав в останнього на зменшення розміру позовних вимог та дослідивши зазначену заяву, дійшов висновку, що остання підлягає задоволенню, відтак, даний спір розглядається з урахуванням зменшення позовних вимог.

Відповідач відзиву на позов, в порядку передбаченого ст. 59 Господарського процесуального кодексу України, суду не надав, а тому відповідно до положень статті 75 Господарського процесуального кодексу України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

Представники сторін даної справи клопотання щодо фіксації судового процесу не заявляли, у зв'язку з чим, розгляд справи здійснювався без застосуванням засобів технічної фіксації судового процесу у відповідності до статті 81-1 Господарського процесуального кодексу України.

В судовому засіданні 02.08.2013 судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Заслухавши доводи повноважних представників сторін даної справи по суті спору та дослідивши наявні докази у матеріалах даної справи, Господарський суд міста Києва, -

В С Т А Н О В И В :

Згідно досягнутих між позивачем та відповідачем домовленостей з приводу поставки товару, товариство з обмеженою відповідальністю "ДЕБС УКРАЇНА", як постачальник, (надалі - позивач) здійснило на користь товариства з обмеженою відповідальністю "БЛЕК СТАР НЕТ", як покупцеві, (надалі - відповідач) поставку товару на загальну суму 19.659,78 грн. Факт поставки та отримання відповідачем товару на вказану суму підтверджується такими видатковими накладними, належним чином засвідчені копії яких наявні в матеріалах справи: від 11.07.2012 № ДК-рск-12/07-0740, від 06.08.2012 № ДК-рск-12/08-0233, від 08.08.2012 № ДК-рск-12/08-0410, від 17.08.2012 № ДК-рск-12/08-0605, від 07.08.2012 № ДК-рск-12/08-0234. Товар за вказаними видатковими накладними отримано від імені відповідача його уповноваженою на отримання товарно-матеріальних цінностей особою за довіреностями, засвідчені копії яких містяться у матеріалах справи, а саме: від 11.07.2012 № 36, від 06.08.2012 № 36, від 07.08.2012 № 39, від 15.08.2012 № 40.

Відповідно до вимог ст.ст. 11, 509 Цивільного кодексу України між позивачем та відповідачем виникли цивільні правовідносини.

Статтею 193 Господарського кодексу України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до положень статті 205 Цивільного кодексу України правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.

Договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом (ст. 639 Цивільного кодексу України).

Згідно ст. 181 Господарського кодексу України господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Статтею 638 Цивільного кодексу України та частини другої статті 180 Господарського кодексу України визначено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом, як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Поставка позивачем товару відповідачеві та прийняття останнім - свідчить про виникнення між сторонами даного спору відносин з поставки товару, відтак, згідно ст. 712 Цивільного кодексу України істотними умовами договору поставки є предмет та ціна, які узгоджені сторонами спору у наведених вище видаткових.

Статтею 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 712 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Спір між сторонами даної справи виник внаслідок того, що відповідач, порушуючи майнові права позивача, отриманий ним товар оплатив частково в сумі 1.592,18 грн, що підтверджується наявною в матеріалах справи довідкою банківської установи від 12.09.2013 № 586 про надходження грошових коштів від відповідача на розрахунковий рахунок позивача. Таким чином, заборгованість відповідача перед позивачем становить 18.067,60 грн.

Частиною 1 ст. 692 Цивільного кодексу України унормовано, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Учасники господарських відносин, що порушили майнові права або законні інтереси інших суб'єктів, зобов'язані поновити їх, не чекаючи пред'явлення їм претензії чи звернення до суду (ч. 1 ст. 222 Господарського кодексу України).

З огляду на те, що сторонами даного спору не визначено порядок оплати відповідачем товару, то останній зобов'язаний був оплатити його на користь позивача відповідно до правил встановлених ч. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України, тобто після фактичного отримання від позивача товару.

Стаття 525 Цивільного кодексу України встановлює, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Суд відзначає, жодного підтвердження щодо факту повного погашення відповідачем перед позивачем заборгованості в сумі 18.067,60 грн, сторонами спору до суду не подано.

Обов'язок доказування відповідно до пункту 4 частини третьої статті 129 Конституції України та статті 33 Господарського процесуального кодексу України розподіляється між сторонами виходячи з того, хто посилається на певні юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги та заперечення. Це стосується і відповідача, який повинен був довести належними засобами доказування факт відсутності порушення зобов'язання.

Відповідно до статті 34 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Отже, з урахуванням всіх обставин справи та в їх сукупності, факт наявності заборгованості у відповідача перед позивачем належним чином доведений, документально підтверджений і в той же час відповідачем не спростований, відтак суд дійшов висновку, що позовна вимога про стягнення з відповідача боргу за поставлений останньому товар підлягає задоволенню повністю в розмірі 18.067,60 грн.

Оскільки відповідач своїми діями порушив зобов'язання за Договором (ст. 610 Цивільного кодексу України), то він вважається таким, що прострочив виконання (ст. 612 Цивільного кодексу України), тому є підстави для застосування відповідальності, встановленої договором та законом.

У зв'язку з простроченням з боку відповідача зобов'язань за Договором, позивач заявив позовні вимоги про стягнення з відповідача неустойки у вигляді пені в сумі 1.392,74 грн та 3 відсотка річних в розмірі 278,53 грн.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевіривши надані позивачем розрахунки 3 відсотків річних, суд визнає їх арифметично вірними, а тому, вимога позивача про стягнення з відповідача 3 % річних у розмірі 278,53 підлягає задоволенню.

Розглядаючи спір в частині стягнення з відповідача неустойки у вигляді пені, суд зазначає таке.

Відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: сплата неустойки.

Відповідно до ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно ч. 4 ст. 231 Господарського кодексу України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

В свою чергу, договірні правовідносини між платниками та одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань врегульовані Законом України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", положеннями якого встановлено, що за прострочку платежу, платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін (ст. 1 Закону).

Таким чином в силу наведених положень законодавства, пеня може бути стягнута саме в разі, якщо таке передбачено договором (встановлено за згодою сторін).

Проте, як встановлено судом заборгованість відповідача виникла не на підставі договору, а на підставі видаткових накладних, тому позовна вимога про стягнення з відповідача пені задоволенню не підлягає.

З огляду на те, що даний спір виник внаслідок неправильних дій з боку відповідача, суд, в порядку передбаченому ч. 1 ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, покладає судовий збір на товариство з обмеженою відповідальністю «БЛЕК СТАР НЕТ».

Керуючись ст.ст. 33, 34, 43, 44, 49, ст.ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

В И Р І Ш И В :

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "БЛЕК СТАР НЕТ" (місцезнаходження: 04107, м. Київ, Шевченківський район, вул. Багговутівська, буд. 1-А, офіс 5; ідентифікаційний код 37471865, з будь якого його рахунку виявленого державним виконавцем під час виконавчого провадження) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ДЕБС УКРАЇНА" (місцезнаходження: 03040, м. Київ, Голосіївський район, вул. Андрія Бубнова, буд. 18; ідентифікаційний код 37480267, на будь який його рахунок виявлений державним виконавцем під час виконавчого провадження) суму основної заборгованості у розмірі 18.067,60 (вісімнадцять тисяч шістдесят сім) грн 60 коп., 3 % річних у розмірі 278,53 (двісті сімдесят вісім) грн 53 коп.; витрати по сплаті судового збору в розмірі 1.720,50 (одна тисяча сімсот двадцять) грн 50 коп.

3. У задоволенні в решті позовних вимог відмовити.

4. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Дата складення повного рішення 09 жовтня 2013 року.

Суддя С.В. Балац