Рішення

від 02.10.2013 по справі 910/11276/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

Справа № 910/11276/13 02.10.13

За позовом Заступника прокурора Київської області в інтересах держави в особі:

Державної екологічної інспекції України

До Національного університету біоресурсів і природокористування

України, м. Київ

Про стягнення 1 307 280 грн.

Суддя Курдельчук І.Д.

Представники :

Від прокуратури Карман В.В.

Від позивача Тараненко В.М. - пред. по довір.

Від відповідача Бова А.П.- пред. по довір.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Заступник прокурора звернувся з позовом про стягнення 1 307 280 грн. збитків заподіяних відповідачем державі внаслідок самовільного використання водних ресурсів.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 13.06.2013р. порушено провадження у справі № 910/11276/13 та судовий розгляд призначено на 09.07.2013р.

05.07.2013р. від прокурора надійшли письмові пояснення та документи, що підтверджують звернення позивача до прокуратури щодо подання даного позову.

08.07.2013р. від відповідача надійшло клопотання про передачу справи на розгляд Господарського суду Київської області.

Суд відхилив клопотання відповідача, оскільки, доводи щодо передачі справи за підсудністю до Господарського суду Київської області є необґрунтованими та таким, що не відповідають ст.ст. 15, 17 ГПК України.

В судовому засіданні 09.07.2013р. представник відповідача подав клопотання про надіслання до органів прокуратури повідомлення щодо порушення законності та клопотання про долучення до матеріалів справи Довідки № 220 від 09.07.2013р.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 09.07.2013р. розгляд справи було відкладено на 23.07.2013р., у зв'язку з неявкою представників позивача.

19.07.2013р. від позивача надійшла заява про відкладення розгляду справи, у зв'язку з неможливістю забезпечити явку повноважного представника.

22.07.2013р. від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач позовні вимоги не визнав, посилаючись на те, що шкода державі не завдавалася, а тому нараховані кошти у розмірі - 1 307 280 грн. стягненню не підлягають.

23.07.2013р. від позивача надійшла заява про відкладення розгляду справи, у зв'язку з неможливістю забезпечити явку повноважного представника.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 23.07.2013р. розгляд справи було відкладено на 07.08.2013р., у зв'язку з неявкою представників прокуратури та позивача.

25.07.2013р. від позивача надійшли письмові пояснення, на виконання ухвали суду від 13.06.2013р.

Розпорядженням від 07.08.2013р. Голови господарського суду міста Києва Князькова В.В., у зв'язку із перебуванням судді Курдельчука І.Д. у відпустці, справу № 910/11276/13 було передано для розгляду судді Станіку С.Р.

07.08.2013р. від позивача надійшов відзив на позовну заяву, в якому позивач підтримав позов заявлений заступником прокурора та просив позовні вимоги задовольнити повністю.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 07.08.2013р. суддя Станік С.Р. прийняв справу до свого провадження та призначив розгляд на 18.09.2013р.

Розпорядженням від 18.09.2013р. Голови господарського суду міста Києва Князькова В.В., у зв'язку із виходом судді Курдельчука І.Д. з відпустки, справу № 910/11276/13 було передано для подальшого розгляду судді Курдельчуку І.Д.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 18.09.2013р. суддя Курдельчук І.Д. прийняв справу № 910/11276/13 до свого провадження.

18.09.2013р. від позивача надійшли письмові пояснення та заява про відкладення розгляду справи, у зв'язку з неможливістю забезпечити явку повноважного представника.

18.09.2013р. від позивача надійшов відзив на позовну заяву, в якому позивач підтримав позовні вимоги заявлені заступником прокурора та просив позов задовольнити повністю.

Представник відповідача в судовому засіданні 18.09.2013р. заявив клопотання про витребування документів. Так, представник відповідача просив витребувати у позивача розпорядчий акт про припинення діяльності Державної екологічної інспекції України (код ЄДРПОУ 05387386), ліквідаційний баланс, або передавальний баланс та акт приймання передачі (якщо такі були); інші документи, які підтверджують, що Державна екологічна інспекція України (код ЄДРПОУ 37508533) є правонаступником Державної екологічної інспекції України (код ЄДРПОУ 05387386).

Суд визнав клопотання позивача щодо витребування доказів необґрунтованим, оформленим з порушенням вимог ст. 38 ГПК України та таким, що не підлягає задоволенню, оскільки, позивач не довів необхідності вказаних документів, як доказів у даній справі.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 18.09.2013р. розгляд справи було відкладено на 24.09.2013р., у зв'язку з неявкою представників позивача.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 24.09.2013р. розгляд справи було відкладено на 02.10.2013р., у зв'язку з неявкою представників позивача.

02.10.2013р. від позивача надійшли письмові пояснення на виконання ухвали суду від 13.06.2013р., в яких позивач пояснив причини зволікання зі зверненням до суду з даними позовними вимогами.

В судовому засіданні прокурор підтримав позовні вимоги та просив позов задовольнити в повному обсязі.

В судовому засіданні представник позивача заявлені прокурором вимоги підтримав та просив суд задовольнити позов повністю.

В судовому засіданні представник відповідача проти позовних вимог заперечував та просив суд у задоволенні позову відмовити в повному обсязі.

В судовому засіданні 02.10.2013р. було оголошено вступну та резолютивну частини рішення, відповідно до ст. 85 ГПК України.

Судом, у відповідності до вимог ст. 81-1 ГПК України, складалися протоколи судових засідань, які долучені до матеріалів справи.

Розглянувши представлені в справу докази, документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, заслухавши пояснення представників учасників процесу, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Державною екологічною інспекцією України (позивач) у період з 21 по 22 жовтня 2010 року було проведено позапланову перевірку природоохоронної діяльності відокремленого підрозділу національного Університету біоресурсів і природокористування України «Боярський коледж екології і природних ресурсів», який не являється самостійною юридичною особою, а є відокремленим підрозділом національного Університету біоресурсів і природокористування України (відповідач), про що складено Акт перевірки додержання природоохоронного законодавства від 21.10.2011р.

З вказаного Акту вбачається, що перевіркою встановлено таке: коледж з 01.01.2010р. по 22.10.2010р. всупереч вимогам ст.ст. 44, 48, 49 Водного кодексу України самовільно без відповідного на те дозволу на спеціальне водокористування здійснив забір води з артезіанської свердловини № 151 - 79 об'ємом 50 280 м2.

За результатами перевірки позивачем було направлено Директору відокремленого підрозділу національного Університету біоресурсів і природокористування України «Боярський коледж екології і природних ресурсів» претензією від 06.01.2011р. за вих. № 3-19-1 про відшкодування збитків внаслідок самовільного використання водних ресурсів у сумі 1 307 280 грн.

31.01.2010р. відповідач направив позивачу відповідь на претензію вих. № 413, в якій зазначив, що вважає претензійні вимоги необґрунтованими і такими, що задоволенню не підлягають.

Також, за недотримання вимог природоохоронного законодавства на Директора відокремленого підрозділу Національного університету біоресурсів і природокористування України «Боярський коледж екології і природних ресурсів» Кропивка С.В. та Завідувача господарством вказаного закладу Цибуляна В.В. накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу, який останніми в установлений законом строк сплачено, що підтверджується квитанціями № 11246.258.2 від 26.10.2010р. та № 11246.258.4 від 26.10.2010р.

При цьому з Протоколів № 1351 ДЕІ та 1352 ДЕІ та Постанов про притягнення до адміністративної відповідальності, вбачається, що вчинено порушення ст.ст. 44,93 Водного кодексу України та не заподіяно державі шкоду.

За розрахунком позивача відповідач завдав державі шкоду, обумовлену самовільним використанням водних ресурсів без дозволу на спеціальне водокористування, на загальну суму 1 307 280 грн.

Розмір збитків було розраховано на підставі Методики розрахунку розмірів відшкодування збитків, заподіяних державі внаслідок порушення законодавства про охорону та раціональне використання водних ресурсів, затвердженої наказом Мінприроди від 20.07.2009р. № 389, зареєстрованої в Мінюсті 14.08.2009р. за № 767/16783. Збитки нараховані позивачем за період з 01 січня 2010 року по 22 жовтня 2010 року.

Суд прийшов до висновку щодо незадоволення позовних вимог, виходячи з такого.

В силу приписів пункту 9 статті 44, статей 48, 49 Водного кодексу України спеціальне водокористування - це забір води з водних об'єктів із застосуванням споруд або технічних пристроїв, використання води та скидання забруднюючих речовин у водні об'єкти, включаючи забір води та скидання забруднюючих речовин із зворотними водами із застосуванням каналів. Спеціальне водокористування здійснюється юридичними та фізичними особами лише за наявності дозволу і насамперед для задоволення питних потреб населення, а також для господарсько-побутових, лікувальних, оздоровчих, сільськогосподарських, промислових, транспортних, енергетичних, рибогосподарських та інших державних і громадських потреб.

Відповідно статті 110 Водного кодексу України порушення водного законодавства тягне за собою дисциплінарну, адміністративну, цивільно-правову або кримінальну відповідальність згідно з законодавством України. Водокористувачі звільняються від відповідальності за порушення водного законодавства, якщо вони виникли внаслідок дії непереборних сил природи чи воєнних дій. Відповідальність за порушення водного законодавства несуть особи, винні, зокрема у порушенні правил спеціального водокористування.

У відповідності до приписів статей 68, 69 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" порушення законодавства України про охорону навколишнього природного середовища тягне за собою встановлену цим Законом та іншим законодавством України дисциплінарну, адміністративну, цивільну і кримінальну відповідальність. Підприємства, установи, організації та громадяни зобов'язані відшкодовувати шкоду, заподіяну ними внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, в порядку та розмірах, встановлених законодавством України. Застосування заходів дисциплінарної, адміністративної або кримінальної відповідальності не звільняє винних від компенсації шкоди, заподіяної забрудненням навколишнього природного середовища та погіршенням якості природних ресурсів. Шкода, заподіяна внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, підлягає компенсації в повному обсязі.

Статтею 111 Водного кодексу України передбачено, що підприємства, установи, організації і громадяни України, а також іноземні юридичні і фізичні особи та особи без громадянства зобов'язані відшкодувати збитки, завдані ними внаслідок порушень водного законодавства, в розмірах і порядку, встановлених законодавством України. Притягнення винних у порушенні водного законодавства до відповідальності не звільняє їх від обов'язку відшкодування збитків, завданих ними внаслідок порушення водного законодавства.

Відшкодування шкоди, заподіяної порушенням природоохоронного законодавства, за своєю правовою природою є відшкодування позадоговірної шкоди, тобто деліктною відповідальністю.

Загальне положення про цивільно-правову відповідальність за завдання позадоговірної шкоди втілено у статті 1166 Цивільного кодексу України, відповідно до якої майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Підставою деліктної відповідальності є протиправне винне діяння особи, яка завдала шкоду. Для відшкодування завданої шкоди необхідно довести такі факти як неправомірність поведінки особи; вина завдавача шкоди; наявність шкоди; причинний зв'язок між протиправною поведінкою та заподіяною шкодою.

Наявність всіх зазначених умов є обов'язковим для прийняття судом рішення про відшкодування шкоди. Відсутність хоча б одного з цих елементів виключає відповідальність за заподіяну шкоду.

В деліктних правовідносинах саме на позивача покладається обов'язок довести наявність шкоди, протиправність (незаконність) поведінки заподіювача шкоди та причинний зв'язок такої поведінки із заподіяною шкодою. В свою чергу, відповідач повинен довести, що в його діях (діях його працівників) відсутня вина у заподіянні шкоди.

При цьому, шкода, заподіяна внаслідок порушення природоохоронного законодавства, повинна відшкодовуватись у розмірах, які визначаються на підставі затверджених у встановленому порядку такс і методик обрахування розмірів шкоди, що діють на час здійснення порушення або, у разі неможливості встановлення часу здійснення порушення, - на час його виявлення.

На підставі наявних в матеріалах справи доказах встановлено факт здійснення відповідачем в порушення вимог статей 48, 49 Водного кодексу України самовільного водокористування (спеціального водокористування без наявності дозволу на нього) з 01.01.2010р. по 22.10.2010р.

З наданого Акту перевірки додержання вимог природоохоронного законодавства, вбачається що відповідачем не допущено забруднення водних ресурсів.

Прокурор і позивач не надали суду доказів забруднення поверхневих і підземних вод відповідачем.

Відповідно до п.1.2. Методики розрахунку розмірів відшкодування збитків, заподіяних державі внаслідок порушення законодавства про охорону та раціональне використання водних ресурсів, затвердженої наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища України від 20.07.2009р. №389 (в редакції, яка діяла до прийняття наказу Міністерства екології та природних ресурсів України від 30.06.2011р. №220) вона встановлює порядок визначення розмірів відшкодування збитків, заподіяних державі внаслідок порушення законодавства про охорону та раціональне використання водних ресурсів, які призвели до: забруднення водних об'єктів, у тому числі пов'язаного із самовільними та аварійними скидами у водний об'єкт забруднюючих речовин із зворотними водами або речовин у складі сировини, продукції чи відходів, крім випадків забруднення територіальних і внутрішніх морських вод та виключної морської економічної зони України із суден, кораблів та інших плавучих засобів; забруднення поверхневих та підземних вод під впливом полігонів (сміттєзвалищ) твердих побутових та промислових відходів та обумовлені: самовільним використанням водних ресурсів без дозволу на спеціальне водокористування; забором, використанням води та скидом забруднюючих речовин із зворотними водами з порушенням умов водокористування, встановлених у дозволі на спеціальне водокористування.

Таким чином, для розрахунку збитків, заподіяних державі, за цією Методикою необхідно встановлення державними інспекторами такого порушення законодавства про охорону та раціональне використання водних ресурсів, яке, по-перше, призвело до забруднення водних об'єктів або забруднення поверхневих та підземних вод та по-друге, обумовлене самовільним використанням природних ресурсів без дозволу на спеціальне водокористування. Обидві зазначені складові є елементами складу правопорушення у сфері охорони водних ресурсів у розумінні п.1.2. Методики в редакції наказу №389 від 20.07.2009р. (чинній до 08.08.2011р.).

З матеріалів справи вбачається, що позовні вимоги про стягнення шкоди за період з 01.01.2010р. 22.10.2010р., розмір якої обґрунтований розрахунком Інспекції відповідно до цієї Методики, взагалі не пов'язані з встановленням забруднення відповідачем поверхневих чи підземних вод у зв'язку із здійсненням ним спеціального водокористування без наявності дозволу.

Позивачем при проведенні перевірки відповідача не було виявлено факту забруднення відповідачем поверхневих та підземних вод при самовільному водокористуванні без спеціального дозволу, що є необхідною передумовою для застосування вказаної Методики.

Наявність інформації в розділі «Водовідведення» Акту про недбале і безгосподарне користування очисними спорудами «Відстійниками та полями фільтрації» вказує на ознаки іншого правопорушення, однак, не містить інформації про забруднення поверхневих та/або підземних вод.

Виходячи з наведеного правового обґрунтування підстав визначення розміру шкоди за п.9.1 Методики за наявності умов, визначених п.1.2. цієї Методики, визначення позивачем розміру шкоди внаслідок самовільного спецводокористування є помилковим, оскільки, ґрунтується на неправильному застосуванні норм матеріального права, з урахуванням моменту набуття чинності внесених змін.

Аналогічна правова позиція, викладена у постановах Вищого господарського суду України № 5014/3001/2012 від 16.07.2013р. та № 5008/576/2012 від 20.03.2013р.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна із сторін повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підстави своїх вимог чи заперечень.

Відповідно до ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до п. 2.3. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011р. № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" якщо стороною (або іншим учасником судового процесу) у вирішенні спору не подано суду в обґрунтування її вимог або заперечень належні і допустимі докази, в тому числі на вимогу суду, або якщо в разі неможливості самостійно надати докази нею не подавалося клопотання про витребування їх судом (частина перша статті 38 ГПК), то розгляд справи господарським судом може здійснюватися виключно за наявними у справі доказами, і в такому разі у суду вищої інстанції відсутні підстави для скасування судового рішення з мотивів неповного з'ясування місцевим господарським судом обставин справи; крім того, неподання позивачем витребуваних господарським судом матеріалів, необхідних для вирішення спору, тягне за собою правові наслідки у вигляді залишення позову без розгляду на підставі пункту 5 частини першої статті 81 ГПК.

Прокурор та позивач не надали суду належних доказів, які б підтверджували викладені в позовній заяві обставини та підстави для стягнення з відповідача збитків не підтвердили.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає позовні вимоги необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Відповідно до п. 4.6. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 21.02.2013р. № 7 "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" приймаючи рішення зі справи, провадження в якій порушено за заявою прокурора, господарський суд у разі повного або часткового задоволення позову (скарги) стягує судовий збір з відповідача (повністю або пропорційно задоволеним вимогам), якщо він не звільнений від сплати судового збору; у разі ж повної або часткової відмови в позові судовий збір стягується з визначеного прокурором позивача (так само повністю або пропорційно задоволеним вимогам), за винятком випадків, коли останнього звільнено від сплати судового збору та коли позивачем у справі є сам прокурор. Стягнення відповідних сум судового збору здійснюється в доход державного бюджету України.

Відповідно до ч. 1 ст. 5 Закону України від 08.07.2011р. № 3674-VI "Про судовий збір" від сплати судового збору звільняються: 1) позивачі - за подання позовів про стягнення заробітної плати, поновлення на роботі та за іншими вимогами, що випливають із трудових правовідносин; 2) позивачі - за подання позовів про відшкодування шкоди, заподіяної каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, а також смертю фізичної особи; 3) позивачі - за подання позовів про стягнення аліментів; 4) позивачі - за подання позовів щодо спорів, пов'язаних з виплатою компенсації, поверненням майна, або за подання позовів щодо спорів, пов'язаних з відшкодуванням його вартості громадянам, реабілітованим відповідно до Закону України "Про реабілітацію жертв політичних репресій на Україні"; 5) особи, які страждають на психічні розлади, та їх представники - за подання позовів щодо спорів, пов'язаних з розглядом питань стосовно захисту прав і законних інтересів особи під час надання психіатричної допомоги; 6) позивачі - за подання позовів про відшкодування матеріальних збитків, завданих внаслідок вчинення кримінального правопорушення; 6 1) позивачі - за подання позовів щодо спорів, пов'язаних із дискримінацією; 7) державні органи, підприємства, установи, організації, громадські організації та громадяни, які звернулися у випадках, передбачених законодавством, із заявами до суду щодо захисту прав та інтересів інших осіб, а також споживачі - за позовами, що пов'язані з порушенням їхніх прав; 8) інваліди Великої Вітчизняної війни та сім'ї воїнів (партизанів), які загинули чи пропали безвісти, і прирівняні до них у встановленому порядку особи; 9) інваліди I та II груп, законні представники дітей-інвалідів і недієздатних інвалідів I та II груп; 10) позивачі - громадяни, віднесені до 1 та 2 категорій постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи; 11) органи прокуратури - при здійсненні своїх повноважень; 12) Антимонопольний комітет України та його територіальні відділення у справах, що вирішуються на підставі законодавства про захист економічної конкуренції та законодавства про здійснення державних закупівель; 12 1) Державне агентство резерву України - у справах, що вирішуються на підставі законодавства про державний матеріальний резерв; 13) Міністерство юстиції України - за подання позовів про відшкодування збитків, завданих Державному бюджету України внаслідок виконання рішень Європейського суду з прав людини, постановлених проти України; 14) позивачі - за подання позовів про уточнення списку виборців; 15) органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування - за подання позовів щодо спорів, пов'язаних з відчуженням земельних ділянок, інших об'єктів нерухомого майна, що на них розміщені, які перебувають у приватній власності, для суспільних потреб чи з мотивів суспільної необхідності; 16) військовослужбовці, військовозобов'язані та резервісти, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори і проходять службу у військовому резерві, - за подання позовів, пов'язаних з виконанням військового обов'язку; 17) позивачі - за подання позовів про відшкодування збитків, завданих внаслідок неповернення у строки, передбачені договорами або установчими документами, грошових та майнових внесків, залучених до акціонерних товариств, банків, кредитних установ, довірчих товариств та інших юридичних осіб, які залучають кошти та майно громадян; 18) Пенсійний фонд України та його органи; органи Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття, Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України, Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, Фонду соціального захисту інвалідів і його відділення; 19) громадські організації інвалідів (спілки та інші об'єднання громадських організацій інвалідів), їх підприємства, установи та організації, громадські організації ветеранів, їх підприємства, установи та організації - за подання позовів, з якими вони звертаються до суду; 20) органи праці та соціального захисту населення - за подання позовів щодо призначення і виплати всіх видів державної соціальної допомоги, компенсації, виплат та доплат, установлених законодавством; 21) Міністерство фінансів України, місцеві фінансові органи, органи доходів і зборів, Державна казначейська служба України, Державна фінансова інспекція України та їх територіальні органи, Державна служба фінансового моніторингу України і Національний банк України - у справах, пов'язаних з питаннями, що стосуються повноважень цих органів; 22) уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб - у справах, пов'язаних із здійсненням тимчасової адміністрації та ліквідації банку; 23) позивачі - за подання позовів у порядку, визначеному статтею 12 Закону України "Про біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту"; 24) Міністерство регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України, Державна архітектурно-будівельна інспекція України та її територіальні органи - у справах, пов'язаних з питаннями, що стосуються повноважень цих органів.

Відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру справляється судовий збір у розмірі - 2 відсотки ціни позову, але не менше 1,5 розміру мінімальної заробітної плати (1 720,50 грн.) та не більше 60 розмірів мінімальних заробітних плат (68 820,00 грн.).

Враховуючи викладене, витрати щодо судового збору покладаються на позивача (ст. 49 ГПК України) у розмірі - 26 145,60 грн. (2% від 1 307 280 грн.).

Керуючись ст.ст. 4, 33, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва,-

ВИРІШИВ:

1. У задоволенні позову відмовити повністю.

2. Стягнути з Державної екологічної інспекції України (01042, м. Київ, Новопечерський провулок, 3, корпус 2, код ЄДРПОУ 37508533) - з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення, до Державного бюджету України витрати по сплаті судового збору в розмірі - 26 145 (двадцять шість тисяч сто сорок п'ять) грн. 60 коп.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Відповідно до ч. 5 ст. 85 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Рішення може бути оскаржено протягом десяти днів з дня підписання повного рішення шляхом подачі апеляційної скарги до місцевого господарського суду.

Відповідно до ст. 87 ГПК України повне рішення та ухвали надсилаються сторонам, прокурору, третім особам, які брали участь в судовому процесі, але не були присутні у судовому засіданні, рекомендованим листом з повідомленням про вручення не пізніше трьох днів з дня їх прийняття або за їх зверненням вручаються їм під розписку безпосередньо у суді.

Повне рішення складено 08 жовтня 2013 року.

Суддя І.Д. Курдельчук