Рішення

від 30.09.2013 по справі 916/2035/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"30" вересня 2013 р.Справа № 916/2035/13

За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «МЕТРО Кеш Енд Кері Україна»;

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Неотек»;

про стягнення 3 825, 28 грн.

Суддя Щавинська Ю.М.

Представники сторін:

від позивача: не з'явився;

від відповідача: не з'явився

СУТЬ СПОРУ: Товариство з обмеженою відповідальністю «МЕТРО Кеш Енд Кері Україна» звернулося до господарського суду з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю «Неотек» про стягнення 3 825,28грн., з яких 3 500,00 грн. основного боргу; 258,36 грн. пені та 66,92 грн. 3 % річних, а також витрат по сплаті судового збору.

В обґрунтування позовних вимог позивач послався на невиконання відповідачем прийнятих на себе за договором поставки № 12014146/12 від 21.05.2012 року зобов'язань в частині повної та своєчасної оплати товару, поставленого по товарним накладним № 992240 від 29.10.2012 року; № 1021038 від 07.11.2012 року; № 1021215 від 12.11.2012 року; № 1010526 від 19.11.2012 року та № 1010841 від 21.11.2012 року, а також відповідними податковими накладними: № 992240 від 29.10.2012 року; № 1021038 від 07.11.2012 року; № 1021215 від 12.11.2012 року; № 1010526 від 19.11.2012 року; № 1010841 від 21.11.2012 року.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 02.08.2013р. було порушено провадження у справі № 916/2035/13 із призначенням її до розгляду в судовому засіданні на 16.09.2013р.

Ухвалою суду від 16.09.2013р., приймаючи до уваги нез'явлення у судове засідання представників сторін, які повідомлялися про час та місце розгляду справи належним чином, що підтверджується наявними в матеріалах справи поштовими повідомленнями про вручення (а.с.68,69), та від яких не надійшли клопотання про розгляд справи за їх відсутністю, а також невиконання ними вимог ухвали суду, розгляд справи було відкладено на 30.09.2013 року.

У судове засідання, призначене на 30.09.2013 року, представник позивача не з'явився, хоча був належним чином повідомлений про час та місце судового засідання, що підтверджується наявним в матеріалах справи поштовим повідомленням про вручення (а.с.72),

Відповідач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Неотек» про час та місце судового засідання повідомлений належним чином, шляхом надсилання судової ухвали про відкладення розгляду справи від 16.09.2013 року на адресу відповідача, зазначену у витязі з ЄДР (а.с.43-45), у судове засідання не з'явився, про поважність причин відсутності не повідомив, відзив на позовну заяву та витребувані судом документи не надав.

Відповідно до п. 3.9.1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК.

За змістом цієї норми, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

При цьому, суд зазначає, що необґрунтоване затягування розгляду справи суперечить вимогам ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, учасником якої є Україна, стосовно права кожного на розгляд його справи судом упродовж розумного строку.

Приймаючи до уваги вищевикладене та те, що ухвала про порушення провадження у справі була отримана відповідачем (а.с.69), а судове відправлення, яке направлялося на адресу відповідача, вказану у договорі, було повернуте поштою із відміткою у довідці поштової установи «за зазначеною адресою не проживає» (а.с.73-76), суд вважає за можливе розглянути справу без участі представника позивача та представника відповідача, за наявними в ній матеріалами відповідно до ст. 75 ГПК України.

Дослідивши матеріали справи, проаналізувавши наявні у справі докази у сукупності та давши їм відповідну правову оцінку, суд дійшов наступних висновків:

Відповідно до ст. 175 ГК України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управлена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

У відповідності зі статтею 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона -постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму. До відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу.

Крім того, у відповідності до ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити з нього певну грошову суму.

У відповідності до статті 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Як вбачається з матеріалів справи, між товариством з обмеженою відповідальністю «МЕТРО Кеш Енд Кері Україна» та товариством з обмеженою відповідальністю «Неотек» було укладено договір поставки № 12014146/12 від 21.05.2012 року, відповідно до умов якого Постачальник постачає та передає у власність Покупця товар, який є в наявності у торгівельному центрі Постачальника, а Покупець приймає та оплачує такий товар у відповідності до умов цього договору (а.с.10-16).

Відповідно до п. 2.1 договору, загальна вартість товару, що передається Покупцеві, зазначається у розрахункових та товарно-супровідних документах (товарна видаткова накладна, товарно-транспортна накладна), що надаються Постачальником Покупцеві при поставці товару згідно розміщеного Покупцем замовлення з урахуванням дії п. 1.1 договору. Зазначені у цьому пункті документи є складовими частинами цього договору.

У п. 2.2 договору зазначено, що на підставі наданих Постачальником розрахункових та товарно-супровідних документів Покупець здійснює розрахунок за поставлений товар протягом 14 календарних днів після отримання товару, яке підтверджується відповідними розрахунковими та товарно-супровідними документами, підписаними обома сторонами. Оплата за товар здійснюється Покупцем шляхом переказу коштів на банківський рахунок Постачальника, зазначений в статті «Реквізити сторін» договору або шляхом внесення готівкових коштів на банківський рахунок Постачальника через відділення банку.

Згідно п. 3.2 договору, Постачальник здійснює поставку товару у відповідності до отриманого замовлення Покупця в кількості та асортименті , які є в наявності у відповідному торговельному центрі Постачальника.

Відповідно до п. 3.3. договору, Постачальник вважається таким, що передав право власності на товар Покупцеві, а Покупець таким, що отримав таке право власності, після доставки товару Постачальником до Покупця, що підтверджується відповідними розрахунковими та товарно-супровідними документами, підписаними обома сторонами. Постачальник надає Покупцеві податкову накладну у відповідності до вимог чинного законодавства.

Таким чином, проаналізувавши зміст вказаного договору, суд доходить висновку про можливість застосування до нього норм, що регулюють правовідносини поставки та купівлі-продажу.

Згідно до ст.193 ГК України, яка цілком кореспондується зі ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач свої зобов'язання за договором виконав в повному обсязі та поставив на адресу відповідача згідно товарних накладних № 992240 від 29.10.2012 року; № 1021038 від 07.11.2012 року; № 1021215 від 12.11.2012 року; № 1010526 від 19.11.2012 року; № 1010841 від 21.11.2012 року, а також відповідних податкових накладних № 992240 від 29.10.2012 року; № 1021038 від 07.11.2012 року; № 1021215 від 12.11.2012 року; № 1010526 від 19.11.2012 року; № 1010841 від 21.11.2012 року товар на загальну суму 3500 грн. (а.с.17-26).

Однак, відповідач свої зобов'язання за договором в частині повної та своєчасної оплати товару не виконав, у зв'язку із чим у нього виникла заборгованість у розмірі 3 500 грн.

Позивач, з метою досудового врегулювання спору, 19.03.2013 року за № 199 (а.с.27) на адресу відповідача направив лист - повідомлення з вимогою негайного погашення заборгованості за договором у розмірі 3 500,00 грн.

Крім того, до зазначеного листа позивач додав оригінал акту перевірки розрахунків між ТОВ «МЕТРО Кеш Енд Кері Україна» та ТОВ «Неотек» згідно договору поставки № 12014146/12 від 21.05.2012 року за період з 01.01.2013 року по 18.03.2013 року.

Факт отримання зазначеного листа та доданого до нього додатку підтверджується особистим підписом на другому екземплярі зазначеного листа.

Однак, відповідач на зазначений лист-вимогу не відреагував, суму заборгованості не сплатив, проте, повернув один екземпляр підписаного акту перевірки розрахунків, що свідчить про те, що відповідач визнає заборгованість перед позивачем у розмірі 3 500 грн. (а.с.28.)

Враховуючи вищезазначене та те, що належних доказів, які б спростовували наявність заборгованості у розмірі 3 500,00 грн., відповідач, згідно приписів ст.ст. 33-34 ГПК України, суду не надав, суд вважає позовні вимоги ТОВ «МЕТРО Кеш Енд Кері Україна» в цій частині цілком обґрунтованими, підтвердженими матеріалами справи та такими, що підлягають задоволенню.

Щодо вимог позивача про стягнення з відповідача пені у розмірі 258, 36грн. суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно п.4 ч.1 ст.611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, у вигляді відшкодування збитків та матеріальної шкоди.

Пунктом 3.9 договору сторони встановили, що у випадку порушення Покупцем термінів, вказаних у п. 2.2 договору, Постачальник має право вимагати, а Покупець зобов'язаний сплатити пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожен день прострочення.

За приписами частини першої статті 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ч.3 ст.549 ЦК України, пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Частиною 2 ст. 343 Господарського кодексу України прямо вказано на те, що пеня за прострочку платежу встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України , що діяла у період, за який сплачується пеня.

Крім того, договірні правовідносини між платниками і одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань врегульовано спеціальним законом - Законом України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", згідно з ст. ст. 1, 3 якого розмір пені за прострочку платежу, що встановлюється за згодою сторін, обчислюється від суми простроченого платежу і не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Крім того, згідно із ч.6 ст. 232 ГК України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано .

Таким чином, враховуючи вищенаведені норми чинного законодавства, судом, при перевірці розрахунку пені (а.с.41-42) було встановлено правильність її нарахування, у зв'язку із чим вимоги про її стягнення у сумі 258,36 грн. підлягають задоволенню.

Щодо вимог позивача про стягнення 3% річних суд вказує наступне.

Згідно частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний, зокрема, сплатити три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевіривши розрахунок 3% річних (а.с.42), суд дійшов висновку про його правильність та обґрунтованість на суму 66,92 грн.

Враховуючи задоволення судом позовних вимог ТОВ «МЕТРО Кеш Енд Кері Україна» витрати по сплаті судового збору, згідно до ст.ст. 44, 49 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 44, 49, 75, 82- 85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1 . Позов задовольнити.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Неотек» (67624, Одеська область, Біляївський район, с. Дачне, вул. Садова, буд. 18, код ЄДРПОУ 26470985) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «МЕТРО Кеш Енд Кері Україна» (02140, м. Київ, пр. Петра Григоренка, 43, код ЄДРПОУ 32049199) суму основного боргу у розмірі 3 500 /три тисячі п'ятсот/ грн. 00 коп., 258 /двісті п'ятдесят вісім/ грн. 36 коп. пені, 66/шістдесят шість/ грн. 92 коп. 3% річних та 1 720 /одна тисяча сімсот двадцять/ грн. 50 коп. судового збору.

Рішення суду набирає законної сили в порядку ст. 85 ГПК України.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 07.10.2013р.

Суддя Щавинська Ю.М.